Батьківщина кали – Південна Африка. У цій частині земної кулі каллу називають родичкою гладіолуса. В Європі «ефіопська красуня» з'явилася у XVII столітті, причому вирощували екзотичну квітку як кімнатну рослину.
У наш час кали прикрашають не тільки підвіконня, але й тераси, лоджії, сади.
Більш того, стало відомо, що гостя з африканського континенту володіє унікальною витривалістю: навіть при зміні освітлення, температури чи вологості кала продовжує цвісти!
У наших широтах кали цвітуть з початку літа й до пізньої осені, при цьому кожна «квітка» живе близько місяця. Якщо забезпечити рослині правильний догляд, на кожному кущику буде по 10-12 суцвіть.
Про тонкощі догляду за калами кімнатними та садовими читайте у нашому матеріалі.
Калюжниця (лат. Caltha) – невеликий рід трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, в якому близько 40 видів. Наукова назва роду походить із грецької мови, перекладається як «чаша», «кошик» і описує форму квітки цих рослин. Українська назва утворена від слова «калюжа». Інакше цю рослину називають жабником і курячою сліпотою.
Квітка, в якій є щось від орхідеї, щось від гладіолуса і щось від банана, погодьтеся, не може залишитися непоміченою. Без червоних, жовтих, оранжевих, пурпурних, двоколірних і в цяточку канн зазвичай не обходиться жодна велика міська клумба. Але чужоземка канна не проти оселитися навіть на вашому балконі чи підвіконні!
Катарантус (лат. Catharanthus) – рід однорічних або вічнозелених багаторічників, а також напівчагарників родини Барвінкові, що налічує вісім видів, один з яких у природі росте в Індії, а решта на Мадагаскарі. Назва роду походить від двох грецьких слів, що означають «ясний, чистий» і «квітка». Спочатку квітка катарантус була занесена ботаніками в рід Барвінок – такою сильною здавалася схожість катарантуса з цією рослиною. Однак, розібравшись, ботаніки зрозуміли, що не такі вже вони й родичі, і в 1837 році катарантус виділили в окремий рід. У культурі рослина з XVIII століття.
Кларкія – дуже гарна однорічна садова рослина, представлена великою кількістю сортів.
Квіти клеома (лат. Cleome), або клеоме, належить до роду однорічних або дворічних рослин родини Клеомові, що зростають по всій земній кулі в районах із теплим і помірним кліматом і налічують близько 70 видів. За своєрідну форму суцвіть німці називають квітку клеома «spinenpflanze», що означає «рослина-павук». Незвичайні китиці виглядають, як вибух, сплеск шампанського – вам може не сподобатися ця рослина, але не звернути на неї уваги неможливо.
Кніпхофія (лат. Kniphofia) – рід трав'янистих багаторічників підродини Асфоделових родини Ксантореєві, представники якої ростуть у Південній і Східній Африці, піднімаючись на висоту до 4000 м над рівнем моря. Раніше цей рід відносили до родини Лілійні. Деякі з 75 видів роду, а також їхні гібриди вирощуються в культурі як гарноквітнучі рослини.
Лісова конвалія – це не просто гарна і запашна квітка. Це ще джерело лікарської і парфумерної сировини: аромат конвалії – візитна картка духів Діор. Але і після того, як конвалія відцвіте, її темно-смарагдове листя ще довго не втрачає своєї привабливості.
Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник». Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.
Кореопсис (лат. Coreopsis), або дівочі очка, або красуня паризька, або королиця золота, або льонок (лат. Coreopsis) – рід трав'янистих квіткових однорічних і багаторічних рослин родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду понад сто видів рослин, розділених на 11 секцій. Близько тридцяти видів походять із Північної Америки, а решта – з Південної та Центральної. Деякі кореопсиси іноді помилково відносять до роду Череда, і навпаки: частину рослин роду Череда приписують до роду Кореопсис.
