Ми використовуємо файли cookies.
Детальніше Зрозуміло

Зимолюбка: властивості, вирощування, види

Вирощування зимолюбки у відкритому ґрунтіЗимолюбка (лат. Chimaphila) – рід квіткових рослин родини Вересові, який налічує близько 20 видів. Українська назва «зимолюбка» пов'язана з тим, що представників їй роду зима застає з зеленим листям. Зростає зимолюбка в лісовій зоні помірного й холодного поясів Північної півкулі, вибираючи для життя сухі соснові та смерекові ліси. У культурі вирощується переважно вид зимолюбка зонтична, або грушанка – рослина, застосування якої знайшли ще корінні жителі Північної Америки.
Офіційною медициною корисні властивості зимолюбки були визнані в роки Громадянської війни в США: польові лікарі використовували її сечогінну й в'яжучу дію. У Фармакопею США рослину було внесено в 1820 році. Упродовж століть ця рослина була одним з основних лікарських засобів сільських жителів Америки.

Посадка й догляд за зимолюбкою

  • Цвітіння: з кінця червня до середини липня.
  • Посадка: посів насіння в ґрунт – відразу після збору.
  • Освітлення: легкий притінок під деревами.
  • Ґрунт: добре дренований, легкий, бажано лісовий, кислої реакції.
  • Полив: помірний, тільки при необхідності. Час від часу в воду для поливу слід додавати підкислювач.
  • Підживлення: 2-3 рази за сезон комплексними мінеральними добривами в рідкому вигляді або органічними розчинами, ґрунт навколо молодих рослин мульчують торфом.
  • Розмноження: живцюванням або поділом куща. Насіннєве розмноження застосовується нечасто.
  • Шкідники та хвороби: не вражається.
  • Властивості: є лікарською рослиною, що має антисептичну, протизапальну, болезаспокійливу, сечогінну та відхаркувальну дію.
Детально про вирощування зимолюбки читайте нижче

Трава зимолюбка – опис

Рослина зимолюбка – вічнозелений багаторічник із повзучим розгалуженим кореневищем, майже сидячими шкірястими оберненояйцеподібними гострозубчастими листками з клиноподібною основою і зонтикоподібними суцвіттями, що складаються з 2-7 великих рожевих, білих або рожево-білих плоско-дзвонових поникаючих квіток із широко розкинутими пелюстками. Плід зимолюбки – профільна коробочка.

Вирощування зимолюбки

Посадка зимолюбки

Вирощують зимолюбки в притінку на легкому, зволоженому, добре дренованому ґрунті. На заболочених, сильнокислих і засолених ґрунтах рослина розвивається погано. Кущики відкопують у лісі й висаджують на ділянку, у ґрунт, на якому під перекопування попередньо вносять опалу хвою. Після посадки ділянку поливають, а коли вода вбереться, поверхню мульчують органічним матеріалом. Підійдіть до вибору ділянки відповідально: на одному місці зимолюбка може рости до 50 років.

Догляд за зимолюбкою в саду

Трава зимолюбка не терпить застою води, тому дотримуйтесь при її поливі помірності. У воду час від часу бажано додавати трохи лимонної кислоти. Полив проводиться під корінь рослини. Добре зволожений ґрунт на наступний день слід розпушити, одночасно видаляючи бур'ян.

Посадка і догляд за зимолюбкою у відкритому ґрунті

Мульчувати є сенс тільки молоді рослини. Для підживлення, які вносять 2-3 рази за сезон, використовують рідкі мінеральні комплекси або розчини органічних добрив – коров'яку (1:10) або пташиного посліду (1:15).

Збір зимолюбки і зберігання

Збирають зимолюбку тричі на рік, у кінці кожного літнього місяця. Роблять це в суху погоду. Зібрану траву перебирають, відокремлюючи сміття й органи інших рослин, після чого укладають сушити в сухому затіненому місці з гарною вентиляцією. Оптимальна температура для сушки сировини – 50 ºC. Готова сировина має бути крихкою. Її розкладають по картонних коробках або паперових пакетах і зберігають у сухому, темному, добре провітрюваному приміщенні не довше трьох років.

