Городні рослини

Арахіс культурний (лат. Arachis hypogaea), або арахіс підземний, або земляний горіх – затребувана земляна культура, яка належить до роду Арахіс родини Бобові. З погляду ботаніки горіх арахіс є не горіхом, а бобовою травою. На батьківщині, в Південній Америці, арахіс мав цінність уже в ті часи, коли материк ще не було відкрито Колумбом. До Європи арахіс потрапив завдяки іспанським конкістадорам, а пізніше португальці завезли цю культуру до Африки, де поживні властивості арахісу і його здатність рости на мізерних ґрунтах було належно поціновано. А через деякий час работорговці завезли арахіс і в Північну Америку. У 30-х роках XVI століття португальські моряки завезли арахіс в Макао й Індію, а іспанські – на Філіппіни.

Рослина базилік духмяний (лат. Ocimum basillicum), або камфорний, або городній, або звичайний, або васильки справжні, є трав'янистим однорічником виду Базилік підродини Котовникові родини Глухокропивові. У дикій природі трава базилік росте в Китаї, Ірані, Індії, в Африці, на півдні Азії, в американських тропіках, в Середній Азії та на Кавказі. Припускають, що походить базилік з Африки, а в Європу його завезли солдати армії Олександра Македонського.

Рослина баклажан, або паслін темноплідний (лат. Solanum melongena), або бадриджан, або синенький – вид трав'янистих багаторічників роду Паслін, що в дикому вигляді зростали в Південній Азії, Індії та на Середньому Сході. Цей овоч було введено в культуру півтори тисячі років тому, про що свідчать стародавні тексти на санскриті. Поширювати баклажани по світу почали араби: вони завезли їх в Африку в IX ст. н. е. Європейці дізналися про овоч баклажан у середині XV ст., але в постійний побут сині увійшли тільки в XIX ст.

Солодка картопля батат, або іпомея батат (лат. Ipomoea batatas) – цінна кормова і харчова культура, вид бульбоподібних рослин роду Іпомея родини Берізкових. Походить батат із Колумбії й Перу, звідки він ще до прибуття європейців до Південної Америки поширився по всьому регіону, а також потрапив у Східну й Південну Полінезії, Вест-Індію, на острів Пасхи і в Нову Зеландію. Ацтеки називали їстівне коріння батату «камотлі» і їли в сирому, вареному та смаженому вигляді.

Бобові (лат. Fabaceae = Leguminosae = Papilonaceae) – родина дводольних рослин, багато з яких має високу харчову цінність, а деякі вирощуються як декоративні рослини. Трав'янисті представники цієї родини здатні зв'язувати й утримувати в ґрунті атмосферний азот. Родина налічує близько двадцяти чотирьох із половиною тисяч видів однорічних і багаторічних рослин, об'єднаних у більш ніж 900 родів. Родина представлена трьома підродинами – Цезальпінієвими, Мімозами і власне Бобовими. Розрізняються представники підродин передусім будовою квітки.

Броколі, або спаржева капуста (лат. Brassica oleracea = Brassica sylvestris) – різновид капусти городньої, однорічна овочева рослина родини Капустяні, у якої їстівними є нерозкриті суцвіття, а не листя, як у інших підвидів. Броколі і цвітна капуста – найближчі родичі, точніше, броколі є генетичною попередницею цвітної капусти. Виведено рослину броколі шляхом гібридизації в VI-V століттях до н. е. на північному сході Середземномор'я, і багато століть броколі вирощувалася виключно на території сучасної Італії. Італійською слово broccolo означає квітконос капусти (brocco – відросток).

Бруква (лат. Brassica napobrassica) – дворічна кормова й харчова рослина, вид роду Капуста родини Хрестоцвіті. У деяких районах України її називають бруков, горунка, галярепа, капуст, карпеля, квак, кольораба, кочереґа, бериріпа. У побуті бруквою заведено називати кормові буряки, хоча ця рослина зовсім з іншої родини. Рослина бруква з'явилася в найдавніші часи в Середземномор'ї в результаті природного схрещування одного різновиду ріпи з листовою капустою, але перша згадка про брукву датована 1620 роком – саме тоді цю рослину описав швейцарський ботанік Каспар Баугін, зазначивши, що бруква в природі росте у Швеції.