Королиця (лат. Leucanthemum) – рід трав'янистих багаторічників і однорічників родини Складноцвіті, або ж Айстрові, який раніше відносили до роду Хризантема. Однак на відміну від хризантеми королиця не має характерного аромату й не опушена сіруватим ворсом. За різними даними в рід Королиця включено від двадцяти до сімдесяти видів. Наукова назва «леукантемум» перекладається з грецької як «біла квітка», а в українській мові паралельно існує назва «стоцвіт».
Рослина космея оселилася в наших садах, парках і скверах дуже давно, проте до цих пір не втратила своєї популярності.
Кринум (лат. Crinum) – рід красивих цибулинних рослин родини Амарилісові, поширених у тропіках і субтропіках обох півкуль. У роду понад сто видів. Велика частина окультурених рослин вирощується в домашніх умовах, добре знайомий квітникарям і кринум акваріумний, а гібридний вид кринум Пауелла є популярною садовою рослиною.
Крокосмія (лат. Crocosmia), або монтбреція (застаріла назва), або тритонія, є цибулинною рослиною, яка належить до родини Ірисові. Назва «крокосмія» складена з двох грецьких слів – kroros (крокус) і osme (запах), це пояснюється тим, що аромат сухих квіток крокосмії нагадує запах шафрану (крокусу). А назву монтбреція рослина отримала на честь французького ботаніка Антуана Франсуа Ернеста Кокбера де Монбрена. Тритонією (в перекладі з грецької це означає «флюгер») монтбрецію називають через розлогу форму суцвіття. У природі крокосмії ростуть на півдні Африки.
Крокус (лат. Crocus), або шафран, утворює рід трав'янистих бульбоцибулинних рослин родини Ірисові. У природі крокус-шафран росте в степах, лісах і на луках Середземномор'я, Центральної, Південної та Північної Європи, Малої та Центральної Азії та Близького Сходу. Вченими описано близько 80 видів і 300 сортів крокусів. Назва «крокус» походить від грецького слова, що означає «нитка, волокно», а слово «шафран» – від арабського слова, що перекладається як «жовтий» – саме такого кольору рильця квітки крокусу.
Кропива (лат. Urtica) – рід квіткових рослин родини Кропивні, що включає понад півсотні видів, які ростуть у районах із помірним кліматом обох півкуль. У наших широтах частіше за інші зустрічаються два види: кропива жалка (лат. Urtica urens) і кропива дводомна (лат. Urtica dioica), або жалива велика, джигуха.
Купальниця (лат. Trollius) – рід трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, ареал зростання яких охоплює Північну Америку, Азію і Європу, причому в Західній Європі купальниці ростуть у горах, а на сході цієї частини світу – у річкових долинах, на лісових галявинах і луках. В Азії купальниці поширені повсюдно за винятком найпівденніших районів, а в Північній Америці зустрічається тільки два види купальниці.
Лаватера – прекрасна садова рослина, яку часто використовують для складання букетів.
Рослина левкой (лат. Matthiola), або матіола належить до роду трав'янистих багаторічників і однорічників родини Капустяні, або Хрестоцвіті, поширеній в Африці, Південній Європі та районах Азії, що з нею межують, і нараховує за різними відомостями від 20 до 50 видів. Це декоративна рослина з запашними квітками. Латинську назву «матіола» рослині дав Роберт Браун на честь італійського ботаніка і лікаря XVI століття П'єтро Маттіоли.
Рослина ліатріс (лат. Liatris) належить до роду багаторічних гарноквітучих трав'янистих рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, що зростають у природі в Мексиці, Північній Америці і на Багамських островах. У місцях природного проживання налічують близько двадцяти видів ліатріса. Назва рослини походить із двох грецьких слів, що у перекладі означають «гладкий» і «лікар». У нас квіти ліатріс іноді називають «оленячий язик» або «веселі пір'їнки».
