Айва – посадка і догляд, обрізування та щеплення

Автор:
Опубліковано:
Доповнено:

Дерево айваАйва звичайна, або айва довгаста (лат. Cydonia), є однотипним родом деревних рослин родини Розові, поширених у природі Середньої Азії, Закавказзя та Кавказу, а також помірних районів Азії, Центральної і Південної Європи, де вона росте на узліссях, вирубках і галявинах, по берегах річок і струмків, у нижньому поясі гір. Айва воліє пухкі, вологі та родючі піщані, важкі суглинні, червоноземні і чорноземні ґрунти.

У культурі айву вирощують не тільки в жаркому кліматі Південної Африки, Австралії й Океанії, але також в обох Америках і навіть таких доволі прохолодних районах, як Шотландія та Норвегія. Людству айва відома понад 4000 років – саме її плід вручили Афродіті як переможниці на звання «Найпрекраснішої», тож знамените «яблуко розбрату» виявилося айвою.

Дерево айва – опис

Айва – листопадний чагарник або дерево заввишки від 1,5 до 5 м із гілками, що косо здіймаються вгору. Кора айви луската, тонка, гладка. Старі гілки і стовбур айви темно-сірого або темного червонувато-коричневого відтінку, а на молодих гілках кора ворсиста, сіро-бура. Пагони теж повстяні-опушені, сіро-зеленого кольору. Листя айви чергове, цілокрає, овальне або яйцевидне, зазвичай широко еліптичне, часом округле, зверху пластини голе, темно-зелене, зі споду сизе від повстяного опушення. Довжина листя від 5 до 12 см, ширина сягає 7,5 см, черешки завдовжки до 2 см. Квітки айви, здебільшого поодинокі, правильні, на опушених квітконіжках, зацвітають у травні або червні. Плід айви – несправжнє ворсисте яблуко лимонного або темно-жовтого кольору, округлої або грушоподібної форми, в якому розташовані 5 багатонасінних гнізд. Діаметр плодів диких дерев від 2,5 до 3,5 см, у культурних форм яблука можуть досягати в діаметрі 15 см. М'якоть айви дуже запашна, але жорстка і малосоковита, смак у неї в’язкий, терпкий і солодкуватий. Дозрівають плоди айви у вересні-жовтні. Живе айва в середньому 60 років, активно плодоносить 30-50 років, у плодоношення вступає на 3-4 рік росту.

Айва є родичкою багатьох садових дерев – яблуні, груші, сливи, аличі, мушмули, глоду, шипшини, мигдалю, ірги, аронії та інших відомих у культурі рослин. Плоди айви використовують для приготування варення, желе, мармеладу, компотів, напоїв, їх вживають у їжу як приправу до м'яса. Народна медицина широко застосовує айву для лікування закрепів, колітів, метеоризму, маткових кровотеч, хвороб дихальних шляхів і шлунково-кишкових захворювань. Квітуча айва – дивовижне видовище, тому її часто використовують ландшафтні дизайнери для оформлення громадських садів, парків і скверів.

Зав'язь айви на дереві

Ми розповімо вам про те, як здійснюються посадка і догляд за айвою, як виростити айву на присадибній ділянці, чим підживити айву, щоб стимулювати рясне плодоношення, які хвороби і шкідники айви можуть завдати вам неприємностей, чим обробити айву, коли вона захворіє, як прищепити айву, як здійснити формування айви обрізуванням – ці та багато інших відомостей ви знайдете в нашій статті.

Посадка айви

Коли садити айву.

Айва теплолюбна, вона добре зносить посуху, крім того, їй байдужі навіть місячні повені, тому вона прекрасно росте в місцях із неглибоким заляганням ґрунтових вод. Найліпше місце для айви – відкрита ділянка на південній стороні. Незважаючи на те, що айва росте на будь-яких ґрунтах, найкраще вона плодоносить на добре розпушених важких ґрунтах, а на легких супіщаних землях айва, хоч і вступить у плодоношення раніше, і врожаї даватиме скромніші, і проживе менше. Висаджувати айву потрібно в період спокою – навесні або восени.

