Спараксис: вирощування в саду, види і сорти

Вирощування спараксиса у відкритому ґрунтіСпараксис (лат. Sparaxis) – рід трав'янистих бульбоцибулинних багаторічників родини Ірисові, які ростуть у природі на півдні Африки, у Капській області. Один вид – спараксис триколірний – інтродукований у Каліфорнії.
Розрізняють 6 різновидів спараксиса, які одними фахівцями розглядаються як варіанти одного виду, а іншими – як кілька різних видів. Що стосується сортів рослини, то їх налічують близько 20. Назва роду має грецький корінь і в цьому випадку означає «розщеплення кінців приквітків».

Посадка й догляд за спараксисом

  • Цвітіння: у травні-червні, іноді в серпні – залежить від термінів посадки бульб у ґрунт.
  • Посадка: посадка бульб у ґрунт у регіонах із теплим кліматом – у кінці жовтня, у місцевості з холодною зимою – на початку або в середині травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: найкраще – багатий суглинок, але годяться й бідніші ґрунти.
  • Полив: на початку росту й у посуху – частий (2-3 рази на тиждень) і рясний, однак потрібно давати ґрунту між поливаннями просихати. У сильну спеку бажано обприскувати квіти вечорами теплою водою.
  • Підживлення: у період бутонізації – розчином 20 г комплексного мінерального добрива для квітучих рослин у 10 л води. Усього за сезон проводять 3-4 підживлення, але після завершення цвітіння добрив уже не вносять.
  • Розмноження: насінням і дітками.
  • Шкідники: капустянки та хрущі.
  • Хвороби: гнилі та хлороз.
Детально про вирощування спараксиса читайте нижче

Квітка спараксис – опис

Спараксис у відкритому ґрунті може сягати у висоту від 15 до 60 см. Листя у рослини гладке, ременеподібне, ланцетне, голе. Квітки зірчасті, до 5 см у діаметрі, яскраві. Приквітки, як випливає з назви, розщеплені на кінцях, стовпчик маточки виступає за лійковидну коротку трубку оцвітини. Рильця слабо закручені, цільні.

Посадка спараксиса у відкритий ґрунт

Коли саджати спараксис у ґрунт

Посадка спараксиса та догляд за ним не відрізняються складністю. Найкраще квітка росте в південних районах із теплою весною, спекотним літом, пізньою осінню й нехолодною зимою. Якщо ви живете в середній смузі, вам доведеться викопувати бульби рослини на зиму, а навесні знову висаджувати їх у ґрунт.

Вирощування спараксиса в саду

Садять бульби спараксиса в регіонах із холодними зимами на початку або в середині травня, коли прогріється ґрунт, а в південній місцевості, де температура повітря не опускається нижче 1 ºC, посадку здійснюють під зиму, у кінці жовтня.

Як посадити спараксис

Ділянку для спараксиса організовують на відкритих, сонячних, але захищених від вітру місцях. У затінку спараксис і розвивається, і цвіте погано. Оптимальний ґрунт для цієї рослини – багатий суглинок, але підійде й інший ґрунт, якщо він добре дренований.

Цибулини спараксиса залежно від їхнього розміру висаджують на глибину 5-8 см, а відстані між ними дотримуються 8-10 см при міжряддях такої ж ширини. Після посадки ділянку поливають. Якщо ви посадите спараксис у травні, цвітіння дочекаєтеся тільки до серпня, зате воно триватиме до самих заморозків.

Догляд за спараксисом у саду

Як доглядати за спараксисом

Вирощування спараксиса і догляд за ним у місцевості з холодним кліматом здійснюють за тими самими правилами, що і вирощування гладіолусів. Рослині потрібні регулярні поливання, розпушування ґрунту й прополювання, обприскування його наземних органів у період посухи на світанку або після заходу сонця, щоб краплі води, потрапивши на листя чи квітки, не стали причиною опіку. Рекомендується видаляти з кущиків зів'ялі квіти й листя, стимулюючи рослини до утворення нових бутонів і пагонів.

Полив і підживлення спараксиса

Поливають спараксис на самому початку росту досить часто, щоразу після зволоження ґрунту розпушуючи на ділянці ґрунт і видаляючи бур'ян. У посушливий час рослини зволожують рясно, 2-3 рази на тиждень. Вода для поливань використовується відстояна, підігріта на сонці. Найкращий час для зволоження ґрунту, як і для обприскування рослини – ранній ранок і вечір після заходу сонця. Хронічне перезволоження спараксиса веде до застою води в коренях і може спровокувати грибкові захворювання.

Посадка і догляд за спараксисом у відкритому ґрунті

У період бутонізації спараксис підживлюють розчином 20 г комплексного мінерального добрива для квітучих рослин у 10 л води. Усього за сезон здійснюють 3-4 підживлення, а з закінченням цвітіння внесення добрив припиняють. І не забувайте в спеку обприскувати спараксис відстояною теплою водою: якщо листя на рослині поріділо, бутони утворюються дрібні або не утворюються зовсім, це означає, що спараксис страждає від сухого повітря.

Розмноження спараксиса

Розмножується спараксис як насіннєвим способом, так і вегетативним, а саме відділенням діток.

Вегетативний спосіб розмноження простий і легкий у виконанні: перед посадкою в ґрунт від материнської цибулини відокремлюють діток і, обробивши місця розлому товченим вугіллям, розсаджують дочірні цибулинки в підготовлені ямки. Не варто відокремлювати діток перед зимовим зберіганням, оскільки за півроку вони можуть усохнути.

