Злинка (пушняк): вирощування в саду, види і сорти

Квітка пушняк, або злинка (лат. Erigeron) – рід трав'янистих рослин родини Айстрові, що налічує за різними джерелами від 200 до 400 видів, 180 з яких зустрічаються на території Північної Америки. Деякі види пушняка вирощуються як декоративні рослини.

Назва роду походить від двох грецьких слів, які в перекладі означають «ранній» і «старий»: насіння злинки, що швидко дозріває, прикрашене сивим чубчиком.

Квітка злинка – опис

Квіти злинка – кореневищні трав'янисті однорічники, дворічники, багаторічники або напівчагарники, що нагадують багаторічні айстри. Стебла у них прості, прямостоячі або злегка вилягаючі, малогіллясті й шорсткі. Прикореневе цільне або неглибоколопатеве листя подовжено-довгастої форми завдовжки до 20 см утворює розетку, стеблове листя дрібніше – завдовжки до 10 см. Кошики з 1-3 рядів крайових язичкових і серединних трубчастих квіток розташовані на стеблах поодиноко або складають волотисті чи щиткоподібні суцвіття. Язичкові квітки можуть бути рожевими, фіолетовими, пурпуровими, білими, кремовими або ліловими, а серединні завжди жовті. Плоди злинки – густоопушені або голі сім'янки.

Посадка пушняка

Розмножується пушняк поділом куща, живцюванням і насіннєвим способом. Посів насіння здійснюють під зиму або напровесні. Деякі види злинки вирізняються тугопрорісністю, тому їх вирощують розсадним способом: у березні насіння злинки не густо й рівномірно розподіляють по поверхні вологого субстрату, вміщеного в широку посудину, після чого притискають до поверхні та накривають склом або плівкою. Тримають посіви в світлому прохолодному місці. Перші сходи можуть з'явитися тільки за місяць, але в міру дорослішання сіянці ростуть дедалі швидше.

Пікірують розсаду, що густо зійшла, в фазі формування двох справжніх листків, і нехай вас не бентежить, що сіянці виглядають мініатюрними. Якщо сходи ростуть просторо, можна розсаду не пікірувати, а на початку літа відразу висаджувати у відкритий ґрунт. Не тримайте сіянці в теплі: тільки-но вони зміцніють, виносьте їх на лоджію або веранду.

Пушняки світлолюбні, але можуть рости й у легкому затінку. До складу ґрунту вони особливих вимог не висувають, проте на вологих ґрунтах ростуть погано. Оптимальним для злинки буде сонячна ділянка з лужним і не перенасиченим добривами ґрунтом.

Висаджують розсаду пушняка в червні, виймаючи сіянці з посудини разом із земляною грудкою. Відстань між двома рослинами витримують у межах 25-30 см. Зацвіте пушняк із насіння на другий рік.

Догляд за пушняком

Як бачите, посадка злинки – процедура нескладна, а догляд за рослиною полягає в регулярних помірних поливаннях, після яких розпушують ґрунт у міжряддях і видаляють бур'ян. У підживленнях злинка необхідності не відчуває, але якщо її під час бутонізації підживити комплексним мінеральним добривом, цвітіння пушняка буде більш яскравим і тривалим.

Після закінчення вегетаційного періоду стебла рослини обрізають, а багаторічні види пушняка в районах із холодними зимами вкривають листям або сухою травою.

У дощове літо пушняк у відкритому ґрунті можуть уразити грибкові інфекції, і тоді на його листках з'являються темно-бурі плями. Щойно ви виявите ці ознаки, обробіть рослини 3-4 рази одновідсотковою бордоською сумішшю з інтервалом в 10 днів або посипте кущі золою. При сильному ураженні зріжте надземну частину куща і спаліть її, а ґрунт пролийте фунгіцидом.

Через 3-4 роки багаторічний пушняк омолоджують: кущі викопують, ділять і розсаджують. Цю процедуру рослина зносить легко.

Види і сорти пушняка

У культурі вирощуються кілька видів злинки, а також її численні сорти і гібриди.

