Абрикос звичайний (лат. Prunus armeniaca) – вид плодового дерева роду Слива родини Розові. Науковці досі точно не знають, звідки взявся абрикос. Одні вважають, що з району Тянь-Шань у Китаї, інші впевнені, що батьківщиною рослини є Вірменія. У всякому разі, до Європи абрикос потрапив саме з Вірменії: існує версія, що Олександр Македонський привіз його до Греції, а звідти дерево потрапило до Італії, проте документальних підтверджень цьому немає.
Розові
У родину Розові включено 4 підродини, 100 з гаком родів і майже 5000 видів однодольних рослин, які ростуть повсюдно, але найбільше видове різноманіття спостерігається в субтропіках і в районах із помірним кліматом. У жодному ареалі розові зазвичай не домінують, але їхня роль дуже помітна.
Листя у розових може бути простим, а може бути складним, частіше воно розташоване в черговому порядку, але у деяких рослин – у супротивному. Правильні, досить великі білі, рожеві, жовті чи яскраво-червоні квітки розових запилюються вітром, осами, джмелями та бджолами. Плодоносять розові багатогорішками, багатолистівками, багатокістянками, однокістянками, яблуками та коробочками. Насіння розових не має ендосперму.
До розових належать основні плодові дерева середньої смуги, а також мушмула, айва, персик та інші, ягідні чагарники – малина, костяниця (кам’яниця), ожина несійська (ведмежина), ірга й інші, декоративні культури (спірея, пухироплідник, садові та кімнатні троянди), ефіроолійні (лавровишня) та лікарські рослини (шипшина, манжетка, черемха, аронія, родовик, калган, перстач).
Хеномелес японський (лат. Chaenomeles japonica), або айва японська – вид квіткових дводольних рослин роду Хеномелес родини Розові. Батьківщиною виду є Японія, хоча рослина широко вирощується також у Китаї та Європі. Родова назва дослівно перекладається з грецької як «розколоти яблуко».
Айва звичайна, або айва довгаста (лат. Cydonia), є однотипним родом деревних рослин родини Розові, поширених у природі Середньої Азії, Закавказзя та Кавказу, а також помірних районів Азії, Центральної і Південної Європи, де вона росте на узліссях, вирубках і галявинах, по берегах річок і струмків, у нижньому поясі гір. Айва воліє пухкі, вологі та родючі піщані, важкі суглинні, червоноземні і чорноземні ґрунти.
Алича (лат. Prunus cerasifera), або слива розчепірена, або слива вишненосна – вид роду Слива родини Розові, дерев’яниста плодова рослина, що є однією з вихідних форм сливи домашньої. Слово алича прийшло з азербайджанської мови й означає «дрібна слива». Сама рослина родом із Передньої Азії та Закавказзя, в дикому вигляді аличу можна зустріти також на півдні України, в Молдові, на Тянь-Шані, Балканах, у Ірані та на Північному Кавказі. У культурі її вирощують у Росії, в Україні, у Західній Європі та Азії.
Чорноплідна аронія, або чорноплідна горобина (лат. Aronia melanocarpa) – плодовий чагарник або дерево, що належить до виду Аронія родини Розові. Назва рослини в перекладі з грецької означає допомога, користь. Походить горобина аронія зі східної частини Північної Америки, де росте по берегах озер і річок. Усього в Північній Америці можна зустріти до 20 видів чорноплідної горобини. У Європі аронію вирощували як декоративну рослину, але в XIX столітті Мічурін виявив, що вона невибаглива й придатна для селекції, і в результаті ягода аронія зростає сьогодні буквально повсюдно.
Рослина вишня (лат. Cerasus) – підрід роду Слива родини Розові. Назва «вишня» походить від тієї ж основи, що й німецьке Weichse, що означає «черешня», і латинське viscum – «пташиний клей», тому початкове значення цієї назви можна визначити як «дерево з клейким соком». Латинська назва вишні cerasus походить від назви міста Керасунд, на околицях якого в достатку росли смачні вишні, які римляни назвали керасундськими плодами, звідси і французьке cerise, іспанське cereza, португальське cereja, англійське cherry й українське черешня, яку римляни називали пташиною вишнею.
Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років. Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.
Горобина (лат. Sorbus) є родом деревних рослин триби Яблуневі родини Розові, в якому за різними даними налічується від 80 до 100 видів. А рослина горобина звичайна, або червона (лат. Sorbus aucuparia) – плодове дерево, вид роду Горобина, дуже поширений майже по всій Європі, у Передній Азії й на Кавказі. Ареал виду доходить до Крайньої Півночі, а в горах горобина червона вже у вигляді чагарнику піднімається до кордону рослинності. Родова назва sorbus походить із кельтської мови, перекладається як «терпкий, гіркий» і характеризує смак плодів горобини. Видова назва походить від латинських слів, що у перекладі означають «птах» і «ловити»: плоди горобини використовувалися для приманювання птахів.
Горобинник (лат. Sorbaria) – рід рослин родини Розові, представники якого в природних умовах ростуть в Азії. В роду 10 видів. Наукова назва роду походить від латинського Sorbus, що означає «горобина», і дана рослинам цього роду за схожість їхніх листків із листям горобини звичайної.
Груша (лат. Pyrus) – рід декоративних і плодових листопадних чагарників і дерев родини Розові. Відомо близько 60 видів цього роду. Культивували грушу ще в Стародавній Греції, Римі і Персії. У дикому вигляді груша росте в теплому поясі Євразії, а також у районах із помірним кліматом. Сьогодні, завдяки роботі селекціонерів, цю культуру, яка налічує не одну тисячу сортів, вирощують і в більш прохолодних регіонах – у Підмосков'ї, на Уралі і в Західному Сибіру.
Догляд за малиною після завершення плодоношення полягає в обрізуванні, підживленні, мульчуванні, захисті від хвороб і шкідників та підготовці малинників до зими. Однак не всі ці заходи здійснюють безпосередньо після збору ягід: одні потрібно виконати раніше, інші – пізніше.
Полуниця – повсякденна назва рослини і ягід суниці мускатної (лат. Fragaria moschata = Fragaria elatior), що отримала широке розповсюдження в XX столітті. Суниця мускусна, вона ж суниця мускатна, вона ж суниця висока або шпанська, а іноді просто шпанка, вона ж полуниця висока, садова, справжня, європейська – трав'янистий багаторічник роду Суниця родини Розові.
Рослина ірга, або коринка (лат. Amelanchier) належить до роду триби Яблуневі родини Розові і є невеликим деревцем або листопадним чагарником. Латинська назва ірги має чи то провансальське, чи то кельтське походження і перекладається як «приносити мед». Англійці називають іргу тіньовим чагарником, червневою або корисною ягодою, а американці зберегли за нею ім'я, дане корінними жителями країни, індіанцями – «саскатун».
Що таке йошта? Рослина йошта – це гібрид аґрусу розчепіреного, аґрусу звичайного і чорної смородини. Назву Josta (нім.) утворено від перших складів двох німецьких слів: Johannisbeere (смородина) і Stachelbeere (аґрус). З'явився чагарник йошта в 70-их роках минулого століття завдяки багаторічній праці селекціонера з ФРН Рудольфа Бауера. Однак для промислового вирощування гібрид смородини і аґрусу йошта був підготовлений тільки в 1989 році. У нашій країні йошта ще не отримала широкої популярності, але в Західній Європі її вирощують повсюдно.
Рослина керія (лат. Kerria) – листопадний чагарник із родини Розоцвіті, який походить із лісових і гірських районів Японії і південно-західного Китаю. Названо чагарник керію на честь першого садівника Королівського ботанічного саду Цейлону і відомого колекціонера рослин Вільяма Керра.
