Ожина – посадка й догляд, вирощування

Автор:
Опубліковано:
Доповнено:

Садова ожинаЯгода ожина є підродом роду Рубус родини Розові. У нашому кліматі найчастіше вирощують ожину сизу (Rubus caesius) – російською «ежевику», і ожину кущисту (Rubus fruticosus), яку зазвичай називають ведмежиною або ожиною-чорницею. Попри те, що ожина – близька родичка цілющої малини, в Європі ця ягода в промислових масштабах не вирощується, а ось в Америці ожина – одна з найбільш затребуваних ягідних культур. Світовий лідер з вирощування ожини – Мексика – практично весь урожай цієї ягоди експортує у США і в Європу. У нашій країні ожина росте тільки у дикій природі і в небагатьох приватних садах, проте популярність ягоди, що перевершує за цілющими властивостями і смаковими якостями малину, поступово і неухильно зростає.

Прослухати статтю

Ожина садова – опис

Садова ожина – чагарник або чагарникова ліана з багаторічним кореневищем і гнучкими стебловими пагонами, вкритими гострими колючками, хоча завдяки роботі селекціонерів уже з'явилася ожина без колючок, що вирізняється стабільною врожайністю та стійкістю до шкідників і захворювань. За наявності опори пагони ожини можуть підніматися на висоту до двох метрів. Листя ожини – трійчасте або п'яти-семироздільне, зубчасте, світло-зеленого кольору, з двох сторін опушене. Квітуча ожина – медонос. Білі квітки ожини діаметром близько трьох сантиметрів розкриваються залежно від сорту та кліматичних умов з червня по серпень. Соковиті плоди ожини, чорні з сизим нальотом, достигають у серпні.

Вирощування ожини в саду

Посадка ожини

Коли саджати ожину.

Вирощування ожини – справа незвична й непроста, але користь ожини для організму людини – переконливий аргумент для садівників-аматорів освоїти агротехніку цієї рідкісної для наших садів ягоди. На відміну від інших розоцвітих культур, найчастіше висаджується ожина навесні, а не восени – в кінці квітня або на початку травня, коли прогріється ґрунт. Знайдіть для неї добре освітлюване сонцем і захищене від вітру місце, оскільки вітер може травмувати листя та ягоди ожини і перешкодити запиленню квіток. Найкраще висаджувати ожину не на рівнинних місцях, а на південних або західних схилах, щоб кущ ожини не постраждав від східного або північного вітру. Добре росте ожина на дренованих, повітропроникних поживних суглинках, непогано почувається і на супіщаних ґрунтах. На карбонатних ґрунтах ожині бракуватиме магнію і заліза. Оптимальний водневий показник для ожини – pH 6. Перед тим, як посадити ожину, слід привести ґрунт на ділянці у відповідність з агротехнічними вимогами культури. Для цього бажано ще з осені звільнити ділянку від бур'янів, шкідників і збудників хвороб. Якщо ви регулярно удобрюєте ґрунт у саду, то спеціально для ожини вносити добрива не потрібно, інакше вона стане бурхливо нарощувати зелень на шкоду плодоношенню. Але якщо ґрунт виснажений культурами, які передували ожині, то при викопуванні ям або борозен під ожину змішайте з верхнім, відкинутим шаром ґрунту органічні та мінеральні добрива з розрахунку 10 кг органіки (гною, компосту або перегною), 15 г суперфосфату, 25 г сірчанокислого калію на один квадратний метр ділянки і засипте цим ґрунтом коріння саджанців ожини при посадці.

Кущ ожини

Посадка ожини навесні.

Якщо ви не знаєте, як виростити ожину і як доглядати за ожиною, то ви звернулися за адресою. Ми постараємося докладно висвітлити цю тему, розуміючи, наскільки складне питання – догляд та вирощування ожини і наскільки важливо для садівника мати в ньому ясність.

