Стародавня східна мудрість гласить: «Хочеш бути щасливим все життя – вирощуй хризантеми». Дійсно, хризантеми – дуже вдячні вихованці: такого розмаїття форм та кольорів немає у жодної квітки! Але не красою єдиною. Недавні дослідження показали, що хризантеми ефективно очищають повітря та ще й відлякують комарів.
Вирощування хризантеми – захоплююче хобі. Щоб королева осені залишалася для вас не тільки улюбленою, але й передбачуваною квіткою, ознайомтеся з нехитрими секретами догляду за хризантемами.
Які хризантеми добре переживають наші зими? Чому хризантемам не підходить ямковий спосіб висадки? Як виростити хризантему «кулькою»? Читайте у нашій статті.
Рослина целозія, або целлозія (лат. Celosia) – рід родини Амарантові, хоча не так давно його відносили до родини Лободові. Назва рослини походить від грецького kelos, що означає «палаючий» і характеризує забарвлення та форму суцвіть, схожих на різнобарвні язики полум'я. У природі квіти целозія ростуть у теплих районах Африки, Азії та обох Америк, їх сьогодні відомо близько 60 видів, але в садовій культурі вирощують найчастіше целозію гребінчасту, целозію перисту, а також целозію колоскову.
Милі червоні, жовті, білі або пурпурні квіти цинерарії з жовтою серединкою, що водночас нагадують і маргаритки, і ромашки, можуть прикрашати ваше підвіконня 2-3 місяці на рік. А в саду їх вирощують в однорічній або дворічній культурі: в умовах не надто суворого клімату цинерарія може зимувати в саду.
Цинія (лат. Zinnia) належить до роду трав'янистих і чагарникових багаторічників родини Айстрові родом із Південної Мексики, який отримав свою назву на честь фармаколога й ботаніка Йоганна Готфріда Цінна з Геттінгена. Він, бувши директором ботанічного саду, постачав Карлові Ліннею гербарний матеріал для досліджень.
Рослина чемерник (лат. Helleborus) належить до роду трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, яких налічується за різними даними від 14 до 22 видів. Вони зростають у тінистих місцях гір у Європі, зокрема в Середземномор'ї, а також на сході – в Малій Азії. Більша кількість видів росте на Балканському півострові. У Німеччині квітка чемерник у горщику – традиційний різдвяний подарунок: легенда розповідає, що маленький підпасок, засмутившись, що у нього немає дарів для новонародженого Ісуса, гірко заплакав, і на тому місці, куди впали його сльози, розцвіли прекрасні квіти, які хлопчик зібрав і приніс у дар немовляті-Христу.
Чистець (лат. Stachys), або стахіс – рід напівчагарників або трав'янистих багаторічників і однорічників родини Глухокропивові. «Стахіс» означає «колос»: саме так виглядають суцвіття чистцю. Батьківщина стахіса – Мала Азія й Балкани, звідки він поширився по Європі й Азії й урешті-решт став культурною рослиною. У роду понад 300 видів, що виростають сьогодні всюди, крім Нової Зеландії й Австралії. Вирощують чистець як декоративну й лікарську рослину.
Чистотіл (лат. Chelidonium) – рід дводольних рослин родини Макові, який у культурі представлений видом чистотіл великий (Chelidonium majus), у народі ще відомий як глекопар, гладишник, ростопаш, сіре зілля, старовина, ластовине зілля, чистяк, чистець. Наукова назва роду перекладається з латини як «ластівчина трава» і ґрунтується на повір'ї, що ці птахи лікують сліпих дитинчат соком чистотілу. Наявність у чистотілу таких цілющих властивостей підтверджували свого часу і лікарі Стародавньої Греції, й Авіценна.
Чорнобривці – незамінний строкатий килимок-виручалочка всюди, де потрібно швидко й без зайвих турбот навести красу: у парках і на міських клумбах, на крихітному квітнику біля ганку чи уздовж доріжок в домашньому саду та навіть на балконі!
Рослина чубушник (лат. Philadelphus), або садовий жасмин (ясмин, чубуковець), належить до роду листопадних і напівлистопадних чагарників родини Гортензієві. Ми звикли називати квітку чубушник жасмином за характерні солодкуваті пахощі і схожість квіток цих двох рослин. Латинську назву чубушник-філадельфус отримав на честь царя Єгипту Птолемея Філадельфа, а чубушником його називають тому, що з його міцної деревини з м'якою серцевиною робили чубуки і мундштуки для курильних люльок.
Шипшина (лат. Rosea) – рід рослин родини Розові, що має безліч культурних форм під назвою Троянда. За різними даними налічується від 400 до 500 видів шипшини і до 50000 її культурних сортів та гібридів. Про видове розмаїття рослини писали ще Геродот, Теофраст і Пліній. В епоху Відродження класифікація шипшини зводилася до поділу на дикі та культурні види за кількістю пелюсток у квітках, проте вже Карл Лінней звернув увагу на труднощі класифікації через гібридизацію троянд.
Яглиця (лат. Aegopodium) – рід трав'янистих багаторічників родини Зонтичні, поширених у Європі й Азії. У роду вісім видів, але найбільшої популярності набула трава яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), яка використовується як медоносна, лікарська, кормова та вітамінна рослина. Водночас яглиця – бур'ян, який дуже важко винищити, однак його пістряволиста форма дуже популярна серед садівників і широко культивується як декоративна рослина, попри агресивну поведінку.
Ялина (лат. Picea) – рід дерев родини Соснові, який налічує близько 40 видів. Латинська назва роду походить від слова «pix», що в перекладі означає «смола», а словотвірний відповідник української назви належить до праслов'янської мови і має те саме значення. Найпоширенішим видом у культурі є ялина звичайна, або європейська. У національному парку Фулуф’єллет на заході Швеції зростає ялина цього виду, якій понад 9550 років. Це найстаріший дерев'яний організм на Землі. Ялина – один із найголовніших символів Різдва й Нового року.
Рослина ялиця (лат. Abies) представляє рід родини Соснові. У багатьох мовах назва рослини близька до слова «ялина». Поширена ялина-ялиця в субтропічних, помірних і навіть тропічних районах північної півкулі, зокрема в Сальвадорі, Мексиці, Гондурасі і Гватемалі. Найчастіше ялиця росте у хвойних лісах, у сусідстві з такими деревами, як кедр, ялина і сосна, проте зустрічається вона і у змішаних, і навіть у листяних лісах. Налічує рід близько 50 різновидів – від чагарників заввишки 50 см до дерев заввишки 80 м.
Ялівець козацький (лат. Juniperus sabina) – хвойний чагарник, найпоширеніший вид роду Ялівець родини Кипарисові. У дикій природі цей вид зустрічається в лісах і гаях степової зони, на піщаних дюнах і скелястих схилах Малої і Південно-східної Азії, Центральної Європи, Кавказу, Примор'я, Уралу й Сибіру.
Ялівець скельний (лат. Juniperus scopulorum) є видом роду Ялівець родини Кипарисові. У природних умовах ялівець скельний росте в США (штат Орегон, захід Техасу, північ Арізони), у Канаді (у Британській Колумбії і південно-західній провінції Альберта), у північній Мексиці, вибираючи кам'янисті ґрунти гір на висоті від 1200 до 2700 метрів над рівнем моря.
Рослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор'я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років.