Кукурудза: вирощування на городі

Кукурудза (лат. Zea) – рід злакових рослин, в який входить шість видів, але в культуру введений тільки один із них – однорічна кукурудза цукрова (лат. Zea mays), найдавніший вирощуваний людиною злак. Обробіток кукурудзи почався на території сучасної Мексики від 7 до 12 тисяч років тому. У XV столітті до нашої ери кукурудза стала поширюватися по Мезоамериці, і з'явилася потреба в нових її різновидах, що послужило стимулом для селекційних експериментів, які увінчалися в XII-XI століттях до нашої ери появою безлічі сортів рослини.

Сьогодні без перебільшення можна сказати, що всі давні цивілізації, які жили на території Америки (ольмеки, майя та ацтеки), зобов'язані своєю появою саме кукурудзі, оскільки з обробітку цієї культури почалося високопродуктивне рільництво, без якого поява розвиненого суспільства була б неможлива. До завоювання Америки європейцями рослина кукурудза вже поширилася в Південну та Північну Америку, де з X по XVI століття нашої ери її обробляли ірокези.

В Європі кукурудза з'явилася в XV столітті, а нині її вирощують по всьому світу.

Рослина кукурудза – опис

Солодка кукурудза – високоросла трав'яниста рослина, що сягає у висоту 3 і більше метрів. У кукурудзи добре розвинена мичкувата коренева система, що йде вглиб на 1-1,5 м. На нижніх вузлах стебла можуть утворюватись опорні повітряні корені, що не дозволяють стеблу впасти і постачають рослину живленням і водою. Стебло у кукурудзи прямостояче, не порожняве, діаметром до 7 см. Великі лінійно-ланцетні листки можуть сягати в ширину 10 см, а в довжину 1 м. На одній рослині їх може бути від 8 до 42. Квітки у кукурудзи одностатеві: чоловічі зібрані на верхівках пагонів у волоті, а жіночі – в щільно оточені листоподібними обгортками качани, що ховаються в пазухах листків і сягають у масі від 30 до 500 г, в довжину від 4 до 50 см, а в діаметрі від 2 до 10 см. Одна рослина рідко формує більше двох качанів, на верхівках яких з обгорток виходить пучок маточкових стовпчиків, схожий на жмут волосся. Вітер переносить пилок із чоловічих квіток на ці стовпчики, і відбувається запліднення, у результаті якого утворюються великі зернівки – плоди кукурудзи. Розташовані на стрижні качана вертикальними рядами і тісно притиснуті один до одного зернівки мають округлу або кубічну форму. Один качан кукурудзи може вміщати до тисячі зернівок, їхнє забарвлення може бути жовтим, червоним, синім, фіолетовим і майже чорним.

Вирощування кукурудзи з насіння

Посів насіння кукурудзи

Кукурудзу вирощують насіннєвим способом – розсадним і безрозсадним. Посів кукурудзи на розсаду здійснюють у касети з осередками об'ємом 45 см² або в торфоперегнійні горщики діаметром 12 см. Наповнюють касети і горщики сумішшю добре структурованої дернової землі, змішаної в рівних пропорціях із перепрілим перегноєм. Для збільшення вологоємності субстрату в нього можна додати гідрогель, але при наповненні ґрунтосумішшю осередків і горщиків майте на увазі, що гель здатний увібрати до 500 обсягів води. Гідрогель дозволить вам скоротити кількість поливань у 3-5 разів, оскільки кристали, ввібравши воду, будуть поступово вивільняти вологу і віддавати її в ґрунт.

Насіння кукурудзи сіють на початку травня, попередньо проростивши його протягом 5-7 днів у вологій тканині або фільтрувальному папері при кімнатній температурі. У горщики кладуть по 3-4 зерна кукурудзи, в осередки по два. Заглиблюють насіння на 3-4 см, після чого ґрунт зволожують теплим розчином 4 г Фундазолу в 10 л води і переносять посіви на сонячне підвіконня східної або південно-східної експозиції.

