Кожен садівник прагне отримати максимально великий і якісний урожай, використовуючи для цього будь-яку можливість: старанно готує ґрунт для посіву, вносить у нього добрива, вишукує в садових павільйонах і на інтернет-сайтах насіння найурожайніших і найстійкіших до несприятливих факторів сортів, тремтить над кожним сіянцем, поливає, розпушує, труїть жуків і збирає гусениць... Сьогодні ми пропонуємо вам обговорити ще один агротехнічний прийом, який сприяє збільшенню кількості і підвищує якість дозріваючих плодів.
Городні рослини
Багатьма базилік сприймається тільки як пряна трава, однак ця рослина має також цілющі властивості та здатна якщо не вилікувати від недуги, то значною мірою полегшити хворобливий стан. Людство застосовує базилік у кулінарних і лікувальних цілях уже близько п'яти тисячоліть. У кулінарії за цей час він заслужив титул короля пряних трав. Сьогодні існує безліч сортів цієї трави, що відрізняються зовнішнім виглядом, смаком і пахощами. Про те, які властивості має базилік, і піде мова в нашій статті.
Диня – культура тепло- і сонцелюбна, тому добре росте далеко не в кожній місцевості. Однак той, хто зуміє створити оптимальні умови для їхнього росту та розвитку, зможе виростити солодкі, соковиті й запашні дині навіть у регіоні з коротким і прохолодним літом. У цій статті ми поділимося з вами декількома хитрощами, які допоможуть вам отримати гарний урожай динь.
Теплолюбний і примхливий болгарський перець вирощують через розсаду, а щоб сіянці виросли міцними та здоровими, доводиться докладати чимало зусиль. Ми пропонуємо вам кілька порад, які допоможуть виростити в домашніх умовах чудову розсаду.
Арахіс культурний (лат. Arachis hypogaea), або арахіс підземний, або земляний горіх – затребувана земляна культура, яка належить до роду Арахіс родини Бобові. З погляду ботаніки горіх арахіс є не горіхом, а бобовою травою. На батьківщині, в Південній Америці, арахіс мав цінність уже в ті часи, коли материк ще не було відкрито Колумбом. До Європи арахіс потрапив завдяки іспанським конкістадорам, а пізніше португальці завезли цю культуру до Африки, де поживні властивості арахісу і його здатність рости на мізерних ґрунтах було належно поціновано. А через деякий час работорговці завезли арахіс і в Північну Америку. У 30-х роках XVI століття португальські моряки завезли арахіс в Макао й Індію, а іспанські – на Філіппіни. Потім культура потрапила в Китай і стала для місцевого населення порятунком від голоду. На початку XIX століття в Південній Кароліні почалося промислове вирощування арахісу, і ця культура годувала обидві армії під час війни Півночі з Півднем. Оскільки арахіс вважався їжею бідняків, фермери не прагнули вирощувати цю культуру, але в 1903 році американський агрохімік Джордж Вашингтон Карвер винайшов понад 300 продуктів з арахісу – напої, косметику, ліки, барвники, друкарську фарбу, господарське мило і навіть засіб для знищення комах... А оскільки в ті роки довгоносик масово знищував урожаї бавовни, Карвер зумів умовити фермерів чергувати вирощування виснажливої для ґрунту бавовни з культивуванням арахісу. У результаті арахіс став основною товарною культурою південних штатів, а в місті Дотане, штат Алабама, вдячні американці встановили пам'ятник Карверу.
Сьогодні арахіс в Україні, на Закавказзі та інших регіонах колишнього СРСР з теплим кліматом вирощується в промислових масштабах.
Рослина базилік духмяний (лат. Ocimum basillicum), або камфорний, або городній, або звичайний, або васильки справжні, є трав'янистим однорічником виду Базилік підродини Котовникові родини Глухокропивові. У дикій природі трава базилік росте в Китаї, Ірані, Індії, в Африці, на півдні Азії, в американських тропіках, в Середній Азії та на Кавказі. Припускають, що походить базилік з Африки, а в Європу його завезли солдати армії Олександра Македонського. Наші предки використовували базилік передусім як цілющу рослину. Сьогодні цю траву вирощують по всьому світу як харчові прянощі.
Рослина баклажан, або паслін темноплідний (лат. Solanum melongena), або бадриджан, або синенький – вид трав'янистих багаторічників роду Паслін, що в дикому вигляді зростали в Південній Азії, Індії та на Середньому Сході. Цей овоч було введено в культуру півтори тисячі років тому, про що свідчать стародавні тексти на санскриті. Поширювати баклажани по світу почали араби: вони завезли їх в Африку в IX ст. н. е. Європейці дізналися про овоч баклажан у середині XV ст., але в постійний побут сині увійшли тільки в XIX ст. У цій статті ми розповімо вам, як здійснюється вирощування баклажанів у відкритому ґрунті, як виростити розсаду баклажанів, від чого листя баклажанів жовтіє, чим хворіють баклажани, чим обробити баклажани від шкідників і хвороб, як збирати баклажани, і дамо багато іншої важливої інформації про вирощування цього овоча і догляд за ним.