Лікоріс (лат. Lycoris) – рід квіткових багаторічників родини Амарилісових, що складається з понад 20 видів. Походять представники роду зі Східної та Південної Азії: Японії, Таїланду, Лаосу, Південної Кореї, Непалу, Пакистану, зі сходу Ірану та півдня Китаю. Деякі види були завезені в Техас, Північну Кароліну й інші американські штати, і частину з них у нових умовах натуралізовано. В англомовних країнах квітку лікоріс називають ураганною або павуковою лілією. У квітницькій літературі можна зустріти японську назву лікоріса – «хіганбана». Має рослина ще одну назву – квітка смерті: лікоріс традиційно висаджують на цвинтарях.
У Стародавній Греції лілію вважали символом успіху та достатку, бажаючи комусь перемоги та блискучих успіхів, греки говорили: «Нехай твій шлях буде всипаний ліліями!». У Франції лілії вважалися квіткою королів та прикрашали герби усіх правлячих династій. У нас же один з найпопулярніших сортів лілії– лілію-саранку – називають царськими кучерями...
Народна назва лілейника – красоднів, тобто, краса, яка живе тільки один день. Але одного разу закохавшись у цю дивовижну квітку, ви неодмінно захочете зберегти цю красу в своєму саду на багато-багато років...
Ліхніс (лат. Lychnis) – це рід багаторічних рослин родини Гвоздичні, хоча іноді його відносять до роду Смілка. Наукову назву роду, яка походить від грецького слова, що означає «лампа», було дано чи то через квітки яскравого забарвлення, чи то тому, що листя одного з видів у давнину використовувалося як гніт. Рослина ліхніс згадується в працях Теофраста. У культурі квітка ліхніс із кінця XVI століття.
Якщо ви посадите у себе на дачі лобелію, то зможете насолоджуватися її цвітінням до самих заморозків. Причому рости вона може і у відкритому ґрунті, і у вазонах.
Рослина мак (лат. Papaver) належить до роду трав'янистих рослин родини Макові, який налічує понад сотню видів, що походять з Австралії, Середньої і Південної Європи й Азії. Зустрічаються представники роду в зонах із субтропічним, помірним і навіть холодним кліматом. Ростуть вони в посушливих місцях – степах, пустелях і напівпустелях, на сухих і кам'янистих схилах. У культурі квітку мак вирощують не тільки як декоративну, а й як лікарську рослину.
Мальва – рослина знайома нам з дитинства. Цвіте до самої осені, морозо- та посухостійка, невибаглива та дуже щедра: на одному стеблі за літо може розпуститися до 200 бутонів! При правильно організованому догляді, звичайно ж.
Марена (лат. Rubia) – рід трав'янистих багаторічників родини Маренові, що налічує понад 80 видів, які ростуть на півдні Європи, а також у зонах із помірним і тропічним кліматом Азії, Африки, Америки. Найвідомішим у культурі видом є марена фарбувальна, яку вирощують в промислових масштабах для виготовлення червоної фарби. Ця властивість марени фарбувальної пояснює назву всього роду, адже rubia означає «червоний». Із давніх-давен відомі й інші корисні властивості марени фарбувальної, які зробили її популярною і на приватних садових ділянках.
Материнка (орегано) поширена практично по всій території Європи та Росії, крім заполярних районів. Прийшла вона із Середземномор'я і швидко набула популярності як на присадибних ділянках, так і в сільському господарстві. Використовують материнку і як прянощі, і як лікарську, і як декоративну рослину.
Ромашка (лат. Matricaria) – рід квіткових багаторічників родини Айстрові, котрий об'єднує близько 20 видів, серед яких найбільш відома ромашка аптечна, широко використовувана в косметичних і лікувальних цілях. Поширені представники роду в Євразії, Південній Африці й Америці, завезені вони і в Австралію. Ромашками називають схожі рослини інших родів родини Складноцвіті: піретрум, ромен (рум’янок), королицю (маруну), герберу, айстру, сугайник, оскільки у всіх цих рослин суцвіття є кошиком.