Листові бруньки на дереві айва

Посадка айви восени.

Якщо ви купуєте для посадки однорічні саджанці айви, то можна вибрати посадковий матеріал із відкритою кореневою системою, але якщо саджанці старші, то вам потрібні ті, у яких коренева система відкрита, щоб оцінити її стан. При посадці айви майте на увазі, що коріння дорослої рослини може займати площу в кілька разів більшу, ніж площа проекції крони, тому розташовуйте ями для посадки айви на відстані не менше 5 м від інших дерев і будівель.

Той, хто вирішив посадити айву восени, повинен зайнятися підготовкою ділянки для неї ще навесні: перекопати ґрунт на глибину штиха лопати з одночасним внесенням на кожен м² 50 г суперфосфату і 20 г калійної солі. Після перекопування і закладення добрив ділянку злегка поливають. Коли настане пора садити айву, викопайте на ділянці яму завглибшки близько 40 см і діаметром від 45 до 90 см – ширина посадкової ями залежить від розміру кореневої системи саджанця. Вбийте в центр ями кілочок для підв'язки деревця, укладіть на дно шар глини, потім третину глибини, що залишилася, заповніть родючим ґрунтом, змішаним із 50 г деревної золи і 150 г суперфосфату. Потім встановіть в яму саджанець, розправте коріння, засипте яму ґрунтом, злегка утрамбуйте його і рясно полийте – на одне деревце знадобиться щонайменше 2 відра води. Коли вода вбереться, підв'яжіть саджанець до кілочка і замульчуйте пристовбурні кола товстим шаром перегною або торфу.

Зелена айва на гілці

Як посадити айву навесні.

Айва навесні висаджується в ґрунт у тому самому порядку, що і восени, проте ділянку перекопують із внесенням добрив ще з осені, і шар мульчі в прикореневому колі після посадки може бути не таким товстим, як напередодні зими – не 10, а 5 см.

Догляд за айвою

Догляд за айвою навесні.

Напровесні, до початку сокоруху, проводять санітарне обрізування айви, видаляючи сухі, поламані під вагою снігу й уражені хворобою гілки. Після цього можна провести формуючу стрижку молодих дерев або омолоджуюче обрізування старих. На початку розпускання бруньок проведіть «блакитне» обприскування айви – обробку трипроцентним розчином бордоської рідини. Тільки не спізніться: якщо бруньки вже відкриються, бордоська суміш може їх пошкодити. Приблизно в цей же час слід побілити стовбури та основи скелетних гілок айви вапном і внести в ґрунт повне мінеральне добриво.

По рожевому бутону айву обробляють проти попелиці, трача, п'ядунів, молей, листовійок, а також проти борошнистої роси розчином 3 мл Фастака або подібного йому препарату в 10 л води.

Перед цвітінням і відразу після нього необхідно провести рясні поливання айви, додаючи в воду комплексні мінеральні добрива.

Посадка і догляд за айвою

Через десять днів після цвітіння, у травні, слід провести профілактичну обробку айви від трача, листогризучих шкідників, парху та плодової гнилі препаратом Топаз або його аналогами.

Догляд за айвою влітку.

У червні айву обробляють проти плодожерок, золотогузки, попелиці, молі і листовійок розчином 6-8 мл Сонету в 10 л води. Надалі весь літній період, щоб не зловживати отрутохімікатами, обробки айви проводять вибірково і тільки в міру необхідності.

Айва влітку так само, як і навесні, потребує прополювання та розпушування ґрунту в пристовбурних колах і в міжряддях. Якщо пристовбурні кола замульчувати, то роботи у вас буде менше. У липні проводять підживлення айви повним мінеральним добривом.

Айва в серпні і вересні дозріває, тому обробки від хвороб і шкідників потрібно припинити за місяць до збору врожаю.

Догляд за айвою восени.