Посадка ожини

Щоб максимально знизити ризик невдачі, посадковий матеріал бажано купувати у відомих розплідниках, і найкраще вибирати однорічні саджанці ожини з добре розвиненою кореневою системою, двома стеблами завтовшки понад 0,5 см у діаметрі і (це головне!) з уже сформованою брунькою на корінні. Глибина і ширина ями для саджанця визначається якістю і віком саджанця, але відстань ділянки ожини від посадок інших культур або будівель має бути не менше одного метра, а краще більше. Розмір інтервалу між кущами залежить від здатності сорту до паросткоутворення і способу вирощування ожини, а їх існує два – стрічковий і кущовий. При кущовому способі в одну яму саджають по два-три саджанці ожини з низьким рівнем пагоноутворення і ями розміщують за схемою 1,8 х 1,8 м. Стрічковий спосіб більше підходить сортам із посиленим паросткоутворенням: саджанці висаджуються в борозну безперервним ланцюжком із відстанню між екземплярами близько метра, а між рядами витримується проміжок 2-2,5 м.

Дозріваюча ожина на кущі

Саджанець опускають в яму або борозну, розправляючи коріння в різні боки, і засипають удобреним ґрунтом так, аби брунька, розташована біля основи стебла, була на два або три сантиметри під землею. Однак ґрунт засипають не до рівня поверхні, а так, щоб залишалася улоговинка або виїмка на кілька сантиметрів нижче рівня ділянки. Робиться це для економії води при поливанні і для скупчення у виїмці снігу, дощової або талої води. Потім ґрунт навколо саджанця ущільнюють і поливають кожен із них трьома-шістьма літрами води, а коли вода вбереться, ямки мульчують торфогнійним компостом або просто гноєм. Після посадки пагони саджанців обрізують на висоті 20 см над поверхнею, а плодові гілочки видаляють зовсім.

Ягоди ожини

Догляд за ожиною

Вирощування ожини в саду.

Догляд за садовою ожиною полягає в регулярних поливаннях, розпушуванні ґрунту, прополюванні бур'янів (якщо з якоїсь причини ви не замульчували ділянку), підживленні, а також у проведенні профілактичних або, за необхідності, лікувальних заходів із боротьби з хворобами та шкідниками і, крім усього перерахованого, в обрізуванні і формуванні кущів. Як бачите, посадка ожини і догляд за нею трудомісткі і потребують спеціальних знань, тому поставтеся до наших порад з усією серйозністю.

Догляд за ожиною навесні

в першу чергу вимагає встановлення шпалер, до яких пізніше ви підв'язуватимете шпагатом плодоносні пагони рослини. Міцні стовпи висотою до двох метрів вкопують на початку і в кінці ряду з обох боків кущів, а також між першим і останнім через кожні 10 метрів, між стовпами натягають три ряди оцинкованого дроту: перший ряд – на висоті 50-75 см від ґрунту, другий – на висоті 125 см, третій – на висоті 180 см. До найвищого дроту підв'язують стебла другого року, які плодоноситимуть у поточному році, молоді пагони підв'язувати до дроту не потрібно, варто лише спрямувати їх, а вони самі схопляться за дріт. Направляти пагони потрібно постійно, вони не повинні рости хаотично.

Вирощування садової ожини

Якщо ви вирощуєте пряморослу ожину, знайте, що в перший рік вона врожаю не дасть, а щоб отримати врожай наступного року, необхідно провести пінцирування основних молодих пагонів, які досягли висоти 100-120 см – їхні верхівки вкорочують на 10 см, а коли почнуть відростати бічні гілки, їх злегка вкорочують, як тільки вони досягнуть 50 см у висоту. В результаті кущ ожини виглядає компактно, але на врожаї це не позначається.

Посаджені в поточному році саджанці ожини поливають регулярно протягом перших півтора місяців, а також у посушливу пору. Плодоносні кущі потребують поливу в період інтенсивного розвитку і дозрівання ягід. Для зволоження ґрунту не можна використовувати колодязну або холодну воду, найкраще набирати дощову або водопровідну воду в бочку або іншу велику посудину і дати їй день-другий відстоятися на сонці.

