Пахіподіум (лат. Pachypodium) – рід деревовидних рослин родини Кутрові, або Барвінкові, які виростають у посушливих районах Мадагаскару, Африки й Австралії. У роду 23 види. У перекладі з грецької «пахіподіум» означає «товста нога»: у рослини об'ємний, м'ясистий і колючий стовбур. У природі пахіподіум може сягати у висоту восьми, а в діаметрі – півтора метра, але в домашніх умовах це дерево вище метра не росте.
Церопегія (лат. Ceropegia) – рід квіткових рослин родини Кутрові (або Барвінкові), поширений у районах із тропічним кліматом Азії й Африки. Назва роду утворена від грецького слова, що означає «канделябр» і натякає на незвичайну форму квіток цих ліан. Наразі відомо понад 180 видів церопегії, і деякі з них вирощуються в кімнатній культурі.
Гімнокаліціум (лат. Gymnocalycium) – рід сукулентів родини Кактусові, який об'єднує в собі за різними даними від 50 до 80 видів, багато з яких є популярними кімнатними рослинами. Назва роду утворена від двох грецьких слів, що означають «голий» і «чашечка», і вказує на характерну для всіх рослин роду ознаку – квіткову трубку, не вкриту опушенням. У природі гімнокаліціуми ростуть у деяких районах Аргентини, Болівії, Уругваю, Парагваю і Південної Бразилії: їх можна зустріти в траві на рівнинних місцях і серед каменів у горах на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Уперше рослини цього роду описав у 1844 році німецький науковець Людвіг Пфайфер. Сьогодні в літературі опубліковано більше ста видових назв, до яких практично щороку додаються нові. Однак насправді велика частина з них є не самостійними видами, а формами вже описаних рослин, а деякі нові імена є синонімами вже описаних у класифікації назв. У тридцятих роках минулого століття види гімнокаліціума були розділені на п'ять груп, котрі об'єднували рослини за властивостями їхнього насіння. Зараз у роду шість груп.
Ребуція (лат. Rebutia) – рід кактусів, що ростуть в Аргентині, Перу та Болівії, у який за різними даними входить від 40 до 100 і більше видів. Завдяки своїй невибагливості, невеликому розміру, готовності цвісти в будь-яких умовах і здатності утворювати велику кількість діток ці рослини дуже популярні в кімнатному квітникарстві. Кактус ребуція – близький родич айлостери, не менше популярної рослини цієї ж родини. Обидва ці кактуси настільки між собою схожі, що в 2001 році всі представники роду Айлостера були внесені в рід Ребуція. Щоправда, серед науковців знайшлися і такі, які не схвалили цього «злиття», тому остаточне рішення про те, чи правильно ці два роди були об'єднані в один, досі не прийнято та продовжує викликати труднощі. Однак для квітникарів-практиків мало що змінилося, оскільки способи догляду й умови утримання для ребуцій та айлостер абсолютно однакові.
Ехінопсис (лат. Echinopsis) – рід рослин родини Кактусові, з яких багато вирощуються в кімнатній культурі. Назву роду, котра походить із грецької мови й означає «подібний до їжака», було запропоновано Карлом Ліннеєм у 1737 році за схожість представників роду зі згорнутим у клубок колючим звірком. Ехінопсиси поширені в Південній Америці та зустрічаються на території від Південної Аргентини до Північної Болівії, а також на півдні Бразилії, в Уругваї, у передгір'ях і долинах Анд.
Ехінопсиси, як ніякі інші кактуси, поширені в кімнатному квітникарстві. В Європі вони культивуються з 1837 року. З цими рослинами велася серйозна селекційна робота, і сьогодні рід представлено в кімнатній культурі не тільки великою кількістю видів, яких понад 130, а й чисельними гібридними сортами різного забарвлення.
Пейрескія (лат. Pereskia) – рід кактусів із Центральної і Південної Америки, представники якого вперше були описані в 1703 році Шарлем Плюм'є. Назву рід отримав на честь французького науковця Ніколя-Клода де Пейреска. Спочатку ці рослини були віднесені Карлом Ліннеєм до роду Кактус, але в 1754 році Філіп Міллер виділив їх у самостійний рід. На сьогодні налічується 18 видів пейрескії, представлених як кущовидними, так і деревовидними формами. Деякі кактуси-пейрескії з успіхом вирощують у кімнатній культурі.
Рипсаліс (лат. Rhipsalis) – рід чагарників родини Кактусових, що налічує більше п'ятдесяти видів. Поширені ці епіфітні рослини у вологих тропічних лісах обох Америк, Південної Азії та Африки, де ростуть на стовбурах дерев або вологих скелях, хоча можна їх зустріти й на землі. Це єдиний вид кактусів, ареал якого виходить за межі Америки. Деякі рипсаліси вирощуються в кімнатній культурі.
Фейхоа (лат. Acca sellowiana), або акка селлова, або акка фейхоа – вічнозелений чагарник або невисоке дерево, вид роду Акка родини Миртові. Іноді фейхоа виділяють в окремий рід. Назву вид отримав на честь португальського натураліста Жуана да Сілва Фейжо, який виявив цю рослину в кінці XIX століття в Бразилії. А видовий епітет фейхоа отримав на честь німецького натураліста Фрідріха Селлова, що досліджував флору Бразилії. У природних умовах фейхоа, крім Бразилії, можна зустріти в Колумбії, Уругваї й на півночі Аргентини. Фейхоа – типова рослина субтропіків, яка в тропічному кліматі розвивається погано.
У Європі фейхоа вперше з'явилась у 1890 році. Сьогодні її вирощують не тільки в Південній Америці, а й на Кавказі, у Криму, Абхазії, Грузії, Вірменії, Азербайджані, Дагестані, Краснодарському краї РФ, Австралії, Новій Зеландії, Італії, Франції, Греції, Португалії, Іспанії та на тихоокеанському узбережжі США.
Ліджи (лат. Litchi chinensis), або ллічі китайське – рослина родини Сапіндових, яку також називають лічжі, лісі, лайсі або китайською сливою. Існують документальні свідчення, що в Китаї це плодове дерево культивували вже в II столітті до нашої ери, нині ж його вирощують у всіх країнах Південно-Східної Азії. Хуан Гонсалес де Мендоза писав, що фрукт ліджи нагадує сливу, котра не обтяжує шлунок, і його можна поїдати в будь-яких кількостях, тому він і назвав цю культуру китайською сливою. У Європу ліджи привіз французький ботанік П'єр Соннер зі своєї подорожі Південно-Східною Азією і Китаєм. Було це в XVIII столітті. Як їдять ліджи? Добрі ці плоди в свіжому та консервованому вигляді, з них готують морозиво, желе й інші десерти, а також роблять традиційне китайське вино. Ми розповімо вам, як можна виростити ліджи з кісточки в домашніх умовах, а також у чому полягає користь та шкода ліджи.
Асістасія (лат. Asystasia), або азістазія – рід квіткових рослин родини Акантові, який налічує за різними джерелами від 20 до 70 видів, що виростають у Південній Африці й Океанії, а також у районах із тропічним кліматом Азії. У культурі зустрічається тільки два представники роду.