У кінці вересня, в жовтні або листопаді з айви знімають плоди, а після збору врожаю дерева обробляють п'ятипроцентним розчином сечовини від парху. Восени проводять вологозарядковий полив айви. Після падолисту, коли дерева увійдуть у період спокою, здійснюють не лише санітарне обрізування дерев, а також проріджувальне та омолоджуюче. У листопаді айву готують до зими.

Цвітіння айви в саду

Обробка айви.

Навіть якщо айва в саду зовсім здорова, щорічні профілактичні обробки від шкідників і хвороб допоможуть їй зберегти здоров'я і зміцнити імунітет. Першу обробку проводять по ще сплячих бруньках препаратом №30, щоб знищити комах, які перезимували в корі і в ґрунті. Другу і третю профілактичні обробки проводять до і після цвітіння: по зеленому конусу айву обприскують проти грибків препаратом Абіга Пік або одновідсотковою бордоською рідиною, а в травні, по бутонах, дерево обробляють від листовійок Кеміфосом, а проти грибків Хорусом. Після цвітіння проводять спільну обробку айви проти плодожерки і грибків препаратами Стробі й Інта Вір.

У червні, під час росту плодів, дерева обприскують препаратами Скор і Лепідоцид, а в липні айву обробляють проти грибків і другого покоління плодожерки препаратами Кеміфос і Стробі.

За місяць-півтора до збору врожаю бажано всі обробки припинити, і тільки пізні сорти айви за потреби обприскують Кеміфосом.

У боротьбі з комахами добре зарекомендували себе такі препарати, як Карбофос, Метафос, Актеллік, Актара, Децис, Золон, Арріво, Фуфанон, Конфідор. А проти грибкових хвороб ефективні фунгіциди типу Байлетон, Квадріс, Максим, Оксіхом, Ридоміл, Стробі, Топаз, Тіовіт Джет, Топсин, Фалькон, Фундазол, Фітоспорин та інші.

Полив айви.

Вирощування айви передбачає регулярне зволоження – 4-5 поливань за сезон. Молоденькі саджанці поливають часто, а доросла, плодоносна айва вимагає першого поливання тільки перед початком цвітіння, особливо якщо весна без дощів. Друге поливання проводять під час цвітіння, третє – після опадання зав'язей, четверте – коли підуть у ріст пагони, а п'яте – коли сформуються і почнуть зростати плоди.

Як цвіте айва

Молоду айву перестають поливати вже в кінці серпня, а зрілі дерева – на початку вересня. Ґрунт на ділянці з айвою зволожують на глибину залягання коренів – на 80-100 см. Витрата води для молодих дерев – 400 л за одне поливання, а для дорослих – 800 л. Айва здатна зносити як посуху, так і повінь, але й те, й інше погано впливає на якість її плодів, тому регулярний і достатній полив айви – запорука успішного врожаю.

Після поливання дуже зручно виполоти траву і розпушити ґрунт у пристовбурних колах дерева і в міжряддях на глибину 8 см.

Підживлення айви.

Закладених у ґрунт при посадці саджанця добрив повинно вистачити на рік. Якщо ви вносили в ґрунт органіку у вигляді перегною або компосту, то наступного разу органічні добрива потрібно буде внести роки за два, а мінеральні добрива вносяться щорічно тричі – навесні, влітку і восени.

Навесні навколо дерева розсипають азотні добрива, після цвітіння ґрунт навколо айви поливають розчином калійно-фосфорних добрив із розрахунку 200-300 г на 10 л води, а в серпні айву підживлюють із розрахунку по 30-40 г калійного і фосфорного добрива на м². Окрім того, щовесни і щоосені пристовбурні кола мульчують шаром торфу або компосту завтовшки щонайменше 5 см.

Вирощування айви в саду

Зимівля айви.

Небезпека зимових холодів для айви в тому, що її коренева система розташовується горизонтально на зовсім незначній глибині і може пошкоджуватися морозами. Тому бажано накрити на зиму ділянку землі навколо дерева і нижню частину стовбура перегноєм або сухим листям. Коли випаде сніг, накидайте під дерево замет, і тоді за айву до самої весни можна не переживати. У районах із дуже холодними зимами айву додатково утеплюють, загорнувши в лутрасил або спанбонд, а потім обв'язують ялиновим гіллям.