Стиглі ягоди ожини на кущі

Для гарного врожаю ожини дуже важливий стан ґрунту на ділянці. Якщо в перші два роки ви можете вирощувати в міжряддях ожинника просапні овочеві або сидеральні (що йдуть на добрива) культури, то в наступні роки проходи утримують під чорним паром. У міру появи бур'янів їх видаляють, а ґрунт у міжряддях розпушують по 5-6 разів за сезон на глибину 10-12 см, навколо самих кущів ґрунт сапають або розпушують вилами на глибину 5-8 см 2-3 рази протягом вегетаційного періоду. Якщо ви замульчуєте ділянку соломою, тирсою, хвоєю або лісовим опалим листям, розпушувати ґрунт і боротися з бур'янами на ділянці з ожиною вам доведеться набагато рідше. Крім того, мульчування ділянки п'ятисантиметровим шаром перепрілого гною або торфокомпосту буде не тільки захистом від бур'янів і запобігає утворенню на поверхні ґрунту кірки, а й стане джерелом збалансованого харчування для ожини.

Ще однією особливістю культивування ожини є необхідність притінення ділянки від сонця в період дозрівання плодів, оскільки сонячні промені можуть «припекти» чорні ягоди ожини, позбавити їх товарного вигляду і знизити їхню якість. Щоб звести до мінімуму шкідливий ефект сонячних променів, треба натягнути вздовж рядів притіняючі сітки.

Стиглі ягоди садової ожини

Підживлення ожини.

Строки внесення добрив для ожини такі самі, як і для малини, аґрусу та інших ягідних кущів. Азотні добрива (аміачну селітру або сечовину з розрахунку 20 г на м²) і органіку з високим вмістом азоту (по 4 кг на м²) слід вносити тільки на початку вегетації. Калійні добрива, наприклад, сірчанокислий калій з розрахунку 40 г на м², необхідні ожині щороку, але тільки не ті, які містять хлор. Якщо ви в якості мульчі використовуєте гній, вам не потрібно вносити фосфорні добрива, але якщо ви не використовуєте гній або якусь іншу органіку, фосфати необхідно вносити в ґрунт з розрахунку 50 г на метр квадратний кожні три роки.

Розмноження ожини.

Розмножується ожина влітку, взимку і навесні. Сланку ожину розмножують верхівковими і горизонтальними відведеннями, а кущову – поділом куща, прикореневими паростками або живцюванням.

Незріла ягода ожини садової

Розмноження верхівковими відведеннями – найпростіший спосіб, котрий полягає в тому, що навесні будь-який плетистий пагін можна пригнути до землі і прикопати його верхівку ґрунтом – верхівка швидко дає коріння, а потім і нові пагони з бруньок, що опинилися під землею. Після цього можна відокремити пагін від материнської рослини.

При способі розмноження горизонтальними відведеннями пригинають до землі і засипають ґрунтом не верхівку, а пагін по всій його довжині. В результаті цього утворюється кілька кущиків і, розрізавши прикопаний пагін між новоствореними кущиками, молоді рослини розділяють і висаджують на постійне місце. Цей спосіб дає кращі результати навесні.

Кущову ожину краще розмножувати кореневими паростками, які щорічно з'являються навколо куща. Придатні для відділення і висадки на постійне місце тільки ті з них, які досягли 10 см у висоту. Відсаджувати паростки найкраще в травні або червні – у них буде достатньо часу прижитися на новому місці до холодів.

Гілка садової ожини з ягодами

Бувають сорти ожини, що не дають паростків, і для розмноження цих сортів застосовується поділ куща. Головне в цьому способі – розділити викопаний кущ таким чином, щоб кожна частина була досить розвинена і могла успішно вкоренитися на новому місці. Частина куща зі старим кореневищем підлягає утилізації.

