Магонія (лат. Mahonia) – рід дерев і чагарників родини Барбарисових, представники якого ростуть у центральних і східних районах Азії і в Північній Америці. Назву рід отримав на честь Бернарда Мак-Магона – американського садівника ірландського походження, який займався на сході США акліматизацією привезених із заходу країни рослин. Відомий Мак-Магон також тим, що склав американський садовий календар. У роду Магонія близько 50 видів. Типовим видом роду є магонія падуболиста, яку на батьківщині називають «орегонським виноградом». Це тіньовитривала, посухостійка і напрочуд морозостійка, невимоглива до ґрунтів культура.

Діасція (лат. Diascia) – рід квіткових рослин родини Ранникові, що налічує 68 видів напівлистопадних і вічнозелених однорічних і столонних багаторічних рослин, що походять здебільшого з гірських районів Південної Африки і набули значного поширення в європейському садівництві. На посушливих рівнинах ростуть зазвичай однорічні представники роду, а в горах – багаторічники. У культурі квітка діасція вирощується як у контейнерах і підвісних конструкціях, так і у відкритому ґрунті на клумбах або як бордюрна рослина.

Рослина керія (лат. Kerria) – листопадний чагарник із родини Розоцвіті, який походить із лісових і гірських районів Японії і південно-західного Китаю. Названо чагарник керію на честь першого садівника Королівського ботанічного саду Цейлону і відомого колекціонера рослин Вільяма Керра. Рід представлено тільки одним видом – керією японською, яку за форму квіток і час цвітіння називають «великодньою трояндою».

Кольквіція (лат. Kolkwitzia) – монотипний рід квіткових рослин підродини Ліннеєві родини Жимолостеві. Єдиним представником роду є чагарник кольквіція приємна, або чарівна (Kolkwitzia amabilis), що виростає в гірських районах центрального Китаю і в інших місцях із помірним кліматом. Свою назву рослина отримала на честь німецького ботаніка Ріхарда Кольквіца. До Європи рослину було завезено в 1901 році, а вперше квітка кольквіція зацвіла в незвичному для неї європейському кліматі в 1910 році.

Рябинник (лат. Sorbaria) – род растений семейства Розовые, представители которого в естественных условиях произрастают в Азии. В роду 10 видов. Научное название рода происходит от латинского Sorbus, что означает «рябина», и дано растениям этого рода за сходство их листьев с листьями рябины обыкновенной. Как декоративные растения рябинники выращиваются с середины XVIII столетия.

Немезія (лат. Nemesia) – рід трав'янистих рослин і чагарників родини Ранникові, що включає приблизно 50 видів однорічників і багаторічників, велика частина яких росте в чагарниках і прибережних районах Південної Африки. Наукову назву рослина отримала на честь грецької богині відплати Немезіди.

Кожна людина має своє уявлення про те, яким повинен бути сад. Бували випадки, коли замовники відкидали прекрасні проекти найдорожчих ландшафтних дизайнерів заради простого пейзажу з буйно розрослими кущами і ніби безладно зростаючими квітами. Інші люблять ідеальний порядок і строгість форм, треті колекціонують усілякі види і забарвлення. Сьогодні існує така кількість однорічних садових рослин, що визначитися з вибором іноді важко навіть досвідченим садівникам. Окреме, привілейоване місце серед цього розмаїття займають ампельні рослини – еліта садового квітництва.

Статиця (лат. Limonium), або кермек – рід родини Плюмбагових, який раніше відносили до родини Кермекових. За різними джерелами в роду налічується від 166 до 350 видів, які ростуть по всій Євразії і на інших континентах, іноді утворюючи зарості до півметра заввишки навіть у піщаних дюнах. Наукова назва рослини означає «стійкий, непохитний». У нас статицю інакше називають тюркським словом «кермек», татарським білим лимонником, морською лавандою або безсмертником. У культурі ця садова рослина з 1600 року.

Мірабіліс (лат. Marabilis) – рід квіткових рослин родини Ніктагінові, який налічує понад 50 видів, що ростуть у помірному і тропічному регіонах здебільшого в Північній і Південній Америці, хоча один вид родом із південної Азії. У перекладі з латини «мірабіліс» означає «дивний». Квітка мірабіліс виду ялапа, що має широку популярність, називають нічною красунею. Ця рослина поєднує в собі простоту і загадкову привабливість, наповнюючи сад дивовижними пахощами. Вона невимоглива до умов вирощування і невибаглива у догляді. Мірабіліс часто використовують для формування невисокого, але яскравого живоплоту.

Амброзія (лат. Ambrosia) – рід багаторічних і однорічних трав'янистих рослин родини Айстрові, що включає 50 видів, які ростуть здебільшого в Північній Америці. В Євразії квітка амброзія з'явилася наприкінці XVIII століття: в 1873 році його завезли з Америки разом із насінням конюшини. У 1914 році амброзію культурно вирощували в Україні в станиці Кудашівка як замінник хіни, а після революції її на колесах студебеккерів рознесли по всій країні. Рослина амброзія є карантинним бур'яном. Наукова назва роду походить від міфологічної назви їжі богів, що дає безсмертя і молодість. Амброзією називалася і запашна мазь, якою нібито натиралися боги.

