Собача кропива (лат. Leonurus), або глуха кропива, синдра, шандра – рід трав'янистих багаторічників або дворічників родини Глухокропивові, представники якого в дикій природі ростуть переважно в Євразії (Близький Схід, Сибір, Центральна Азія, Європа). Декілька видів роду натуралізувалося в Північній Америці. Росте собача кропива на луках, пустирях, сміттєвих місцях, залізничних насипах, в урвищах, кар'єрах, по берегах річок. Два види – собача кропива і собача кропива волохата (п’ятилопатева) – є лікарськими рослинами.
Садові трав'янисті рослини стр. 7
Напровесні, після сумовитих зимових пейзажів, оку так хочеться свіжої зелені, що первоцвіти здаються найпрекраснішими квітами на землі. Однією з таких довгоочікуваних рослин є сон, ніжні пуп'янки якого з'являються, коли на ділянці ще лежать острівці снігу.
Сонцецвіт (лат. Helianthemum), або геліантемум, або кам'яна квітка – рід рослин родини Чистові, розповсюджених у Європі, Північній Африці, Азії й Америці. У роду близько 80 видів, деякі з них вирощуються в культурі. Й українська, і латинська назва роду пов'язані з особливістю рослини розкривати квітки зі сходом сонця й обсипатися до полудня.
Спараксис (лат. Sparaxis) – рід трав'янистих бульбоцибулинних багаторічників родини Ірисові, які ростуть у природі на півдні Африки, у Капській області. Один вид – спараксис триколірний – інтродукований у Каліфорнії. Розрізняють 6 різновидів спараксиса, які одними фахівцями розглядаються як варіанти одного виду, а іншими – як кілька різних видів.
Рослина спориш, або гірчак звичайний (лат. Polygonum aviculare) – трав'янистий однорічник, який є поліморфним видом роду Гірчак родини Гречкові. У народі його також називають гусячий шпориш, мурижок і пташина гречка. Назва «спориш» походить від слова «споро», що означає «швидко»: горець пташиний має властивість швидко (споро) відновлюватися після пошкодження пагонів. Спориш є кормом для птахів, а у деяких гірських народів із нього готують салати, супи й начинку для пирогів.
Статиця (лат. Limonium), або кермек – рід родини Плюмбагових, який раніше відносили до родини Кермекових. За різними джерелами в роду налічується від 166 до 350 видів, які ростуть по всій Євразії і на інших континентах, іноді утворюючи зарості до півметра заввишки навіть у піщаних дюнах. Наукова назва рослини означає «стійкий, непохитний».
Стевія (лат. Stevia) – рід багаторічних рослин родини Складноцвіті, або Айстрові, в який входить більше двохсот п'ятдесяти видів трав'янистих рослин і чагарників, поширених у природі Центральної та Південної Америки. Уперше стевію досліджував в XVI столітті в університеті Валенсії ботанік і лікар Х.Х. Стевена, на честь якого рід і отримав назву.
Стокротки – улюблені багатьма садівниками багаторічники, що цінуються за рясне цвітіння. У матеріалі детально розглядаються особливості вирощування цих невибагливих рослин: від посіву і посадки до догляду та захисту від хвороб. Підкреслюється, що, незважаючи на можливі труднощі, маргаритки радують своїм цвітінням за мінімуму зусиль з догляду.
Сугайник (лат. Doronicum) – рід квіткових рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, поширених у районах із помірним кліматом і в горах Євразії на висоті до 3500 над рівнем моря. Один вид сугайника можна зустріти в Північній Африці. Джерела називають різну кількість видів сугайника: від 40 до 70. Наукова назва роду походить від арабського імені невідомої отруйної рослини. У культурі квітка сугайник з'явилася в XVI столітті та швидко завоювала популярність серед квітникарів своєю привабливістю і невибагливістю.
Схизантус, або шизантус, не так уже й часто вирощують у наших кліматичних умовах, а даремно, адже ця рослина, яку за обриси квітки називають орхідеєю або маленьким метеликом, стійка до несприятливих факторів середовища та невимоглива до догляду. І водночас вона дуже красива та представлена сортами широкої кольорової палітри.
Таволга належить до роду квітучих рослин родини Розові, представники якого ростуть у вологому затінку регіонів із помірним кліматом, а також у горах Північної півкулі. Рід таволг нечисленний, але ці рослини поступово набувають популярності в садовій культурі, тому ми вирішили поділитися з вами інформацією про таволгу, яку зуміли виявити в інтернеті.
Тигридія (лат. Tigridia) – рід трав'янистих цибулинних багаторічних рослин родини Ірисові, що охоплює за різними даними від 20 до 55 видів, ареал яких поширюється від Чилі й Перу на півдні до Мексики на півночі. Назва роду походить від латинського слова tigris (у родовому відмінку – tigridis) і перекладається як «тигр»: причина такої назви, мабуть, у строкатому забарвленні оцвітини. Ацтеки, які жили на території Мексики, вирощували тигридію як лікарську рослину, використовуючи її цілющі властивості.