Розмноження живцями використовують, коли хочуть отримати потомство від цінних сортів ожини. У червні-липні з верхньої третини пагона нарізають живці ожини, що складаються з бруньки, листка і частини стебла. Обробіть нижній зріз живців коренеутворюючим засобом, висадіть у невеликі скляночки із сумішшю торфу та перліту (або вермикуліту, або піску, або подрібненого керамзиту) і помістіть скляночки під плівку, підтримуючи в теплиці 96 %-ий рівень вологості. Приблизно за місяць у живців утворюються корені, і їх можна буде висадити на постійне місце.

Якщо вам цікаво, як розмножити ожину якимись іншими способами, то набагато рідше вдаються до розмноження ожини насінням, повітряними відведеннями, здеревілими живцями, відрізками коренів, але всі ці способи складніші у втіленні і не завжди призводять до успіху.

Посадка й догляд за ожиною в саду

Ожина восени.

Догляд за ожиною восени полягає в підготовці кущів до зимівлі. Насамперед потрібно буде провести обрізування ожини, але докладний опис, як це зробити, ви прочитаєте в спеціальному розділі (нижче). Після обрізування замульчуйте землю навколо коренів сухою тирсою або торфом. Проведіть профілактичне обприскування кущів ожини і ґрунту під ними від хвороб мідним купоросом, а від шкідників – актеліком. Якщо у вашому кліматі морози взимку досягають -10 ºC, ожину доведеться вкривати. Правда, морозостійкі сорти таку температуру зносять нормально, їм небезпечний мороз нижче 20 ºC. Є кілька способів укриття ожини. Можна, наприклад, після обрізування зняти гілки зі шпалер, укласти на землю, засипати кукурудзяним листям, а зверху настелити покривний матеріал – поліетиленову плівку. Укласти на землю пагони прямостоячих сортів ожини і не зламати їх при цьому нелегко, тому рекомендуємо з останнього місяця літа на верхній частині пагонів закріплювати вантаж, який поступово пригне гілки до землі. Ожина не схильна до випрівання під укриттям, тому як утеплювач можна використовувати перегній, сіно, солому або тирсу. Не рекомендується застосування в цій якості опале з плодових дерев листя, оскільки на ньому можуть бути небезпечні для ожини мікроорганізми. Листя ожини, що осипалося восени, теж бажано згребти і спалити.

Кущі садової ожини

Обрізування ожини

Коли обрізати ожину.

Обрізування ожини – клопітка справа, але проводити її треба регулярно. Обробку кущів ожини секатором проводять і навесні, і влітку, і восени. Ожина ділиться на пряморослу, яку називають ведмежина, і сланку – росяника. Пагони ведмежини досягають у висоту трьох метрів і навіть більше, вона утворює багато пагонів заміщення, як і малина, плодоносить ожина пряморосла на дворічних пагонах. Більша частина сортів росяники кореневої парості не дає, пагони в неї схожі на батоги з великою кількістю плодових гілочок.

Листя молодої ожини

Як обрізати ожину.

Навесні в ожини ще до пробудження бруньок обрізають сухі та зламані після зимівлі стебла, а також підморожені верхівки пагонів до першої здорової бруньки. Кущі першого року зростання піддають подвійному обрізуванню: для стимуляції росту бічних пагонів у травні на 5-7 см вкорочують верхівки гілок, а в липні обрізають на 7-10 см верхівки тих бічних пагонів, які досягли півметрової довжини, крім того, з них залишають тільки 6-8 найміцніших, а інші підлягають видаленню. У зрілих кущів, крім підмерзлих і зламаних гілок, навесні видаляють усі слабкі пагони, залишивши на кущі тільки 4-10 міцних гілок, бічні відгалуження вкорочують до 20-40 см таким чином, щоб на них залишалося по 8-12 бруньок. Протягом вегетаційного періоду видаляйте кореневі пагони, що з'являються влітку, залишаючи тільки ті, що виросли з весни – саме вони наступного року плодоноситимуть.

Дозріваюча ожина

Ці весняні пагони восени потрібно підрізати на висоті 1,7-2 м. Крім того, видаліть усі слабкі гілки і, головне, виріжте під корінь всі пагони другого року відразу після того, як вони перестали плодоносити – ягід вони вже не дадуть, тому даремно витрачати на них харчування і сили рослині не потрібно.