Брюссельська капуста (лат. Brassica oleracea var. gemmifera) є різновидом капусти білокачанної з роду Капуста родини Хрестоцвіті (Капустяні). У дикому вигляді брюссельська капуста не зустрічається. Предком цього різновиду вважається капуста листова, що росте в природних умовах у Середземномор'ї і введена в культуру у стародавні часи. Вивели брюссельську капусту в Бельгії, і саме на честь брюссельських городників Карл Лінней назвав цей різновид капусти. Потім вона поступово здобула популярність у всій Західній Європі – Франції, Німеччині, Голландії...

Рослина буряк (лат. Beta) належить до роду одно-, дво- та багаторічних трав'янистих рослин родини Амарантові, хоча не так давно буряк, який у Росії називають свекла, а в Білорусі – бурак, зараховували до родини Лободових. Основним представником роду є буряк звичайний, що має три різновиди: буряк столовий, буряк кормовий і буряк цукровий. Зростає овоч буряк на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Вігна (Vigna), вона ж спаржева квасоля, або коров'ячий горох – однорічна трав'яниста квіткова рослина родини Бобові. Квасолею ця рослина не є, але перебуває з нею в близькій спорідненості. Найбільшого поширення набула вігна в тропічній Африці, звідки рослина й походить. Згодом вігну стали розводити в Азії, а пізніше й по всьому світу, але в промислових масштабах її культивують у Мексиці, Колумбії, Китаї, Японії та у відносно невеликих кількостях у США. Окремі підвиди вігни підходять для вирощування в середній смузі Росії.

Рослина гарбуз звичайний (лат. Cucurbita pepo) – вид трав'янистого однорічника роду Гарбуз родини Гарбузові, який відносять до баштанних культур. Батьківщина рослини – Мексика. У Оахакській долині гарбуз росте як мінімум 8000 років. Ще до нашої ери гарбуз набув поширення в Північній Америці по долинах річок Міссурі і Міссісіпі. У Старий Світ гарбуз завезли іспанські моряки в XVI ст., і відтоді він широко культивується не тільки в Європі, а й у Азії. Рекордсменами з вирощування гарбуза є Китай, Індія і Росія.

Гарбузові (лат. Cucurbitaceae) – родина квіткових дводольних рослин, що налічує 130 родів і близько 900 видів. Значна частина гарбузових – багаторічні й однорічні трави, але є серед представників родини напівчагарники та навіть чагарники. Виростають гарбузові культури в країнах із теплим кліматом. Плоди багатьох гарбузових культур (дині, кавуни, огірки, гарбузи) їстівні, з деяких виготовляють музичні інструменти (лагенарія), губки й наповнювач (люфа), а є види, що їх вирощують як лікарські чи декоративні рослини.

Рослина гісоп лікарський (лат. Hyssopus officinalis), або гісоп звичайний, або синій звіробій – вид роду Гісоп родини Губоцвіті, напівчагарник, що росте в дикому вигляді в північній Африці, західній Азії, центральній, південній і східній Європі. У культурі гісоп вирощують у Північній Америці і майже на всій території Європи. Трава гісоп є найдавнішою лікарською рослиною, яку застосовували для лікування хворих ще Гіппократ і Діоскорид. Молоді пагони гісопу з листям у свіжому та сушеному вигляді використовують як пряну приправу для закусок, перших і других страв. Включають гісоп і в дієтичні страви.

Рослина горох (лат. Pisum) належить до роду трав'янистих рослин родини Бобові. Батьківщина гороху – Південно-Західна Азія, де його культивували з прадавніх часів. Зелений горох містить каротин (провітамін А), вітамін C, PP, вітаміни групи B, а також солі марганцю, фосфору, калію і заліза. Овоч горох є джерелом лізину, однією з найбільш дефіцитних амінокислот. У сучасній культурі вирощується три різновиди гороху: кормовий, зерновий та овочевий – однорічна самозапильна рослина, здатна швидко розвиватися.

Овоч дайкон, або японська редька, або китайська редька, або дайкон японський, є коренеплідною рослиною родини Хрестоцвіті, підвидом редьки посівної, який, на відміну від редиски і редьки, не містить гірчичних олій і має досить помірний запах. Цей різновид було отримано японцями шляхом селекції ще в давнину з рослини лоба, яка належить до азійської групи сортів редьки, що росте на території Китаю. У перекладі з японської дайкон означає «великий корінь».

