Зимолюбка: властивості і протипокази, посадка і догляд

Вирощування зимолюбки у відкритому ґрунтіЗимолюбка (лат. Chimaphila) – рід квіткових рослин родини Вересові, який налічує близько 20 видів. Українська назва «зимолюбка» пов'язана з тим, що представників їй роду зима застає з зеленим листям. Зростає зимолюбка в лісовій зоні помірного й холодного поясів Північної півкулі, вибираючи для життя сухі соснові та смерекові ліси. У культурі вирощується переважно вид зимолюбка зонтична, або грушанка – рослина, застосування якої знайшли ще корінні жителі Північної Америки. Офіційною медициною корисні властивості зимолюбки були визнані в роки Громадянської війни в США: польові лікарі використовували її сечогінну й в'яжучу дію. У Фармакопею США рослину було внесено в 1820 році. Упродовж століть ця рослина була одним з основних лікарських засобів сільських жителів Америки.

Посадка й догляд за зимолюбкою (коротко)

  • Цвітіння: з кінця червня до середини липня.
  • Посадка: посів насіння в ґрунт – відразу після збору.
  • Освітлення: легкий притінок під деревами.
  • Ґрунт: добре дренований, легкий, бажано лісовий, кислої реакції.
  • Полив: помірний, тільки при необхідності. Час від часу в воду для поливу слід додавати підкислювач.
  • Підживлення: 2-3 рази за сезон комплексними мінеральними добривами в рідкому вигляді або органічними розчинами, ґрунт навколо молодих рослин мульчують торфом.
  • Розмноження: живцюванням або поділом куща. Насіннєве розмноження застосовується нечасто.
  • Шкідники та хвороби: не вражається.
  • Властивості: є лікарською рослиною, що має антисептичну, протизапальну, болезаспокійливу, сечогінну та відхаркувальну дію.
Детально про вирощування зимолюбки читайте нижче

Трава зимолюбка – опис

Рослина зимолюбка – вічнозелений багаторічник із повзучим розгалуженим кореневищем, майже сидячими шкірястими оберненояйцеподібними гострозубчастими листками з клиноподібною основою і зонтикоподібними суцвіттями, що складаються з 2-7 великих рожевих, білих або рожево-білих плоско-дзвонових поникаючих квіток із широко розкинутими пелюстками. Плід зимолюбки – профільна коробочка.

Вирощування зимолюбки

Посадка зимолюбки.

Вирощують зимолюбки в притінку на легкому, зволоженому, добре дренованому ґрунті. На заболочених, сильнокислих і засолених ґрунтах рослина розвивається погано. Кущики відкопують у лісі й висаджують на ділянку, у ґрунт, на якому під перекопування попередньо вносять опалу хвою. Після посадки ділянку поливають, а коли вода вбереться, поверхню мульчують органічним матеріалом. Підійдіть до вибору ділянки відповідально: на одному місці зимолюбка може рости до 50 років.

Догляд за зимолюбкою в саду.

Трава зимолюбка не терпить застою води, тому дотримуйтесь при її поливі помірності. У воду час від часу бажано додавати трохи лимонної кислоти. Полив проводиться під корінь рослини. Добре зволожений ґрунт на наступний день слід розпушити, одночасно видаляючи бур'ян.

Посадка і догляд за зимолюбкою у відкритому ґрунті

Мульчувати є сенс тільки молоді рослини. Для підживлення, які вносять 2-3 рази за сезон, використовують рідкі мінеральні комплекси або розчини органічних добрив – коров'яку (1:10) або пташиного посліду (1:15).

Збір зимолюбки і зберігання

Збирають зимолюбку тричі на рік, у кінці кожного літнього місяця. Роблять це в суху погоду. Зібрану траву перебирають, відокремлюючи сміття й органи інших рослин, після чого укладають сушити в сухому затіненому місці з гарною вентиляцією. Оптимальна температура для сушки сировини – 50 ºC. Готова сировина має бути крихкою. Її розкладають по картонних коробках або паперових пакетах і зберігають у сухому, темному, добре провітрюваному приміщенні не довше трьох років.