Тирлич (лат. Gentiana) – рід напівчагарників, трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Тирличевих, що налічує близько чотирьохсот видів, поширених у природі по всій земній кулі, однак найчастіше ці рослини зустрічаються в зоні помірного клімату Північної півкулі, наприклад, на альпійських і субальпійських луках. Деякі тирличі здатні рости на висоті 5500 метрів над рівнем моря.
Трициртіс (лат. Tricyrtis) – рід квітучих трав'янистих рослин родини Лілійні, які ростуть переважно в Гімалаях і Японії. У роду за різними даними від 10 до 20 видів, деякі з них вирощуються в культурі, їх називають «садова орхідея». У перекладі з грецької мови назва роду перекладається як «три горбки»: у квітки три нектарники. Називають рослину також «жаб'ячого лілією»: філіппінці, які вживають в їжу жаб, натирають свою шкіру соком трициртіса, щоб привабити земноводних ароматом рослини.
Сьогодні в світі існує понад 4 тисячі сортів тюльпанів. Кольорова гамма просто неймовірна: від сліпучо-білого до чорно-фіолетового («чорні» тюльпани)!
До речі, вперше вивести чорні тюльпани бралися ще в 1637 році, в Голландії. У Гарлемі навіть призначили нагороду для селекціонерів в 100 000 золотом! Художню версію подій можна знайти у Дюма в його «Чорному тюльпані».
А щоб успішно вирощувати тюльпани будь-якого кольору, читайте поради наших фахівців.
Як по листю визначити, якого добрива потребує ваш тюльпан? Чи справді техніка зрізки впливає на цвітіння тюльпанів? Що за метод «ніч в холодильнику»? Що таке декапітація і чому вона така важлива для тюльпанів? Розповімо детально.
Квітка запашний тютюн давно стала улюбленицею садівників, завдяки оригінальному аромату й широкій палітрі відтінків, якими вона може бути забарвлена. Ця рослина своїм запахом приваблює в сад бджіл, а різноманітність її сортів просто вражає. Батьківщина запашного тютюну – Південна Америка, а в Європу його привіз Христофор Колумб. У природі запашний тютюн є багаторічником, але в умовах нашого клімату його вирощують в однорічній культурі.
Фацелія (лат. Phacelia) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Водолистових, який за різними даними включає від 80 до понад 180 видів, що виростають у Південній і Північній Америці на відкритих сонячних місцях із добре дренованим ґрунтом. Назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «пучок»: саме так виглядає суцвіття фацелії.
Рослина фізаліс (лат. Physalis) належить до найбільшого роду родини Пасльонові, що налічує близько 120 видів, котрі ростуть в Азії, Європі, а також у Південній та Північній Америці. У перекладі з грецької фізаліс означає міхур – назву дано через форму червоно-помаранчевої чашечки рослини, що розростається. Городники іноді називають фізаліс земляною журавлиною або смарагдовою ягодою.
Рослин фізостегія (лат. Physostegia) є трав'янистим багаторічником родини Ясноткові, або Губоцвіті. За різними джерелами рід налічує від 3 до 12 видів, які ростуть у Північній Америці. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «бульбашка» й «покрив», і вказує на роздуту форму чашечки квітки. Через цю оригінальну форму квітка фізостегія має іншу назву – помилковий змієголовник. У культурі з усіх відомих видів рослини вирощується тільки фізостегія віргінська.
Флокси (лат. Phlox) – рід гарноквітучих трав'янистих рослин родини Синюхових, у який входить понад 80 видів, зокрема флокс шилоподібний (лат. Phlox subulata), що отримав свою назву через форму листя. Інакше цей вид називають сланким або килимовим, а в Північній Америці, звідки флокс шилоподібний родом, його звуть моховою гвоздичкою. У дикому вигляді флокс шилоподібний поширений від південної частини Онтаріо до Північної Кароліни, а зі сходу на захід – від Теннесі до Мічигану. Він вибирає для життя кам'янисті осипи, сухі піщані пагорби й тінь чагарників.
Північна Америка з її суворим кліматом подарувала світові універсальну садову рослину – флокс. Ця красива і витривала квітка, безперечно, заслуговує на те, щоб хоча б раз стати ароматною окрасою вашої клумби.
Мрієте про квітник, в який можна практично не заглядати, але щоб цвіло і пахло до самої осені? Симпатяги флокси до ваших послуг! А якщо ви вже давно їх любите, наші поради допоможуть удосконалити та спростити догляд за вашим флоксарієм.
Чи правда, що перезимувавши в землі, насіння флоксів дає кращу схожість? Чи справді тінь – запорука яскравих флоксів? Чому не варто висаджувати флокси в саду? Давайте розберемося разом.