Обрізування айви

Коли обрізують айву.

Основне обрізування айви проводять напровесні, до початку сокоруху. Сухі та уражені захворюваннями гілки вирізують і спалюють, на старих деревах проводять обрізування з метою проріджування й омолодження, а дерева віком до п'яти років піддають формуючому обрізуванню. Улітку, в серпні, кінці швидко зростаючих пагонів айви прищипують. Айва восени, після падолисту, коли дерева входять у період спокою, потребує тільки санітарного і проріджувального обрізування.

Як обрізати айву.

Крона високорослої айви формується, як чаша з відкритим центром, із 4-5 скелетних гілок, розташованих на відстані 15-20 см одна від одної, а у низькорослих різновидів формують розріджено-ярусну крону з 8-10 гілок, на яких рівномірно розміщені бічні розгалуження. Висота штамба у деревця айви не повинна бути великою – лише 40-50 см, щодо іншого обрізування айви дуже нагадує обрізування яблуні.

Айва в саду

Обрізування айви навесні.

Перше обрізування весняного саджанця проводять відразу після посадки, а якщо ви посадили айву восени, обріжте її наступної весни на висоту 50-60 см, залишаючи 7-8 бруньок, з яких буде формуватися нижній ярус – чотири або п'ять гілок, що ростуть на відстані 10-15 см один від одного, і наступний, другий ярус гілок, що розташовується на 30-40 см вище. Через рік, наступної весни, провідник (центральна гілка айви) обрізується на висоті 20-30 см від рівня скелетних гілок на зовнішню бруньку, а однорічні прирости на нижньому ярусі вкорочують до 50-60 см, чим формують гілки другого порядку. Бічні гілки не обрізайте, крім тих, що загущують центр крони або конкурують із провідником. Видаляйте всі прикореневі пагони. До початку плодоношення, тобто до 3-4 років, крона зазвичай уже сформована.

Обрізування айви восени.

З п'ятого року зростання айва потребує лише підтримки форми крони – цим краще, як і раніше, займатися навесні. А восени, після того, як з айви облетить листя, її піддають санітарному обрізуванню – видаляють хворі гілки, поламані під час плодоношення або збору врожаю, такі, що всихають, а також ті, які загущують крону або ростуть у неправильному напрямку.

Розмноження айви

Як розмножувати айву.

Розмножується айва насінням, живцями, відсадками, кореневими нащадками і щепленням. Причому, на відміну від інших культур, найпростішим способом розмноження є насіннєвий.

Розмноження айви насінням.

Зі стиглих плодів айви, зібраних не більше місяця назад, вийміть коричневе насіння, промийте у теплій воді, розкладіть у приміщенні на суху тканину або папір і просушіть. Це насіння придатне для посіву півроку. Ви можете посіяти його під зиму, а можете зробити це наступної весни, але тоді упродовж зимового періоду воно має пройти стратифікацію – зберігайте його до весни, змішавши з піском у співвідношенні 1:3, у овочевому ящику холодильника, попередньо вимочивши 5-6 годин у воді.

Посадка айви і догляд за нею

Якщо ж ви вирішили не відкладати посів до весни, у жовтні посійте насіння у відкритий ґрунт на глибину 2-3 см, а зверху замульчуйте посів торфом або перегноєм. Відстань між рядами має становити 20-25 см, а щільність посіву насіння на 1 погонному метрі ділянки не повинна перевищувати 100 насінин. Навесні дочекайтеся сходів і прорідіть їх двома етапами, залишаючи вперше по 10 см між сіянцями, а вдруге – по 15-20 см.

Якщо ви заклали насіння в холодильник у лютому, то в квітні можна його сіяти відразу у відкритий ґрунт уже описаним способом. Але якщо ви помістили насіння на стратифікацію в грудні, то в кінці лютого або на початку березня потрібно сіяти його по 2-3 штуки в торфоперегнійні горщики на глибину 2-4 см і вирощувати їх, як будь-яку розсаду. З настанням теплої погоди сіянці поступово загартовують і потім висаджують разом із горщиками в попередньо перекопаний на глибину штиха лопати і зволожений ґрунт на відстані 10-15 см один від одного. Після посадки ділянку поливають, а потім мульчують. У фазі розвитку двох справжніх листків розсаду проріджують, через три тижні проводять повторне проріджування.