Нині особливої популярності в наших широтах набула рослина бамія, або окра. Це овочева трав'яниста культура, що зростає в природі Америки, Європи й Азії. До складу плодів бамії, що нагадують своїм виглядом стручковий перець, входить безліч корисних для людського організму речовин.
Солодка картопля батат, або іпомея батат (лат. Ipomoea batatas) – цінна кормова і харчова культура, вид бульбоподібних рослин роду Іпомея родини Берізкових. Походить батат із Колумбії й Перу, звідки він ще до прибуття європейців до Південної Америки поширився по всьому регіону, а також потрапив у Східну й Південну Полінезії, Вест-Індію, на острів Пасхи і в Нову Зеландію. Ацтеки називали їстівне коріння батату «камотлі» і їли в сирому, вареному та смаженому вигляді. Під час конкісти іспанці завезли батат на Філіппінські острови, звідки він потрапив у Середземномор'я, Тайвань і Японію. Сьогодні батат росте тільки в культурі. Вирощують його в субтропічних і тропічних зонах, а також у теплих районах помірної зони – наприклад, непогано росте батат в Україні, та й батат у Підмосков'ї давно вже не рідкість. Лідерами в промисловому вирощуванні батату є Китай, Індонезія та Індія.
Бобові (лат. Fabaceae = Leguminosae = Papilonaceae) – родина дводольних рослин, багато з яких має високу харчову цінність, а деякі вирощуються як декоративні рослини. Трав'янисті представники цієї родини здатні зв'язувати й утримувати в ґрунті атмосферний азот. Родина налічує близько двадцяти чотирьох із половиною тисяч видів однорічних і багаторічних рослин, об'єднаних у більш ніж 900 родів. Родина представлена трьома підродинами – Цезальпінієвими, Мімозами і власне Бобовими. Розрізняються представники підродин передусім будовою квітки.
Деякі бобові рослини людство вживає в їжу ще з кам'яної доби, причому в різних країнах до одного і того ж бобового продукту ставилися по-різному. Наприклад, у Греції горох був їжею бідноти, а у Франції його включали в вишукане меню короля, у Стародавньому Єгипті хліб із сочевиці був повсякденною стравою, а в Стародавньому Римі ця рослина вважалася лікарською.
Броколі, або спаржева капуста (лат. Brassica oleracea = Brassica sylvestris) – різновид капусти городньої, однорічна овочева рослина родини Капустяні, у якої їстівними є нерозкриті суцвіття, а не листя, як у інших підвидів. Броколі і цвітна капуста – найближчі родичі, точніше, броколі є генетичною попередницею цвітної капусти. Виведено рослину броколі шляхом гібридизації в VI-V століттях до н. е. на північному сході Середземномор'я, і багато століть броколі вирощувалася виключно на території сучасної Італії. Італійською слово broccolo означає квітконос капусти (brocco – відросток). Найперша згадка про броколі датується 1587 роком – у французькому трактаті «Загальна історія рослин». На початку XVIII століття броколі потрапляє до Англії під назвою італійська спаржа, в цей же час робилися спроби вирощування броколі в Америці, проте тоді великого поширення вона там не отримала. Лише в XX столітті в Каліфорнії виникло товарне виробництво броколі, і відтоді США є найбільшим виробником спаржевої капусти. Ненабагато відстають Індія і Китай, європейські країни Франція, Іспанія та Італія, а також Туреччина та Ізраїль.
Бруква (лат. Brassica napobrassica) – дворічна кормова й харчова рослина, вид роду Капуста родини Хрестоцвіті. У деяких районах України її називають бруков, горунка, галярепа, капуст, карпеля, квак, кольораба, кочереґа, бериріпа. У побуті бруквою заведено називати кормові буряки, хоча ця рослина зовсім з іншої родини. Рослина бруква з'явилася в найдавніші часи в Середземномор'ї в результаті природного схрещування одного різновиду ріпи з листовою капустою, але перша згадка про брукву датована 1620 роком – саме тоді цю рослину описав швейцарський ботанік Каспар Баугін, зазначивши, що бруква в природі росте у Швеції. Інші джерела стверджують, що бруква родом із Сибіру, а вже звідти вона потрапила на Скандинавський півострів. Найбільшої популярності бруква набула у Швеції, Фінляндії та Німеччині. До речі, її дуже любив Генріх Гете.
