Що ми знаємо про півонії? Що це не тільки гарні і ароматні квіти для садів і букетів, але й цінна лікарська сировина.
Популярність цієї давньої рослини зростає щорічно, як і кількість її нових культиварів. Наприклад, в США існує Асоціація любителів півоній, яка щорічно вручає премію за кращий екземпляр.
На сьогоднішній день виведено понад чотири з половиною тисячі сортів трав'янистих півоній і близько п'ятисот сортів деревоподібних. Захоплює і той факт, що півонія може прикрашати ваш сад близько ста років.
З нашої статті ви дізнаєтеся, як доглядати за цією чудовою рослиною, а також познайомитеся з основними різновидами і деякими сортами цієї культури.
Квіти півонії (лат. Paeonia) належать до роду трав'янистих багаторічних рослин і листопадних чагарників та напівчагарників. У дикій природі півонії ростуть у субтропічному і помірному поясах Північної Америки та Євразії. Назву півонії отримали на честь міфічного лікаря Пеана, який лікував олімпійських богів і людей від ран, отриманих у боях, і ця назва справедлива, оскільки півонія лікарська – перший вид, введений у культуру – здавна славилася своїми цілющими властивостями.
Півонія незвичайна (лат. Paeonia anomala) є видом трав'янистих багаторічників роду Півонія, що зростають переважно в Сибіру на галявинах, луках, галявинах змішаних лісів і в долинах річок. Цей вид належить до зникаючих, що підтверджує Червона книга Республіки Комі.
Підсніжник (лат. Galanthus) – рід трав'янистих багаторічників родини Амарилісові, що включає 18 видів і два природні гібриди. Наукова назва роду перекладається з давньогрецької як молочноквітковий і характеризує забарвлення квіток рослини. Англійцям підсніжник відомий під назвою «снігова сережка» або «снігова краплина», німцям – як «сніговий дзвіночок», а у нас його називають підсніжником за ранню появу на ще мертвій після зими землі – буквально «з-під снігу».
Рослина пізньоцвіт (лат. Colchicum), або дикий шафран, або колхікум, належить до роду квіткових багаторічників родини Пізньоцвітові, поширених у Центральній і Західній Азії, в Європі, у Північній Африці й Середземномор'ї. Налічує рід близько сімдесяти видів. Латинська назва пізньоцвіту – похідна від «колхіс», що означає «Колхіда» – область Причорномор'я, в якій деякі види пізньоцвіту дуже поширені.
Піретрум (лат. Pyrethrum) – рід трав'янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 100 видів, спільною ознакою яких є рожеве або біле забарвлення язичкових квіток. Походять піретруми з Азії, Європи й Північної Америки. Наукову назву рід отримав через корисні властивості деяких видів знижувати температуру тіла («pyretos» перекладається як «лихоманка», «жар»). У народі піретруми називають пижмом, дикою горобинкою, приворотнем, криворотом тощо.
Рослина платикодон (лат. Platycodon), або широкодзвіночок, належить до роду родини Фіалкові, що представляє багаторічні трав'янисті рослини з квітками у вигляді великих широких дзвіночків, які в природі найчастіше зустрічаються на лісових галявинах, узліссях і на кам'яних схилах Далекого Сходу, Східного Сибіру, а також Кореї, Китаю і Японії. Назву квітка платикодон отримала від з'єднання двох грецьких слів: platys, що означає «рівний, широкий», і kodon – «дзвін».
Квітка плетуха (лат. Calystegia), або берізка, представляє рід трав'янистих ліан родини Берізкові. Латинську назву, утворену від двох грецьких слів, що означають у перекладі «чашечка» й «покривати», плетуха отримала за великі приквітки. У народі цю рослину називають також в'юнком і берізкою, а її махрові сорти – французькою трояндою. Родом ліана плетуха зі Східної Азії: Японії й північного Китаю.
Рослина повитиці (лат. Cuscuta) представляє рід рослин-паразитів, віднесених до категорії карантинних бур'янів. Раніше існувала родина Повитицевих, представлена тільки одним цим родом, але тепер рід відноситься до триби Повитицевих родини Берізкових. Науковцями описано понад 200 видів повитиць, вельми поширених.