Фрезія – квітка з історією, гідною пера Дюма. Букетами зі свіжих фрезій прикрашали королівські покої у Версалі, найвідоміші серцеїди Європи дарували жінкам саме цю п'янку і красою, й ароматом квітку. А ті зберігали дорогий подарунок тижнями – не лише від безмежної любові до дарувальника, а ще й тому, що краса зрізаних фрезій така довговічна. У XIX столітті на фрезію почали полювати не тільки придворні садівники та палкі кавалери, а й парфумери: аромат, схожий на суміш конвалій та морського бризу нікого не залишав байдужим...
Пролетіли століття, але і сьогодні мало хто з квітникарів-аматорів може похвалитися тим, що приручив африканську красуню фрезію.
Але ж ми з вами спробуємо, чи не так?
Під малознайомою нам назвою Фрітілярія ховається, загалом, всім відома і дуже популярна рослина – рябчик. Це незвичайної краси весняна квітка, що прибула у наші краї зі Східних Гімалаїв, гір Афганістану та Ірану, і успішно у нас прижилася.
Трава хаменерій, або кипрій вузьколистий (лат. Chamerion angustifolium = Epilobium angustifolium) є трав'янистим багаторічником, типовим видом роду Хаменерій родини Онагрові. У народі у хаменерію безліч інших назв: хаменерій, дикий льон, верба-трава, іван-трава, зніт вузьколистий, плакун, льонок...
Хіонодокси (лат. Chionodoxa) – низькорослі багаторічники роду Сцилла родини Лілійні, яких відомо 6 видів. Ростуть хіонодокси в Малій Азії і на острові Крит. Назва роду утворена з двох грецьких слів: «сніг» і «гордість, слава», а в народі хіонодокси називають «сніговою красунею» чи «сніговиком»: ця ніжна рослина з чудовими квітками появляється разом із первоцвітами – пролісками і підсніжниками, коли на землі ще лежить сніг.
Якщо ви звикли вважати хосту фоновою рослиною, якій і похвалитися нічим, окрім як великими зеленими листками, селекціонерам є чим вас здивувати!
Якщо ви зазирнете у каталоги сучасних хост, ви здивуєтеся, скільки там є різних барв та фактур!
Листя від смарагдово-зеленого до жовтого і навіть блакитного; смугасте і цятковане, розписане візерунками з плям та прожилок; ідеальна матовість чи майже металевий блиск – хоста на всі сто готова вийти з тіні та стати зіркою вашого палісадника!
А ви готові створити для Королеви Тіні ідеальні умови? І чи дійсно хостам так необхідна тінь? Чи варто переривати цвітіння цієї рослини? Як на око визначити, що ділянка з хостами достатньо зволожена? Як уберегти хости від слимаків?
Стародавня східна мудрість гласить: «Хочеш бути щасливим все життя – вирощуй хризантеми». Дійсно, хризантеми – дуже вдячні вихованці: такого розмаїття форм та кольорів немає у жодної квітки! Але не красою єдиною. Недавні дослідження показали, що хризантеми ефективно очищають повітря та ще й відлякують комарів.
Вирощування хризантеми – захоплююче хобі. Щоб королева осені залишалася для вас не тільки улюбленою, але й передбачуваною квіткою, ознайомтеся з нехитрими секретами догляду за хризантемами.
Які хризантеми добре переживають наші зими? Чому хризантемам не підходить ямковий спосіб висадки? Як виростити хризантему «кулькою»? Читайте у нашій статті.
Рослина целозія, або целлозія (лат. Celosia) – рід родини Амарантові, хоча не так давно його відносили до родини Лободові. Назва рослини походить від грецького kelos, що означає «палаючий» і характеризує забарвлення та форму суцвіть, схожих на різнобарвні язики полум'я. У природі квіти целозія ростуть у теплих районах Африки, Азії та обох Америк, їх сьогодні відомо близько 60 видів, але в садовій культурі вирощують найчастіше целозію гребінчасту, целозію перисту, а також целозію колоскову.
Милі червоні, жовті, білі або пурпурні квіти цинерарії з жовтою серединкою, що водночас нагадують і маргаритки, і ромашки, можуть прикрашати ваше підвіконня 2-3 місяці на рік. А в саду їх вирощують в однорічній або дворічній культурі: в умовах не надто суворого клімату цинерарія може зимувати в саду.
Доглядати за цією рослиною просто, але для того, щоб домогтися від неї максимальної декоративності, потрібно знати вподобання кожного з видів цинерарії, а в культурі їх три: два квітучих і один декоративно-листяний.
З матеріалів, розміщених на нашому сайті, ви можете дізнатися все, що необхідно для успішного вирощування цинерарії як в саду, так і в домашніх умовах.
Цинія (лат. Zinnia) належить до роду трав'янистих і чагарникових багаторічників родини Айстрові родом із Південної Мексики, який отримав свою назву на честь фармаколога й ботаніка Йоганна Готфріда Цінна з Геттінгена. Він, бувши директором ботанічного саду, постачав Карлові Ліннею гербарний матеріал для досліджень.