Овоч турнепс (лат. Brassica rapa subsp. Rapifera), або кормова ріпа – дворічник із родини Хрестоцвіті, або Капустяні, різновид брукви, поширений виключно в культурі. Найбільші площі засіваються турнепсом у Данії, Німеччині, Канаді, США та Австралії. У промислових масштабах рослину турнепс вирощують на харч худобі. Коренеплід турнепс ще з бронзової доби використовувався скандинавськими племенами як продукт харчування, цінність якого прирівнювалася до цінності хліба, і тільки з появою картоплі цей вид ріпи став більшою мірою кормовою культурою, ніж харчовою.
Городні рослини стр. 3
Фенхель звичайний (лат. Foeniculum vulgare) є видом роду фенхель родини Окружкові (Зонтичні). У народі цю трав'янисту рослину називають кропом аптечним, або волоським. У дикому вигляді фенхель звичайний зустрічається в країнах Північної Африки – Єгипті, Лівії, Марокко, Алжирі та Тунісі; у Західній Європі, зокрема в Італії, Франції, Англії, Іспанії та Португалії; у Південно-Східній Європі – у Греції, Болгарії, Албанії та країнах колишньої Югославії. Крім того, він росте в Північній, Центральній і Південній Америці, Новій Зеландії, а також у Західній і Центральній Азії. Фенхель найлегше виявити на кам'янистих схилах, у канавах і на засмічених місцях. Культивують фенхель у багатьох країнах світу.
Рослина хрін (лат. Armoracia rusticana), або хрін звичайний, або хрін сільський (лат. Armoracia rusticana) – вид трав'янистих багаторічників роду Хрін родини Хрестоцвіті, або Капустяні. У природі хрін росте по всій Європі, на Кавказі, в Сибіру, вибираючи вологі місця по берегах річок і водойм, а в культурі його вирощують по всьому світу, навіть у Гренландії. Традиція вживати овоч хрін у їжу з'явилася ще в давні часи в Римі і Греції, але перші письмові джерела, в яких згадується рослина, відносяться до IX століття н.е. – саме з цього часу хрін почали культивувати на Русі.
Цвітна капуста (лат. Brassica oleracea var. Botrytis) – поширений у культурі сорт групи Ботритис виду Капуста городня. У дикій природі ця рослина не зустрічається. Існує думка, що в культуру цвітна капуста була введена сирійцями, тому тривалий час називалася капустою сирійською. Ібн Сіна рекомендував її в їжу як зимовий вітамінний продукт. У XII столітті араби привезли цвітну капусту в Іспанію, а сирійці – на острів Кіпр, а до XIV століття деякі сорти цвітної капусти вирощували вже в Італії, Англії, Голландії та Франції.
Цибуля (лат. Allium) належить до роду дворічних і багаторічних рослин підродини Цибулеві родини Амарилісові. Дана Карлом Ліннеєм латинська назва є похідною від назви часнику: all латиною означає «пекучий», хоча є й інша версія походження – від латинського halare, що означає «пахнути». У роді цибуль більше 900 видів, які зростають у природі в степах, лісах і на луках північної півкулі. Цибуля введена в культуру понад п'ять тисяч років тому, і причиною цьому послужили смакові й ароматичні якості рослини.
Цибуля-батун (лат. Allium fistulosum), або семилітка, або татарка, або трубчаста, китайська чи піщана цибуля – трав'янистий багаторічник, вид роду Цибуля. Існує думка, що батьківщиною батуна є Азія, оскільки в нинішній час у дикому вигляді він росте в Китаї, Японії та Сибіру. У культурі цю цибулю вирощують повсюдно для отримання зеленого пера, м’якшого на смак, ніж зелень цибулі ріпчастої. Цибулини у батуна довгасті, слаборозвинені. Товсте, порожнє всередині стебло сягає у висоту 1 м, листя теж трубчасте, ширше, ніж у цибулі ріпчастої. Цвіте батун кулястими парасольками, що складаються з численних квіток. Розмножується цибуля-батун поділом куща й насінням.
Цибуля-порей (лат. Allium porrum), або пір,пор, праж чи прас – трав'яниста рослина, що належить до роду Цибуля. Родом порей із Передньої Азії, але пізніше він потрапив у Середземномор'я, де досі в природі можна зустріти його вихідну дикорослу форму – цибулю виноградну. Цибуля-порей була добре відома в країнах стародавнього світу – Єгипті, Римі та Греції, а з доби середньовіччя її вже вирощували по всій Європі, особливо популярна вона у Франції – Анатоль Франс називав порей спаржею для бідняків.
