Ласкавець (лат. Bupleurum) – рід багаторічних рослин, однорічників, напівчагарників і чагарників родини Зонтичні, поширених переважно на приморських кручах, схилах і вологих луках Північної Африки та Євразії. У роду понад 200 видів, три з них вирощуються як лікарські рослини.
Дягель лікарський (Archangelica officinalis), або дудник лікарський – трав'яниста рослина, вид роду дягель родини Зонтичні. Родом ця рослина з півночі Євразії. У культурі дягель вирощують як лікарську, ароматичну та декоративну рослину. Інакше цю рослину називають дяглицею або дзенгелем, а в Європі – ангелікою або ангельською травою. У Центральну Європу дягель було завезено зі Скандинавії в XV столітті, звідти він поширився в інші регіони. Зростає він по лісових ярах, у ялинових і сосново-березових лісах, по берегах річок і струмків.
Яглиця (лат. Aegopodium) – рід трав'янистих багаторічників родини Зонтичні, поширених у Європі й Азії. У роду вісім видів, але найбільшої популярності набула трава яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), яка використовується як медоносна, лікарська, кормова та вітамінна рослина. Водночас яглиця – бур'ян, який дуже важко винищити, однак його пістряволиста форма дуже популярна серед садівників і широко культивується як декоративна рослина, попри агресивну поведінку. Ми розповімо вам, як виглядає яглиця, як її вирощувати та в чому її цінність.
Кринум (лат. Crinum) – рід красивих цибулинних рослин родини Амарилісові, поширених у тропіках і субтропіках обох півкуль. У роду понад сто видів. Велика частина окультурених рослин вирощується в домашніх умовах, добре знайомий квітникарям і кринум акваріумний, а гібридний вид кринум Пауелла є популярною садовою рослиною.
Лобулярія (лат. Lobularia) – рід квіткових рослин родини Капустяні, близький до роду Алісум (Бурячок). У роду п'ять видів, які ростуть у Середземномор'ї, але в культурі вирощується тільки лобулярія приморська, або лобулярія морська. Назва роду походить від латинського слова, що означає «стручечок» і пов'язана з формою плоду лобулярії.
Гомфрена (лат. Gomphrena) – род цветковых растений семейства Амарантовые, распространенных в тропических поясах как Северного, так и Южного полушария. Французский ботаник Делашен, описывавший гомфрену, указал, что имя дал растению Плиний, и Карл Линней внес гомфрену в «Species plantarum» именно под этим названием. Наибольшее количество различных представителей этого рода можно встретить в Южной Америке, всего же в роду около ста видов. Некоторые из них выращиваются как комнатные растения.
Мезембріантемум (лат. Mesembryanthemum) – рід невеликих сукулентних однорічників або дворічників родини Аізоонові, поширених у Південній Африці. Назва, присвоєна роду в 1684 році, перекладається з грецької мови як «полуденна квітка»: відомі на той час мезембріантемуми об'єднувала особливість розтуляти квітки тільки в сонячну погоду. Через цю ознаку мезембріантемуми називають також сонячниками чи полуденниками. Однак у 1719 році були виявлені мезембріантемуми, квітки яких розпускаються вночі. За різними даними рід налічує від 50 до 80 видів.
Тирлич (лат. Gentiana) – рід напівчагарників, трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Тирличевих, що налічує близько чотирьохсот видів, поширених у природі по всій земній кулі, однак найчастіше ці рослини зустрічаються в зоні помірного клімату Північної півкулі, наприклад, на альпійських і субальпійських луках. Деякі тирличі здатні рости на висоті 5500 метрів над рівнем моря.
Як ефективний засіб від шлункових хвороб рослина тирлич була відома ще в Стародавньому Єгипті. У Стародавньому Римі цією рослиною лікували судоми, забої й укуси отруйних тварин. У середні віки траву тирлич застосовували при туберкульозі, діареї, гарячці, чумі та для виведення глистів. Тирлич і зараз високо цінується знахарями в Карпатах, які застосовують його для позбавлення від хвороб печінки, жовчного міхура й органів травлення.
