Подорожник: вирощування, властивості, застосування

Подорожник (лат. Plantago) – рід однорічних і багаторічних трав та напівчагарників родини Подорожникові, що налічує за різними джерелами від 150 до 250 видів, поширених по всій земній кулі. Багато видів вважаються бур'янами, але подорожник великий, або більший, а також подорожник блошний, або блошиний, є лікарськими рослинами.

Представників роду Подорожник можна зустріти вздовж доріг, на пустирях, у пісках і степах, деякі з них занесені до Червоної книги.

Трава подорожник – опис

У подорожників коротке кореневище з тонким шнуроподібним корінням. Черешкове листя подорожника зібране в прикореневу розетку. Квітконоси зазвичай прямостоячі й безлисті, але у деяких видів вони гіллясті й облистяні. Дрібні непоказні квітки зібрані в щільний кінцевий колос або головку. Плід подорожників – багатонасінна коробочка. Запилюються представники роду найчастіше вітром.

Вирощування подорожника

Посадка подорожника

Подорожник великий добре росте в будь-якому ґрунті, крім заболоченого або важкого, проте на одній ділянці цю рослину вирощують не більше 2-3 років. Перед посівом землю перекопують з унесенням на кожен м² ділянки 4-6 кг компосту або перегною, 30 г суперфосфату і 15 г калійного добрива, потім поверхню вирівнюють і ущільнюють. Насіння подорожника краще сіяти під зиму в борозни завглибшки 5 мм, розташовані на відстані 45-60 см одна від одної. Підзимова посадка добра тим, що в холодному ґрунті насіння проходить природну стратифікацію і навесні дружно проростає.

Якщо ви вирішили сіяти подорожник навесні, то впродовж двох зимових місяців його штучно стратифікують в овочевому ящику холодильника, попередньо помістивши в банку або поліетиленовий пакет із вологим піском (1:4) і потримавши дві доби перед закладанням на стратифікацію при температурі 18-20 ºC. Час від часу банку дістають із холодильника і струшують, а пісок, якщо в цьому є потреба, зволожують. Весняний посів здійснюють, щойно відтане ґрунт. Ділянку попередньо розпушують на глибину 3-4 см і накочують, насіння сіють на глибину 10 мм.

Догляд за подорожником

Грядки з подорожником потрібно полоти, поливати й розпушувати. Особливо прополювання потребує подорожник першого року життя, оскільки його легше заглушити бур'янам. Перше прополювання та розпушування проводять, тільки-но з'являться сходи. Проріджувати подорожник не потрібно, навіть якщо він зійшов занадто густо.

Перше підживлення проводять напровесні, а друге – після першого збору листя. Як добриво можна використовувати Нітрофоску в дозуванні, що відповідає інструкції, або внести на кожен м² грядки 15-20 г будь-якого азотного добрива.

Збір подорожника

Найкраще займатися збором сировини після дощу, дозволивши листю рослини просохнути. Урожай подорожника першого року збирають один раз, а дво-трирічного – двічі за сезон: уперше – на самому початку цвітіння, вдруге – місяці за півтора-два до настання осені, щоб подорожник до кінця вегетаційного періоду встиг зміцніти й відростити розетку листя. Збирають листя подорожника, довжина якого сягає 10-12 см. Для отримання сухої сировини листя сушать під навісом або в приміщенні з гарною вентиляцією при 40-50 ºC. Можна сушити листя в підвішеному стані пов'язаним у пучки.

При зборі лікарської сировини дуже важливо не пошкодити розетку й кореневище рослини. Готова сировина є зеленим або буро-зеленим листям, що має слабкий запах і гіркий смак.

Коли дозріє нижня частина суцвіття, збирають насіння подорожника, яке, як і листя, є лікарською сировиною. Суцвіття зрізують біля основи й сушать 3-5 діб, після чого обмолочують.

Види і сорти подорожника

У культурі вирощуються два види подорожника, що дають лікарську сировину.

Подорожник піщаний (лат. Plantago arenaria)

або шорсткий, або індійський, або блошиний, або блошний. Це трав'янистий однорічник із зеленим, залозистоопушеним у верхній частині стеблом, що сягає у висоту 40 см. Листя у цього виду супротивне, цілокрає, лінійне, завдовжки до 7 см, у верхній частині зубчасте. Дрібні квітки зібрані в яйцеподібні головки. Суцвіття теж рясно опушені залозистими волосинками. Плід подорожника блошиного – еліпсоїдальна коробочка з насінням, яке поряд із травою використовується в якості лікарської сировини.

Подорожник великий (лат. Plantago major)

або подорожник більший – багаторічна трав'яниста рослина з коротким кореневищем і ниткоподібним корінням, широкоовальним листям на довгих черешках, зібраним у прикореневу розетку, і дрібними квітками, що утворюють кінцеве циліндричне колосоподібне суцвіття, розташоване на прямостоячому квітконосі заввишки від 15 до 45 см. Плід подорожника великого – багатонасінна коробочка. У якості лікарської сировини використовується свіжа трава подорожника та його листя.

Властивості подорожника – шкода і користь

Лікувальні властивості подорожника

Корисні властивості подорожника народна медицина здавна використовує для лікування бронхіальної астми, плевриту, катару верхніх дихальних шляхів, гострих респіраторних захворювань і туберкульозу. Препарати рослини покращують секрецію шлунку, знімають запалення, очищають кров. Ефективний подорожник при гастриті, виразковій хворобі, кашлюку, ентериті, ентероколіті, малярії, геморої, шкірних хворобах, запальних процесах у сечовому міхурі. Сік рослини знезаражує рани, прискорює регенерацію тканин, виводить гній.

Оскільки подорожник має седативну дію, його призначають при безсонні, неврозах, підвищеній дратівливості. Препарати подорожника знімають набряки й нормалізують тиск. Застосування подорожника при гінекологічних проблемах дозволяє зняти запалення м'язової та слизової оболонки матки, усунути розлад функції яєчників і зупинити маткову кровотечу. Нормалізує подорожник і чоловічу потенцію. Гарні результати показало лікування подорожником енурезу, нефриту й діареї.

Зовнішньо подорожник використовують для якнайшвидшого загоєння порізів і тріщин на п'ятах, додаючи настій подорожника в воду для ножних ванночок, а прикладені на ніч до мозолів і потертостей листя рослини до ранку відновлюють шкірний покрив. Для догляду за руками можна в домашніх умовах приготувати лікувальний крем, змішавши настій подорожника з медом або вершковим маслом. Суху шкіру обличчя корисно протирати соком подорожника, розведеним водою, а якщо додати в розчин крохмаль, то вийде прекрасна маска для обличчя, яку наносять на 20-30 хвилин, а потім змивають прохолодною водою.

До складу листя подорожника входять флавоноїди, провітамін A, аскорбінова кислота, вітамін K, ферменти, полісахариди, уронові кислоти, дубильні речовини, гіркоти. Насіння рослини містить жирні олії, слизи, вуглеводи, амінокислоти й олеанолову кислоту.

Подорожник – протипокази

Протипоказані препарати рослини людям із підвищеною секрецією й кислотністю шлункового соку. Не можна застосовувати їх тим, у кого виявлена індивідуальна незносність подорожника. Небезпечна дія препаратів для людей із підвищеним згортанням крові.

• Повитиці: рослина-паразит – як боротися, фото
• Полин гіркий: вирощування в саду, властивості, види