Вирощування розсади кукурудзи

Розвивається розсада кукурудзи дуже повільно, і бажано з моменту появи сходів організувати для неї додаткове освітлення фітолампою або люмінесцентним світильником. У період зростання розсаду один або два рази підживлюють Поліфідом, Террафлексом, Майстром або Кемірою-гідро. При появі 3-4 листків залиште в осередку один міцний сіянець, а в горщиках по два, а слабші рослини зріжте ножицями над поверхнею ґрунту. Прискорюється ріст і розвиток сіянців із моменту розвитку на них 4-5 листків.

За тиждень до висадки розсади в ґрунт її починають загартовувати щоденними сеансами перебування в затінку на відкритому повітрі, поступово збільшуючи тривалість процедури доти, доки розсада не звикне до нових умов розвитку.

Пікірування кукурудзи

Кукурудзу не пікірують, оскільки вона дуже погано зносить пересадку.

Посадка кукурудзи у відкритий ґрунт

Коли садити кукурудзу в ґрунт

У відкритий ґрунт кукурудзу висаджують, коли їй уже не зможуть зашкодити заморозки – на початку або в середині червня. Врахуйте, що зниження температури повітря до 3 ºC може уповільнити зростання сіянців аж до повної зупинки. Якщо температура опуститься ще нижче, розсада загине. Кукурудза – рослина теплолюбна, тому ділянка для неї має бути сонячною і захищеною від вітру.

Ґрунт для кукурудзи

Найкращим ґрунтом для кукурудзи вважається добре дренований родючий і повітропроникний чорнозем, у якому до кукурудзи росли капуста, картопля, буряк, кабачки, помідори, огірки і патисони. Готувати ділянку під кукурудзу потрібно з осені: необхідно прибрати бур'яни і внести під глибоке перекопування перепрілий гній. Навесні, якщо ґрунт на ділянці важкий, його розпушують, додаючи різану солому або тирсу, після чого поверхню вирівнюють.

Як садити кукурудзу у відкритий ґрунт

На підготовленій ділянці роблять ямки на відстані 50 см одна від одної і висаджують у них способом перевалки рясно политі сіянці. Постарайтеся не зруйнувати земляну грудку, оскільки через це саджанець може погано приживатися. Схема посадки кукурудзи має передбачати особливості її розвитку. Висаджувати сіянці бажано не в один ряд, а як мінімум у п'ять, оскільки інакше можуть виникнути проблеми із запиленням кукурудзи. Відстань між рядами краще залишати півтора метра – пізніше ви зможете висадити в них баштанні культури. Рослини в сусідніх рядах для поліпшення фотосинтезу кукурудзи розташовують у шаховому порядку. Окрім того, при такій схемі посадки зручно використовувати систему крапельного зрошення.

Що садити після кукурудзи

Якщо ви правильно підживлювали кукурудзу упродовж вегетації, після неї на цій ділянці можна вирощувати такі культури: базилік, кріп і шавлію, а також кабачки і буряк.

Догляд за кукурудзою

Як виростити кукурудзу

Садівники-початківці вважають кукурудзу невибагливою культурою й обмежуються її прополюванням і нечастими поливаннями, проте недостатній догляд може призвести до поганого врожаю та виснаження ґрунту на ділянці. Вирощування кукурудзи вимагає регулярного догляду за саджанцями, поки вони ще не зміцніли – їх поливають, прополюють і обов'язково підгортають, щоб рослини змогли обрости міцними додатковими коренями у нижній частині стебла, які додадуть їм стійкості й допоможуть правильно рости і розвиватися. Додатково необхідно кілька разів розпушити ґрунт між рослинами, вносити підживлення і захищати кукурудзу від шкідників і хвороб, яких у неї чимало.