Рослина диня (лат. Cucumis melo) – баштанна культура, яка належить до виду роду Огірок родини Гарбузові. Зараз важко знайти дикорослу диню, культурні форми якої було виведено з бур'янисто-польових азійських видів. Перша згадка про цю культуру зустрічається в Біблії: диню вирощували ще в Стародавньому Єгипті. Родом фрукт диня з Середньої та Малої Азії, її окультурення за кілька століть до н.е. почалося в Північній Індії та прилеглих до неї районах Середньої Азії та Ірану, після чого диня поширилася як на захід, так і на схід, до самого Китаю.

Злаки (лат. Gramineae), або Тонконогі – найчисленніша родина рослин, до яких належать такі затребувані в сільському господарстві культури, як жито, ячмінь, пшениця, кукурудза, рис, просо, овес, цукровий очерет, бамбук, амарант та інші відомі рослини. Поширені злаки на всіх континентах, ростуть вони навіть в Антарктиді – у всякому разі, не так давно там було виявлено тонконіг однорічний. У саванах і степах злакові становлять переважну частину фітомаси. Усього ж у родині близько 6000 видів рослин.

Рослина кабачок (Cucurbita pepo var. giraumontia) є кущовим різновидом твердошкурого гарбуза і належить до родини Гарбузові. Це овоч із довгастими плодами жовтого, зеленого, білого або чорно-зеленого кольору з ніжною м'якоттю, який вживають у їжу в сирому, смаженому, тушкованому, маринованому і консервованому вигляді. Родом овоч кабачок з Оахакської долини в Мексиці, звідки в XVI ст. разом з іншими дивовижними для Старого світу продуктами він потрапив до Європи, де спочатку вирощувався в оранжереях як рідкісна рослина, і лише в XVIII ст. його недостиглі плоди вперше потрапили на стіл.

Рослина кавун (лат. Citrullus lanatus) – трав'янистий однорічник, вид роду Кавун родини Гарбузові. Кавун – баштанна культура, батьківщина якої південь Африки – Ботсвана, Лесото, Намібія, ПАР. Тут досі зустрічається споріднений кавуну вид колоцінт, який вважають предком культурного кавуна. Обробляли цю культуру ще в Давньому Єгипті, в XX ст. до н.е.: насіння кавуна було виявлено в гробниці Тутанхамона. Доказ того, що кавун був відомий стародавнім римлянам, які їли його свіжим і солоним, а також варили з нього мед, можна знайти у віршах Вергілія.

Капуста кале, або кале, або Грюнколь, або Брунколь, або Браунколь, або кучерява капуста (лат. Brassica oleracea var. Sabellica) є однорічною овочевою рослиною, різновидом виду Капуста родини Хрестоцвіті. Це листовий овоч, що, на відміну від інших різновидів капусти, не утворює головки. Листя капусти кале нагадує кучеряве листя салату. Кале дуже схожа на дику капусту, проте достеменно її походження досі не встановлено, хоча відомо, що до кінця Середньовіччя капуста кале була в Європі одним із найпоширеніших овочів. На початку XIX століття російські торговці завезли її в Канаду, а під час Другої світової війни через високу поживну цінність кале стали широко культивувати в Великій Британії.

Капуста (лат. Brassica) – рід рослин родини Капустяні (Хрестоцвіті), до якого належать такі відомі в культурі рослини, як капуста городня, ріпа, редис, редька, турнепс, бруква і гірчиця. Відомо близько 50 видів роду, поширених у Середній Європі, Середземномор'ї, Східній та Центральній Азії. В Америці ростуть тільки вивезені з Європи види. Капусту для їжі вирощували ще давні єгиптяни, греки і римляни – вона почала годувати людство 4000 років тому.

Капустяні, або Хрестоцвіті – родина, що охоплює дводольні трав'янисті однорічні та багаторічні рослини, напівчагарники й чагарники. Усього в родині близько трьохсот вісімдесяти родів і близько трьох тисяч двохсот видів. Найближчими родичами капустяних рослин є Капустоцвітні. У природі хрестоцвіті можна найчастіше зустріти в помірному кліматі північної півкулі, в Старому світі, але деякі ростуть і в тропіках, і навіть у південній півкулі.