Ліхніс (лат. Lychnis) – це рід багаторічних рослин родини Гвоздичні, хоча іноді його відносять до роду Смілка. Наукову назву роду, яка походить від грецького слова, що означає «лампа», було дано чи то через квітки яскравого забарвлення, чи то тому, що листя одного з видів у давнину використовувалося як гніт. Рослина ліхніс згадується в працях Теофраста. У культурі квітка ліхніс із кінця XVI століття. В роду за різними джерелами від 20 до 50 видів, що виростають у природі північної півкулі, але в культурі вирощується 15 видів рослини.

Бузок – рід чагарників родини Маслинові, яка налічує за різними джерелами від 22 до 36 видів, що виростають у гірських районах Євразії. Рослина бузок звичайний (лат. Syringa vulgaris) є типовим видом роду Бузок. У дикій природі бузок можна зустріти на Балканському півострові, по нижній течії Дунаю, в Південних Карпатах. У культурі чагарник бузок використовують як декоративну рослину, а також для захисту й зміцнення схилів, що піддаються розмивам. У європейській садовій культурі бузок стали вирощувати з середини XVI століття, після того, як римський посол привіз його з Константинополя. Турки називали рослину «лілак», а в садах Фландрії, Німеччини та Австрії її стали вирощувати під назвою «турецька калина» або «бузок».

У ті часи бузок займав у європейському декоративному садівництві вельми скромні позиції через короткий період цвітіння, дрібні квітки й пухкі волоті, однак після того, як селекцією рослини зайнявся француз Віктор Лемуан, з'явилося кілька десятків сортів довго та пишно квітучого бузку зі щільними суцвіттями правильної форми. Крім того, Лемуан створив сорти різних забарвлень із махровими квітками. Після Віктора Лемуана селекцією бузку займалися його син Еміль і внук Анрі. Усього Лемуани вивели 214 сортів бузку. У Франції селекційними роботами з бузком займалися також Шарль Бальту, Огюст Гушо та Франсуа Морель, у Німеччині – Людвіг Шпет і Вільгельм Пфітцер. На початку XX століття в Голландії нові сорти бузку виводили Ян ван Тол, Клаас Кессен, Гуго Костер і Дірк Евеленс Маарсен, у Польщі – Карпов-Ліпскі.

На початку XX століття цікавість до бузку виникла й у Північній Америці, де виведенням нових сортів рослини займалися Гульда Клагер, Джон Данбар, Теодор Хавемеєр та інші відомі селекціонери із США та Канади. На території колишнього СРСР селекційні роботи з бузком велися в Україні, Білорусі, Казахстані та Росії. Сьогодні існує понад 2300 сортів бузку, що розрізняються формою й розміром квіток, їхнім забарвленням, термінами цвітіння, висотою і габітусом кущів. Дві третини цих сортів було отримано за участю виду бузок звичайний.

Рослина повитиці (лат. Cuscuta) представляє рід рослин-паразитів, віднесених до категорії карантинних бур'янів. Раніше існувала родина Повитицевих, представлена тільки одним цим родом, але тепер рід відноситься до триби Повитицевих родини Берізкових. Науковцями описано понад 200 видів повитиць, вельми поширених. Бур'ян повитиці паразитує на кормових, баштанних і овочевих культурах, завдаючи шкоди також картоплі, льону, джуту, деревам і чагарникам. Він порушує у рослин обмін речовин, від чого вони слабшають, відстають у рості й розвитку і часто гинуть.

Садова берізка, або повійка, належить до роду Берізка (лат. Convolvulus) родини Берізкових. У цьому роду понад 250 видів рослин, головною об'єднуючою рисою яких є форма квіток. Зростають представники роду в районах із помірним і субтропічним кліматом. Наукова назва роду походить від латинського дієслова, що означає «згортатися», і пояснює потребу багатьох видів обвиватися стеблами навколо інших рослин, використовуючи їх як опору. Найпоширенішою серед повійок є берізка польова – той самий бур'ян берізка, від якого потерпають сільськогосподарські культури й приватні городи.

Рослина мімулюс (лат. Mimulus), або губастик, належить до роду півчагарникових і трав'янистих рослин родини Фрімові, які ростуть у районах із помірним кліматом усюди, крім Європи. Раніше цей рід включали в родину Ранникові. Латинську назву квітка мімулюс отримала від слова mimus (у перекладі – «імітатор, мім») через строкате, мінливе забарвлення, а також через форму квітки, схожої на мордочку мавпочки. У роду губастик близько 150 видів, більшу частину яких можна зустріти на заході Північної Америки в вологих місцях, а також у горах і пустелях на висоті до 2500 м над рівнем моря. У наших садах губастик поки зустрічається нечасто.