Квіти дзвіночки (лат. Campanula) належать до роду трав'янистих рослин родини Дзвоникові, яка налічує понад триста видів, що ростуть у місцях із помірним кліматом – на Кавказі, в Передній і Середній Азії, у Європі, у Сибіру, а також у Північній Америці. Воліють дзвіночки степи, луки, ліси, пустельні ділянки та скелі. Багато видів цих квітів ростуть в альпійських і субальпійських поясах гір. Латинська назва так і перекладається – дзвіночок. У народі ці квіти називають сказитник, скучень, скучник, страхополох, збанята і курятина.
Садові трав'янисті рослини стр. 3
Діасція (лат. Diascia) – рід квіткових рослин родини Ранникові, що налічує 68 видів напівлистопадних і вічнозелених однорічних і столонних багаторічних рослин, що походять здебільшого з гірських районів Південної Африки і набули значного поширення в європейському садівництві. На посушливих рівнинах ростуть зазвичай однорічні представники роду, а в горах – багаторічники.
Діхондра (лат. Dichondra) – рід трав'янистих вічнозелених багаторічників родини Берізкові, представники якого є родичами таких рослин: іпомея, плетуха і берізка. Назва «діхондра» складається з двох грецьких слів, які в перекладі означають «два зерна» – це через те, що плоди рослини виглядають як двокамерна капсула. У роду 10 видів, які в природі ростуть у вологих місцях тропіків і субтропіків Австралії, Нової Зеландії, Східної Азії та Америки.
Квітка діцентра (лат. Dicentra) належить до роду трав'янистих однорічників і багаторічників підродини Руткові родини Макові, відомого оригінальною формою своїх квіток-сердечок. Через них французи називають рослину діцентра сердечком Жанетти: старовинна легенда розповідає, що прекрасні квіти виросли на тому місці, де розбилося бідолашне серце Жанетти, коли дівчина побачила, як її рятівник, юнак, який вивіз її з лісу, коли вона заблукала, іде під вінець з іншою дівчиною. Англійці називають діцентру «дама в ванні».
Дягель лікарський (Archangelica officinalis), або дудник лікарський – трав'яниста рослина, вид роду дягель родини Зонтичні. Родом ця рослина з півночі Євразії. У культурі дягель вирощують як лікарську, ароматичну та декоративну рослину. Інакше цю рослину називають дяглицею або дзенгелем, а в Європі – ангелікою або ангельською травою. У Центральну Європу дягель було завезено зі Скандинавії в XV столітті, звідти він поширився в інші регіони.
Енотера (лат. Oenothera) – великий рід рослин родини Онагрових, представлений за різними джерелами 80-150 видами, серед яких трав'янисті рослини та напівчагарники найрізноманітнішого вигляду, поширені здебільшого в Європі й Америці. Інші назви енотери – ослинник, ослова трава, перелет, веслин, люлочник, дівенна, жовтець, коров’як, крокос, купино, коров’яче масло, миколайки, натягач, жовта фіалка, рапунцель, нічна свічка тощо. Наукова назва роду «енотера» складається з двох грецьких коренів, які перекладаються як «вино» та «дикий звір»: у стародавні часи вважалося, що хижака, який понюхав рослину, оброблену вином із ослинника, можна швидко приручити.
Квітка ерантіс (лат. Eranthis) представляє рід багаторічних рослин родини Жовтецеві, що налічує сім видів. У перекладі з давньогрецької мови назва роду означає «весняна квітка». Представники цього роду ростуть в Азії і Південній Європі. Два види є китайськими ендеміками, один – ендемік сибірських гір, один – японського острова Хонсю. Типовий вид роду було завезено з Європи в Північну Америку, і тепер його там можна зустріти навіть у дикій природі.
Рослина еремурус (лат. Eremurus), або ширяш, або шриш – трав'янистий багаторічник підродини асфоделових родини Ксантореєві, який наразі представлений більш ніж 40 видами, сортами і гібридами. Назва еремурус складається з двох коренів грецької мови, які перекладаються як пустеля і хвіст, і при погляді на високі, пухнасті квітконоси рослини ви зрозумієте, чому квітка еремурус отримала таке ім’я від жителів стародавньої цивілізації. А слова ширяш і шриш у народів Середньої Азії означають клей, оскільки в цих місцях із коріння рослини добувають технічний клей.
Еритроній (лат. Erythronium) – рід трав'янистих багаторічників родини Лілійні, представники якого виростають у природі в гірських лісах Північної Америки, Європи, Південного Сибіру, Маньчжурії та Японії. Згадку про цей ранньовесняний ефемероїд можна знайти в працях Діоскорида. Латинську назву роду дав Карл Лінней, і утворена вона від грецького імені одного з видів. Деякі види еритронія (кавказький, японський і сибірський) вважаються зникаючими й занесені до Червоної книги. Усього ж у роду 29 видів, і деякі з них вирощуються як культурні рослини.
