Іберіс: вирощування в саду, види і сорти
Іберіс – багаторічна садова рослина. У природі вона найбільше поширена на території Іспанії, тому і отримала таку назву: Іберією колись називався півострів, на якому розташовані Іспанія і Португалія.
Іберіс дуже затребуваний в ландшафтному дизайні, оскільки і красу має, і невибагливий.
У нашій статті ви знайдете рекомендації з вирощування іберіса з насіння і зможете дізнатися:
- які сорти рослини найбільш популярні;
- коли і як сіяти іберіс на розсаду;
- коли пересаджувати сіянці у відкритий ґрунт;
- як доглядати за іберисом;
- як зібрати насіння рослини;
- як підготувати іберіс до зимівлі.
Прослухати статтю
Посадка й догляд за іберісом
- Посадка: посів насіння в ґрунт – у квітні або під зиму; посів насіння на розсаду – на початку березня, пересадка сіянців у сад – у другій половині травня.
- Освітлення: яскраве сонячне світло, розсіяне світло, легкий притінок.
- Ґрунт: легкі суглинки, супіщані та кам'янисті ґрунти, в яких не буде застоюватися вода.
- Полив: помірний і тільки в посуху.
- Підживлення: розчином комплексного мінерального добрива 1-2 рази до цвітіння, але і це не обов'язково.
- Обрізування: після цвітіння пагони вкорочують на третину довжини.
- Розмноження: насінням і поділом куща.
- Шкідники: земляні блішки, попелиці та борошнисті червці.
- Хвороби: грибкові, найчастіше – коренева гниль.
Рослина іберіс (лат. Iberis), або іберійка – це рід трав родини Капустяні, або Хрестоцвіті. Іберіс іноді називають стінником, різнопелюстником або перечником. Ареал поширення іберіса – гірські місцевості Малої Азії та Південної Європи, південь материкової України, Крим, Кавказ і пониззя Дону. Усього відомо близько сорока представників цього роду, серед яких є як однорічні, так і багаторічні види, як теплолюбні, так і зимостійкі, як трав'янисті, так і напівчагарникові різновиди. Іберіс у саду використовується для облямівки квітників і газонів, для оформлення альпійських гірок і кам'яних мурів. Крім того, квітка іберіс придатна для зрізання і затребувана як елемент весільного букета.
Квітка іберіс – опис
Коренева система в іберіса стрижнева, тому його вкрай небажано піддавати пересадці. Стебла в іберіса залежно від виду сланкі або прямостоячі, листя невелике, просте, найчастіше темно-зеленого кольору з відливом. Дрібні квітки діаметром близько одного сантиметра складають парасолькоподібні суцвіття. Цвітіння іберіса настільки рясне, що іноді через масу квіток не видно листя. Забарвлення суцвіть може бути білим, рожевим, бузковим, фіолетовим або червоним. Розквітає іберіс у травні або серпні, цвітіння триває близько двох місяців, причому однорічні види зазвичай цвітуть довше за багаторічні. Квітки майже всіх видів іберіса мають приємні пахощі. Плід іберіса – двостулковий стручок, круглий або овальний, дещо сплюснутий, з виїмкою на верхівці. Насіння іберіса зберігає прорісність від двох до чотирьох років.
Вирощування іберіса з насіння
Посів іберіса
Вирощування іберіса здійснюється і насіннєвим, і вегетативним способами. Але оскільки зібрати або купити насіння іберіса нескладно, то найчастіше вирощують іберіс із насіння. Багато видів іберіса сіють неглибоко просто у відкритий ґрунт у квітні, причому якщо ви хочете милуватися цвітінням іберіса до кінця вересня, сійте насіння у дві черги з проміжком у два-три тижні. Насіння дає сходи вже за тиждень-другий, після появи їх проріджують таким чином, аби відстань між екземплярами становила 12-15 см. Вирощують іберіс у відкритому ґрунті і посівом під зиму.
Розсада іберіса
На розсаду насіння іберіса сіють на початку весни в пухкий ґрунт на глибину одного міліметра, зверху насіння «присолюють» річковим піском. Контейнер із посівами накривають склом, аби повітря і ґрунт весь час залишалися в помірно вологому стані. Утримують посіви у світлому теплому місці. Полив ґрунту здійснюється виключно способом обприскування і тільки за необхідності. У зв'язку з особливістю кореневої системи іберіса пікірування сіянців не проводиться.
Посадка іберіса
Коли саджати іберіс
Посадка іберіса у відкритий ґрунт здійснюється в травні, коли залишаться позаду останні нічні заморозки. Найбільше іберісу підійде сонячна ділянка з піщаним, суглинистим або кам'янистим ґрунтом, оскільки для рослини небезпечний застій вологи в корінні.
Як саджати іберіс
Обережно, щоб не пошкодити тендітне коріння сіянців іберіса, його разом із грудкою землі витягують з розсадного контейнера і висаджують у відкритий ґрунт на відстані 12-15 см один від одного. Землю навколо саджанців ущільнюють і поливають. Якщо ви висаджуєте різні види рослини, то витримуйте значні відстані між різновидами, щоб не відбувалося перезапилення рослин.
Розмноження іберіса здійснюється також шляхом живцювання і діленням куща.
