Еритроній (лат. Erythronium) – рід трав'янистих багаторічників родини Лілійні, представники якого виростають у природі в гірських лісах Північної Америки, Європи, Південного Сибіру, Маньчжурії та Японії. Згадку про цей ранньовесняний ефемероїд можна знайти в працях Діоскорида. Латинську назву роду дав Карл Лінней, і утворена вона від грецького імені одного з видів.

Деякі види еритронія (кавказький, японський і сибірський) вважаються зникаючими й занесені до Червоної книги. Усього ж у роду 29 видів, і деякі з них вирощуються як культурні рослини.

Квітка еритроній – опис

У висоту еритронії сягають 10-30, рідко 60 см. Цибулини у них однорічні, яйцеподібно-циліндричної форми. Пара супротивних, черешкових, подовжених ланцетовидних листків, іноді однотонно-зелених, але часто поцяткованих бурими плямами, рошташовані біля основи квітконоса, на якому формується квітка з великою схиленою оцвітиною, що складається з 6 жовтих, білих або рожево-пурпурових листочків. Іноді квіток на стрілці може бути кілька. Цвітіння починається в кінці квітня або на початку травня. Плід еритронія – коробочка яйцеподібної форми з невеликою кількістю насіння.

Посадка еритронія у відкритому ґрунті

Коли садити еритроній у ґрунт

Еритронії, які зацвітають на початку квітня, краще вирощувати в притінку на північній стороні саду, під мереживними кронами дерев і кущів. Оскільки цвітіння еритронія починається ще до того, як на деревах і чагарниках з'являється листя, світла рослині на початку активного росту буде досить. Види еритронія, у яких цвітіння настає в кінці квітня, краще садити на ділянці, добре освітленій сонцем. Таким чином ви злегка затримаєте початок цвітіння ранніх видів еритронія і водночас прискорите появу квіток у пізніх сортів.

Ґрунтам еритроній віддає перевагу легким, торф'янистим, кислуватим і вологим, приблизно такого складу: жорсткий пісок, листова земля і перегній. За пару тижнів до посадки на кожен м² ділянки вносять 100 г подрібненої крейди, 200 г кістяного борошна, 150 г суперфосфату і 30 г калійної селітри.

Розмножують еритроній як насінням, так і дітками. Усі американські види, за винятком еритронія багатостеблого, розмножують тільки насінням, яке збирають у червні, і важливо не пропустити момент, коли дозрілі коробочки почнуть розкриватися, тому що насіння просто впаде на землю, і його розтягнуть мурахи або поїсть птаство. Краще зняти коробочки трохи раніше і дозарити посівний матеріал у сухому приміщенні з гарною вентиляцією.

І посів насіння, і посадка цибулин еритронія в ґрунт проводяться в кінці літа.

Як посадити еритроній

Дозрілі насінини еритронія розкладають на відстані 5 см одна від одної в борозенки завглибшки 3 см, розташовані на відстані 10 см одна від одної, після чого борозенки закладають і поливають. На зиму ділянку з посівами вкривають тільки в тому разі, якщо має бути дуже холодна зима без снігу. Сходи з'являться навесні, і до кінця квітня вони мають сягати у висоту щонайменше 4 см. Якщо паростки до цього терміну будуть нижчими, значить, еритронієві бракує вологи або живлення. За перший сезон рослини формують цибулинки розміром близько 4 мм, за другий сезон цибулинки виростають до 7 мм, а за третій вони набувають циліндричної форми, заглиблюються самостійно в ґрунт на 7-10 см і збільшуються в діаметрі до 8 мм. Зацвітають рослини, вирощені з насіння, на четвертий або п'ятий рік після появи сходів. Якщо ви вирішили сіяти еритроній навесні, то насіння необхідно попередньо стратифікувати впродовж 2-3 місяців в овочевому ящику холодильника, помістивши в поліетиленовий пакет із вологим піском або торфом.

Якщо ви вирощуєте еритроній із цибулин, то до цієї процедури кожен вид має свої вимоги: європейсько-азійські сорти занурюють на 10-15 см, зберігаючи між цибулинами відстань щонайменше 15 см, а американські види заглиблюють на 16-20 см, дотримуючись між ними такого ж інтервалу. Після посадки ділянку мульчують і поливають.

