Ранункулюс – дивовижна рослина, що ніби увібрала в себе риси найкрасивіших квітів: троянд, півоній, маків...
Втім, вирощувати цю ювелірну красу у себе в саду або на балконі досить нескладно. Головне, визначитися з посадковим матеріалом: вирощувати ранункулюс з насіння – задачка із зірочкою, а ось із бульб навіть новачок до середини літа зможе отримати жаданий букет, як у модних блогерів!
Для обох варіантів вирощування ми підготували зручний мануал. Впевнені, наші поради допоможуть вам зробити догляд за домашнім ранункулюсом ще більш приємним!
Ратібіда, або лепахіс (лат. Ratibida) – рід рослин триби Соняшникові родини Айстрові, або Складноцвіті, представників якого називають ехінацеями прерій. У культурі вирощується переважно вид ратібіда колонноподібна «Мексиканський Капелюх», або ратібіда «сомбреро». Батьківщиною цієї рослини, як і інших видів роду, є Північна та Центральна Америка. У культурі квітка ратібіда з'явилася на початку XIX століття.
Рицина звичайна (лат. Ricinus communis) – багаторічна лікарська, олійна і садова рослина монотипного роду родини Молочайні – роду, представленого однією рослиною. Але, незважаючи на те, що рослина рицина в роду єдина, вона має популярні в культурі садові форми і сорти. Родом квітка рицина найпевніше з Африки, точніше – з Ефіопії, хоча сьогодні в природі її можна зустріти в субтропічних і тропічних районах усього світу – у Китаї та Ірані, Індії та Африці, Бразилії та Аргентині.
Роговик, або ясколка (лат. Cerastium) – рід трав'янистих багаторічників і однорічників родини Гвоздикові, які ростуть у районах із помірним кліматом Євразії, Австралії, Північної Африки, а також Південної та Північної Америки. У роду близько 200 видів. Наукова назва походить від грецького слова, яке означає «рогатий» і характеризує форму плоду деяких роговиків. Частина видів цього роду дуже популярна в садовій культурі.
Рослина рододендрон (лат. Rhododendron) – рід напівлистопадних, листопадних і вічнозелених дерев і чагарників родини Вересові, який за різними даними налічує від восьмисот до тисячі трьохсот видів, зокрема такі популярні в кімнатному квітникарстві азалії, які отримали прізвисько «кімнатний рододендрон». Слово «рододендрон» складається з двох коренів: «rhodon», що означає «троянда», і «dendron» – дерево, що в результаті утворює поняття «трояндове дерево», або «дерево з трояндами».
Рокитник (лат. Cytisus), або жарновець або саротамнус (лат. Cytisus) – рід листопадних і вічнозелених дерев та чагарників родини Бобові, які ростуть на супіщаних і піщаних ґрунтах Європи, Західної Азії та Північної Америки. За різними даними рід налічує від 30 до 70 видів. Наукова назва рокитника походить від топоніма острова, де його вперше було знайдено. У садовій культурі вирощуються близько 15 видів роду. Багато з них використовують у ландшафтному дизайні, декоруванні, а деякі – для зміцнення піщаних укосів.
Рослина ромашка (лат. Matricaria) – рід трав'янистих квіткових багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові, який об'єднує в собі приблизно двадцять видів невисоких запашних трав, що зацвітають уже в перший рік. У природі ромашки ростуть у Євразії, обох Америках, Південній Африці й Австралії. Цікаво, що росли ромашки й у Центральній Африці, але були знищені місцевими племенами через те, що вони нібито приваблюють злих духів.
Ротики, або антиррінум, відомий людству з часів Еллади: традиція обдаровувати переможців змагань букетами антиррінума збереглася в Греції донині.
Рослина рудбекія (лат. Rudbeckia) належить до роду трав'янистих однорічників, дворічників і багаторічників родини Айстрові, до якої зараховують близько сорока видів. У природі квіти рудбекія поширені в основному у преріях Північної Америки, в культурі їх вирощують здебільшого в Європі та Африці. Перші переселенці у Північну Америку назвали рудбекію «чорноокою Сюзанною» через темну серединку суцвіття, але європейцям здалося, що «сонячний капелюх» – більш вдале ім'я для рослини.
У наших широтах рябчик з'явився (і буквально відразу ж став модною квіткою) ще у XVI столітті. Здавалося б, з того часу вже можна було б і вивчити всі забаганки заморського гостя, але ні! Для багатьох садівників фрітіллярія з року в рік стає справжнім іспитом на уважність і дбайливість: зацвіте чи ні?
