Підсніжник (лат. Galanthus) – рід трав'янистих багаторічників родини Амарилісові, що включає 18 видів і два природні гібриди. Наукова назва роду перекладається з давньогрецької як молочноквітковий і характеризує забарвлення квіток рослини. Англійцям підсніжник відомий під назвою «снігова сережка» або «снігова краплина», німцям – як «сніговий дзвіночок», а у нас його називають підсніжником за ранню появу на ще мертвій після зими землі – буквально «з-під снігу».

Найбільше видів цієї рослини (16) можна зустріти на Кавказі, і 6 з них занесені до Червоної книги, оскільки перебувають під загрозою зникнення. Багато видів підсніжника вирощують як декоративні рослини, причому введені вони в культуру дуже давно. Наприклад, махрова форма Flore Pleno відома з 1731 року.

Про підсніжники складено багато прекрасних легенд. Одна з них оповідає про те, що в день, коли Адам із Євою покинули Едем, ішов сніг, і замерзла Єва заплакала, а Творець, щоб утішити її, перетворив кілька сніжинок на найперші квіти на Землі – підсніжники.

Квітка підсніжник – опис

Підсніжники – багаторічні цибулинні рослини з коротким періодом вегетації, тривалість якого безпосередньо залежить від клімату регіону виростання. Цибулини діаметром 2-3 см складаються з лусок віком від одного до трьох років. Щороку на цибулині наростає по три луски, у пазухах яких формуються дітки. Блискучі або матові, гладкі або складчасті, кілкоподібні з нижньої сторони листки підсніжника з'являються одночасно з квітками. Вони можуть бути забарвлені в будь-який відтінок зеленого кольору. Квіткова стрілка у підсніжників, у поперечному перерізі округла або злегка сплюснута, блискуча або сиза, завершується приквітковим листком і поникаючою квіткою. До кінця цвітіння стрілка стає порожнистою. Приквітковий листок складається з двох приквітків, а оцвітина – з шести листочків: трьох абсолютно білих зовнішніх і трьох внутрішніх – білих з утвореною штрихами зеленою плямою, розташованою ближче до верхівки. Цвітуть підсніжники в першій половині весни, запилюються їхні квітки комахами. Плід підсніжника – м'ясиста коробочка з кулястим насінням, що відкривається при його дозріванні.

Посадка підсніжників у відкритий ґрунт

Коли садити підсніжники в ґрунт

Найкраще купувати й висаджувати цибулини підсніжників із липня по вересень, а якщо осінь тепла та тривала, то й по листопад. Намагайтеся не купувати посадковий матеріал із розкритими квітками, оскільки відразу ж після посадки вони в'януть і відмирають. Щоправда, цибулина залишається живою, але на наступний рік такі рослини цвітуть слабко, а можуть узагалі не зацвісти. Вибираючи посадковий матеріал, віддайте перевагу щільним, важким цибулинам із непошкодженими захисними оболонками, без ознак початку росту – коренів і зачатків квітконосів, оскільки цибулини, що рушили в ріст, доведеться висадити в ґрунт негайно. Не страшно, якщо на цибулині є порізи, аби не були пошкоджені луски. Не беріть м'яті чи вдарені екземпляри: забиті і притиснуті ділянки згодом майже напевно загниють.

Придбаний посадковий матеріал можна зберігати не довше місяця, але якщо у вас немає можливості вчасно висадити цибулини в ґрунт, зберігайте їх у пластиковому пакеті з перфорацією, пересипавши стружками або тирсою.

Як посадити підсніжники

Весняні підсніжники люблять відкриті ділянки, хоча непогано ростуть й у притінку дерев і кущів. Ґрунт для цих підсніжників краще вологий, добре дренований і пухкий, але в місцях, де застоюється вода, і в важких глинистих ґрунтах їх краще не вирощувати. Цікаво, що квіти підсніжники самі регулюють глибину посадки: якщо ви занурите цибулину в ґрунт занадто глибоко, рослина утворює на квітконосі нову цибулину, але вже на потрібній їй глибині, якщо ж посадка буде недостатньо глибокою, цибулини згодом теж почнуть дрібнішати, але активно приростатимуть дітками.

У будь-якому разі занурювати цибулини підсніжника в ґрунт потрібно не менше ніж на 5 см. Гарніше виглядають підсніжники в групі з 10-30 рослин.

Догляд за підсніжниками в саду

Як виростити підсніжники

Посадка підсніжників та догляд у відкритому ґрунті за першими весняними квітами на диво прості. Поливати підсніжники нема потреби, оскільки ґрунт навесні після танення снігу насичений вологою. Якщо ж зима була безсніжною, а весна видалася сухою, то час від часу слід ґрунт на ділянці зволожувати, інакше підсніжники виростуть невисокими. Полоти бур'яни теж не доведеться: в цю пору бур'ян ще не росте. А ось підживлення зайвими не будуть, однак необхідно дотримуватися в цьому питанні певних обмежень: небажано вносити в ґрунт добрива з високим умістом азоту, що стимулює інтенсивне наростання листової маси, велика кількість якої в умовах підвищеної вологості й невисокої температури повітря може стати основою для розвитку грибкових хвороб. Вибирайте для підсніжників мінеральні комплекси, до складу яких входить більше калійних і фосфорних добрив, оскільки калій сприяє формуванню міцних здорових цибулин, що добре зимують у ґрунті, а фосфор стимулює цвітіння підсніжників.