Догляд за еритронієм у саду

Вирощування еритронія в саду

Посадка еритронія і догляд за ним простий і нетрудомісткий. Рослина майже не потребує поливу, а якщо ділянку замульчувати, то і розпушувати, і видаляти бур'яни теж потрібно буде нечасто.

Полив і підживлення еритронія

Напровесні, коли починається активний ріст еритронія, ґрунт зазвичай просякнутий талими водами, тому потреба у волозі може з'явитися у рослини тільки в травні і в тому разі, якщо весна виявиться сухою. Час від часу після дощу або поливання слід злегка розпушувати навколо рослин ґрунт і видаляти сходи бур'янів.

Що стосується підживлення, то на перший сезон рослині буде достатньо добрив, унесених у ґрунт при посадці або посіві, а в подальшому просто мульчуйте ділянку органічним матеріалом – торфом або листяним перегноєм. Добре відгукується еритроній і на мінеральні добрива для декоративно-квітучих рослин.

Пересадка і розмноження еритронія

Один раз на 4-5 років слід викопувати й пересаджувати цибулини еритронія, що перетворилися за такий проміжок часу на гнізда. Водночас із пересадкою здійснюють розмноження еритронія способом поділу цибулини. Робити це краще в другій половині літа, в липні або навіть у серпні, коли рослини перебувають у стані спокою. До цього часу листя еритронія вже має пожовтіти, а цибулини – відновити свої сили після цвітіння. Від викопаних цибулин відокремлюють діток і, обробивши місця розломів вугільним порошком, швидко розсаджують посадковий матеріал у підготовлені заздалегідь борозни описаним раніше способом. Довго тримати цибулини на повітрі не можна, оскільки вони не мають покривних лусок і відразу починають сохнути. Якщо ж виникла необхідність у зберіганні посадкового матеріалу, то покладіть цибулини в ящик із вологим піском, сфагнумом або торфом.

Про те, як розмножувати еритроній насіннєвим способом, ми вам уже розповіли на початку статті.

Еритроній узимку

Холодостійкість еритронія дозволяє йому проводити зиму у відкритому ґрунті, проте в дуже сильні морози чи в безсніжну зиму ділянку потрібно вкривати товстим шаром сухого листя або ялиновим гіллям. Знімають укриття напровесні, коли зійде сніг.

Шкідники і хвороби еритронія

До хвороб еритроній стійкий, а зі шкідників його головними ворогами є капустянки та гризуни – кроти й миші. Щоб уникнути загибелі всіх еритроніїв, доцільно розсаджувати їх у різних місцях саду. У боротьбі зі шкідниками застосовують пастки: для мишей і кротів – приманки з отрутою, а для ведмедок викопують ямки, кладуть туди свіжий гній, у який комахи обов'язково приповзуть відкладати яйця. Пастки для ведмедок накривають шматками дошки або шиферу, а коли в них збереться пристойна кількість шкідників, можна приступити до їх знищення.

Види і сорти еритронія

Деякі види еритронія затребувані в культурі більше за інші, і ми познайомимо вас із рослинами цього роду, що найчастіше зустрічаються в садах.

Еритроній американський (Erythronium americanum = Erythronium angustatum = Erythronium bracteatum)

зростає в субтропічній і теплопомірній зонах центральних і східних районів Канади та Сполучених Штатів Америки, піднімаючись у горах на висоту до 1500 м над рівнем моря. У нього яйцеподібна цибулина, довгасте або ланцетне, вкрите коричневими плямами листя завдовжки до 20 і завширшки до 5 см та квітконос заввишки до 30 см. Листочки оцвітини цього виду забарвлені в яскраво-жовтий колір, іноді з пурпуровим відтінком.

Еритроній білуватий (Erythronium albidum)

зростає в центральних районах США та Канади й нагадує еритроній американський. Листочки оцвітини цього виду не мають лопатей біля основи та можуть бути білими або забарвленими в рожевий, блакитний чи пурпуровий колір.