Ряст (лат. Corydalis) – рід трав'янистих рослин родини Руткові, поширених у зоні з помірним кліматом Північної півкулі. Наукова назва походить від грецького слова, що означає в перекладі «шолом» і описує форму квітки рослин цього роду, у якому налічується близько 320 видів. Найбільша кількість видів рясту – близько 200 – зустрічається в Гімалаях, Західному й Центральному Китаї, де вони мешкають на висоті від 3 до 5 тисяч метрів над рівнем моря.
Рослина рястка (лат. Ornithogalum), або орнітогалум, належить до роду цибулинних трав'янистих багаторічників підродини Гіацинтові родини Спаржеві. У природі росте в помірних і субтропічних зонах Середземномор'я, Південної Африки та Західної Азії. Один вид рястки можна зустріти в Південній Америці, чотири в Північній Америці й кілька в Євразії. Усього відомо близько 150 видів рослин. Латинська назва квітки походить від двох слів – ornis у перекладі означає птах, gala – молоко, тобто «пташине молоко». Англійці через зіркоподібність квіток називають рослину «віфлеємською зіркою», а німці – «молочною зіркою».
Сальвія відома нам і під іншою назвою: шавлія. Цілющі властивості шавлії відомі здавна: в Стародавньому Єгипті після епідемій і війн жінок змушували пити відвар шавлії, щоб підвищити народжуваність. Римляни використовували шавлію як ліки від безпліддя, а греки зміцнювали водним настоєм цієї трави душевні сили, пам'ять і розум.
Сальпіглосис (лат. Salpiglossis) – рід однорічних, дворічних і багаторічних рослин родини Пасльонові, що налічує близько 20 видів. Родом сальпіглосис із Південної Америки, переважно з Чилі. Назва роду складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «труба» і «язик», і пояснює форму квітки. Через це його друга назва звучить як «язикотруб». У культуру цю рослину введено в 1820 році.
Рослина самшит (лат. Buxus) – рід вічнозелених повільно зростаючих дерев і чагарників родини Самшитові, яких у природі за останніми даними налічується близько 100 видів. Вони ростуть у Вест-Індії, Східній Азії і у країнах Середземномор'я. Назва рослини «буксус» запозичена давніми греками з невідомої мови. У природі існує три великих ареали самшиту – африканський, центральноамериканський і євро-азійський. У культурі дерево самшит, одну з найдавніших декоративних рослин, вирощують як горщикову і садову культуру.
Санвіталія (лат. Sanvitalia) – рід низькорослих трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, до складу якого входить 7 видів, що ростуть у природі в Північній і Центральній Америці. Назву рід отримав на честь італійського ботаніка Санвіталі.
Сантоліна (лат. Santolina) – рід вічнозелених запашних чагарників родини Складноцвіті, або Айстрові, які в дикій природі зустрічаються на півдні Європи. За різними джерелами рід складається з 5-24 видів. Компактність сантоліни дозволяє вирощувати її не тільки в саду, а й в умовах квартири, а листя деяких видів культури використовують у їжу як пряну добавку і як засіб проти молі.
Рослина свербіжниця (лат. Knautia arvensis) належить до трав'янистих багаторічників родини Черсакові. Родову назву утворено від імені німецького лікаря і натураліста Християна Кнаута, який розробив класифікацію рослин, засновану на властивостях квіткового віночка. Українська назва роду має спільний корінь зі словом «сверблячка» (короста). Називають рослину також скабіозою. Деякі види роду Свербіжниця вирощують у культурі як декоративні квітучі рослини, а вид свербіжниця польова є лікарською рослиною, що виростає в дикій природі на родючих ґрунтах лугів, на пустирях, лісових галявинах і вздовж доріг на території всієї Європи.
Життя на Землі почалася з рослин і завдяки їм триває досі. Рослини живуть для того, аби створювати життя. Їхнє листя дає тінь, яка не дозволяє сонцю випалювати землю, утворює компост на поверхні ґрунту, їхні корені захищають ґрунт від розмивання та перенесення, перетворюють землю на родючий ґрунт, їхні відмерлі рештки живлять черв'яків і мікробів, які накопичують у ґрунті азот. Рослини створюють ґрунт. Земля не змогла б існувати без рослин жодного дня.