Полив кукурудзи

Кукурудза вологолюбна: за добу вона може поглинути 2-4 л води, однак перезволоження їй дається важко – в залитому водою ґрунті через нестачу повітря її корені відмирають, вона перестає рости, листя набуває фіолетового відтінку, й урожай кукурудзи опиняється під загрозою. Тому вологість ґрунту на ділянці підтримують на рівні 70-80 %, тобто на кожну рослину витрачають по 1-2 л води. Якщо умов для регулярного поливу немає, вам доведеться часто розпушувати ґрунт навколо рослин, щоб якомога довше зберегти в ньому вологу – не дарма розпушування називають сухим поливом.

Після посадки сіянців полив має бути помірним, але з моменту появи на рослинах 7 листків витрату води і частоту поливань поступово збільшують аж до стадії масової появи волотей. Коли ж нитки на качанах почнуть темніти, полив поступово скорочують до помірного.

Найкращим способом підтримувати вологість ґрунту на кукурудзяній ділянці є використання системи крапельного поливу, оскільки вода та розчинені в ній поживні речовини потрапляють просто до коріння рослин, що дозволяє економити і воду, і добрива.

Підживлення кукурудзи

Добрий господар обов'язково заправляє ґрунт перед посадкою кукурудзи органічними та мінеральними добривами. Однак це не означає, що упродовж вегетаційного періоду не потрібно вносити в ґрунт підживлення. Річ у тім, що, на відміну від інших культур, кукурудза нарощує зелену масу впродовж усієї вегетації, тому підживлення їй знадобляться з весни по осінь. Окрім того, в кожен період розвитку рослин потрібні певні живильні елементи, а якщо заправити ґрунт усією кількістю необхідних на сезон добрив перед посадкою, то занадто висока їх концентрація може виявитися більшою проблемою, ніж нестача добрив.

Азот необхідно вносити в ґрунт до дозрівання насіння. Але основну кількість елемента рослина має отримати в період перед утворенням суцвіть. Найбільш інтенсивне поглинання калійних добрив відбувається в першій половині сезону, в другій половині йде зворотний відтік елемента з рослини в ґрунт. Фосфор потрібен кукурудзі в значно менших кількостях, але впродовж усього сезону. Починають фосфатні підживлення ще при підготовці ділянки, а припиняють вносити фосфор після дозрівання зерен.

Окрім трьох основних елементів, кукурудзі потрібні мікроелементи – передусім марганець і цинк, меншою мірою бор і мідь. Майте на увазі, що в лужних ґрунтах бракує марганцю та бору, а в кислотних, як правило, кальцію. Нестачу мікроелементів заповнюють позакореневими обробками кукурудзи.

Перше підживлення вносять зазвичай у період появи третього і четвертого листка, і складається воно з гною або розчину пташиного посліду. Друге підживлення має складатися з аміачної селітри (15-20 г на м²), калійної солі (15-20 г на м²) і суперфосфату (30-50 г на м²). Якщо виявиться нестача конкретних елементів, обробляйте кукурудзу їх розчинами по листю. Наприклад, якщо на листках з'являються білі смуги, потрібно обприскати кукурудзу розчином цинку, а при затримці запліднення для обробки рослин потрібен розчин бору.

Шкідники і хвороби кукурудзи

Хвороби кукурудзи

На жаль, і шкідників, і хвороб, що вражають кукурудзу, досить багато. Найчастіше кукурудза хворіє на фузаріоз качанів і сходів, гельмінтоспоріоз, стеблову і пітіозну кореневу гнилі, червону гниль качанів, іржу, курну і пухирчасту сажку.

Фузаріоз качанів вельми поширений у сільському господарстві, а в період підвищеної вологості й затяжних дощів трапляються епідемії захворювання. З'являються ознаки фузаріозу в стадії молочної стиглості качанів – на них утворюється рожевий наліт, сильно уражені зерна темніють, втрачають блиск, дірчавіють і руйнуються, а ті, що залишаються недоторканими, не можна використовувати в ролі посівного матеріалу, оскільки вони можуть бути інфікованими. Щоб уникнути захворювання, необхідно протруювати насіння перед посівом.