Еритроній багатостеблий (Erythronium multiscapoideum = Erythronium hartwegii)

зростає на вологих скелях і в світлих лісах теплопомірної і субтропічної зон південного заходу США. У нього яйцеподібна довгаста цибулина, в основі якої утворюються столони. Зворотноланцетне листя вкрите плямами, а кремово-жовті квіти з помаранчевою основою, яка при в'яненні стає рожевою, розташовані на довгих квітконіжках. На одному квітконосі може бути від 1 до 3 квіток.

Еритроній Гендерсона (Erythronium hendersonii)

що росте на сухих луках і в світлих лісах штату Орегон, було ввезено до Європи в 1887 році. У нього довгаста цибулина на короткому кореневищі, листя з темними бурими плямами й стебло заввишки від 10 до 30 см, на якому формується від 1 до 3 світло-пурпурових квіток із майже чорною основою і пурпуровими тичинками зі світло-коричневими пильовиками.

Еритроній гірський (Erythronium montanum)

зростає на альпійських луках північного заходу Сполучених Штатів. У нього вузька, довгаста цибулина, стебло заввишки до 45 см, довгасто-яйцеподібне листя на крилатих черешках, різко звужене до основи. На стрілці може бути одна або кілька білих чи рожевих квіток із помаранчевою основою листочків приквітка.

Еритроній лимонно-жовтий (Erythronium citrinum)

зростає в гірських лісах у теплопомірному кліматі Заходу США. У нього тупе, плямисте широколанцетне і короткочерешкове листя з короткою гострою верхівкою і стебло заввишки 10-20 см, на якому може бути від 1 до 9 лимонно-жовтих квіток із сильно відігнутими листочками оцвітини, основи яких забарвлені в помаранчевий колір, а кінчики до кінця цвітіння набувають рожевого відтінку.

Еритроній каліфорнійський (Erythronium californicum)

можна зустріти в світлих лісах Каліфорнії. У нього тупе довгасте плямисте листя завдовжки до 10 см на крилатому черешку й стебло заввишки до 35 см з однією або декількома квітками. У кремово-білих листочків оцвітини помаранчева основа. Рослина має садову форму з двокольоровими – кремово-жовтими та білими – квітками. Найпопулярнішими гібридами виду є:

• Вайт Б'юті – рослина з великими білими квітками з темно-коричневим кільцем у середині. Листочки оцвітини загортаються, утворюючи форму китайської пагоди;
• Харвінгтон Сноугуз – сорт із великими квітками з кремовими листочками оцвітини, лимонно-жовтими біля основи.

Еритроній великий (Erythronium grandiflorum)

зростає в лісах і на схилах гір у степових районах Канади та США. Його цибулина розташована на короткому кореневищі, стебло сягає висоти від 30 до 60 см, а однотонне зелене довгасто-ланцетне листя завдовжки до 20 см плавно переходить у короткий черешок. На стеблі може сформуватися від однієї до шести квіток із золотисто-жовтими листочками оцвітини зі світлішою основою. Вид має кілька різновидів і сортів:

• великоквіткоий білий – еритроній із білосніжними квітками;
• великоквітковий золотистий – рослина з жовтими пильовиками;
• великоквітковий Нутталля – еритроній із червоними пильовиками;
• великоквітковий блідий – різновид із білими пильовиками;
• Біянка – сорт із білими квітками;
• Рубенс – еритроній із червоно-рожевими квітками.

Еритроній орегонум (Erythronium oregonum)

або еритроній відвернений, або еритроній загорнутий (Erythronium revolutum) поширений у неморальній та субтропічній зоні Тихоокеанського узбережжя Сполучених Штатів Америки та Канади. Стебло у цієї рослини заввишки від 10 до 40 см, листя довгасто-ланцетне, звужене до черешків, плямисте. Сильно загорнуті кремово-білі листочки оцвітини біля основи стають жовтими, а до кінця цвітіння пурпуровими. Пильовики у квіток білі. Цей вид більш вологолюбний за інші, і має кілька популярних форм:

• загорнута білоквіткова – різновид із білими квітками зі злегка зеленуватим відтінком і з коричневою основою листочків оцвітини;
• загорнута Джонсона – форма з темно-рожевими квітками й блискучими зеленими листками в бурих плямах;
• загорнута рання – різновид із кремово-білими квітками з помаранчевою основою і з зеленим листям у плямах кольору червоного дерева.