Подорожник (лат. Plantago) – рід однорічних і багаторічних трав та напівчагарників родини Подорожникові, що налічує за різними джерелами від 150 до 250 видів, поширених по всій земній кулі. Багато видів вважаються бур'янами, але подорожник великий, або більший, а також подорожник блошний, або блошиний, є лікарськими рослинами. Представників роду Подорожник можна зустріти вздовж доріг, на пустирях, у пісках і степах, деякі з них занесені до Червоної книги.
Полин гіркий (лат. Artemisia absinthium) є типовим видом роду полин, багаторічною трав'янистою рослиною сріблястого кольору з характерним гіркуватим ароматом. Гіркий полин є однією з найдавніших лікарських рослин і основним компонентом напою під назвою абсент. Входить полин і до складу вермуту («вермут» у перекладі й означає полин гіркий). У народі цю рослину називають також білий полин, віниччя, гіркота, глистник, швейцарський чай. Походить гіркий полин із заходу Азії, з Північної Африки і Європи. Натуралізований він і в Північній Америці.
Портулак можна вважати і садовою, і городньою рослиною. Декоративні сорти вирощують в садових квітниках, рабатках, в балконних контейнерах. А листя портулаку городнього, з яким дачники борються як з бур'яном, можна додавати в салати і використовувати як гарнір до м'яса і риби.
Крокуси в нашому розумінні – це весняні квіти. Тому більшість сортів цієї рослини потрібно висаджувати в грунт під зиму, тобто восени, у вересні-жовтні. Якщо ви хочете отримати красиво квітучі крокуси до наступної весни, то повинні купити бульбоцибулини крокусів вже влітку.
Проліска (лат. Scilla) належить до роду цибулинних багаторічників родини Спаржеві, хоча раніше вона входила в родину Гіацинтові або Лілейні. Інша назва проліски – сцила. Іноді проліски плутають із пролісником або підсніжником. Рід охоплює близько 90 видів рослин, що зростають на гірських луках і рівнинах Азії, Африки та Європи. Рослина сцила отримала своє ім'я від грецької назви морської цибулі – skilla, яка раніше належала до родини Лілейних.
Квітка пушкінія (лат. Puschkinia) належить до роду підродини Гіацинтові родини Спаржеві, хоча деякі фахівці воліють включати його в родину Лілійні. Названі рослини цього роду на честь Мусіна-Пушкіна, російського хіміка і мінералога, члена Лондонського королівського товариства, який першим зібрав ці рослини на Арараті. Іноді пушкінію називають карликовим гіацинтом, оскільки гіацинти і пушкінія – найближчі родичі і мають велику прорісність.
Ранункулюс – дивовижна рослина, що ніби увібрала в себе риси найкрасивіших квітів: троянд, півоній, маків...
Ратібіда, або лепахіс (лат. Ratibida) – рід рослин триби Соняшникові родини Айстрові, або Складноцвіті, представників якого називають ехінацеями прерій. У культурі вирощується переважно вид ратібіда колонноподібна «Мексиканський Капелюх», або ратібіда «сомбреро». Батьківщиною цієї рослини, як і інших видів роду, є Північна та Центральна Америка. У культурі квітка ратібіда з'явилася на початку XIX століття.
Рицина звичайна (лат. Ricinus communis) – багаторічна лікарська, олійна і садова рослина монотипного роду родини Молочайні – роду, представленого однією рослиною. Але, незважаючи на те, що рослина рицина в роду єдина, вона має популярні в культурі садові форми і сорти. Родом квітка рицина найпевніше з Африки, точніше – з Ефіопії, хоча сьогодні в природі її можна зустріти в субтропічних і тропічних районах усього світу – у Китаї та Ірані, Індії та Африці, Бразилії та Аргентині.
Роговик, або ясколка (лат. Cerastium) – рід трав'янистих багаторічників і однорічників родини Гвоздикові, які ростуть у районах із помірним кліматом Євразії, Австралії, Північної Африки, а також Південної та Північної Америки. У роду близько 200 видів. Наукова назва походить від грецького слова, яке означає «рогатий» і характеризує форму плоду деяких роговиків. Частина видів цього роду дуже популярна в садовій культурі.
Рослина ромашка (лат. Matricaria) – рід трав'янистих квіткових багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові, який об'єднує в собі приблизно двадцять видів невисоких запашних трав, що зацвітають уже в перший рік. У природі ромашки ростуть у Євразії, обох Америках, Південній Африці й Австралії. Цікаво, що росли ромашки й у Центральній Африці, але були знищені місцевими племенами через те, що вони нібито приваблюють злих духів.
