Рослина мандарин (лат. Citrus reticulata) – невелике вічнозелене дерево, вид роду Цитрус родини Рутові. Мандаринами називають і плоди цієї рослини. Походить мандарин, найпоширеніший вид роду, з Південного В'єтнаму й Китаю. Нині в дикій природі дерево мандарин не зустрінеш, у культурі ж воно вирощується в районах із субтропічним кліматом. І дедалі затребуванішим стає цей вид цитрусових у якості декоративної кімнатної рослини. За популярністю домашнє мандаринове дерево поступається тільки кімнатному лимону.

Цитрусові рослини (лат. Citrinae) відносяться до підтриби цитрусові підродини Помаранчеві родини Рутові і є квітковими деревними рослинами. Найвідоміший рід підтриби – Цитрус (лат. Citrus), до якого входять такі широко відомі культури, як лимон, апельсин, мандарин, лайм, грейпфрут та інші. Усього в підтрибі Цитрусові 32 роди, 9 з яких є гібридами. Походять цитруси з Південно-Східної Азії. З'явилися вони на Землі близько 30 мільйонів років тому, в крейдяний період, на південних схилах Гімалаїв, а їх обробіток почався близько 2-3 тисяч років до нашої ери в Індії, Китаї та Індонезії. Спочатку культивували не більше 10 видів цитрусів, причому серед них не було ні лимона, ні апельсина, ні грейпфрута – їх увели в культуру тільки за кілька століть до нашої ери. Наприклад, цитрон стали вирощувати в Межиріччі за 300 років до н.е. Теофраст назвав його перським яблуком. У середні віки араби завезли в Європу лимон і кислий апельсин, який мусульмани називали «неренг», а європейці перетворили це арабське слово на «оранж». Солодкий апельсин потрапив до Європи лише завдяки Васко да Гамі. Сьогодні цитрусові вирощуються в більш ніж 70 країнах із субтропічним і тропічним кліматом.

Хатіора (лат. Hatiora) – рід кактусів-епіфітів із тропічних лісів Бразилії, що нараховує за різними джерелами від п'яти до десяти видів, деякі з яких вирощуються в кімнатній культурі. Деякі систематики включають хатіору в рід Ріпсаліс. Спочатку рід отримав назву «харіота» на честь Томаса Герріота, відомого англійського математика і мандрівника, який був одним із перших дослідників природи Америки. Але потім з'ясувалося, що цю назву вже присвоєно іншій рослині, і довелося використовувати анаграму: харіота – хатіора.

Пандан, або панданус (лат. Pandanus) – рід деревовидних рослин родини Панданові, що охоплює близько 750 видів, що виростають здебільшого в тропічному кліматі Східної півкулі. На острові Мадагаскар зростає близько 90 видів роду, зустрічаються пандануси на Гаваях, уздовж узбережжя Західної Індії, на сході Північної Індії, в низинах Непалу, в Західній Африці, В'єтнамі та від Австралії до Полінезії. Пандануси пристосовуються до різних умов: ростуть вони на морському узбережжі, на берегах річок, на болотах, а також у гірських і високогірних лісах, на схилах вулканів і на коралових рифах.

Квітка мурайя (лат. Murraya) належить до роду вічнозелених чагарників і дерев родини Рутові родом із тропічних лісів Індокитаю, Індії, островів Суматри та Яви. Назву рослина мурайя отримала на честь вірного учня Карла Ліннея, шведського ботаніка Юхана Андреаса Муррея. Рід налічує 8 видів, але в кімнатній культурі вирощується тільки мурайя волотиста, вона ж екзотична.

Тілландсія (лат. Tillandsia) – название рода травянистых вечнозеленых эпифитов семейства Бромелиевые, который по разным источникам насчитывает от 400 до 700 видов. В природе эти растения можно встретить в американских тропиках и субтропиках – в Аргентине, Чили, в Центральной Америке, Мексике и южных штатах США. Название род получил в честь Эллиаса Тилландса – известного финского ботаника: Карл Линней попенял Шарлю Плюмье за то, что он назвал растение варварским американским именем (Caraguata), и присвоил роду имя первого и единственного прославившегося ботаника из Финляндии. Сегодня некоторые виды рода Тілландсія стали популярными в комнатной культуре.

Катарантус (лат. Catharanthus) – рід однорічних або вічнозелених багаторічників, а також напівчагарників родини Барвінкові, що налічує вісім видів, один з яких у природі росте в Індії, а решта на Мадагаскарі. Назва роду походить від двох грецьких слів, що означають «ясний, чистий» і «квітка». Спочатку квітка катарантус була занесена ботаніками в рід Барвінок – такою сильною здавалася схожість катарантуса з цією рослиною. Однак, розібравшись, ботаніки зрозуміли, що не такі вже вони й родичі, і в 1837 році катарантус виділили в окремий рід. У культурі рослина з XVIII століття. Найчастіше вирощують рожевий катарантус, або барвінок рожевий, або мадагаскарську вінку, або лохнеру, або каєнський жасмин, або «стару діву» – це ще далеко не всі назви катарантуса.

Рослина бакопа (лат. Bacopa) належить до роду родини Подорожникові, який охоплює понад 100 видів водних, водолюбних, сукулентних сланких кореневищних багаторічників. Родом бакопа з Південної Америки і з Канарських островів. У природі бакопа зростає на болотистих берегах водойм у тропіках і субтропіках Азії, Австралії, Америки й Африки. Друга назва бакопи – Сутера. У культурі квітка бакопа з 1993 року. Вирощують її і в помірному кліматі, використовуючи як ампель і як ґрунтопокривну рослину.

Кактус (лат. Cactaceae) належать до родини Кактусові, представленої багаторічними квітковими рослинами. Родина поділяється на чотири підродини. Слово «кактус» має грецьке походження. Карл Лінней ввів цю назву в 1737 році як скорочене від «мелокактус» (чортополох) через колючки, якими вкриті представники кактусових.

Висловлюють припущення, що кактуси еволюційно виділилися близько 30-40 мільйонів років тому, і, попри те, що викопних кактусів ніде поки не виявили, вважається, що батьківщина кактусів – Південна Америка, а на північний континент вони поширилися не так давно – не більше ніж 5-10 мільйонів років тому. Таким чином можна вважати, що кактуси є рослинами Нового Світу. І сьогодні середовище проживання кактуса в природі – Південна й Північна Америка та острови Вест-Індії. Окрім американського континенту, в природних умовах рослину кактус можна зустріти в Африці, на Мадагаскарі та Шрі-Ланці – стверджують, що туди насіння кактусів занесли птахи.

Квітка непентес (лат. Nepenthes) є єдиним родом монотипної родини Непентесові. Назва «непентес» походить від слова «непенфа» – так у давньогрецькій міфології називалася трава забуття. Де росте непентес? Велика частина представників цього роду зростає в тропіках Азії, зокрема на острові Калімантан. Кордон поширення непентеса на заході досягає Мадагаскару і Сейшельських островів, а на сході – Нової Каледонії, Нової Гвінеї і Північної Австралії.

Хижа рослина непентес, що харчується комахами, має міцні симбіотичні зв'язки з деякими представниками світу тварин. Наприклад, великі види рослини використовуються гірськими тупайями як біотуалети: звірята ласують нектаром непентеса й залишають у глечиках свій послід, який служить рослині добривом. А кажани умощуються в пастках поспати – тут їм не дошкуляють комахи й не доводиться конкурувати за спальне місце. Вдячні миші залишають рослині свої екскременти, що містять необхідний їй азот.