Еритроній туолумнійський (Erythronium tuolumnense)

зростає в передгір'ях Сьєрра-Невади. Цей еритроній сягає у висоту 30-40 см. У нього однотонне зелене ланцетне або оберненоланцетне листя завдовжки до 30 см, розташоване на стеблі на довгих черешках. Стебло несе також одну або кілька золотисто-жовтих квіток із зеленувато-жовтою основою. Найвідоміші сорти:

• Пагода – сорт із лимонно-жовтими квітками;
• Конго – гібрид еритронія туолумнійського й відгорнутого з сірчано-жовтими квітками, коричневим кільцем на внутрішній стороні оцвітини й червонувато-бурими жилками на листках.

Еритроній сибірський (Erythronium sibiricum = Erythronium dens-canis var. sibiricum)

родом із Монголії і Південного Сибіру, де він росте по узліссях змішаних і хвойних лісів Саян та Алтаю. У цього виду дуже тендітна біла яйцеподібно-циліндрична цибулина, що формою і кольором нагадує собаче ікло, і стебло заввишки від 12 до 35 см із двома супротивними еліптичними й загостреними до верхівки зеленими листками, вкритими червоно-коричневим мармуровим малюнком. На кінці стебла формується поникла квітка діаметром до 8 см із відігнутими в сторони бузково-рожевими або білими листочками оцвітини. Основа листочків світло-жовта в дрібну темну цятку. Пильовики квітки золотисто-жовті, маточка біла. Є сорти з майже коричневим або бурим із вузькою зеленою облямівкою листям, проте з часом малюнок на листі зникає.

Еритроній кавказький (Erythronium caucasicum)

є ендеміком Західного Закавказзя, де він росте в гірських лісах. У нього яйцеподібно-циліндрична або довгаста цибулина, стебло заввишки до 25 см і сизе, плямисте яйцеподібно-довгасте листя на черешках, що обсідають стебло. Білі або світло-жовті листочки оцвітини біля основи забарвлені з зовнішнього боку в помаранчево-пурпуровий колір, а з внутрішньої сторони вони жовтуваті. Цей вид холодостійкістю не вирізняється і вимагає укриття на зиму.

Еритроній європейський (Erythronium dens-canis)

або собачий зуб (Erythronium maculatum) зростає в листяних гірських лісах і чагарниках у субтропіках і теплопомірній зоні Європи, зокрема у західних районах України, а в Альпах піднімається на висоту до 1700 метрів над рівнем моря. Його цибулина формою і кольором теж нагадує собаче ікло, рожеве стебло сягає у висоту від 10 до 30 см, а широколанцетне, звужене до жолобчастих черешків зелене листя, розташоване в основі стебла, вкрите пурпуровими плямами. На стеблі розпускається одиночна поникла квітка з ланцетними, загостреними, рожевими або фіолетовими, рідко білими листочками оцвітини, відігнутими назад. На коротких тичинках квітки – синюваті, майже чорні пильовики. У культурі цей високодекоративний зимостійкий вид із 1570 року. У еритронія європейського є різновид із білосніжними квітками (var. Niveum) і довголиста форма з більшими, ніж у основного виду, квітками й довгим загостреним листям (var. Longifolium). Найпопулярніші такі сорти виду:

• Чармер – виведена Тунбергеном у 1960 році варіація з великою коричневою плямою біля основи квіток. Оцвітина забарвлена в лавандовий колір. На листі коричневі відмітини;
• Френс Холс – у цього сорту оцвітина ззовні однотонно-пурпурова, а з внутрішньої сторони прикрашена бронзово-зеленими плямами. Середина квітки жовтувато-зеленого відтінку;
• Лайлек Вандер – у цього культивару пурпурові квіти з шоколадного кольору кільцем біля основи листочків оцвітини на внутрішній стороні й бурим кільцем на зовнішній;
• Пінк Перфекшн – ранньоквітучий сорт з оцвітиною яскраво-рожевого забарвлення;
• Сноуфлейк – садова форма зі сніжно-білими квітками;
• Роуз Куїн – рідкісний і дуже гарний сорт із рожевими квітками;
• Вайт Сплендор – виведений Тубергеном у 1961 році сорт із білими квітками, біля основи листочків оцвітини яких червоно-коричнева пляма.