Пересадка підсніжників у саду

Пересаджують підсніжники з одного місця на інше один раз на п'ять-шість років, хоча вони можуть рости на одному місці набагато довше. Річ у тім, що за один сезон на цибулині утворюється до двох діток, тобто за шість років вона може сильно обрости дочірніми цибулинами, які врешті-решт почнуть страждати від нестачі живлення. Ось тому цибулини потрібно ділити й розсаджувати.

Розмноження підсніжників

Для поділу й пересадки підсніжник викопують, поки його листя ще не зовсім зів'яло чи засохло. Цибулини ділять, не очищаючи від землі, і, припудривши зрізи вугільним порошком, негайно висаджують у підготовлений заздалегідь ґрунт.

Вирощуються підсніжник і насіннєвим способом, проте немає сенсу витрачати час на посів насіння, оскільки підсніжники прекрасно розмножуються самосівом. Сіянці зацвітуть через 4-5 років.

Підсніжники після цвітіння

По завершенні цвітіння листя підсніжників зрізають не відразу, а тільки тоді, коли вони відімруть природним шляхом, інакше ви порушите процес відновлення цибулини, без якого стане неможливим цвітіння в наступному році. Крім того, листя допомагає цибулині накопичувати поживні речовини, щоб вона могла нормально перезимувати в землі.

Якщо ви садили підсніжники в ґрунт під зиму, потрібно пізньої осені вкрити ділянку шаром торфу або перегною.

Шкідники і хвороби підсніжників

Хвороби підсніжників

Підсніжники можуть потерпати від грибкових чи вірусних інфекцій. При ураженні вірусами на наземних органах рослини з'являються світло-зелені й жовтуваті штрихи чи мітки, фактура листя стає горбистою, а краї листової пластини загортаються. Хворий екземпляр потрібно негайно спалити, а місце, де він ріс, пролити міцним розчином марганцівки.

Чорні або коричневі штрихи та плями на листках підсніжників можуть свідчити про їх ураження іржею, а пухнастий сірий наліт – ознака сірої гнилі. Уражені органи й ділянки потрібно вирізати та спалити, а рослини та ґрунт навколо них обробити розчином фунгіцидного препарату, приготовленого згідно з інструкцією.

Жовті плями на листі підсніжників можуть бути ознакою хлорозу, що виникає через поганий дренаж або дефіциту в ґрунті заліза. Внесіть у ґрунт цей елемент у хелатній формі, і рослина поступово одужає.

Шкідники підсніжників

Із комах небезпеку для підсніжників становлять гусінь метеликів-совок і нематоди. Гусінь совок, що пошкоджує цибулини квітів, збирають і знищують восени під час прополювання, коли вони готуються до лялькування. Боротися з нематодами набагато складніше. Нематоди – дуже дрібні черв'яки, яких неозброєним оком не побачити, зате добре помітні наслідки їхньої руйнівної діяльності: по краях листя підсніжника з'являються жовтуваті пухлини неправильної форми, а на розрізі цибулини видно темну пляму, яка відокремлює уражену частину від здорової. Хворі рослини знищують, а здорові викопують, відмивають від землі й тримають 3-4 години у воді температури 40-45 ºC. На ділянці, де були виявлені нематоди, цибулинні рослини не висаджують упродовж 5 років.

Але не тільки комахи є ворогами підсніжників. Докучають квітам також гризуни – кроти й миші, які пошкоджують під землею цибулини квітів або тягнуть їх у свої нори. Цибулини в місцях погризів починають гнити, рослини погано ростуть і виглядають ослабленими. Необхідно вилучити хворі цибулини, обрізати гниючі ділянки до здорової тканини, присипати зрізи золою або вугільним порошком і дати їм підсохнути. Врятувати від мишей цибулини підсніжників можна, якщо в діаметрі трьох метрів не садити багаторічників, що утворюють куртини, чи трав'янисті рослини з дернинами, в яких селяться миші: далі трьох метрів від своїх гнізд миші не відходять. Що стосується кротів, то для них потрібно розкладати по ділянці пастки й приманки з отрутою.

Можуть завдавати шкоди підсніжникам і підземні слимаки, які живуть у багатих глинистих ґрунтах. Знищують черевоногих молюсків спеціальними засобами, але найкраще при посадці засипати цибулину по саму маківку рінню, а вже потім заповнити ґрунтом простір ямки, що залишився.

Види і сорти підсніжників

На початку статті ми написали, що науковцями описано 18 видів підсніжника, але насправді досі нема визначеності в питанні, що вважати видом, а що різновидом або формою. Пропонуємо вам знайомство з найвідомішими в культурі рослинами роду Підсніжник, а вже вид це або різновид, для вирощування великого значення не має.