Брюссельська капуста (лат. Brassica oleracea var. gemmifera) є різновидом капусти білокачанної з роду Капуста родини Хрестоцвіті (Капустяні). У дикому вигляді брюссельська капуста не зустрічається. Предком цього різновиду вважається капуста листова, що росте в природних умовах у Середземномор'ї і введена в культуру у стародавні часи. Вивели брюссельську капусту в Бельгії, і саме на честь брюссельських городників Карл Лінней назвав цей різновид капусти. Потім вона поступово здобула популярність у всій Західній Європі – Франції, Німеччині, Голландії... У Східній Європі культура з'явилася в середині XIX століття, але через складні для її розведення кліматичні умови поширення не набула. Зате в Канаді, США та багатьох країнах Західної Європи брюссельська капуста сьогодні вирощується в промислових масштабах.
Рослина буряк (лат. Beta) належить до роду одно-, дво- та багаторічних трав'янистих рослин родини Амарантові, хоча не так давно буряк, який у Росії називають свекла, а в Білорусі – бурак, зараховували до родини Лободових. Основним представником роду є буряк звичайний, що має три різновиди: буряк столовий, буряк кормовий і буряк цукровий. Зростає овоч буряк на всіх континентах, окрім Антарктиди. Пращура культурних видів рослини дикий буряк вживали і в їжу, і в якості лікарської рослини ще у Вавилоні. Найцікавіше, що спочатку їли тільки листя, а коренеплоди буряка використовували в лікувальних цілях. Стародавні греки приносили буряк у жертву Аполлону, як одну з найцінніших для них рослин. Культурні форми коренеплідного буряка з'явилися тільки на початку нашої ери, а в X-XI століттях їх уже обробляли в Київській Русі. Кормові буряки вивели до XVI століття в Німеччині, а селекцією цукрових буряків стали займатися з 1747 року, коли з'ясувалося, що цукор, котрий міститься у тростині, є і в буряках. Сьогодні буряковий цукор у багатьох країнах використовується частіше, ніж тростинний, а буряк звичайний (Beta vulgaris) став незамінною сільськогосподарською культурою, про яку відомо, що вона багата на необхідні людині антиоксиданти, калій і фолієву кислоту.
Напевно, кожен садівник чув про посадку картоплі під солому, і багато хто намагався втілити цей задум у життя. Начебто все було зроблено, як описано: поклали картоплю на землю, засипали скошеною травою і сіном, але в кінці сезону отримали замість багатого врожаю великої картоплі виноградинки. Які помилки роблять садівники-любителі при використанні цього методу? Поговорімо про це.
Кмітливі дачники знайшли економ-заміну торф'яним таблеткам: для вирощування розсади городніх і садових культур вони дедалі частіше стали використовувати спиті чайні пакетики. Цей спосіб вирізняється простотою й ефективністю, тому ми залюбки вам про нього розповімо.
Капуста є однією з найважливіших городніх культур, яку в багатьох регіонах вирощують розсадним способом. Від того, наскільки правильно було вибрано терміни посадки капусти на розсаду і яким був догляд за сіянцями до висадки їх на грядку, залежить урожай культури, який без перебільшення годуватиме вас весь рік. Ми розповімо вам, коли сіяти капусту на розсаду, як виростити розсаду капусти в домашніх умовах і коли висадити її на грядку.
Весна завжди починається несподівано, проте це не означає, що до неї не треба готуватися, особливо, якщо у вас попереду приємні садові і городні клопоти, і тому вже в січні пора вираховувати час посіву насіння овочів на розсаду. Вирощування розсади здається заняттям простим і нехитрим, однак це оманлива простота, і ви переконаєтеся в цьому після першої ж помилки. Насправді здорова розсада в домашніх умовах вимагає не тільки якісного посівного матеріалу і ваших зусиль, а й певних знань, якими ми готові з вами поділитися.
Готуючись до нового сезону, необхідно дати лад садовому інвентареві, поповнити запаси добрив, посівного та посадкового матеріалу, а також визначитися з датами посіву насіння на розсаду. Ми вже помістили на сайті матеріал про те, коли і як сіяти на розсаду насіння помідорів, перцю, полуниці (суниці) і петуній. У цій статті ми розповімо вам усе про вирощування розсади огірків: коли сіяти огірки на розсаду, як виростити розсаду огірків і коли здійснюється висадка розсади огірків у відкритий ґрунт.
Цибуля належить до найпопулярніших овочів на нашому столі. Вона є інгредієнтом багатьох холодних і гарячих страв, тому не дивно, що овочівники та городники прагнуть збільшити врожаї цибулі, вишукуючи та придумуючи все нові способи її вирощування. Цікаву технологію було розроблено китайцями: у результаті її застосування цибулини виходять більшими та прекрасно зберігаються. Чим же відрізняється китайська методика від звичного для всіх нас способу вирощування цибулі? Про це ми й розповімо в нашій статті.