Сідач (лат. Eupatorium) – рід багаторічних рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, що походять із Північної Америки та набули поширення в Азії, Європі та тропічних районах Африки. Рід налічує понад 120 описаних видів, але ще щонайменше 200 видів сідача мають невизначений статус.
Рослина скумпія (лат. Cotinus) належить до роду листопадних дерев або чагарників родини Сумахові, поширених у районах із помірним кліматом Євразії та сходу Північної Америки. У роді всього два види. Назву «cotinus» дав рослині французький лікар і ботанік Жозеф Турнефор – стародавні греки так називали дику оливу. У культурі дерево скумпія відоме ще з часів стародавнього світу, мабуть тому у нього так багато назв: жовтушник, венеціанський торбах, шкіряне дерево, перуковий кущ, димчасте дерево та інші.
Рослина сніжноягідник (лат. Symphoricarpos), або снігова ягода, або вовча ягода – рід листопадних чагарників родини Жимолостеві. У культурі ця рослина прикрашає собою парки й сквери вже понад двісті років. У роду близько 15 видів, що ростуть у природі тільки на території Центральної та Північної Америки, крім виду Symphoricarpos sinensis, батьківщиною якого є Китай. Наукова назва рослини походить із двох грецьких слів, які перекладаються як «збирати разом» і «плід», і якщо ви розглянете щільно притиснуті одна до одної ягоди сніжноягідника, то зрозумієте, чому його так назвали.
Собача кропива (лат. Leonurus), або глуха кропива, синдра, шандра – рід трав'янистих багаторічників або дворічників родини Глухокропивові, представники якого в дикій природі ростуть переважно в Євразії (Близький Схід, Сибір, Центральна Азія, Європа). Декілька видів роду натуралізувалося в Північній Америці. Росте собача кропива на луках, пустирях, сміттєвих місцях, залізничних насипах, в урвищах, кар'єрах, по берегах річок. Два види – собача кропива і собача кропива волохата (п’ятилопатева) – є лікарськими рослинами.
Сонцецвіт (лат. Helianthemum), або геліантемум, або кам'яна квітка – рід рослин родини Чистові, розповсюджених у Європі, Північній Африці, Азії й Америці. У роду близько 80 видів, деякі з них вирощуються в культурі. Й українська, і латинська назва роду пов'язані з особливістю рослини розкривати квітки зі сходом сонця й обсипатися до полудня.
Сосна (лат. Pinus) – типовий рід хвойних чагарників, сланика або дерев родини Соснові, в який входить близько 120 видів. Сосни зростають по всій Північній півкулі від Заполяр'я до екватора. У субарктичному та помірному кліматі вони утворюють ліси і на рівнинах, і в гірських районах, а в субтропічному та тропічному поясі сосни ростуть переважно в горах.
Спараксис (лат. Sparaxis) – рід трав'янистих бульбоцибулинних багаторічників родини Ірисові, які ростуть у природі на півдні Африки, у Капській області. Один вид – спараксис триколірний – інтродукований у Каліфорнії. Розрізняють 6 різновидів спараксиса, які одними фахівцями розглядаються як варіанти одного виду, а іншими – як кілька різних видів.
Спірея Вангутта (лат. Spiraea x vanhouttei) – швидко зростаючий декоративний чагарник родини Розові, листопадний гібрид між спіреєю трилопатевою та спіреєю кантонською. У культурі спірея Вангутта з 1868 року.
Спірея сіра (лат. Spiraea x cinerea) – швидко зростаючий декоративний листопадний чагарник, гібрид між спіреєю білувато-сірою та спіреєю звіробоєлистою. Виведено спірею сіру норвезькими селекціонерами в 1949 році. Родова назва походить від грецького слова, що означає «вигин». У народі всі спіреї називають таволгами, хоча таволги є трав'янистими, а не чагарниковими рослинами.
Спірея японська (лат. Spiraea japonica) – вид декоративних чагарників родини Розові, в природі ростуть у Китаї та Японії. У наших широтах ця декоративна протягом усього сезону рослина відома давно – з 1870 року. Використовують її для створення бордюрів, живоплотів і тривало квітучих груп, низькорослі форми вирощують у рокарії, альпінаріях, міксбордерах, вирощують їх також у якості ґрунтопокривної рослини.
Підбираючи рослини для свого саду, вам хочеться знайти універсального зеленого солдата: щоб і цвів красиво, і до\після цвітіння теж прикрашав ділянку; щоб був невибагливий у догляді та ще й розростався сам по собі красиво?