Дягель лікарський: вирощування, властивості, види

Дягель лікарський (Archangelica officinalis), або дудник лікарський – трав'яниста рослина, вид роду дягель родини Зонтичні. Родом ця рослина з півночі Євразії. У культурі дягель вирощують як лікарську, ароматичну та декоративну рослину. Інакше цю рослину називають дяглицею або дзенгелем, а в Європі – ангелікою або ангельською травою. У Центральну Європу дягель було завезено зі Скандинавії в XV столітті, звідти він поширився в інші регіони.

Зростає він по лісових ярах, у ялинових і сосново-березових лісах, по берегах річок і струмків.

Трава дягель – опис

Дягель лікарський – дворічна запашна рослина, що утворює у перший рік життя тільки прикореневу розетку з пучка листя, а стебло та квітконоси розвиває на другий рік. Кореневище у дягелю буре, коротке, редькоподібне, діаметром до 8 см, обростає численними додатковими коренями. Воно містить жовтуватий або білий молочний сік. Стебло у дягелю заввишки до 2,5 м, прямостояче, одиночне, голе, товсте, циліндричне, всередині порожнє, а вгорі розгалужене.

На фото: Вирощування дягелю в саду

Листя тричі перисте, чергове, з великими трилопатевими або дволопатевими яйцеподібними сегментами: прикореневе – довгочерешкове, велике, трикутне в контурі, стеблові листки не такі великі, як нижні, і зі стеблоохопною піхвою. Суцвіття дягелю – велика, складна, майже куляста парасолька діаметром до 15 см із двадцятьма-сорока променями, що розпускаються на густоопушеному у верхній частині квітконосі. Складається парасолька з непоказних, дрібних жовтувато-зелених квіток із п'ятьма пелюстками. Плід дягелю – еліптична зелена або жовта двонасінка, що розпадається на два напівплодики. Трава дягель цвіте в червні-серпні на другий рік життя, а її плоди дозрівають із липня по вересень.

Вирощування дягелю в саду

Посів дягелю

Найкраще дягель зростає на напівзатінених або сонячних ділянках у добре зволожених, родючих водопроникних ґрунтах. Перед посівом ґрунт на ділянці перекопують із компостом або перегноєм і вирівнюють. Сіють рослину дягель під зиму, у вересні, оскільки його насіння потребує стратифікації холодом. Посів має бути густим, оскільки прорісність посівного матеріалу порівняно невисока. Якщо дягель навесні зійде занадто густо, його слід розсадити за схемою 60х30 або 60х40 см. Укривати посіви дягелю на зиму не потрібно.

Якщо посів здійснюється навесні, насіння впродовж трьох зимових місяців тримають в овочевому ящику холодильника, попередньо змішавши з вологим піском і помістивши в контейнер. Однак до весни кількість прорісних насінин може зменшитися.

Догляд за дягелем

Коли з'являться сходи дягелю, ділянку для підвищення врожайності мульчують мохом. Догляд за дягелем нескладний: полив у посушливу пору, прополювання, часте розпушування ґрунту навколо рослин, унесення в ґрунт мінеральних добрив двічі за сезон, захист від хвороб і шкідників – ось і все, чого чекає від вас ця рослина.

Шкідники і хвороби дягелю

За певних обставин дягель можуть уразити грибкові хвороби: іржа або борошниста роса. Обробляти рослини хімічними препаратами небажано, оскільки дягелю властиво накопичувати в собі отрути, тому боротися з імовірними захворюваннями потрібно профілактичними заходами: дотриманням сівозміни, регулярним знищенням бур'янів на ділянці, застосуванням мінеральних добрив зі зниженою азотною складовою.

На фото: Суцвіття дягелю

Із комах небезпечні для посухостійкого дягелю павутинні кліщі, які теж не люблять вогкості та вологи. Щоб відлякати кліщів, дягель обробляють настоєм тютюну: 200 г махорки або тютюну потрібно залити 3 л води, настоювати впродовж доби, потім процідити, додати для клейкості 50 г рідкого мила й обприскати рослини та ґрунт під ними.