Восени сіянці, що досягли висоти 40 см, пересаджують на постійне місце.

Розмноження айви кореневими нащадками.

Кореневі нащадки – це прикоренева парость, з якою вас весь час закликають боротися. Варто знати, що вирощена з кореневих нащадків айва дає зазвичай дрібні плоди і вирізняється менш розвиненою кореневою системою. Щоб виростити з нащадків гарні саджанці, візьміть до уваги наші поради: якщо утворилися прикореневі пагони завтовшки не менше 5 мм і заввишки 15-20 см, підгорніть їх вище таким чином, щоб ґрунт щільно прилягав до пагона. Через три тижні повторіть підгортання. Восени відокремте відростки від материнського куща і відсадіть. На зиму замульчуйте ґрунт навколо них тріскою або перегноєм.

Як вирощувати айву в саду

Розмноження айви відсадками.

Айву також розмножують дугастими або горизонтальними відсадками. Різниця між цими видами відсадків полягає у тому, що при розмноженні горизонтальним способом весь пагін, окрім верхівки, виявляється похованим у борозну завглибшки 10 см, і закріплюють його в такому положенні в борозні через кожні 15 см, а дугоподібний відсадок занурюють у борозну тільки середньою частиною. Можна вирощувати вертикальні пагони з бічних бруньок, і коли вони досягнуть у висоту 15-20 см, їх підгортають на половину висоти, все літо поливають, оберігають від бур'янів, а після падолисту відокремлюють від материнської рослини і висаджують на постійне місце.

Розмноження айви живцюванням.

У червні, зраночку, до настання спеки, зелені живці нарізають так, щоб на кожному було по 1-2 міжвузля з п'ятою завдовжки до 1 см. Нижній зріз відрізків обробляють Корневіном, після чого живці висаджують під нахилом у суміш піску і торфу у співвідношенні 3:1 на відстані 5-7 см один від одного. Для вкорінення живцями при температурі 20-25 °С може знадобитися від 30 до 40 днів. Як тільки відбудеться вкорінення, живці готові до висаджування на постійне місце.

Можна використовувати для розмноження і здерев'янілі живці завдовжки 25 см, у яких нижній зріз проходить відразу під брунькою, але вкорінювати їх у таку ж піщано-торф'яну суміш потрібно в парнику.

Стигла айва на дереві

Розмноження айви щепленням.

У якості підщепи для щеплення культурного живця айви використовують вирощені з насіння айви сіянці або підщепи глоду. Найкращими сортами для вирощування підщепи вважаються прованська й Анжерська айва. Окулірування айви проводять на однорічну підщепу в перші два тижні серпня. Однак частіше айва використовується як підщепа для інших культур, а не навпаки, тому краще розмножувати айву не щепленням, а іншими описаними нами способами. Якщо ж ви все-таки вирішили спробувати провести окулірування айви, знайдіть на сайті розділ про те, як здійснюється щеплення яблуні.

Хвороби айви

Найчастіше айву вражають плодова гниль, або моніліоз, борошниста роса, іржа, загнивання зав'язей, буро листя і сіра гниль плодів.

Моніліоз – грибкове захворювання, що поширюється в помірних зонах вологою весною, а також у першу половину літа. Спочатку хвороба вражає плоди, які мають механічні пошкодження: на них утворюються бурі плями, швидко збільшуються в розмірах, їхня м'якоть стає пухкою, втрачає смак, у результаті плоди опадають, але деякі з них синіють, тверднуть, проте залишаються на гілках.

Заходи боротьби. Проти плодової гнилі застосовують обробку айви препаратами Абіга Пік, бордоська суміш, мідний купорос, Ровраль, Тельдор та іншими фунгіцидами подібної дії.