Вирощування спараксиса з насіння менш популярний спосіб, оскільки він трудомісткий і вимагає набагато більше часу. Сіють насіння спараксиса в ящик завглибшки приблизно 10 см, наповнений вологим живильним субстратом. Посіви поміщають у тепле місце з високою вологістю повітря. Сходи, що з'явилися через 3-4 тижні, проріджують, щоб відстань між ними була не менше 2 см. Коли сіянці сягнуть у висоту 7-8 см, їх висаджують у добре прогрітий ґрунт. Зацвіте спараксис із насіння тільки через три роки.

Спараксис узимку

Догляд за спараксисом після цвітіння залежить від того, в якій культурі ви його вирощуєте – в однорічній або багаторічній. В умовах середньої смуги й більш прохолодних регіонів бульбоцибулини рослини після пожовтіння листя викопують, очищають від землі й підсушують разом із наземною частиною в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Коли листя повністю зав’яне, його відділяють, а бульбоцибулини поміщають на зберігання при температурі 5-9 ºC. Узимку потрібно періодично оглядати посадковий матеріал, щоб вчасно видаляти засохлі або гниючі екземпляри. Ближче до моменту висадки в ґрунт умови зберігання бульбоцибулин змінюють: температуру підвищують до 25-27 ºC. Перед посадкою від материнських цибулин відокремлюють діток. Так бульбоцибулини спараксиса можна зберігати 2-3 роки.

Як доглядаті за спараксисом узимку і влітку

Якщо ви живете на півдні, де мінусової температури взимку не буває, доцільно вирощувати спараксис у багаторічній культурі, не викопуючи його бульби з землі на зиму. Про всяк випадок можна закидати квітник ялиновими лапами і забути про спараксис до весни.

Шкідники і хвороби спараксиса

При правильному догляді спараксис стійкий і до шкідників, і до хвороб, але якщо ви допускаєте хронічне перезволоження ґрунту, бульбоцибулини спараксиса може вразити гниль, і це зазвичай призводить до його загибелі.

Якщо листя у рослини стало тьмяним і світлим, цілком можливо, що спараксису не вистачає заліза. Хлороз можна усунути внесенням у ґрунт препаратів, що містять цей елемент у хелатній формі.

Головними ворогами спараксиса є холод і нестача сонячного світла.

Види і сорти спараксиса

Як ми вже писали, іноді важко визначити, з чим ми маємо справу – з видом або різновидом рослини. Представляємо вам найвідоміші форми роду Спараксис, вирощувані в садовій культурі:

Спараксис триколірний (Sparaxis tricolor)

або спараксис триколор (Ixia tricolor) – рослина заввишки до 40 см із такої ж висоти квітконосами, на яких розкривається 5-7 витончених квіток одноколірного або двоколірного забарвлення і з характерним чорним кільцем біля основи пелюсток, що відокремлює їх від яскраво-жовтого центру. Листя у цього виду мечоподібне.

Спараксис триколірний (Sparaxis tricolor)

Спараксис витончений (Sparaxis elegans)

– карликова рослина заввишки до 15 см із помаранчевими або білими квітками. Популярністю користується «спараксис мікс» – сортосуміш рослин цього виду різного забарвлення.

Спараксис витончений (Sparaxis elegans)

Спараксис Білбіфера (Sparaxis bulbifera)

– велика невибаглива рослина заввишки до 60 см із прямостоячими, розгалуженими квітковими стрілками, на яких формуються ажурні суцвіття з білих, жовтих, жовто-білих або ніжно-кремових квіток діаметром до 6 см.

Спараксис Білбіфера (Sparaxis bulbifera)

Спараксис грандіфлора (Sparaxis grandiflora)

– високорослий вид із ременеподібним листям і великими подовженими квітками фіолетового, білого або яскраво-жовтого забарвлення. За дивовижний аромат квіток цей вид називають запашним спараксисом.

Спараксис грандіфлора (Sparaxis grandiflora)

Інтерес у садівників викликають такі сорти:

  • спараксис Суперба – рослина заввишки 25-30 см із колосоподібним суцвіттям із 5-7 квіток діаметром близько 5 см білого, помаранчевого, жовтого або лілового кольору з жовтою або чорною серединою;
  • спараксис Володар вогню – квітки у рослин цього сорту червоні з чорним центром;
  • Елегантс – сорт виду грандіфлора з запашними квітками з темно-фіолетовими пелюстками, білими тичинками й чорним центром;
  • Сонячний день – рослина з кремово-лимонними квітками з нечітким кантом біля основи пелюсток. Середина ніжно-жовта, теж із розмитими межами. Посередині нижньої частини пелюсток – смуги неяскравого багряного відтінку;
  • Місячний колір – дивовижної краси рослина з бузково-білими пелюстками, прикрашеними червоними, малиновими або темно-фіолетовими мазками. Серединка квіток жовта, тичинки темні.

Література

  1. Читайте по темі на Вікіпедії
  2. Особливості та інші рослини родини Півникові
  3. Перелік усіх видів на The Plant List
  4. Додаткова інформація на World Flora Online
5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Розділи: Садові рослини Рослини на С

Після цієї статті зазвичай читають
Додати коментар

Надіслати
Ми використовуємо файли cookies.
Детальніше Зрозуміло