Ротики, або антиррінум, відомий людству з часів Еллади: традиція обдаровувати переможців змагань букетами антиррінума збереглася в Греції донині.
Рослина рудбекія (лат. Rudbeckia) належить до роду трав'янистих однорічників, дворічників і багаторічників родини Айстрові, до якої зараховують близько сорока видів. У природі квіти рудбекія поширені в основному у преріях Північної Америки, в культурі їх вирощують здебільшого в Європі та Африці. Перші переселенці у Північну Америку назвали рудбекію «чорноокою Сюзанною» через темну серединку суцвіття, але європейцям здалося, що «сонячний капелюх» – більш вдале ім'я для рослини.
У наших широтах рябчик з'явився (і буквально відразу ж став модною квіткою) ще у XVI столітті. Здавалося б, з того часу вже можна було б і вивчити всі забаганки заморського гостя, але ні! Для багатьох садівників фрітіллярія з року в рік стає справжнім іспитом на уважність і дбайливість: зацвіте чи ні?
Ряст (лат. Corydalis) – рід трав'янистих рослин родини Руткові, поширених у зоні з помірним кліматом Північної півкулі. Наукова назва походить від грецького слова, що означає в перекладі «шолом» і описує форму квітки рослин цього роду, у якому налічується близько 320 видів. Найбільша кількість видів рясту – близько 200 – зустрічається в Гімалаях, Західному й Центральному Китаї, де вони мешкають на висоті від 3 до 5 тисяч метрів над рівнем моря.
Рослина рястка (лат. Ornithogalum), або орнітогалум, належить до роду цибулинних трав'янистих багаторічників підродини Гіацинтові родини Спаржеві. У природі росте в помірних і субтропічних зонах Середземномор'я, Південної Африки та Західної Азії. Один вид рястки можна зустріти в Південній Америці, чотири в Північній Америці й кілька в Євразії. Усього відомо близько 150 видів рослин. Латинська назва квітки походить від двох слів – ornis у перекладі означає птах, gala – молоко, тобто «пташине молоко». Англійці через зіркоподібність квіток називають рослину «віфлеємською зіркою», а німці – «молочною зіркою».
Сальвія відома нам і під іншою назвою: шавлія. Цілющі властивості шавлії відомі здавна: в Стародавньому Єгипті після епідемій і війн жінок змушували пити відвар шавлії, щоб підвищити народжуваність. Римляни використовували шавлію як ліки від безпліддя, а греки зміцнювали водним настоєм цієї трави душевні сили, пам'ять і розум.
Сальпіглосис (лат. Salpiglossis) – рід однорічних, дворічних і багаторічних рослин родини Пасльонові, що налічує близько 20 видів. Родом сальпіглосис із Південної Америки, переважно з Чилі. Назва роду складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «труба» і «язик», і пояснює форму квітки. Через це його друга назва звучить як «язикотруб». У культуру цю рослину введено в 1820 році.
Санвіталія (лат. Sanvitalia) – рід низькорослих трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, до складу якого входить 7 видів, що ростуть у природі в Північній і Центральній Америці. Назву рід отримав на честь італійського ботаніка Санвіталі.
Сантоліна (лат. Santolina) – рід вічнозелених запашних чагарників родини Складноцвіті, або Айстрові, які в дикій природі зустрічаються на півдні Європи. За різними джерелами рід складається з 5-24 видів. Компактність сантоліни дозволяє вирощувати її не тільки в саду, а й в умовах квартири, а листя деяких видів культури використовують у їжу як пряну добавку і як засіб проти молі.
Рослина свербіжниця (лат. Knautia arvensis) належить до трав'янистих багаторічників родини Черсакові. Родову назву утворено від імені німецького лікаря і натураліста Християна Кнаута, який розробив класифікацію рослин, засновану на властивостях квіткового віночка. Українська назва роду має спільний корінь зі словом «сверблячка» (короста). Називають рослину також скабіозою. Деякі види роду Свербіжниця вирощують у культурі як декоративні квітучі рослини, а вид свербіжниця польова є лікарською рослиною, що виростає в дикій природі на родючих ґрунтах лугів, на пустирях, лісових галявинах і вздовж доріг на території всієї Європи.