Як посадити і доглядати за айвою

Буруватість листя проявляється безліччю бурих округлих плям на листках айви. З розвитком хвороби листя сохне і передчасно опадає.

Заходи боротьби. Після цвітіння обробіть айву однопроцентним розчином бордоської рідини. Збирайте і спалюйте опале листя.

Борошниста роса проявляється на кінцях однорічних молодих пагонів білястим або рудуватим нальотом, який із розвитком захворювання перетворюється на щільну буру плівку з чорними цятками – плодовими тілами грибка. Пагони перестають розвиватися, листя деформується, зав'язі обсипаються, в точках зростання айва сохне.

Заходи боротьби. Відразу після цвітіння проводять обробку айви фунгіцидами, через два-три тижні обприскування повторюють.

Іржа – симптоми цього грибкового захворювання виглядають як оранжево-коричневі горбики на верхній стороні листя айви, а на нижньому боці утворюються овальні або круглі пустули. Плями з часом перетворюються на смуги, листя жовтіє і передчасно опадає.

Заходи боротьби. Лікування айви від іржі включає дворазову обробку дерева фунгіцидами після розпускання листя з інтервалом у 2 тижні.

Загнивання зав'язей – у цього захворювання теж грибкова природа: спочатку на листках з'являються темні плями, що поступово розповзаються по всьому листку, а під час цвітіння хвороботворні спори проникають у бутони і квітки, знищуючи зав'язі.

Заходи боротьби. В якості профілактичного заходу розглядається санітарне обрізування хворих і зламаних гілок, а також знищення сухих плодів. Гарні результати дає обробка айви розчином Фундазолу під час цвітіння і відразу після нього.

Посадка і вирощування айви

Сіра гниль проявляється некрозами – бурими плямами, що швидко збільшуються, на пагонах і листках. У період підвищеної вологості уражені ділянки вкриваються пухнастим нальотом. Збудник захворювання всеїдний і легко переміщується з однієї рослини на іншу.

Заходи боротьби. У боротьбі з хворобою ефективні обробки айви препаратами Купроксат, Оксіхом, Чемпіон або Топаз.

Щоб не допустити захворювання айви, досить просто дотримуватися агротехніки культури:

  • – утримувати ґрунт під кроною в чистоті;
  • – після збирання врожаю проводити профілактичну обробку дерев розчином бордоської рідини або мідного купоросу;
  • – напровесні профілактично обробити тими самими мідьвмісними препаратами, знищувати хвороботворні мікроорганізми, що перезимували в ґрунті пристовбурного кола або в корі дерев.

Шкідники айви

До шкідників айва дуже стійка, і зазвичай проблем у здорового дерева з комахами не буває. Але все ж іноді айву можуть окупувати плодові кліщі, яблуневі плодожерки, яблунева попелиця і мінуючі молі.

Мінуюча міль – узагальнена назва комах, що мінують листя рослин, від чого воно потім опадає, і це може привести до зниження врожаю, а також до погіршення якості і смаку плодів. Дерева слабшають, не закладають бруньок і частіше підмерзають у морози. Найчастіше на айві паразитують кругломінуюча і змієподібномінуюча різновиди молі.

Заходи боротьби. По завершенні цвітіння айву обробляють однопроцентним розчином Фундазолу або півторапроцентним розчином Діптерекса. Ну і, звичайно, слід утримувати в чистоті пристовбурні кола дерева.

Недостигла айва на гілці

Плодові кліщі – бурий і червоний – небезпечні практично для всіх плодових культур. Їхні личинки пригнічують молоді пагони і бруньки, харчуються їхніми соками, і в результаті сад починає «плакати» – виділяти з ранок сік.

Заходи боротьби. Перешкоджає появі на айві кліщів обробка дерева в період падолисту семивідсотковим розчином сечовини.

Попелиця (тля) всеїдна і шкідлива для будь-якої рослини. Харчується соком листя і молодих пагонів, від чого вони згортаються і деформуються, їхній ріст припиняється і на них утворюється чорний наліт сажистого грибка. Найгірше, що тля є рознощиком вірусних захворювань, препаратів від яких ще не існує.

