Сантоліна (лат. Santolina) – рід вічнозелених запашних чагарників родини Складноцвіті, або Айстрові, які в дикій природі зустрічаються на півдні Європи. За різними джерелами рід складається з 5-24 видів.

Компактність сантоліни дозволяє вирощувати її не тільки в саду, а й в умовах квартири, а листя деяких видів культури використовують у їжу як пряну добавку і як засіб проти молі.

Рослина сантоліна – опис

У висоту квітка сантоліна може сягати від 10 до 60 см. У рослини прості (іноді довгі) або перисті листки, часто вкриті сивим пушком. Квітки утворюють у верхній частині тонких стебел, що перевищують листя на 10-25 см, щільні білі або жовті кулясті суцвіття діаметром до 2 см. Аромат виділяють не тільки суцвіття, а й листя сантоліни, оскільки вони теж містять ефірні олії. Цвіте рослина в червні-серпні. Використовують цю високодекоративну рослину для вирощування на щебеневих клумбах, схилах, у кам'янистих садах.

Посадка сантоліни у відкритому ґрунті

Коли садити сантоліну в ґрунт

Висаджувати сантоліну найкраще на захищених від вітру відкритих сонячних ділянках: у притінку вона витягується, втрачає форму, її кущ стає неохайним і пухким. Ґрунт сантоліні потрібен помірно сухий, водо- і повітропроникний, у якому не буде застоюватися вода, оскільки рослина зайвої вологи в коренях не зносить і на вологих глинистих ґрунтах швидко гине. Що бідніший ґрунт, то краще цвіте сантоліна, а на багатих ґрунтах вона, на шкоду цвітінню, тільки сильно розростається. Оптимальний для рослини супіщаний або кам'янистий ґрунт нейтральної реакції. Дуже важливо, щоб ґрунтові води на ділянці залягали глибоко. Перед посадкою сантоліни ділянку обов'язково перекопують. У важкі ґрунти для підвищення дренажних якостей уносять під перекопування пісок або щебінь дрібної фракції.

Посів насіння сантоліни на розсаду здійснюють у кінці лютого або на початку березня, але до цього воно має пройти стратифікацію в овочевому ящику холодильника впродовж місяця або двох.

Як посадити сантоліну

Насіння сантоліни сіють у ящики з легким, злегка вологим субстратом, накривають посіви плівкою і поміщають в очікуванні сходів у світле тепле місце. Насіння почне проростати тижні за 2-3. Доглядають за сіянцями, як і за розсадою будь-якої іншої рослини, а в стадії розвитку 2-3 справжніх листків сіянці пікірують по окремих скляночках або торфоперегнійних горщичках. Коли розсада зміцніє, її після гартівних процедур, у кінці травня або на початку червня пересаджують у відкритий ґрунт, вибравши для цього похмурий день або вечірній час після заходу сонця. Ямки викопують такого розміру, щоб у них помістилася коренева система сіянця разом із земляною грудкою. Після посадки кущики поливають невеликою кількістю води, щоб вологий ґрунт щільніше прилягав до коріння і заповнив порожнини в землі.

Догляд за сантоліною в саду

Вирощування сантоліни в саду

Посадка сантоліни та догляд за нею зовсім нескладні. Вам потрібно буде регулярно, але помірно поливати рослину, розпушувати поверхню навколо кущів, полоти бур'яни, вносити добрива, видаляти зів'ялі суцвіття і в кінці осені готувати сантоліну до зимівлі.

Полив і підживлення сантоліни

Поливають сантоліну регулярно, але помірно. Якщо влітку йдуть дощі, то додаткове зволоження їй не знадобиться, але якщо надовго встановиться суха, спекотна погода, без води може загинути навіть ця посухостійка рослина. Однак якщо пагони сантоліни раптом стали серед літа жовтіти, це може бути ознакою застою води в коренях. У такому разі припиніть на деякий час зволоження ґрунту. Поливати рослину слід, коли під сантоліною висохне верхній шар ґрунту.

Удобрюють рослину в період активного росту один раз на тиждень: починають уносити розчини мінеральних добрив із малим умістом азоту навесні, щойно сантоліна піде в ріст, а припиняють підживлення в серпні. Концентрація розчинів має бути слабшою, ніж для звичайних садових рослин, оскільки надлишок поживних речовин негативно впливає на цвітіння цієї культури.

Розмноження та пересадка сантоліни

При тривалому вирощуванні на одному місці сантоліна починає вироджуватися, тому один раз на 5-6 років навесні її пересаджують, поєднуючи пересадку з розмноженням способом поділу куща. Рослину викопують і ділять так, щоб у кожній діленці, крім пагонів, була частина кореневища. Обробивши зрізи вугільним порошком, діленки висаджують у підготовлені ямки й заглиблюють до того місця, де стебло починає гілкуватися. Щоб на сантоліні до моменту пересадки з'явилися нові молоді відгалуження, з осені її високо підгортають.