Еукоміс, або евкоміс, або ананасна лілія (лат. Eucomis) – рід квіткових однодольних цибулинних рослин родини Спаржевих. У природі представники роду зустрічаються в Південній Африці. У перекладі з грецької мови «еукоміс» означає «гарноволосий». Цю назву рослини роду отримали від Шарля Луї Лерітьї де Брютеля в 1788 році. У культурі вирощують чотири види, хоча всього їх у роду налічується 14. Перевага еукоміса – висока декоративність не тільки під час тривалого цвітіння, а й після нього.
Еустома мегапопулярна серед квітникарів та флористів. Про це свідчать й народні назви квітки: «ірландська троянда», «техаський дзвіночок», «японська троянда». Здається, кожній країні, яку підкорила еустома, хотілося «прописати» красуню саме у себе.
На жаль, сьогодні всесвітньо популярна «троянда-дзвіночок» в природі практично не зустрічається, а в Америці рослину навіть занесено до Червоної Книги.
Тим ціннішим стає кожен культивований селекціонерами новий сорт чи гібрид.
Чи можливо виростити багаторічну еустому? Як виростити у себе еустому з одного черешка? У чому небезпека пересадки «ніжної троянди»? Чи буде рости ця квітка на підвіконні? Яку кімнату обрати для еустоми в домі?
Квітка ехінацея (лат. Echinacea) належить до роду багаторічників родини Айстрові, або Складноцвіті, що налічує 9 видів. Родом ехінацея зі сходу Північної Америки. З грецької мови назва рослини перекладається як «їжакова» або «колюча, як їжак». Найвідоміший вид у роду – ехінацея пурпурова, вона ж рудбекія пурпурова, яка широко застосовується в народній і традиційній медицині, а також у декоративному садівництві.
Каліфорнійський мак, або ешольція, використовується не лише для прикраси парків. Її вирощують на присадибних ділянках в сусідстві з нарцисами, крокусами, тюльпанами, пушкінією, гвоздикою, айстрами, дельфінієм або агератумом.
Сьогодні ешольція представлена в культурі безліччю сортів, у тому числі й гібридних.
Крім декоративної цінності, ешольція має і лікувальні властивості: седативну, знеболюючу і спазмолітичну. Її використовують для лікування безсоння, підвищеної тривожності, ниркової та печінкової кольок.
У нашій статті міститься інформація, яка допоможе вам без особливих клопотів виростити ешольцію на своїй ділянці.
Женьшень (лат. Panax) – рід трав'янистих багаторічників родини Аралієвих, що налічує 12 видів, поширених у Північній Америці й Азії – в Китаї, Тибеті, на Далекому Сході, в Алтаї. Ця рослина здавна відома як лікарська та застосовується переважно як адаптоген і тонізуючий засіб. У Китаї і Кореї корінь женьшеню використовують у кулінарії. Представники традиційної китайської медицини вважають, що женьшень дає сили й продовжує життя.
Живокіст (лат. Symphytum) – рід лісових трав'янистих багаторічників родини Шорстколистих, поширених від західних районів Азії до Британських островів. У роду близько 20 видів, але типовим видом є живокіст лікарський. Латинська назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зрощувати», «з'єднувати», і ця властивість рослини лікувати травми кісток відома з прадавніх часів.
У Карлсбаді, що на півдні Каліфорнії, щовесни зацвітають жовтецеві поля, площа яких близько двадцяти гектарів. Ферма вирощує цю культуру для вельми прозаїчних цілей – отримання бульб і насіння, але на час цвітіння вона відкрита для відвідувачів. Прогулянка по квітучому полю з видом на океан – прекрасна терапія і незабутнє враження.
Квітки сучасних гібридів ранункулюса мало нагадують видові жовтці. Представлені в широкій колірній гамі, вони більше схожі на троянди або півонії і є справжньою окрасою саду.
Про те, як розібратися у видах і сортах рослини, як виростити жовтець з насіння і як доглядати за ним протягом сезону, ви дізнаєтеся з нашої статті.
Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав'янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.
Чи знаєте ви, що 90% успіху у вирощуванні безвідмовних у цвітінні жоржин залежить від того, як ви їх... зберігаєте?
На другому місці – правильний ґрунт. Садівники шукають сліди хвороби чи шкідників, але найчастіша причина загибелі перших або пересаджених жоржин – саме невідповідний ґрунт. Так, жоржини здатні героїчно перенести зміну кислотності, але хороша водопроникність землі для цієї рослини просто необхідна. Якщо обрана вами ділянка такою похвалитися не може, це можна виправити. При осінньому перекопуванні додайте у ґрунт трохи золи, торфу, перегною, піску, січку соломи.
Соломки підстелити буде корисно й навесні, після висадки бульб. Вона допоможе зберегти дорогоцінну вологу й позбавить вас від зайвих робіт з розпушування ґрунту.
Більше порад і секретів вирощування улюблених жоржин читайте в статті.