Фузаріоз сходів теж досить поширена хвороба, при якій уражене насіння вкривається нальотом білого або рожевого кольору, а паросток, що з'явився з зерна, буріє й відмирає. Але навіть якщо він і продовжує розвиток, то відстає від інших рослин, у нього ослаблене коріння, крихке стебло, сохне листя. У кращому разі така рослина просто не дасть урожаю. Вилікувати захворювання не можна, але попередити ураження хворобою – цілком: зернівки перед посівом слід обробляти фунгіцидними препаратами, посів насіння потрібно проводити вчасно і на добре прогріту сонцем ділянку.

Гельмінтоспоріоз уражає листові пластини та качани кукурудзи, утворюючи на них коричневі чи сірі плями веретеноподібної форми, обведені темною облямівкою. У центрі плям можна іноді побачити сажистий наліт. Плями розростаються, зливаються в безформний осередок, чому листя гине, на уражених качанах утворюється сірий наліт, насіння викривлюється, вкривається темним міцелієм і врешті загниває. Збудники хвороби можуть зберігатися на насінні та рослинних рештках кукурудзи. Щоб уберегти врожай від захворювання, потрібно дотримуватися сівозміни, вирощувати стійкі до інфекції гібриди, обробляти насіння перед посівом і ґрунт на ділянці фунгіцидами, а після збору врожаю видаляти з ділянки бур'яни і рослинні залишки кукурудзи.

Стеблова гниль здатна дуже швидко поширитися під час тривалих опадів, але в регіонах із сухим кліматом вона майже не зустрічається. Початок захворювання характеризується виникненням темних плям на нижній частині стебла або на міжвузлях, а з розвитком хвороби відбувається розм'якшення, загнивання і загибель стебла, при цьому його серцевина набуває рожевого забарвлення, а уражені тканини вкриваються безліччю дрібних перітецій діаметром не більше одного міліметра. Не допустити появи стеблової гнилі можна все тими ж профілактичними заходами, які вже були описані.

Іржа кукурудзи викликається збудником, що особливо активний у другій половині літа і продовжує свою руйнівну діяльність аж до кінця вегетації: на споді листків з'являються світло-жовті плями, які поступово темніють, потім на них утворюються пустули з дозріваючими спорами розміром не більше міліметра. Тканина листя під пустулами всихає, рветься, а спори розлітаються й інфікують здорові тканини й рослини. Боротися з іржею потрібно превентивними заходами й обробкою посівів розчинами фунгіцидів.

Пилова головня – інфекційне захворювання всіх зернових культур, найчастіше вражає кукурудзу в південних районах. Ураження охоплює суцвіття і качани рослини, причому збудник хвороби може роками накопичуватись у ґрунті, не проявляючись, але щойно виникнуть сприятливі умови, він може викликати широку епідемію, здатну знищити до 40 % урожаю. Хворі суцвіття стають пухкою масою, качани перетворюються на чорну грудку. Якщо рослина була уражена на ранній стадії розвитку, вона відстає в зростанні, стає занадто кущистою і потворною порівняно зі здоровими екземплярами. Іноді хвороба перебігає не так явно, але негативно впливає на терміни вегетації. Щоб не відбувалося зараження, вирощуйте стійкі до головні гібриди та виконуйте сівозміну – дотримання цих профілактичних заходів дозволяє не накопичувати в ґрунті хвороботворні мікроорганізми.

Пузирчаста головня викликається базидальним грибом і проявляється численними пухирчастими утвореннями на качанах та листках кукурудзи. При ураженні волоті на квітках виникають шорсткі здуття в формі мішечків, але найбільші галли утворюються на стеблах і качанах. Під час збору врожаю великі галли відвалюються і зберігаються в ґрунті, а на наступний рік знов уражають рослини. Прогресує хвороба під час посушливої погоди і при занадто густій посадці. Під час масової епідемії захворювання здатне знищити до 50 % урожаю. Не допустити цього можна, вирощуючи стійкі до хвороби гібриди і висаджуючи кукурудзу за розробленою фахівцями схемою. Не забувайте протруювати насіння перед посівом розчином фунгіциду та прибирати після закінчення сезону з ділянки бур'яни і рослинні залишки кукурудзи.