Види і сорти зимолюбки

У культурі вирощуються такі види зимолюбки:

Зимолюбка зонтична (Chimaphila umbellata),

або зимолюбка звичайна, або грушанка, або вигін боровий, або зимолюбка борова – рослина бореальної смуги Євразії. Це вічнозелений низькорослий багаторічний чагарничок заввишки від 5 до 15 см із прямостоячим, здерев'янілим біля основи стеблом, коротким мичкуватим повзучим кореневищем із тонким корінням, короткочерешковим, зібраним у коротке кільце листям – товстим, шкірястим, темно-зеленим, оберненояйцеподібної форми, зі злегка загорнутими зубчастими краями. Дзвінчасті, поникаючі, широко розкриті гілки цього виду забарвлені в рожевий колір і зібрані по 2-8 штук у верхівковий зонтик. Плід рослини – куляста, коробочка, що розтріскується по краях, із дрібним пилоподібним насінням.

Зимолюбка японська (Chimaphila umbellata)

Зимолюбка японська (Chimaphila japonica)

– вид, що росте в моховитих хвойних лісах Далекого Сходу, Кореї та Японії. Це багаторічна рослина з повзучими підземними пагонами, вкритими лускатим низовим листям, і прямими висхідними наземними пагонами заввишки 10-15 см, на яких розташовані супротивні або зближені по 2-4 штуки короткочерешкові гострі ланцетні перші листки, дрібнопильчасті по краю. Квітки у зимолюбки японської пониклі, діаметром 13-18 мм. Плід – куляста прямостояча коробочка завдовжки до 5 мм.

Зимолюбка японская (Chimaphila japonica)

Властивості зимолюбки – шкода і користь

Лікувальні властивості зимолюбки.

До хімічного складу зимолюбки зонтичної входять мікроелементи, що впливають на роботу органів людини та на стан супроводжуючої мікрофлори, як шкідливої, так і корисної: арбутин, еріколін, глікозиди, дубильні речовини, гіркоти, смоли, урсолова і саліцилова кислоти, метилові ефіри, кверцетин, гіперин, авікулярин, кемпферон. Це лише основні діючі речовини зимолюбки. Саме хімічним складом і зумовлені антисептична, протизапальна, болезаспокійлива, сечогінна та відхаркувальна властивості рослини.

Трава зимолюбка сприяє виведенню з організму азотистих і хлористих солей та нормалізації травлення. Виправдане призначення зимолюбки при цукровому діабеті, оскільки вона знижує рівень цукру в крові. Показана зимолюбка при хронічних запаленнях сечостатевої системи, захворюваннях передміхурової залози, нефриті, хронічному й гострому циститі, утрудненому сечовипусканні та навіть гонореї.

У народній медицині зимолюбки застосовують для лікування простатиту, запальних процесів травних органів, водянки, діабету, задишки, туберкульозу кишківника, ревматизму, подагри, набряків, грижі, порушень менструального циклу, збоїв у роботі серця і нирок. При онкологічних захворюваннях зимолюбку призначають для посилення ефекту традиційних методів лікування. Лікують зимолюбкою діарею, а зовнішньо її застосовують для загоєння опіків, ран і зняття запалення з ділянки очей, молочних залоз і губ.

Лечебные свойства и противопоказания зимолюбки

У якості лікувальних препаратів використовується настоянка зимолюбки, а також відвар, чай і настій. Наприклад, зимолюбка для схуднення застосовується у вигляді настоянки, проте навіть у цьому питанні потрібно строго виконувати призначення лікаря і приписи інструкції.

Відвар зимолюбки: столову ложку сушеної трави зимолюбки залийте двома склянками окропу, варіть, помішуючи, на маленькому вогні 10-15 хвилин, потім дайте настоятися впродовж трьох годин, процідіть і зберігайте в термосі не довше двох днів. Застосовуйте при запальних процесах внутрішніх органів і кровотечах по 2 столові ложки до їди, при набряках – по півсклянки вранці натщесерце, при хворобах травлення – по третині склянки тричі на день.

Зимолюбка – протипокази.

Як і майже будь-яка лікарська рослина, зимолюбка має певні протипокази. Наприклад, небажано вживати її людям, організм яких схильний до тромбоутворення. Протипоказами є вагітність, грудне вигодовування, гіпертонія, зайва збудливість, хронічні запори й індивідуальна незносність продукту.

5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (2 голоси(ів))
Загрузка...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
X
Отримуйте корисні поради
з квітникарства і садівництва
Вже підписалося 28 748 садівників!
Я вже підписався, не показуйте форму.
X
Знавець квітів? Що ж це? 😜
😃 Вірно!
Зіграти ще раз
😥 Не вірно!
Зіграти ще раз
Не хочу грати, не показувати форму.