Кизильник блискучий (лат. Cotoneaster lucidus) – вид чагарників родини Розові, в природі зустрічається на річкових ріняках, скелястих схилах і в змішаних лісах Китаю й Алтаю. Ця невибаглива декоративна рослина широко використовується в ландшафтному дизайні. Родову назву рослини складено з двох слів, що в перекладі означають «айва» й «подібний, що має вигляд», це пояснюється схожістю листя кизильника блискучого з листям айви.
Кизильник (лат. Cotoneaster) – рід вічнозелених або листопадних повільно зростаючих чагарників, а також дрібних дерев родини Розові. Назва чагарнику складена швейцарським ботаніком Каспаром Баугіном із двох грецьких слів: cotonea, що означає «айва», і aster – «подібний, схожий». Пояснюється це тим, що листя одного виду кизильнику має сильну подібність із листям айви. Рід Кизильник представлений більш ніж сотнею видів, різновидів і сортів, що ростуть у природі в Північній Африці і Євразії.
Вирощування малини в відкритому ґрунті – звичайна справа. Свіжі, соковиті ягоди, зібрані в малиннику, прекрасні на смак і дуже корисні. На жаль, не в усіх є сад для вирощування фруктових та ягідних рослин.
Ремонтантна малина – група сортів культури, які вирізняються здатністю плодоносити і на однорічних, і на дворічних пагонах. Сорти з такими характеристиками відомі в садівництві вже близько 200 років. З ремонтантної малини можна знімати один урожай на рік, а можна і два, проте якість ягід другого врожаю буде нижчою. Селекційні роботи з виведення пристосованої до клімату середньої смуги ремонтантної малини почалися в 70-х роках минулого століття, і відтоді з'явилося безліч надійних сортів, що вже встигли стати популярними.
Рослина мигдаль – невелике дерево або чагарник підроду Мигдаль роду Слива родини Розові. Його помилково вважають горіхом, хоча насправді він є кісточковим плодом. Мигдаль зростав у Середземномор'ї і Середній Азії за багато століть до нашої ери. Сьогодні він поширений також у Китаї, Каліфорнії, Словаччині, Чехії та Південній Моравії. Це світлолюбна і посухостійка культура, що зростає в природі невеликими групками по кілька дерев або кущів на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря. У Росії мигдаль звичайний зазвичай зустрічається в південній зоні європейської частини.
Рослина мигдаль (Prunus dulcis) – невелике дерево або чагарник підроду Мигдаль роду Слива родини Розові. Підрід об'єднує близько 40 видів мигдалю, але в культурі вирощують тільки мигдаль звичайний. Мигдаль вважають горіхом, однак насправді він є кісточковим плодом. Дерево мигдаль походить із Середземномор'я і Середньої Азії – воно з'явилося в цих районах ще до нашої ери. Сьогодні мигдаль, крім Середньої Азії і Середземномор'я, росте в Каліфорнії, Китаї, Західному Тянь-Шані, в Криму, на Кавказі, у виноградниках Словаччини, в Чехії і Південній Моравії.
Морошка (лат. Rubus chamaemorus) – вид трав'янистих багаторічників роду Рубус родини Розові з їстівними плодами. Наукову назву утворено від давньогрецького «на землі» і латинського «шовковиця» – «земляна шовковиця». Морошкою називають і рослину, і її плоди. Відома ця культура також як болотяний вогонь, болотяний стражник, північний апельсин, арктична малина, мохова смородина, глошина й царська ягода.
Мушмула, або чишкун (лат. Mespilus) – рід листопадних рослин родини Розові. За даними The Plant List у роду всього три види. Слово «мушмула» запозичене з турецької мови, в яку воно потрапило з грецької. Як культурна рослина вирощується мушмула німецька, або звичайна, родом не з Німеччини, як можна було би припустити, а з Південно-Західної Азії та Південно-Східної Європи. До Німеччини мушмулу завезли римляни. Сьогодні в дикому вигляді вона зустрічається в Азербайджані, Південній Осетії, Грузії, Вірменії, на Північному Кавказі, на південному березі Криму і навіть у центральних областях України.