Рослина картопля (лат. Solanum tuberosum), або паслін бульбоносний – вид бульбоносних трав'янистих багаторічників роду Паслін родини Пасльонові. Сучасну наукову назву рослині присвоїв у 1596 році швейцарський ботанік і анатом, систематик рослинного світу Каспар Баугін, і Карл Лінней при складанні своєї класифікації рослин вніс до неї саме цю назву. Слово «картопля» – похідне від італійського tartufo, що в перекладі означає «трюфель». Родом овоч картопля з Південної Америки, де він досі зустрічається в дикому вигляді.

Рослина квасоля (лат. Phaseolus) належить до типового роду родини Бобові, що налічує близько 90 видів, котрі ростуть у теплих районах обох півкуль. З грецької phaseolus перекладається як «човен», мабуть, тому, що боби квасолі обрисами нагадують човен. Іспанський чернець-францисканець і місіонер Бернардіно де Саагун, що жив і працював у Мексиці в XVI ст., у своєму опусі «Загальна історія справ Нової Іспанії» описував свідчення ацтеків про властивості квасолі і різноманітність її видів, оскільки батьківщиною цієї рослини є якраз Латинська Америка.

Коріандр, або коляндра, або кінза (лат. Coriandrum sativum) – трав'янистий однорічник роду Коріандр родини Зонтичні, який широко використовується як прянощі в кулінарії і як ароматизатор у парфумерії, миловарінні та виробництві косметики. Коріандр посівний є медоносом. Назва рослини прийшла з давньогрецької мови, і за однією версією є похідною від слова, що означає «блощиця»: в незрілому вигляді коріандр пахне, як ця розчавлена комаха. За іншою версією у твірного слова є омонім зі значенням «звіробій», тому однозначно сказати, чому коріандр названий коріандром, важко.

Капуста кольрабі (лат. Brassica oleracea var. gongylodes) – дворічна трав'яниста рослина, що є різновидом виду Капуста городня роду Капуста родини Капустяні. Походить рослина кольрабі зі східного Середземномор'я, в культурі вона відома здавна. Наприклад, є докази того, що кольрабі культивували в Давньому Римі. Назва рослини походить від двох слів швейцарсько-німецького діалекту, що означають капуста і ріпа. З італійської мови кольрабі перекладається як капустяна ріпа.

Коріандр овочевий (лат. Coriandrum sativum), або коріандр посівний – трав'янистий однорічник, що належить до роду коріандр родини Зонтичні. Ця рослина культивувалася як лікарська та як прянощі ще в Стародавньому світі – Єгипті, Греції і Римі. Коріандр має приємний аромат, який використовують у косметиці, парфумерії та миловарінні. Походить він, найімовірніше, зі Східного Середземномор'я, а в Західну та Центральну Європу коріандр завезли римляни. У XV-XVII століттях він потрапив до Нової Зеландії, Австралії й Америки. Сьогодні цю рослину вирощують повсюдно.

Рослина крес-салат (лат. Lepidium sativum), або хрінниця посівна, або водяний крес – їстівний трав'янистий однорічник або дворічник, вид роду Блощичник родини Хрестоцвіті. Родом крес-салат із Ірану, але сьогодні в дикому вигляді його можна зустріти в Ефіопії, Єгипті, а також в Азії від східного узбережжя Середземного моря до Пакистану. Обробітком крес-салату на території сучасного Середземномор'я займалися ще в давнину, а з плином часу культура поширилася по всій Європі.

Кріп (лат. Anethum) монотипний рід трав'янистих однорічних родини Зонтичні, представлений видом кріп пахучий, або кріп городній. У дикій природі вид зустрічається в центральних і південно-західних районах Азії, в Гімалаях і на півночі Африки, а в культурі вирощується по всьому світу. Так само, як і його родичка петрушка, кріп відомий людству з часів Стародавнього Єгипту, але в якості спеції в Європі кріп стали вживати тільки в XVI столітті.

Кукурудза (лат. Zea) – рід злакових рослин, в який входить шість видів, але в культуру введений тільки один із них – однорічна кукурудза цукрова (лат. Zea mays), найдавніший вирощуваний людиною злак. Обробіток кукурудзи почався на території сучасної Мексики від 7 до 12 тисяч років тому. У XV столітті до нашої ери кукурудза стала поширюватися по Мезоамериці, і з'явилася потреба в нових її різновидах, що послужило стимулом для селекційних експериментів, які увінчалися в XII-XI століттях до нашої ери появою безлічі сортів рослини.