Пітіозна коренева гниль кукурудзи найчастіше проявляється в місцях із важкими ґрунтами і підвищеною вологістю. Активізується збудник захворювання під час проростання сходів, вражаючи їхню кореневу систему – на коренях з'являються перетяжки, не утворюються кореневі волосинки, у результаті чого коріння гниє і всихає, починаючи з кінчиків, а потім гине і вся рослина. Якщо хвороба перебігає в легкій формі, то можна спостерігати зміну кольору листя і відставання рослин у рості. Для інтенсивного лікування і профілактики захворювання застосовують обробки кукурудзи фунгіцидними препаратами або фосфонатами.

Червона гниль качанів небезпечна тим, що вона не тільки знижує врожайність кукурудзи, а й інфікує людей і тварин, викликаючи у них ураження нервових клітин. Виявляється захворювання в період молочно-воскової зрілості: на верхніх качанах виникає біло-червоний наліт, швидко поширюється й уражає і стрижень, і зерна. У результаті ураження зернівки руйнуються, а обгортка набуває коричневого кольору, висихає і щільно охоплює хворий качан. Сприяють поширенню захворювання затяжні дощі і низька температура в період дозрівання зерен. Запобігти ураженню можна дотриманням сівозміни, вирощуванням стійких до хвороби гібридів, протруюванням насіння перед посівом, контролем за кількістю внесених азотних добрив, глибоким перекопуванням і очищенням ділянки після збору врожаю від рослинних залишків та бур'янів. Боротися із захворюванням слід фунгіцидними препаратами.

Шкідники кукурудзи

Зі шкідників найнебезпечніші для кукурудзи дротяники, несправжньодротяники, совки, лучний і кукурудзяний метелики та вівсяна шведська муха.

Для дротяників (личинок жука-ковалика) і несправжньодротяників (личинок чорнотілок) кукурудза є головною жертвою, хоча вони із задоволенням пожирають також картоплю, соняшник, буряки та інші овочеві культури, прогризаючи в їхніх підземних органах діри. Якщо щільність комах на м² городу становить 90 і більше штук, посів у кращому разі рідшає на чверть, але бували випадки і повного знищення посівів. Найбільш активні шкідники при низькій температурі повітря в період дощів або на поливних полях. Для запобігання розмноженню і розвитку дротяників необхідно щоосені проводити оранку поля, дотримуватися сівозміни, протруювати зернівки перед посівом інсектицидами, а упродовж вегетації використовувати проти шкідників феромонні пастки.

Листогризучі совки також здатні завдати серйозної шкоди кукурудзі. Вони поширені повсюдно та вражають усі наземні органи рослини. Головну небезпеку становлять озимі, лугові і бавовняні совки, які відтворюють за сезон від двох до чотирьох поколінь шкідників. Перше й друге покоління знищує переважно листя кукурудзи, а третє та четверте гризе качани, серйозно вражаючи генеративні органи, що призводить до зниження врожаю і якості зернівок. Боротися з совками і їхніми личинками потрібно насамперед агротехнічними методами – дотриманням сівозміни, оранкою ґрунту після збирання врожаю, своєчасним знищенням бур'янів. Для боротьби з личинками можна використовувати феромонні пастки.

Шведська вівсяна муха живе в помірно вологому кліматі – ближче до лісостепової зони і в районі поливних полів. За сезон вона відтворює 2-3 покоління, які однаково небезпечні для кукурудзи. Захистити рослину від мухи можна профілактичними заходами: глибокою оранкою або перекопуванням ділянки восени з подальшим ущільненням ґрунту, своєчасним посівом насіння і посадкою розсади, а також регулярною боротьбою з бур'янами. Якщо ж муха все-таки з'явилася на вашій кукурудзі, доведеться вдатися до обробки рослин інсектицидами.