Види і сорти зимолюбки

У культурі вирощуються такі види зимолюбки:

Зимолюбка зонтична (Chimaphila umbellata)

або зимолюбка звичайна, або грушанка, або вигін боровий, або зимолюбка борова – рослина бореальної смуги Євразії. Це вічнозелений низькорослий багаторічний чагарничок заввишки від 5 до 15 см із прямостоячим, здерев'янілим біля основи стеблом, коротким мичкуватим повзучим кореневищем із тонким корінням, короткочерешковим, зібраним у коротке кільце листям – товстим, шкірястим, темно-зеленим, оберненояйцеподібної форми, зі злегка загорнутими зубчастими краями. Дзвінчасті, поникаючі, широко розкриті гілки цього виду забарвлені в рожевий колір і зібрані по 2-8 штук у верхівковий зонтик. Плід рослини – куляста, коробочка, що розтріскується по краях, із дрібним пилоподібним насінням.

Зимолюбка японська (Chimaphila umbellata)

Зимолюбка японська (Chimaphila japonica)

– вид, що росте в моховитих хвойних лісах Далекого Сходу, Кореї та Японії. Це багаторічна рослина з повзучими підземними пагонами, вкритими лускатим низовим листям, і прямими висхідними наземними пагонами заввишки 10-15 см, на яких розташовані супротивні або зближені по 2-4 штуки короткочерешкові гострі ланцетні перші листки, дрібнопильчасті по краю. Квітки у зимолюбки японської пониклі, діаметром 13-18 мм. Плід – куляста прямостояча коробочка завдовжки до 5 мм.

Зимолюбка японская (Chimaphila japonica)

Властивості зимолюбки – шкода і користь

Лікувальні властивості зимолюбки

До хімічного складу зимолюбки зонтичної входять мікроелементи, що впливають на роботу органів людини та на стан супроводжуючої мікрофлори, як шкідливої, так і корисної: арбутин, еріколін, глікозиди, дубильні речовини, гіркоти, смоли, урсолова і саліцилова кислоти, метилові ефіри, кверцетин, гіперин, авікулярин, кемпферон. Це лише основні діючі речовини зимолюбки. Саме хімічним складом і зумовлені антисептична, протизапальна, болезаспокійлива, сечогінна та відхаркувальна властивості рослини.

Трава зимолюбка сприяє виведенню з організму азотистих і хлористих солей та нормалізації травлення. Виправдане призначення зимолюбки при цукровому діабеті, оскільки вона знижує рівень цукру в крові. Показана зимолюбка при хронічних запаленнях сечостатевої системи, захворюваннях передміхурової залози, нефриті, хронічному й гострому циститі, утрудненому сечовипусканні та навіть гонореї.

У народній медицині зимолюбки застосовують для лікування простатиту, запальних процесів травних органів, водянки, діабету, задишки, туберкульозу кишківника, ревматизму, подагри, набряків, грижі, порушень менструального циклу, збоїв у роботі серця і нирок. При онкологічних захворюваннях зимолюбку призначають для посилення ефекту традиційних методів лікування. Лікують зимолюбкою діарею, а зовнішньо її застосовують для загоєння опіків, ран і зняття запалення з ділянки очей, молочних залоз і губ.

Лечебные свойства и противопоказания зимолюбки

У якості лікувальних препаратів використовується настоянка зимолюбки, а також відвар, чай і настій. Наприклад, зимолюбка для схуднення застосовується у вигляді настоянки, проте навіть у цьому питанні потрібно строго виконувати призначення лікаря і приписи інструкції.

Відвар зимолюбки: столову ложку сушеної трави зимолюбки залийте двома склянками окропу, варіть, помішуючи, на маленькому вогні 10-15 хвилин, потім дайте настоятися впродовж трьох годин, процідіть і зберігайте в термосі не довше двох днів. Застосовуйте при запальних процесах внутрішніх органів і кровотечах по 2 столові ложки до їди, при набряках – по півсклянки вранці натщесерце, при хворобах травлення – по третині склянки тричі на день.

Зимолюбка – протипокази

Як і майже будь-яка лікарська рослина, зимолюбка має певні протипокази. Наприклад, небажано вживати її людям, організм яких схильний до тромбоутворення. Протипоказами є вагітність, грудне вигодовування, гіпертонія, зайва збудливість, хронічні запори й індивідуальна незносність продукту.

Література

  1. Читайте по темі на Вікіпедії
  2. Особливості та інші рослини родини Вересові
  3. Перелік усіх видів на The Plant List
  4. Додаткова інформація на World Flora Online
5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (3 голоси(ів))

Розділи: Садові рослини Рослини на З

Після цієї статті зазвичай читають
Додати коментар

Надіслати