Хатіора (лат. Hatiora) – рід кактусів-епіфітів із тропічних лісів Бразилії, що нараховує за різними джерелами від п'яти до десяти видів, деякі з яких вирощуються в кімнатній культурі. Деякі систематики включають хатіору в рід Ріпсаліс. Спочатку рід отримав назву «харіота» на честь Томаса Герріота, відомого англійського математика і мандрівника, який був одним із перших дослідників природи Америки. Але потім з'ясувалося, що цю назву вже присвоєно іншій рослині, і довелося використовувати анаграму: харіота – хатіора.

Пандан, або панданус (лат. Pandanus) – рід деревовидних рослин родини Панданові, що охоплює близько 750 видів, що виростають здебільшого в тропічному кліматі Східної півкулі. На острові Мадагаскар зростає близько 90 видів роду, зустрічаються пандануси на Гаваях, уздовж узбережжя Західної Індії, на сході Північної Індії, в низинах Непалу, в Західній Африці, В'єтнамі та від Австралії до Полінезії. Пандануси пристосовуються до різних умов: ростуть вони на морському узбережжі, на берегах річок, на болотах, а також у гірських і високогірних лісах, на схилах вулканів і на коралових рифах.

Квітка мурайя (лат. Murraya) належить до роду вічнозелених чагарників і дерев родини Рутові родом із тропічних лісів Індокитаю, Індії, островів Суматри та Яви. Назву рослина мурайя отримала на честь вірного учня Карла Ліннея, шведського ботаніка Юхана Андреаса Муррея. Рід налічує 8 видів, але в кімнатній культурі вирощується тільки мурайя волотиста, вона ж екзотична.

Тілландсія (лат. Tillandsia) – название рода травянистых вечнозеленых эпифитов семейства Бромелиевые, который по разным источникам насчитывает от 400 до 700 видов. В природе эти растения можно встретить в американских тропиках и субтропиках – в Аргентине, Чили, в Центральной Америке, Мексике и южных штатах США. Название род получил в честь Эллиаса Тилландса – известного финского ботаника: Карл Линней попенял Шарлю Плюмье за то, что он назвал растение варварским американским именем (Caraguata), и присвоил роду имя первого и единственного прославившегося ботаника из Финляндии. Сегодня некоторые виды рода Тілландсія стали популярными в комнатной культуре.

Катарантус (лат. Catharanthus) – рід однорічних або вічнозелених багаторічників, а також напівчагарників родини Барвінкові, що налічує вісім видів, один з яких у природі росте в Індії, а решта на Мадагаскарі. Назва роду походить від двох грецьких слів, що означають «ясний, чистий» і «квітка». Спочатку квітка катарантус була занесена ботаніками в рід Барвінок – такою сильною здавалася схожість катарантуса з цією рослиною. Однак, розібравшись, ботаніки зрозуміли, що не такі вже вони й родичі, і в 1837 році катарантус виділили в окремий рід. У культурі рослина з XVIII століття. Найчастіше вирощують рожевий катарантус, або барвінок рожевий, або мадагаскарську вінку, або лохнеру, або каєнський жасмин, або «стару діву» – це ще далеко не всі назви катарантуса.

Рослина бакопа (лат. Bacopa) належить до роду родини Подорожникові, який охоплює понад 100 видів водних, водолюбних, сукулентних сланких кореневищних багаторічників. Родом бакопа з Південної Америки і з Канарських островів. У природі бакопа зростає на болотистих берегах водойм у тропіках і субтропіках Азії, Австралії, Америки й Африки. Друга назва бакопи – Сутера. У культурі квітка бакопа з 1993 року. Вирощують її і в помірному кліматі, використовуючи як ампель і як ґрунтопокривну рослину.

Кактус (лат. Cactaceae) належать до родини Кактусові, представленої багаторічними квітковими рослинами. Родина поділяється на чотири підродини. Слово «кактус» має грецьке походження. Карл Лінней ввів цю назву в 1737 році як скорочене від «мелокактус» (чортополох) через колючки, якими вкриті представники кактусових.

Висловлюють припущення, що кактуси еволюційно виділилися близько 30-40 мільйонів років тому, і, попри те, що викопних кактусів ніде поки не виявили, вважається, що батьківщина кактусів – Південна Америка, а на північний континент вони поширилися не так давно – не більше ніж 5-10 мільйонів років тому. Таким чином можна вважати, що кактуси є рослинами Нового Світу. І сьогодні середовище проживання кактуса в природі – Південна й Північна Америка та острови Вест-Індії. Окрім американського континенту, в природних умовах рослину кактус можна зустріти в Африці, на Мадагаскарі та Шрі-Ланці – стверджують, що туди насіння кактусів занесли птахи.

Квітка непентес (лат. Nepenthes) є єдиним родом монотипної родини Непентесові. Назва «непентес» походить від слова «непенфа» – так у давньогрецькій міфології називалася трава забуття. Де росте непентес? Велика частина представників цього роду зростає в тропіках Азії, зокрема на острові Калімантан. Кордон поширення непентеса на заході досягає Мадагаскару і Сейшельських островів, а на сході – Нової Каледонії, Нової Гвінеї і Північної Австралії.

Хижа рослина непентес, що харчується комахами, має міцні симбіотичні зв'язки з деякими представниками світу тварин. Наприклад, великі види рослини використовуються гірськими тупайями як біотуалети: звірята ласують нектаром непентеса й залишають у глечиках свій послід, який служить рослині добривом. А кажани умощуються в пастках поспати – тут їм не дошкуляють комахи й не доводиться конкурувати за спальне місце. Вдячні миші залишають рослині свої екскременти, що містять необхідний їй азот.

Квітка онцидіум (лат. Oncidium), або «танцюючі лялечки», належить до роду трав'янистих багаторічників родини Орхідних. Більшість видів цього роду епіфіти, але зустрічаються серед представників онцидіуму і літофіти, і наземні рослини. Онцидіум у природі дуже поширений у Південній і Центральній Америці, на Антильських островах і на півдні Флориди. Ростуть ці орхідеї в різного типу лісах на висоті до 4000 м над рівнем моря. Уперше орхідею онцидіум описав у 1800 році шведський ботанік Петер Улоф Сварц. У кімнатному квітникарстві популярні як природні види онцидіума, так і їхні сорти й гібриди.

Квітка венерина мухоловка (лат. Dionaea muscipula) – вид хижих комахоїдних рослин монотипного роду родини Росянкових. У природі хижа рослина венерина мухоловка зростає на торф'яних трясовинних болотах Джорджії, Нью-Джерсі, Південної і Північної Кароліни. Вид внесено до американського списку рослин, що перебувають під загрозою зникнення.

Назва виду muscipula перекладається як «мишоловка» – ймовірно, через помилку ботаніка, що описував рослину. Англійська назва виду відповідає українській – Venus flytrap. Інше ім'я квітки – діонея. Виявлено рослину венерина мухоловка в 1760 році, тоді ж її було названо діонеєю на честь грецької богині, матері Афродіти (Венери). У кімнатній культурі венерина мухоловка дуже популярна у всьому світі.