Цибуля-шалот (лат. Allium ascalonicum), вона ж цибуля ашкелонська, шалотка, шарлот, цибуля старовірів, сорокозубка, сімейна цибуля, є трав'янистим багаторічником родини Цибулеві. Родом цей різновид ріпчастої цибулі з Малої Азії, але сьогодні вона поширена на Кавказі, в Молдові, Україні та Західній Європі. У їжу вживають молоді листки й маленькі цибулинки шалот, які вирізняються приємним ароматом і вишуканим смаком.
Рослина цибуля (лат. Allium) – рід багаторічних і дворічних трав'янистих рослин, що належить до підродини Цибулеві родини Амарилісові і нараховує близько 400 видів, що зростають у природі північної півкулі в степах, лісах і на луках. В Ірані, Китаї та Середземномор'ї цибулю знали ще 4000 років тому, на наші ж терени вона прийшла з берегів Дунаю на початку XII століття. All у перекладі з кельтської означає «пекучий» – мабуть, тому Карл Лінней і назвав цибулю allium. А може, латинська назва походить від слова halare, що означає «пахнути».
Часник (лат. Allium sativum) це багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Цибуля родини Амарилісові підродини Цибулеві. Ця овочева культура є популярною у багатьох народів світу вже протягом шести тисяч років – часник затребуваний як у кулінарії, так і в медицині. Їстівними є не тільки цибулини часнику, але також і листя, стрілки і квітконоси молодих рослин. Батьківщиною рослини є Середня Азія, а в культуру часник вводили в гірських районах Афганістану, Ірану, Пакистану, Узбекистану, Туркменістану й Таджикистану.
Часник (лат. Allium sativum) – це трав'янистий багаторічник, вид роду Цибуля родини Амарилісові. Родом рослина із Середньої Азії. Його окультурення відбувалося в горах Узбекистану, Туркменії, Таджикистану, на півночі Ірану, в Пакистані й Афганістані. Наукові дослідження підтвердили походження часнику від цибулі довгогостроконечної. Популярний часник у всьому світі завдяки своєму гострому смаку й характерному запаху. Він затребуваний як у кулінарії, так і в медицині – цілющі властивості часнику людство використовує здавна.
Рослина часник (лат. Allium sativum) – трав'янистий багаторічник, вид роду Цибуля підродини Цибулеві родини Амарилісові. Це популярна овочева культура, що має характерний запах і гострий смак, зумовлені наявністю у складі рослини тіоефірів. Батьківщиною часнику є Середня Азія, на території якої окультурення часнику відбувалося в Туркменістані, Узбекистані, Таджикистані, Афганістані, Пакистані та в Північному Ірані. Вчені вважають, що часник походить від цибулі довгогостроконечної, що зростає в ущелинах гір Туркменістану, на Паміро-Алаї і Тянь-Шані. Здавна часник цінувався людьми за здатність збуджувати апетит, поліпшувати травлення, зміцнювати імунітет.
Рослина чебрець (лат. Thymus) належить до найбільшого роду родини Ясноткові, який представляє ароматичні напівчагарники або чагарники. До речі, в деяких випадках під чебрецем мають на увазі чебрець повзучий. У народі чебрець має багато інших назв – чабер, чабрик, чебер, чебрик, чебарка, чобер, чобрик, чибер, щебрик, щабрик, цебрик, цебриць, цебрець, тим’ян повзучий, мала материнка, боровий чепчик, чепчик, богородська трава, лимонний душок.
Шпинат городній (лат. Spinacia oleracea) є однорічною трав'янистою рослиною, видом роду Шпинат родини Амарантові, хоча не так давно його відносили до родини Лободових. У дикому вигляді шпинат росте в Передній Азії, а культивувати його почали ще в Персії. Шпинат був настільки популярний в арабських країнах, що двоюрідний брат Мухаммеда ібн аль-Аввам називав його «генералом серед зелені». У середині VII століття по Великому шовковому шляху шпинат потрапив до Китаю, де його називали «перським овочем».
Щавель, або квасець чи квасок (лат. Rumex) – рід трав'янистих і напівчагарникових однорічників та багаторічників родини Гречані. Українська назва роду має спільний корінь зі словом «квас». Представники цього роду зустрічаються на всіх континентах, де є рослинність, але основний ареол щавлю охоплює помірні широти північної півкулі: узлісся та схили ярів, луки, береги озер, боліт і річок.