Збір і зберігання дягелю

У лікувальних цілях використовують переважно корінь дягеля, а іноді його насіння та листя. Заготовляють коріння рослин першого року життя восени, у вересні-жовтні, а коріння рослин другого року – в березні та квітні. Їх обережно викопують, звільняють від землі, відокремлюють від наземної частини й уважно оглядають: пошкоджені полівками або кротами кореневища втрачають свої цілющі властивості. Цілі кореневища промивають у холодній воді, розрізають уздовж і розкладають в один шар на папері, ґратах або тонкій тканині для просушування в добре провітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Якщо ви вирішили сушити сировину в печі, робити це потрібно при температурі 35-40 ˚C.

Листя дягелю заготовляють під час цвітіння і сушать у затінку на відкритому повітрі. Зберігають готову сировину в мішках або щільно закритих картонних коробках не більше двох років.

Види і сорти дягелю

У дягелю лікарського є три підвиди:

• Angelica archangelica subsp. archangelica;
• Angelica archangelica subsp. norvegica;
• Angelica archangelica subsp. Litoralis.

Вітчизняні селекціонери виведенням сортів дягелю не займалися, а з європейських сортів дудника найбільш популярними є Jizerka і Budakalaszi.

Властивості дягелю – шкода та користь

Лікувальні властивості дягелю

У дягелі лікарському багато корисних речовин: коріння містить ефірні олії, валеріанову, яблучну, оцтову, ангелікову й інші кислоти, а також смоли, віск, цукри, каротин, пектини, гіркі і дубильні речовини. До складу витиснутої з кореневища ефірної олії – рідини з мускусним ароматом – входять протеїн, жири, білки, вуглеводи, клітковина, жирні олії, фосфор, кальцій, вітамін B12 і аскорбінова кислота. Характерного запаху олії надає речовина амбреттолід.

Із давніх часів відомо, що дягель стимулює кровообіг, надає тонізуючу дію на серцево-судинну та нервову системи, зміцнює серце й імунітет, підвищує виділення жовчі та панкреатичного соку. Застосовують дягель при ревматизмі, подагрі, хворобах нирок. Спиртовою настоянкою дягелю розтирають поперек при болях.

Корінь дягелю входить до складу зборів, що призначаються при лікуванні алкоголізму. Він також має відхаркувальну, антимікробну, сечогінну, протизапальну дію. Його застосовують при бронхіті, застуді, нетравленні шлунку, безплідді в анемічних жінок, порушеннях кровообігу, допологовій і післяпологовій слабкості та запамороченнях. Антисептичні властивості рослини дозволяють застосовувати її при ревматичних запальних процесах і циститах.

У народній медицині дягель використовують для лікування псоріазу, при подразненнях і в'яненні шкіри.

У парфумерній і косметичній промисловості часто використовується аромат дягелю, особливо в парфумах й одеколонах з орієнтальним букетом. У харчовій промисловості дягелем ароматизують безалкогольні й алкогольні напої.

На фото: Як виростити дягель в саду

Високо цінується дягелевий мед, який може бути забарвлений у будь-який відтінок від темно-коричневого до бурштиново-червоного. Консистенція меду дудника може бути дрібнозернистою, смальцеподібною, смолоподібною і ще густішою. Характерною особливістю меду з дягелю є слабка здатність до кристалізації. Аромат у меду специфічний, а смак різкий, але приємний, з ледь помітною гіркуватістю і цукерково-карамельним післясмаком.

Лікарський дягель – протипокази

Протипоказаний дягель тим, у кого виявлена індивідуальна незносність його компонентів. Не рекомендований він вагітним і діабетикам.

• Дуже важливе підживлення петунії – не пропустіть, щоб цвітіння було пишним!
• Елеутерокок: властивості, вирощування, види