Розмножують сантоліну й живцюванням. Для цього в березні з рослини нарізають пагони поточного року, обробляють зрізи стимулятором коренеутворення і висаджують у пісок, накривши живцювальник плівкою. Тільки-но на пагонах під покриттям почне з'являтися нове листя, плівку знімають, укорінені живці розсаджують по окремих посудинах, підрощують, а в червні висаджують на постійне місце.

Сантоліна взимку

Після цвітіння, в серпні, пагони сантоліни слід укоротити на дві третини довжини. Роблять це для того, щоби кущ тримав форму й не розвалювався. Якщо ви вирощуєте сантоліну як пряну або декоративно-листяну рослину, обрізайте суцвіття ще до того, як вони зів'януть.

Холодостійкістю сантоліна не вирізняється, і в умовах середньої смуги в сильні морози іноді вимерзає, тому до початку заморозків її слід утеплити: накрити кущ великим дощатим ящиком, накинути на нього зверху лутрасил, спанбонд, плівку або руберойд і притиснути цеглою, щоб покривний матеріал не віднесло вітром. Але перед цим прикореневу зону рослини слід укрити ялиновим гіллям, хвоєю або засипати піском із додаванням деревної золи. З приходом весни укриття прибирають, а коли сніг розтане, ділянку покривають компостною мульчею.

Багато садівників, не бажаючи ризикувати улюбленою рослиною, викопують її, пересаджують у горщик і вносять на зиму в прохолодне приміщення.

Шкідники і хвороби сантоліни

І до хвороб, і до шкідників сантоліна дуже стійка. Потерпіти вона може тільки від застою вологи в ґрунті, що часто призводить до загнивання коренів. Слідкуйте за кольором пагонів: якщо вони почнуть посеред сезону жовтіти, це певна ознака того, що рослина потерпає від надмірного поливу. Полийте сантоліну розчином фунгіциду й після цього припиніть на якийсь час зволожувати ґрунт. Із часом рослина може відновити і здоров'я, і привабливість.

Проблеми у сантоліни можуть виникнути при вирощуванні в затінку. І хоч би якою посухостійкою була рослина, вона потребує регулярного зволоження, а в сухому ґрунті без поливу рослина врешті-решт гине.

Види і сорти сантоліни

У культурі найчастіше вирощується п'ять-шість видів сантоліни, і в кожного з них свої переваги і свої вимоги до умов.

Сантоліна неаполітанська (Santolina neapolitana)

– найвисокоросліший з усіх видів рослини, сягає в висоту майже 1 м, але є у цієї сантоліни карликові різновиди Вестон і Прітті Керол заввишки до 16 см. Цвіте рослина кулястими жовтими суцвіттями, що контрастують із зеленим розсіченим листям. Найчастіше цей вид через його теплолюбність вирощують в альпійській теплиці.

Сантоліна пір'яста (Santolina pinnata)

– рослина заввишки до 60 см із вузьким листям завдовжки до 4 см, довгими квітконосами й кремовими кулястими суцвіттями.

Сантоліна зеленувата, або зелена (Santolina virens)

– найвитриваліший вид, що витримує заморозки до -7 ºC. Відрізняється ця сантоліна від інших видів зеленими перисто-розсіченими ажурними листками, завдяки яким кущ здалеку виглядає як згусток зеленуватого туману. Крім зовнішньої привабливості, цінність цього виду ще й у тому, що його листя, як і молоді пагони рослини, можна використовувати в якості приправи до страв. Суцвіття у сантоліни зеленуватої кулясті, молочно-білого відтінку.

Сантоліна витончена (Santolina elegans)

– примхлива і вимоглива до температури повітря рослина, яка водночас приваблює компактністю і витонченістю обрисів. Зазвичай її вирощують у домашніх умовах або в теплиці. Жовті кошики цього виду сантоліни мають кулясту форму й підносяться над кущиком на довгих квітконосах.

Сантоліна розмаринолиста (Santolina rosmarinifolia)

має пряний оливковий аромат, який виділяють довгі й тонкі перисторозсічені листки рослини. Річ у тім, що всі частини сантоліни розмаринолистої містять ефірні олії, і через це її зазвичай вирощують не тільки як декоративну, а й як пряну рослину.

Сантоліна кіпарисовидна (Santolina chamaecyparissus)

є найпопулярнішим у садовій культурі видом. Це запашний, пишно квітучий компактний кущ заввишки до півметра з дугастими пагонами, світло-зеленим у молодому віці й сріблясто-сірим у зрілому пір'ястим листям і жовтими кулястими суцвіттями, що розкриваються в липні-серпні. Вид має карликові сорти Нана й Смол-Нелз, а також сорт із кремовими суцвіттями Едвард Боуерс.

• Санвіталія: вирощування з насіння, види і сорти
• Свербіжниця: вирощування в саду, застосування