Шкідники і хвороби ожини

Захворювання ожини.

І хвороби, і шкідники в ожини та малини спільні. Так само, як і малина, ожина в наших садах потерпає від іржі, борошнистої роси, антракнозу, септоріозу або білої плямистості, від дідімели або пурпурової плямистості, ботрітіса або сірої гнилі, а також від нестачі або надлишку в ґрунті мікроелементів і порушення правил агротехніки виду.

Іржа, що вражає ожину, може бути бокальчастою або стовпчастою. Перша з'являється в саду, якщо десь недалеко на березі водойми зростає осока, друга заноситься вітром із зростаючих поблизу кедрів або сосен. І в тому, і в іншому випадку хворіють тільки ослаблені екземпляри рослин. Недуга проявляється на початку літа утворенням на листі ожини помаранчево-коричневих точок, які перетворюються пізніше на подушечки на нижньому боці листка. Якщо розвиток хвороби не зупинити, вона може позбавити вас 60 % врожаю. Для профілактики використовують обробку рослин одновідсотковою бордоською рідиною по листю, яке щойно розпустилося, після збору врожаю проводять ще один сеанс такої обробки – вона допоможе вам уберегти ожинник не лише від іржі, а й від багатьох інших хвороб. Як ліки від іржі захворілі кущі в теплий день (температура повинна бути не нижче 16 ºC) обробляють сірчаними препаратами – розчином колоїдної сірки, наприклад, яку застосовують і проти інших грибкових хвороб, а також проти попелиці та кліщів.

Дрібні ягоди ожини

Антракноз може вразити ожину в кінці травня або на початку червня, якщо надовго затягнеться дощова волога погода: на молодих пагонах з'являються овальні фіолетові плями, які, поступово збільшуючись і доходячи до тканин кори, утворюють на ній сірі виразки з пурпуровими краями. На листі теж з'являються плями з червонуватою облямівкою. Взимку вражені пагони гинуть. Як превентивний захід ретельно оглядайте при купівлі посадковий матеріал. Удобрюйте ожину торфогнійним компостом, видаляйте бур'яни на ділянці. Профілактики і лікування антракнозу проводиться тими самими засобами, що й боротьба з іржею.

Септоріоз, або біла плямистість, поширений всюди. Він вражає листя та пагони ожини і виглядає, як блідо-коричневі плями, що згодом світлішають, із темнішою облямівкою. Пурпурова плямистість, або дідімела, губить бруньки ожини, листя сохне й опадає, може всохнути і стебло. Починається хвороба з появи невеликих буро-фіолетових плям на нижній і середній частинах рослини. З перебігом хвороби бруньки чорніють, листя стає ламким, на ньому утворюються некротичні темні плями з жовтою облямівкою.

Ботрітіс, або сіра гниль, теж активніше розвивається на ожині при вологій погоді, вражаючи гниллю ягоди. Щоб уникнути ураження ботрітісом, намагайтеся не вирощувати ожину в тісняві – кущі повинні добре провітрюватися. Ну і, нарешті, головний ворог малини та ожини – борошниста роса, або сферотека, що вкриває плоди, листя і пагони пухким білим нальотом. Боротьбу з усіма цими хворобами ведуть тими самими способами і засобами, що й боротьбу з іржею або антракнозом. А головне, намагайтеся не порушувати агротехнічні правила вирощування ожини, щоб до ослабленої неправильним доглядом рослини не прив'язалась якась хвороба.

Незріла ягода ожини

Іноді трапляється, що ожина жовтіє. Найпевніше, це ознака нестачі або надлишку мікроелементів. Проаналізуйте кількість і якість внесених вами добрив і знайдіть, у чому полягає ваша помилка.

Шкідники ожини.