Пушняк гарний (Erigeron speciosus = Stenactis speciosa)

– вид, що найчастіше зустрічається в культурі, у дикій природі росте на заході Північної Америки. Це багаторічна рослина з коротким горизонтальним кореневищем і гіллястими, облистяними прямостоячими шорсткими стеблами заввишки до 70 см. Прикореневе листя рослини лопатчасте, а стеблове – ланцетне. Кошики, що складаються з лілових язичкових і жовтих трубчастих квіток, зібрані у великі щитки. Цвітіння починається в липні або серпні й триває до 30 днів. У культурі вид із 1826 року. Серед найпопулярніших сортів виду можна назвати такі:

• Віолетта – у цього махрового сорту язичкові квітки темно-фіолетові;
• Вупперталь – кущ заввишки до 45 см із кошиками діаметром до 5-6 см з трьома рядами язичкових квіток лілового кольору;
• Дункельшнеє Адлер – сорт із язичковими квітками ультрамаринового відтінку;
• Лілофеє – напівмахровий сорт із темно-ліловими квітками;
• Зоммернеушнеє – кущі заввишки до 60 см із кошиками діаметром до 4 см із білими язичковими квітками, які до кінця цвітіння стають рожевими;
• Роза Тріумф – махровий сорт із язичковими квітками темного відтінку рожевого кольору;
• Фестерс Лайблінг – махровий сорт із рожевими язичковими квітками;
• Роті Шенгайт – напівмахрові кошики з язичковими квітками рожево-червоного відтінку;
• Проспериті – сорт зі світло-синіми язичковими квітками.

Пушняк карвінський (Erigeron karvinskianus = Erigeron mucronatus)

– низькоросла рослина з Центральної Америки, з'явилася в культурі зовсім недавно і поки не дуже поширена. На своїй батьківщині цей вид росте як бур'ян. Злинка карвінська формує компактний кущик заввишки до 15 см, який легко помістити в контейнері, кошику або іншій підвісній конструкції. При вирощуванні в ґрунті кущ може розростися в діаметрі до 60 см. На кінцях розгалужених тонких стебел упродовж усього літа з'являються кошики, що нагадують дрібні рожеві маргаритки, які поступово стають білими, а потім знову набувають інтенсивного червоно-рожевого відтінку.

Злинка помаранчева (Erigeron aurantiacus)

походить із Середньої Азії і північно-західних районів Китаю. Ця рослина заввишки 30-40 см і до 50 см у діаметрі. Стебла у неї прямі, листя довгасто-овальне, поодинокі суцвіття з жовтими трубчастими й помаранчевими язичковими квітками сягають у діаметрі 3 см. У культурі вид із 1879 року.

Эригерон альпийский (Erigeron alpinus = Erigeron schleicheri)

дико виростає в Малій Азії, Західній і Центральній Європі, сягаючи у висоту 30 см. Це пушняк багаторічний із прямими, шорсткими стеблами, лінійно-ланцетним прикореневим і кількома подовженими сидячими стебловими листками. Поодинокі кошики діаметром 3-3,5 см складаються з жовтих трубчастих і лілово-рожевих язичкових квіток. Цвітіння триває півтора місяця з середини червня. У культурі рослина з 1759 року.

Пушняк їдкий (Erigeron acris)

або пушняк гострий – мінливий дворічний вид, усередині якого існує безліч форм. У висоту рослини сягають від 6 до 75 см, у них зазвичай одне прямостояче, опушене й розгалужене вгорі зелене або фіолетове стебло, зелене, рідко опушене листя та зібрані в волоті кошики з рожевими язичковими та жовтими трубчастими квітками.

Пушняк однорічний (Erigeron annuus)

або кенофіт – інвазивний вид, завезений до Європи з Північної Америки. У висоту рослина сягає від 30 до 150 см. У неї пряме, розгалужене вгорі стебло в поодиноких щетинках, щетинисто-волосисте зелене листя і численні кошики, зібрані в волоті або щитки до 10-15 см у діаметрі. Кошики складаються з двох рядів блідо-блакитних або білих несправжньоязичкових і жовтих трубчастих квіток. Цей вид декоративної цінності не становить, і наразі зростає в садах виключно як бур'ян.

Пушняк канадський (Erigeron canadensis)

– теж однорічник, що не має привабливості, але застосовується в народній медицині для зупинки маткових кровотеч. Кошики у нього дрібні, з білими язичковими й блідо-жовтими трубчастими квітками.

Окрім описаних, у культурі можна зустріти такі види злинки: одноквіткову, голеньку, повислу, північну, подовжену і шерстисточашечкову, однак не всі вони вирізняються декоративністю.

• Зірочник: вирощування, властивості, види
• Золототисячник: вирощування, властивості, види