Рослина запашний горошок (лат. Lathyrus odoratus) належить до роду Чина родини Бобові. Наукова назва рослини складається з двох слів, перше з яких перекладається як «дуже привабливий», а друге як «запашний». Деякі ботаніки стверджують, що ця квіткова трав'яниста рослина родом зі Східного Середземномор'я – її ареал поширюється від Сицилії на схід до острова Крит. Інші науковці вважають, що на Сицилію запашний горошок завезли конкістадори з Еквадору й Перу.
Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор'ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».
Зимолюбка (лат. Chimaphila) – рід квіткових рослин родини Вересові, який налічує близько 20 видів. Українська назва «зимолюбка» пов'язана з тим, що представників їй роду зима застає з зеленим листям. Зростає зимолюбка в лісовій зоні помірного й холодного поясів Північної півкулі, вибираючи для життя сухі соснові та смерекові ліси. У культурі вирощується переважно вид зимолюбка зонтична, або грушанка – рослина, застосування якої знайшли ще корінні жителі Північної Америки.
Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур'янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.
Квітка пушняк, або злинка (лат. Erigeron) – рід трав'янистих рослин родини Айстрові, що налічує за різними джерелами від 200 до 400 видів, 180 з яких зустрічаються на території Північної Америки. Деякі види пушняка вирощуються як декоративні рослини.
Золотушник (лат. Solidago) – рід трав'янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.
Ця квітка отримала своє ім'я на честь Іберії – так раніше називалася територія Іспанії та Португалії. Саме на цьому півострові рослина здобула найбільшого поширення.
Популярність іберіса в культурі обумовлена не тільки його красою, але також невибагливістю до умов і простотою в догляді. Рослину вирощують в альпінаріях і рабатках в сусідстві з шилоподібними флоксами, обрієтою і алісумом. Прекрасно виглядає іберіс і на клумбі, і в балконному контейнері, і у вазоні, і у весільному букеті.
Прочитавши нашу статтю, ви зможете дізнатися, які види іберіса найбільш затребувані в культурі, як виростити цю квітку і як за нею доглядати.
Іксія (лат. Ixia) – рід трав'янистих багаторічників родини Ірисові, котрий за різними даними об'єднує від сорока до понад шістдесят видів, що мешкають у Південній Африці, а точніше – в Капській області. Назва роду утворена від грецького слова, що означає «пташиний клей», і пояснює властивість соку іксії – липкість. У квітникарстві ця рослина з'явилась у XVIII столітті. Сьогодні іксія в саду представлена переважно сортами гібридного походження, відомими під загальною назвою іксія гібридна. Видові іксії в культурі зустрічаються все рідше.
Інкарвіллея (лат. Incarvillea) – рід трав'янистих рослин родини Бігнонієві, що налічує за даними The Plant List 17 видів. Наукову назву рід отримав на честь французького місіонера П'єра Ніколя д'Інкарвілля, який зібрав у Китаї велику колекцію рослин, включаючи й представників роду інкарвіллея. У природі інкарвіллеї поширені в Гімалаях, Східній і Центральній Азії.
Ірис у перекладі з грецької означає «веселка». На сьогоднішній день ця веселка налічує більше 700 відтінків та понад 35 тисяч сортів! Але не тільки строкатими та ніжними барвами підкорили нас півники: парфумери усього світу цінують іриси за неповторний яскравий аромат.
Чи знали ви, що бородаті іриси більш стійкі до засухи, ніж їх безбороді побратими? Що популярний серед народних цілителів, кондитерів та парфумерів фіалковий корінь насправді – корінь ірисів?
Про ці та інші секрети півників розповімо в нашій статті.
Чому деякі іриси не пахнуть? Як врятувати півники від слимаків без застосування хімії? Чи потрібно вкривати іриси на зиму? Як правильно та красиво обрізати кущі ірисів після цвітіння? Чому півники не хочуть цвісти навіть на «ідеальному» ґрунті та поливі?
Іфейон (лат. Ipheion) – рід трав'янистих багаторічників підродини Цибулеві родини Амарилісові, який за різними джерелами представлений 6-25 видами, що виростають у зонах із субтропічним і тропічним кліматом Америки. Походження наукової назви роду невідоме. У культурі вирощується вид іфейон уніфлорум, або іфейон одноквітковий (Ipheion uniflorum), що зустрічається в природному вигляді в Аргентині й Перу, а також сорти та гібриди цього виду.
Батьківщина кали – Південна Африка. У цій частині земної кулі каллу називають родичкою гладіолуса. В Європі «ефіопська красуня» з'явилася у XVII столітті, причому вирощували екзотичну квітку як кімнатну рослину.
У наш час кали прикрашають не тільки підвіконня, але й тераси, лоджії, сади.
Більш того, стало відомо, що гостя з африканського континенту володіє унікальною витривалістю: навіть при зміні освітлення, температури чи вологості кала продовжує цвісти!
У наших широтах кали цвітуть з початку літа й до пізньої осені, при цьому кожна «квітка» живе близько місяця. Якщо забезпечити рослині правильний догляд, на кожному кущику буде по 10-12 суцвіть.
Про тонкощі догляду за калами кімнатними та садовими читайте у нашому матеріалі.