Ратібіда, або лепахіс (лат. Ratibida) – рід рослин триби Соняшникові родини Айстрові, або Складноцвіті, представників якого називають ехінацеями прерій.

У культурі вирощується переважно вид ратібіда колонноподібна «Мексиканський Капелюх», або ратібіда «сомбреро». Батьківщиною цієї рослини, як і інших видів роду, є Північна та Центральна Америка. У культурі квітка ратібіда з'явилася на початку XIX століття.

Квітка ратібіда – опис

Представники роду Ратібіда можуть бути дворічними або багаторічними рослинами, їхня наземна частина вкрита опушенням. Стебла у ратібіди прямостоячі, гіллясті, шорсткі й облистяні, сягають у висоту від 30 до 120 см. Коренева система стрижнева, розгалужена. Сірувато-зелене листя завдовжки від 3 до 15 см глибоко розділене.

Як виростити геленіум з насіння – родич ратібіди

Кошики ратібіди схожі на квітки рудбекії: від підніжжя темної конусоподібної серцевини діаметром близько 1 см, що стирчить угору на 2-3 см і складається з трубчастих квіток, звисають променисті язичкові квітки завдовжки до 3 см жовтого, червоно-коричневого, коричневого, червоного з жовтою облямівкою або коричневого з пурпуровою облямівкою забарвлення. Серединні квітки розкриваються поступово, одна за іншою від низу до верху, і через два тижні конус може сягати в висоту вже 4-5 см. Плоди ратібіди – крилаті сім'янки завдовжки до 4 мм.

Вирощування ратібіди з насіння

Вирощування ратібіди з насіння здійснюється як розсадним, так і безрозсадним способом. Сіяти насіння рослини у відкритий ґрунт можна під зиму або по підмороженій землі навесні. При підзимньому посіві насіння ратібіди попередньої підготовки не потребує, його просто розподіляють по неглибокій борозні, присипають піском і накривають на зиму ялиновим гіллям.

Якщо ви зібралися здійснити посів навесні, то попередньо потрібно стратифікувати посівний матеріал холодом: потримати його впродовж місяця в температурі 0-5 ˚C. І все ж краще спочатку виростити у себе в квартирі розсаду ратібіди, а потім пересадити її в квітник.

Посів насіння на розсаду проводиться в середині лютого, і оскільки пересадку й пікірування рослина зносить погано, сіяти насіння потрібно відразу в торф'яні скляночки, наповнені легким і вологим субстратом, що складається з рівних частин дернової землі, жорсткого піску та торфу. Насіння притискають до поверхні субстрату, не закладаючи, після чого посіви накривають плівкою та пророщують їх у теплому світлому місці. Як правило, сходи починають з'являтися вже за два тижні, і їх потрібно помістити під яскраве розсіяне світло.

Посадка та догляд за ратібідою в саду

Як доглядати за ратібідою

У відкритий ґрунт розсаду ратібіди висаджують, коли мине загроза заморозків, але перед цим її потрібно впродовж двох тижнів готувати до життя на відкритому повітрі: рослини щодня виносять на балкон, терасу або в сад, поступово збільшуючи тривалість гартівного сеансу, але при цьому потрібно захищати сіянці від опадів і протягів.

Ділянка під квітник має бути сонячною або злегка затіненою, з добре дренованим ґрунтом, бажано глинистим або суглинистим. Рослина витривала до слабколужних, слабкокислих і навіть слабкозасолених ґрунтів. Ґрунт на ділянці треба підготувати заздалегідь: перекопайте його з компостом (відро на м²) і золою (склянка на м²).

Як посіяти гайлардії для рясного цвітіння

Посадку краще здійснювати ввечері або в похмурий день. Рослини потрібно розташувати на відстані як мінімум 25 см одна від одної. Пересадка здійснюється разом з усім умістом горщика, а якщо тара була торф'яна, то можна висаджувати сіянці в ямку просто в горщиках.

У перший рік ратібіда з насіння навряд чи зацвіте, хіба що в кінці літа, та й то за умови, що сезон буде спекотним. Узагалі ж ця рослина, яку багато хто вирощує як однорічну, може протриматися в саду й три роки, а напровесні її можна викопати, розділити та розсадити. Якщо цього не зробити на початку сезону, стебла ратібіди здеревіють.

Полив і підживлення ратібіди

Посадка та догляд за ратібідою прості й необтяжливі, тим більше що в подальшому квітка легко розмножуватиметься самосівом. Якщо ж ви хочете контролювати процес розмноження, краще видаляти зів'ялі кошики до того, як насіння дозріє і впаде на землю.

Поливають ратібіду тільки в дуже посушливе літо відстояною і нагрітою на сонці водою. Якщо ж улітку будуть регулярні дощі, то штучне зволоження ґрунту не знадобиться. Після поливання або дощу розпушіть на ділянці ґрунт, одночасно видаляючи бур'яни.

Підживлювати ратібіду не обов'язково, тим більше при вирощуванні в родючому ґрунті: у рослини стрижневе кореневище, здатне добувати живлення з глибоких шарів землі. А надлишок добрив може призвести до того, що ратібіда нарощуватиме зелену масу на шкоду цвітінню.

Шкідники та хвороби ратібіди

Шкідників ратібіда не боїться, вкрай рідко вражають цю рослину й хвороби. Іноді в дощовий сезон кущі потерпають від гнилі, і тоді хворі екземпляри краще висмикувати та закладати в компост, а ґрунт у місці, де вони росли, продезінфікувати розчином якогось фунгіциду. Іноді на листках ратібіди можна виявити білястий наліт борошнистої роси. Цю інфекцію знищують обробкою рослин содовим розчином або одним із сірковмісних фунгіцидних засобів, які можна придбати в садових павільйонах і квіткових магазинах. Сильно уражені хворобою кущі краще утилізувати.

Види та сорти ратібіди

Окрім ратібіди колонновидної, або подовженої (Ratibida columnifera), опис якої ми наводили на початку статті, в культурі можна зустріти ще один вид:

Ратібіда пір'яста (Ratibida pinnata = Rudbeckia pinnata)

– багаторічна рослина з Північної Америки з темно-бронзовою опуклою серединою з трубчастих квіток і з контрастними їм яскраво-жовтими язичковими квітками. Сіро-зелений у момент розкриття кошика диск поступово темніє до чорно-коричневого кольору. Висота цього виду ратібіди від 120 до 150 см, стебла жорсткі та волосисті, листя перисте, розділене на 3-7 зубчастих списовидних сегментів. Рослина невибаглива, посухостійка, морозостійка та не уражається ні шкідниками, ні захворюваннями.

Слід згадати, що в основу цієї статті було покладено вирощування з насіння ратібіди колонновидної «Мексиканський Капелюх». У цій ратібіди є популярні в культурі різновиди та сорти:

• var. Pulcherrima – рослина з винно-червоними пелюстками з жовтою облямівкою;
• Йеллоу Шаєн – рослина з яскраво-жовтими язичковими квітками;
• Ред Міднайт – сорт із темно-червоними крайовими квітками.

• Ранункулюси: вирощування з насіння й бульб
• Рицина: вирощування в саду, види і сорти