Догляд за іберісом
Як вирощувати іберіс
Посадка іберіса і догляд за ним під силу навіть квітникареві-початківцю. Поливати іберіс варто тільки в дуже посушливу погоду, в підживленні рослини потреби не мають, але якщо ви раз-другий за літо внесете в ґрунт на ділянці з іберісом комплексні добрива, його цвітіння стане ще ряснішим. Власне, догляд за іберісом полягає у своєчасному видаленні зів'ялих квіток і в обрізуванні стебел на одну третину довжини після цвітіння, щоб гіллясті кущики виглядали компактно й акуратно. Крім того, багаторічний іберіс по досягненні ним п'ятирічного віку вимагає розсадження, оскільки його квітки починають дрібнішати і рослина втрачає декоративність.
Шкідники і хвороби іберіса
З комах докучають іберісу борошнисті червці, капустяна попелиця і земляна блошка. Блошки, що залишає на листі круглі дірки, легко позбутися зволоженням ґрунту навколо іберіса. Капустяну попелицю знищують обробкою рослини розчином рідкого калійного мила з розрахунку 300-400 г на 10 л води. Якщо після першого обприскування загине не вся попелиця, обробку можна повторити за тиждень. З борошнистими червцями борються обприскуваннями іберіса такими препаратами, як актара, моспілан або фітоверм, причому навряд чи вийде впоратися з червцями за один раз, тому за тиждень-другий обробку потрібно повторити.
Що стосується захворювань, то через уразливість кореневої системи іберіса він схильний до грибкових хвороб. Щоб цього не сталося, перед посадкою іберіса пролийте ділянку фунгіцидом, але якщо гниль усе-таки завелася в коренях, негайно знищуйте захворілу рослину, а ґрунт під нею продезінфікуйте. Загалом же іберіс дуже стійка рослина, і за правильного поливу їй не страшні навіть грибні хвороби.
Іберіс після цвітіння
Як і коли збирати насіння іберіса
Насіння іберіса утворюється на місці квіток. Іберіс цвіте все літо, насіння визріває постійно, тому немає сенсу чекати осені, краще збирати насіння в міру його утворення. Зберіть стручки, підсушіть їх у теплому приміщенні, вийміть з них насіння і зберігайте їх у сухому прохолодному місці до моменту посадки. Можна й не збирати насіння по осені, а довіритися самосіву, в результаті якого вам доведеться навесні тільки прорідити дружні сходи іберіса на тогорічній ділянці.
Багаторічний іберіс узимку
Іберіс – рослина холодостійка, проте заради власного спокою і на випадок безсніжної морозної зими вкрийте стрижені після цвітіння кущики на зиму ялиновим гіллям.
Види і сорти іберіса
Однорічний іберіс представлено у наших садах двома видами:
Іберіс гіркий (Iberis amara)
– однорічна рослина заввишки до 30 см із розгалуженими від кореневої шийки опушеними стеблами. Листя в цього виду обернено-ланцетне, зубчасте по краю, тупе, чергове. Білі або трохи бузкові квітки діаметром 1,5-2 см складають гроновидні суцвіття колоноподібної форми. У культуру цей вид було введено у XVI столітті. Сорти:
- Том Тумб – іберіс білий, висота куща 12-15 см;
- Гіацинтенблютіге Різен – бузкові квітки на кущах заввишки до 35 см;
- Вайс Різен – кущики до 30 см заввишки з білими квітками.
Іберіс парасольковий (Iberis umbellata)
– однорічник із гладкими голими розгалуженими стеблами заввишки до 40 см. Листя ланцетоподібне, чергове. Запашні квітки різних відтінків від білого до лілового, зібрані у щитковидні суцвіття, зацвітають за 2-2,5 місяці після посіву і квітнуть протягом двох місяців. У культурі з XVI століття. Сорти:
- Фейрі Мікстче – висота куща 20-25 см, суміш насіння іберіса парасолькового різних відтінків;
- Ред Реш – карміново-червоні квітки на кущах заввишки до 30 см.
Культурні види багаторічного іберіса:
Іберіс вічнозелений (Iberis sempervirens)
багаторічна напівчагарникова рослина заввишки від 30 до 40 см. Листя в цього виду довгасте, цілокрає, блискуче, темно-зеленого кольору, завдовжки до 7 см. Парасолькоподібні суцвіття діаметром до 5 см складаються з білих квіток до 1,5 см у поперечнику. Цвітіння рясне протягом трьох тижнів, іноді наприкінці літа цвіте повторно. В культурі із XVII століття. Сорти:
- Цвергшнеефлок – висота куща 15 см, часто використовується в кам'янистих садках;
- Фінделл – висота куща 20 см, сорт утворює куртини до 80 см у діаметрі;
- Дана – пишноквітучий сорт заввишки до 15 см.
Іберіс гібралтарський (Iberis gibraltarica)
– напіввічнозелений вид із масою дрібних рожевих квіток. Висота куща – 25 см, діаметр – 40 см. Найпопулярніший сорт – Гібралтар Кендітафт – кущ із красивими бузковими квітками, які з часом біліють.
Іберіс кримський (Iberis simplex)
– багаторічник всього 5-10 см заввишки з сіро-зеленим опушеним лопатчастим листям і квітками, ліловими в бутонах і білими після розкриття.
Іберіс скелястий (Iberis saxatilis)
– вічнозелений чагарник заввишки 10-15 см, утворює густі круглі куртини. Під час цвітіння цей іберіс на клумбі виглядає, ніби припорошений снігом.