Лучний метелик частіше зустрічається в степовій, лісостеповій і тайговій зоні. З чотирьох поколінь метелика найбільшу небезпеку становить перший – швидко розмножується гусінь. Цікаво, що чисельність метеликів проявляється циклами – один раз на 10-12 років трапляється навала шкідників у такій кількості, яка здатна знищити до 60 %, а іноді і весь урожай. Пошкоджує гусінь листя та стебла кукурудзи, соняшнику, бобових і деяких зернових культур, картоплі, буряка й конопель. Запобігти появі шкідників можна вже описаними агротехнічними прийомами, а знищують гусінь і метеликів біопрепаратами.

Стебловий метелик. Головною жертвою стеблового метелика є кукурудза, хоча вражає він також хміль, сою, перець, сорго і просо. Розвивається цей шкідник у трьох поколіннях, відкладаючи на листках і стеблах яйця, які не гинуть навіть при сильних морозах. Симптомами присутності метелика є пожовтіння листя і його центральних жилок. Жилки ламаються, листок перегинається і гине. Поріг шкодочинності цієї комахи 6 штук на м² посадок. При неухильному дотриманні агротехніки кукурудза більш-менш захищена від стеблового метелика, але якщо він усе-таки з'явиться, необхідно обробити рослини інсектицидами.

Збирання і зберігання кукурудзи

Починають збирання цукрової кукурудзи вибірково після досягнення молочної стиглості качанів. Як дізнатися, що качан пора знімати? Орієнтуйтеся на такі ознаки:

• зовнішній шар обгортки всох, а її колір став світло-зеленим;
• нитки, що звисають із качана, побуріли і підсохли;
• при натисканні з зерен виділяється сік білого кольору;
• зерна на качані гладкі, жовті, зімкнуті в щільні ряди, без зморшок і вм'ятин.

Якщо ви забаритеся зі збором кукурудзи, вона перезріє і втратить смакові й харчові якості, зерна зморщаться і будуть погано розварюватися.

Підготовка кукурудзи до тривалого зберігання охоплює первинне очищення качанів, потім сушку й очищення від зернових і бур'янистих домішок. На сушку відправляють неушкоджені качани. Їх звільняють від листя, але обгортку не обрізають, кукурудзяні рильця (тонкі нитки, що огортають качан) прибирають, качани сплітають листям у косичку і підвішують до стелі до повного висихання в добре провітрюваному сухому приміщенні. Качан кукурудзи вважається висушеним, коли при легкому трусінні з нього висипаються зерна.

Якщо ви збираєтеся зберігати кукурудзу довго, зерна потрібно вилущити, зсипати в пластикові або скляні банки, картонні коробки або полотняні мішечки. Кукурудзу для попкорну зберігають у поліетиленових мішках у морозильній камері, а за необхідності кладуть просто в мерзлому вигляді на сковороду.

Молочну кукурудзу, призначену для варіння, тримають у холодильнику при 0 ºC не довше трьох тижнів. При зберіганні в вищій температурі кукурудза втрачає півтора і більше відсотків цукру на добу – що вища температура, то більші втрати. Найкраще тримати молочну кукурудзу замороженою або консервованою, оскільки при такому зберіганні не втрачається харчова цінність продукту. Причому, якщо дозволяє морозильна камера, закладати в неї кукурудзу потрібно просто в качанах. Для процесу підготовки кукурудзи до тривалого зберігання готують дві великі посудини – одну з окропом, а іншу з холодною водою і кубиками льоду. Спочатку очищений від обгортки та рилець качан опускають на кілька хвилин в окріп, а потім на такий же час у холодну воду, після чого кукурудзу просушують на тканині, загортають кожен качан у харчову плівку і поміщають у морозилку, де зберігають до 1,5 років без втрати якості.

Види і сорти кукурудзи

Сорти культурної кукурудзи поділяються на шість груп: зубоподібна, воскоподібна, кремниста, цукрова, розтріскувана, і крохмалиста.