Нектарин, або персик голоплідний, є різновидом персика з гладкою, як у сливи, шкіркою. У Китаї нектарин вирощують уже понад 2000 років. У Європі перший опис нектарина з'являється в XIV столітті, в англомовних джерелах назва «нектарин» уперше згадується в 1616 році, а популярності на території Європи рослина набула вже в XX столітті, коли з'явилися великоплідні сорти нектарина. Сьогодні в промислових масштабах нектарини вирощують у Середземномор'ї – в Італії, Тунісі, Греції, на Кіпрі і в країнах колишньої Югославії. Нектарин стійкішій до захворювань і комах-шкідників, ніж персик, а його зимостійкі сорти придатні для вирощування навіть у Волгоградській області.
Ягода ожина є підродом роду Рубус родини Розові. У нашому кліматі найчастіше вирощують ожину сизу (Rubus caesius) – російською «ежевику», і ожину кущисту (Rubus fruticosus), яку зазвичай називають ведмежиною або ожиною-чорницею. Попри те, що ожина – близька родичка цілющої малини, в Європі ця ягода в промислових масштабах не вирощується, а ось в Америці ожина – одна з найбільш затребуваних ягідних культур.
Чайно-гібридні троянди – група сортів, отримана в результаті схрещування чайної китайської троянди та троянди ремонтантної. Гібриди виявилися дуже вдалими: форма й аромат квітки, широка палітра барв цих садових троянд просто заворожують, а їхнє цвітіння може тривати з весни до пізньої осені. Чайно-гібридні троянди можуть з успіхом вирощувати навіть новачки, оскільки ці рослини невибагливі в догляді.
Персик (лат. Prunus persica) – рослина підроду Мигдаль родини Розові. Звідки походить рослина, достовірних даних немає. У всякому разі, відомо, що в природі Північного Китаю росте персик Давида, який є дикоростучою формою персика звичайного. У культурі дерево вирощують у теплих регіонах, а чемпіоном із промислового вирощування персиків є Китай.
Рослина перстач (лат. Potentilla), або лапчатка, – один із найчисленніших видів рід родини Розові, найбільш характерними представниками якого є перстач гусячий і перстач прямостоячий, або калган-трава. Велика частина видів цього численного роду зростає в північній півкулі. Назва рослини походить від латинського слова potent – що означає «сильний, могутній» і, мабуть, характеризує силу і могутність цілющих властивостей деяких рослин цього роду, відомих людству з давніх-давен. Серед перстачів, яких у світі існує близько півтисячі, багато трав'янистих видів, проте є і чагарники. І в садовій культурі вирощується як трава перстач, так і чагарник перстач.
Піраканта (лат. Pyracantha) – рід вічнозелених колючих чагарників родини Розові, поширених у Південно-Східній Азії і на півдні Європи. Назва роду походить від двох грецьких слів, що означають «вогонь» і «колючка», тобто слово піраканта можна перекласти як «вогненна колючка» або «колюча рослина з вогненно-червоними плодами». У роду шість або сім видів. Вирощують піраканту як декоративну незимостійку рослину: тільки деякі гібридні сорти піраканти витримують холоди до - 20 ºC.
Ремонтантність – це здатність рослин до повторного або багаторазового плодоношення упродовж одного вегетаційного періоду. Ремонтантність спостерігаються у таких культур: полуниця, суниця, малина й деякі цитрусові. У цій статті ми познайомимо вас із правилами вирощування ремонтантної полуниці: як здійснюється посадка та догляд за ремонтантною полуницею в різні пори року, як захистити її від шкідників і хвороб, як розмножувати і як обрізати ремонтантну полуницю.
- 1
- 2