Підсніжник альпійський (Galanthus alpinus = Galanthus schaoricus)

– ендем Західного Закавказзя з цибулиною завдовжки до 3,5 і діаметром до 2 см. Листя у рослини темно-зелене з сизим нальотом, широколанцетне, квітконос заввишки від 6 до 9 см, квітки білі.

Підсніжник кавказький (Galanthus caucasicus)

зростає в лісах нижнього та середнього поясів Центрального Закавказзя. У нього плоскі лінійні сизі листки завдовжки до 30 см, квітконоси заввишки до 10 см і білі запашні квітки завдовжки до 2,5 і діаметром до 1,5 см. На внутрішніх частках оцвітини зелені цятки, розташовані ближче до кінців пелюсток. У культурі рослина з 1887 року.

Підсніжник Борткевича (Galanthus bortkewitschianus)

– ендем Північного Кавказу, названий на честь видатного дендролога і лісовода В.М. Борткевича. У цієї рослини цибулина завдовжки 3-4 см при діаметрі 2-3 см, темно-зелене, вкрите сизим нальотом ланцетоподібне листя, квіткова стрілка заввишки до 6 см і білі квіти з зеленими цятками.

Підсніжник кілікійський (Galanthus cilicicus = Galanthus rizehensis)

зустрічається в горах і передгір'ях Малої Азії і в районі Батумі. Це рослина з лінійним темно-зеленим матовим листям, квітконосом завдовжки до 18 см і білими квітками з зеленими плямами на внутрішніх листочках оцвітини.

Підсніжник Елвіса (Galanthus elwesii)

названий на честь відомого колекціонера Джона Генрі Елвіса. Зустрічається вид у горах Південно-Східної Європи та Малої Азії, в Молдові й Одеській області України. Це високоросла рослина, квіткові стрілки якої можуть сягати у висоту 25 см. Листя у підсніжника Елвіса широке, голубувато-зелене, квітки запашні, великі, кулясті. Вид вирізняється мінливістю: в європейському садівництві культивується 15 форм підсніжника Елвіса. Наприклад:

• Galanthus elwesii var. maxima – рослина з більшим, ніж у основного виду, листям із хвилястими краями.

Підсніжник складчастий (Galanthus plicatus)

виростає в передгір'ях Молдови, Румунії та Криму. Він належить до найбільших представників роду. Особливістю підсніжника складчастого є загнуті назовні краї листя. З початку цвітіння листя вкрите сизим нальотом, потім воно стає темно-зеленим і блискучим. Квітконоси витягуються в висоту до 25 см. Квітки завдовжки до 3 см і до 4 см у діаметрі мають сильний приємний аромат. У культурі вид із 1592 року. Існує близько десятка садових форм цього виду, найпопулярнішою з яких є Ваграм – сорт із махровими квітками.

Підсніжник широколистий (Galanthus platyphyllus = Galanthus latifolius)

зростає в альпійському і субальпійському поясах Головного Кавказького хребта і є однією з найбільш перспективних рослин для вирощування в північній зоні. Цибулини у нього завдовжки до 5 і діаметром до 3 см, листя блискуче, темно-зелене, квітконос завдовжки від 10 до 20 см, квітки білі з зеленою плямою.

Підсніжник ікарійський (Galanthus ikariae)

зростає в вапняних, кам'янистих і піщаних ґрунтах у вологих тінистих місцях Греції. Цибулина у нього завдовжки до 3 і діаметром до 2,5 см, листя тьмяне, зелене, квітконос заввишки до 21 см, квітки білі з зеленою плямою.

Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis)

або підсніжник звичайний зустрічається серед чагарників, на узліссях і відкритих місцях нижнього середнього й альпійського поясу Передкавказзя та гір Південної і Середньої Європи. Ця ранньовесняна рослина є найпопулярнішою серед садових підсніжників. У неї округла цибулина до 2 см у діаметрі, плоске сизе або темно-зелене листя, квітконоси, що сягають у висоту 12 см, і поодинокі пониклі запашні білі квіти до 3 см у діаметрі з зеленою плямою на кінцях внутрішніх листочків оцвітини. У підсніжника білосніжного до 50 садових форм, зокрема махрова:

• var. flore-pleno – рослина з квітконосами заввишки до 10 см і оцвітиною, що складається не з 6, а з 12 великих листочків із жовто-зеленими плямами;
• Lady Elphinstone – рослина з махровими білими квітками та жовтими мітками на сегментах внутрішнього кола;
• Galanthus nivalis subsp. Angustifolius – вузьколиста форма підсніжника білосніжного, що відрізняється від основного виду меншими розмірами.

Із сортів підсніжника білосніжного найчастіше вирощуються:

• Арнотт – підсніжник із широкими і короткими зовнішніми листочками оцвітини;
• Лютесценс – примхливий сорт із блідими й ніжними квітками;
• Scharlockii – рослина з дрібною квіткою і довгим крилом на квітковій стрілці.

Популярністю користуються також сорти підсніжника білосніжного Офелія, Пассі Грін Тіп та Viridapicis.

• Підживлення розсади: чим і як удобрювати
• Пізньоцвіт: вирощування в саду, види і сорти