Зубоподібна кукурудза (Zea mays indentata)

У зубоподібної кукурудзи зерна великі, подовжені, а при дозріванні на їхній верхній площині утворюється заглиблення, яке робить їх схожими на зуби. Ці рослини не кущаться, у них потужні стебла, більша частина сортів хоч і урожайна, але пізньостигла. Вирощується ця кормова кукурудза переважно в США і використовується як корм для худоби та для переробки на борошно, спирт і крупу.

Кукурудза крохмалиста (Zea mays amylacea)

– один із найдавніших різновидів культури, вельми поширена в країнах Америки. Вона також представлена переважно пізніми сортами середньорослих, середньо- і сильно рунистих рослин. У зерен опукла вершина, матова гладка поверхня, пухка борошниста внутрішність. Виробляють із цих сортів переважно спирт і крохмаль.

Кукурудза кремениста (Zea mays indurata)

має найбільший ареал поширення. Зерно у неї гладке, блискуче, з опуклою вершиною, білого або жовтого кольору. Використовують його для виробництва кукурудзяних пластівців, паличок і крупи. Але найбільшим попитом користуються скоростиглі високоврожайні сорти, отримані при схрещуванні кукурудзи кременистої з кукурудзою зубоподібною.

Кукурудза розтріскувана (Zea mays everta)

– теж найдавніший із різновидів. Характерною особливістю зерен цієї групи сортів є здатність розтріскуватися при нагріванні. Саме з такої кукурудзи роблять попкорн. Поверхня зерен у сортів цієї групи блискуча і гладка. Сорти поділяються на дві підгрупи – рисову і перлову, які відрізняються формою і смаком зерен. Кущі кукурудзи розтріскуваної добре облистяні і формують багато невеликих, щільно наповнених зернівками качанів. Вирощують кукурудзу розтріскувану по всьому світу.

Кукурудза воскоподібна (Zea mays ceratina)

представляє групу видозмінених американських сортів, що вирізняються гладкістю і матовістю зерен, непрозорий зовнішній шар яких нагадує віск жорсткої структури. Середина зерен клейка і борошниста. Найбільшу популярність цей не надто поширений різновид з обмеженою кількістю сортів отримав у Китаї.

Кукурудза цукрова (Zea mays saccharata)

є найбільш оброблюваною в аматорському овочівництві культурою, яка широко вирощується і в сільському господарстві. Характерна особливість сортів цього різновиду – накопичення в дозріваючих зернах великої кількості водорозчинних цукрів при невисокому вмісті крохмалю. Саме сорти кукурудзи цукрової використовують для консервування. Представлено різновид невисокими, кущистими рослинами, що формують по кілька качанів із зернами різного забарвлення залежно від сорту. Серед сортів цього різновиду є кукурудза золота, кукурудза червона і навіть чорна.

Існує також малопоширений і не особливо цінний гібрид – гострозерна, або носата кукурудза і різновид Карагуа – кукурудза на силос, яку вирощують у Північній Америці.

Пропонуємо вам сорти і гібриди кукурудзи, що мають найвищі якості:

• Лакомка 121 – високоврожайний і стійкий до хвороб сорт із терміном вегетації 70-75 днів. Рослина є кущем заввишки до півтора метрів, на якому формуються качани циліндричної форми завдовжки до 20 см із широкими подовженими соковитими солодкими зернами. Сорт підходить для заморожування і для їжі в відвареному вигляді;
• Добриня – ранній гібрид заввишки до 170 см із великими качанами, наповненими солодкими зернами. Сорт стійкий до іржі, мозаїки і прекрасно росте на будь-яких ґрунтах;
• Піонер – один із найкращих гібридів кременистої кукурудзи, перевагами якого є морозостійкість і найвища врожайність кукурудзи за будь-яких погодних умов. Однак для дачного вирощування цей сорт не підходить, оскільки зерна у нього не дуже солодкі і не найкращих смакових якостей. Використовують їх для переробки і на корм худобі;
• Спіріт – урожайний і стійкий до захворювань та шкідників гібрид, добре витримує обробку отрутохімікатами. Зерна Спірита мають солодкий смак, чим вигідно відрізняються від зерен інших сортів;
• Сингента – урожайний гібрид австрійської селекції, адаптований до умов середньої смуги. Зубовидні зерна кукурудзи цього сорту містять безліч поживних речовин та є сировиною для виготовлення крупи і кормом для тварин;
• Рання золота 401 – низькорослий сорт середньостиглої кукурудзи з качанами завдовжки до 19 см і зернами приємного смаку. Сорт підходить для консервування;
• Ерлікон – сорт кукурудзи розтріскуваної, у якого зерна сильно збільшуються після термічної обробки – попкорн виходить пружний, великий і дуже смачний. У зернах цього сорту підвищений уміст цукру, що не є характерним для розтріскуваних сортів.