Комахи, здатні завдати шкоди ожині: кліщі (павутинний і волосистий малинний), малинна брунькова міль, малинно-суничний довгоносик, малиновий жук, горіхотворки, а також попелиця, галиці і гусені метеликів – вогнівок, малинових скляниць. У боротьбі з цими шкідниками гарні результати дає обприскування кущів ожини актеліком або карбофосом, непогано справляється з ними фітоверм і акарін. Якщо ви візьмете собі за правило проводити профілактичну обробку ожини цими препаратами навесні, до розпускання бруньок, і восени, після збору врожаю, то зможете захистити ожину і себе від неприємних сюрпризів – нападу комах, що знищують ваші надії на добрий врожай.

Цвітіння ожини садової

Сорти ожини

Ми вже познайомили вас із відмінностями між пряморослою і сланкою ожиною. Опис сортів ожини не дозволяє дотримуватися суворої класифікації, оскільки сучасні гібриди та сортоформи цієї ягоди, що набуває популярності, іноді поєднують у собі як ознаки прямостоячого виду, умовно званого ведмежиною, так і особливості сланкої ожини, іменованої для зручності росяникою. Отже, найкращі сорти ожини:

  • Агавам – один із найстаріших американських сортів, середньостиглий, вирізняється неймовірною зимостійкістю: його плодові бруньки пошкоджуються тільки при температурі -27 ºC, а коріння і стебла витримують холоди до -40 ºC. Пагони в ожини цього сорту потужні, гранчасті і дуже колючкуваті, ягоди важать близько трьох грамів. Урожайність сягає чотирьох кілограмів з куща. Агавам стійкий до іржі, стеблового раку та антракнозу;
  • Торнфрі – гібридна безколючкова ожина, виведена багато років тому, але досі популярна серед дачників. Цей сорт дозріває рано, вирізняється високою врожайністю, невибагливістю до умов вирощування, досить зимостійкий і поєднує в собі властивості і ведмежини, і росяники;
  • Карака Блек – новий сорт, ультра ранньостиглий, але при цьому плодоносить до самих холодів. Ягоди цього сорту витягнутої форми і важать від 20 до 30 (!) грамів, у них чудові смакові якості, що вирізняються високою цукристістю і соковитістю. Карака Блек – один із найбільш посухостійких сортів ожини, він несприйнятливий до всіх ожинових захворювань, на його гнучких стеблах зовсім небагато колючок. Єдиний недолік сорту – його невисока морозостійкість;
Плоди ожини
  • Нетчез – рано дозріваючі ягоди цього сорту справді величезні, їхній вишневий смак дивовижний, на стеблах немає колючок. Це один з останніх продуктів американських селекціонерів зі штату Арканзас;
  • Полар – польський зимостійкий сорт, що не потребує зимового укриття. Компактні кущі дають добрий врожай, ягоди великі, смак приємний кисло-солодкий;
  • Валдо – продукт англійських селекціонерів – мініатюрні, компактні кущі, що займають небагато місця і майже не потребують формування. Дає високі врожаї з середини липня, зимостійкий;
  • Лох Тей – теж англійський сорт, невибагливий до умов вирощування. Ягоди дрібні, але дуже смачні. З одного куща можна зібрати кілька відер плодів.
Ожина

Ремонтантні сорти ожини виведені селекціонерами не так давно, тому ще не дуже вивчені. Плодоносять вони до самих заморозків, перед зимою ви можете зрізати у них усі пагони, а проте наступного літа вони все одно дадуть урожай: ягоди почнуть дозрівати на відрослих з початку весни пагонах. Перший урожай можна збирати вже в червні, а з серпня почнуть визрівати ягоди другого врожаю. Іноді ремонтантна ожина плодоносить практично без перерви. Проблема ремонтантних сортів – їхні гострі шпичаки, проте перманентне цвітіння кущів надзвичайно декоративне – квітки досягають іноді 7-8 см у діаметрі. Із сортів ожини ремонтантної добре зарекомендували себе американські гібриди сортосерії Прайм:

  • Прайм Арк 45 виведено в 2009 році. Кущі досягають двометрової висоти. Прямі міцні пагони усіяні колючками, ягоди подовженої форми, щільні, дуже солодкі. Перші плоди з'являються в червні, вдруге плодоношення починається у серпні і триває до самих морозів;
  • Прайм Ян – прямостоячі шпичакуваті пагони, середнього розміру щільні подовжені солодкі ягоди з ароматом яблук. Найбільш ранній із ремонтантних сортів;
  • Прайм Джим – сорт виведено в 2004 році. Пагони прямі, міцні, шпичакуваті. Ягоди великі, видовженої форми, кисло-солодкого смаку. Дивовижно виглядає квітучий кущ у великих білих квітках і ніжно-рожевих бутонах.
Ягоди на кущі ожини

Властивості ожини і протипокази

Ягоди ожини, як і ягоди спорідненої їй малини, є цілим вітамінним комплексом – каротин (провітамін A), вітаміни C, E, P і K. Містять плоди ожини і такі мінеральні речовини, як натрій, кальцій, калій, фосфор, магній, мідь, залізо, хром, молібден, барій, ванадій і нікель. Багаті вони на клітковину, глюкозу і фруктозу, пектини, а також яблучну, винну, саліцилову та лимонну органічні кислоти. Ягоди ожини покращують обмін речовин і зміцнюють імунітет, вони мають жарознижуючу та антиоксидантну дію і є природним замінником аспірину, проте на відміну від нього ожина не тільки абсолютно безпечна, а й цілюще впливає абсолютно на всі внутрішні органи людини. Благотворно діє ожина і на роботу травної системи, тому її часто включають у раціон пацієнтів, які потерпають від захворювань шлунково-кишкового тракту. Корисні властивості ожини з успіхом використовуються при лікуванні і профілактиці сечокам'яної хвороби та цукрового діабету. Сік з ягід і молодого листя ожини ефективний при трахеїті, бронхіті, фарингіті, ангіні, при лихоманці, гінекологічних хворобах, дизентерії та коліті. Зовнішнім застосуванням соку лікують рани, дерматози, трофічні виразки, екземи, захворювання ясен.

Ожина – користь і шкода

Не тільки ягоди, а й інші частини рослини застосовують у медичних цілях. Дивовижні властивості листя ожини, що багаті на дубильні речовини, вітамін C, амінокислоти і мають ранозагоювальну, в'язку, потогінну, протизапальну, кровоочисну і сечогінну дію. Настій листя ожини рекомендують при серцевих захворюваннях і нервових розладах, відвар і чай з них показаний при недокрів'ї і як заспокійливий і загальнозміцнюючий засіб при клімактеричному неврозі. Відвар листя ожини корисний при гастриті, а свіже листя лікує лишаї та застарілі виразки на ногах.

З кореня ожини виготовляють сечогінне при водянці, а настоянку з нього рекомендують вживати при поганому травленні і кровотечах.

Щодо протипоказань, то їх як таких ожина не має, але у деяких людей може бути незносність ожини, що викликає алергічну реакцію. Симптоми такої незносності проявляються нудотою, проносом, блювотою і набряком слизової іноді через кілька хвилин, а іноді і через кілька днів після прийому ожини.

Оцініть, будь ласка, наш сайт. Ми так старалися ;)
Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі
Розсада суниці в домашніх умовах із насіння. Коли сіяти суницю на розсаду

Розсада суниці в домашніх умовах із…

Суниця садова, яку у нас заведено називати полуницею – одна з найпопулярніших ягід, яку не тільки їдять у свіжому вигляді, а й роблять із неї варення...

Читати далі...
Малина – хвороби і шкідники: чим обробити

Малина – хвороби і шкідники: чим об…

Малина звичайна (лат. Rubus idaeus) – вид роду Рубус родини Розові. Малина – це напівчагарник, а точніше сказати, чагарникова трава. Перший і найулюбл...

Читати далі...
Смородина восени – посадка і догляд, обрізування восени і пересадка

Смородина восени – посадка і догляд…

Усім відомо, що ягоди смородини не тільки смачні, а й корисні. Смородина для людського організму – комора вітамінів, необхідних елементів і органічних...

Читати далі...