Еритроній японський (Erythronium japonicum)

зростає на Сахаліні, Курильських островах, в Японії і Кореї. Вид має високу декоративність. Цибулина у нього циліндрична, ланцетна, стебло заввишки до 30 см, листя черешкове, довгасте, вузьке, завдовжки до 12 см. На стеблі формується одна поникла квітка рожево-пурпурового забарвлення.

Еритроній гібридний (Erythronium hybridum)

об'єднує в собі сорти, утворені при схрещуванні різних видів і сортів еритронія. Найкращі з них:

• Білий цар – рослина з білосніжними квітками з лимонним центром і ледь помітною цятковою облямівкою червонуватого відтінку. Листя яскравого зеленого кольору;
• Яскраво-червоний – сорт із яскраво-малиновими квітками з білим кільцем, всередині якого кільце з малинових цяток. Центр у квітки жовтий, листя буре з зеленими цятками, на кінцях зелене;
• Біле ікло – еритроній із білими квітками діаметром до 6 см із жовтуватим центром та зеленим листям і квітконосом;
• Гармонія – квітки діаметром до 8 см: листочки на кінцях рожеві, а ближче до основи білі, центр світло-жовтого відтінку окантований червоними цятками. Молоді зелені листки вкриті бурим малюнком, але з віком він зникає;
• Ольга – сорт із бузково-рожевими квітками в темних рожевих цятках і білим кантом на кінцях часток. Листки бурувато-зелені з зеленою смужкою по краю.

Властивості кандика – шкода й корить

Корисні властивості

Еритроній є прекрасним медоносом. Його нектар містить фруктозу, глюкозу, мінерали, ферменти, кислоти, вітамін E та інші корисні для людського організму речовини. Мед еритронія має тонкий аромат і найцінніші цілющі властивості, оскільки містить не тільки вітаміни та ферменти, а й пом'якшувальні агенти. За допомогою меду з еритронія лікують кашель, лихоманку, знижують температуру. Мед використовують у косметології для виробництва антисептичної медової води, яка не сушить шкіру.

Широко застосовуються в народній медицині й цибулини еритронія, до складу яких входять спазмалітики та вищі спирти. Свіжі цибулини еритронія є засобами для запобігання судом, зокрема при епілепсії.

Листя еритронія має загальнозміцнюючу дію, запобігає процесам старіння і застосовується для профілактики імпотенції у чоловіків. Окрім того, воно багате на ферменти, харчові волокна, мінеральні речовини та вітаміни. Листя вживають у їжу в свіжому й маринованому вигляді. А відваром із трави еритронія споліскують волосся, щоб зміцнити волосяні цибулини.

Протипокази

Пилок еритронія може викликати у схильних до алергічних реакцій людей поліноз: якщо у вас після прогулянки по саду, де ростуть еритронії, раптом почався нежить, опухли пазухи носа, з'явився висип, негайно зверніться до лікаря.

Проблеми можуть виникнути й при переїданні меду з еритронія: цей продукт підвищує апетит і рівень цукру в крові. Протипоказаний мед еритронія діабетикам і людям, чутливим до глюкози.

Вживання меду або частин еритронія може призвести до гіпервітамінозу, особливо якщо ви водночас приймаєте аптечні полівітаміни або БАДи з умістом вітамінів. Навіть якщо ви абсолютно здорові та маєте намір приймати еритроній як загальнозміцнюючий засіб, попередньо сходіть на консультацію до лікаря.

• Еремурус: вирощування в саду, види і сорти
• Еукоміс: вирощування і догляд у саду