Латинську назву, за твердженням Плінія Старшого, рід отримав на честь іллірійського царя Гентія, який лікував чуму кореневищем тирличу жовтого. Точна етимологія української назви невідома.
Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав'янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки. У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.
Ваточник, або шовчина (лат. Asclepias) – рід родини Кутрові, який налічує понад 200 видів чагарників, напівчагарників і трав'янистих багаторічників із Південної і Північної Америки. Серед представників роду є як листопадні, так і вічнозелені види, і деякі з них набули популярності як культурні декоративні рослини. Латинську назву рід отримав на честь Ескулапа (Асклепія) за лікарські властивості деяких своїх представників. Відомий місіонер, лінгвіст, історик і дослідник Мексики Бернардіно де Саагун у своїй праці «Загальна історія справ Нової Іспанії» наводив свідчення ацтеків про те, що вони застосовували ваточник для лікування пухлин, які виникають через зсув кісток.
У Європу ваточник потрапив у XVIII столітті як технічна культура й дуже швидко поширився: з волокон його стебел виготовляли мотузку й наповнювання для меблів і м'яких іграшок. Пізніше з нього робили кіноплівку і всілякі рятувальні засоби. З появою каучуку цікавість до ваточника як до сировини було втрачено, але цю рослину досі можна зустріти в садах і парках.
Лікоріс (лат. Lycoris) – рід квіткових багаторічників родини Амарилісових, що складається з понад 20 видів. Походять представники роду зі Східної та Південної Азії: Японії, Таїланду, Лаосу, Південної Кореї, Непалу, Пакистану, зі сходу Ірану та півдня Китаю. Деякі види були завезені в Техас, Північну Кароліну й інші американські штати, і частину з них у нових умовах натуралізовано. В англомовних країнах квітку лікоріс називають ураганною або павуковою лілією. У квітницькій літературі можна зустріти японську назву лікоріса – «хіганбана». Має рослина ще одну назву – квітка смерті: лікоріс традиційно висаджують на цвинтарях.
Альстремерія (лат. Alstroemeria), або альстромерія – рід кореневищних бульбових південноамериканських трав'янистих рослин родини Альстремерієві, що вирізняються дуже гарними квітками, званих також перуанськими ліліями або ліліями інків. І рід, і родина отримали назву на честь учня Карла Ліннея, барона Класа Альстрема – шведського ботаніка, мецената та промисловця вісімнадцятого століття, який привіз Ліннею насіння двох видів альстремерії. У рід, ареал якого охоплює всю Південну Америку, входить за різними відомостями від п'ятдесяти до понад ста видів, багато з яких широко вирощуються як декоративно-квітучі садові рослини, зокрема на зріз.
Тис (лат. Taxus) – рід родини Тисові, який налічує 8 видів хвойних повільнозростаючих чагарників і дерев. Один вид зростає в Європі й на півночі Африки, три – в Азії, зокрема на Далекому Сході, а чотири – в Північній Америці. Сьогодні рослини цього роду, завдяки своїй невибагливості та високій декоративності, широко використовуються в ландшафтному дизайні й озелененні, проте в природі тис зустрічається дедалі рідше.
Роговик, або ясколка (лат. Cerastium) – рід трав'янистих багаторічників і однорічників родини Гвоздикові, які ростуть у районах із помірним кліматом Євразії, Австралії, Північної Африки, а також Південної та Північної Америки. У роду близько 200 видів. Наукова назва походить від грецького слова, яке означає «рогатий» і характеризує форму плоду деяких роговиків. Частина видів цього роду дуже популярна в садовій культурі.
Рокитник (лат. Cytisus), або жарновець або саротамнус (лат. Cytisus) – рід листопадних і вічнозелених дерев та чагарників родини Бобові, які ростуть на супіщаних і піщаних ґрунтах Європи, Західної Азії та Північної Америки. За різними даними рід налічує від 30 до 70 видів. Наукова назва рокитника походить від топоніма острова, де його вперше було знайдено. У садовій культурі вирощуються близько 15 видів роду. Багато з них використовують у ландшафтному дизайні, декоруванні, а деякі – для зміцнення піщаних укосів.