Властивості кукурудзи – користь і шкода

Корисні властивості кукурудзи

Кукурудза має лікувальні властивості, які людство використовує з давніх часів. Окрім крохмалю, вона містить фосфор, нікель, калій, мідь і магній, вітаміни D, C, K, PP і групи B. У кукурудзяних рильцях виявлено жирну олію, ефірну олію, сапоніни, камедеподібні й гіркі глікозидоподібні речовини, стероїди стигмастерол і сітостерол. У листі кукурудзи містяться складні ефіри фенолкарбонових кислот (наприклад, кавової і ферулової), кверцитин, флавоноїди, рутин і деякі глікозиди.

Лікарі вважають, що регулярне вживання в їжу зерен кукурудзи за рахунок поліпшення метаболічних процесів в організмі знижує ймовірність розвитку інсульту, серцево-судинних захворювань і діабету. А дієтологи стверджують, що кукурудза, яка входить у раціон літніх людей, сприяє збереженню та навіть поліпшенню зору, оскільки жовті зерна містять каротиноїди. Потрібно тільки вибирати качани з ніжними молочними зернами, бо перезріла кукурудза погано засвоюється організмом.

Вживання за сніданком і вечерею столової ложки кукурудзяної олії запобіжить захворюванням шкіри, розвитку астми та мігрені, підвищить тонус жовчного міхура й посилить скорочення його стінок. Цінність кукурудзяної олії також у тому, що вона містить ненасичені жирні кислоти – ліноленову, лінолеву, арахідонову, які беруть участь у метаболічних процесах і регулюють обмін холестерину. Вживанням у їжу кукурудзяної олії можна зменшити у хворих на коронарний склероз схильність до тромбоутворення. Багата олія кукурудзи на біологічно активні фосфатиди, які позитивно впливають на функції тканин мозку, що регулюють уміст в організмі холестерину та сприяють накопиченню в ньому білків – при нестачі фосфатидів в організмі посилено накопичуються жири, а в тканинах відкладається холестерин. Вживати кукурудзяну олію рекомендують також для лікування та профілактики атеросклерозу.

Кукурудза – протипокази

Пилок стійкої до шкідників генно-модифікованої кукурудзи містить небезпечну отруту, що вбиває будь-яких комах, тому від вживання в їжу зерен цих сортів слід утриматися доти, доки вчені остаточно не з'ясують, чи небезпечна ця отрута для людини. Сьогодні не є секретом той факт, що вживання харчових мутантів підвищує ризик виникнення алергічних реакцій, розвитку ожиріння та інших наслідків порушення обміну речовин.

Будь-яка кукурудза протипоказана при загостренні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, оскільки вона викликає здуття кишківника. Небажано їсти кукурудзу при тромбофлебіті і підвищеному згортанні крові, а також людям із низькою масою тіла, оскільки вона сприяє зниженню апетиту. А ось кукурудзяна олія, навпаки, протипоказана людям, що страждають ожирінням, а також тим, у кого спостерігається індивідуальна незносність продукту.

• Кріп: вирощування на підвіконні і на городі
• Куркума: вирощування, властивості та застосування