Заходи боротьби. З попелицями може впоратися будь-який зі згаданих у статті інсектицидів. Існують і перевірені часом народні способи боротьби з цим шкідником, наприклад, розчин натертого на тертці шматка господарського мила в відрі води, яким потрібно обробити не тільки верхню сторону листя, а й нижню. Народні засоби боротьби з попелицями гарні тим, що ними можна користуватися часто без будь-якої шкоди для рослини.

Яблунева плодожерка може прогризти навіть плід волоського горіха. Її метелики вилітають із-під землі відразу після того, як айва відцвітає. Вони дуже плідні і за один сезон встигають вивести два-три покоління. Кожна гусениця плодожерки за своє життя може пошкодити кілька плодів.

Заходи боротьби. Проти цього шкідника ефективні обробки айви біологічними препаратами, наприклад, розчином 40-80 г Бітоксибацилліна, 20-30 г Лепідоцида, або 30-50 г Дендробацилліна в 10 л води.

Айва після збору врожаю

Щоб не доводилося вдаватися до обробок айви отрутохімікатами в період активного росту, для захисту рослини від навали шкідливих комах досить дотримуватися агротехніки культури – наприклад, регулярно прополювати і видаляти з ділянки падалицю, мульчувати пристовбурні кола торфом або перегноєм, використовувати ловчі пояси, що не підпускають повзучих комах до крони дерева, а також проводити напровесні санітарне обрізування уражених хворобою гілок і пагонів із подальшим їх спалюванням. Ну і, звичайно, проводити ранньою весною і пізньою осінню профілактичні обробки айви семивідсотковим розчином сечовини.

Сорти айви

Серед вирощуваних у культурі різновидів айви розрізняють айву довгасту, або звичайну, та айву японську. Обидві ці рослини належать до родини Розові, однак не є видами одного роду, оскільки айва японська належить до роду Хеномелес, і, отже, про неї ми сьогодні говорити не будемо. Айва довгаста, або звичайна, бувши однотипним родом, представлена великою кількістю сортів, які за термінами дозрівання можна розділити на ранні, середньостиглі та пізні.

Догляд за грушею після збору врожаю

Ранні сорти айви.

До найбільш відомих ранньостиглих сортів айви належать:

  • Маслянка рання – цей сорт дозріває вже в кінці вересня. Плоди у Маслянки ранньої великі, жовто-лимонного кольору, вагою від 190 до 350 г, округло-конічної форми, ребристі, гладкі. М'якоть із сильним ароматом, середньої щільності, дрібнозерниста і соковита, кисло-солодка на смак, білого кольору з жовтуватим відтінком. У процесі зберігання плоди солодшають, в'яжучі властивості зникають;
  • Кримська ароматна – урожайний морозостійкий сорт, стійкий до підшкірної плямистості і дозріває в третій декаді вересня, з яблукоподібними гладкими лимонно-жовтими плодами середнього розміру. Жовтувата м'якоть соковита, кислувата на смак;
  • Соковита – зимостійкий і посухостійкий врожайний сорт із плодами середнього розміру і вагою до 250 г з жовтою соковитою м'якоттю, кислувато-солодкою на смак;
  • Урожайна Кубанська – високоврожайний, зимостійкий, стійкий до посухи та хвороб сорт із дуже великими плодами вагою до 500 г із кремовою соковитою м'якоттю, кисло-солодкою на смак;
  • Скороспілка – високоврожайний і стійкий до хвороб сорт технічного призначення з плодами невеликого розміру з кисло-солодкою м'якоттю посереднього смаку, які в свіжому вигляді не вживаються.

Окрім описаних, популярними є ранньостиглі сорти айви, як-от: Аврора, Анжерська, Золотиста, Золото скіфів, Румо, Нікітська, Золота куля, Колективна, Краснослобідська, Подарункова та інші.

Як вирощувати в саду айву

Середні сорти айви.

До сортів айви середнього терміну дозрівання належать ті, які достигають у першій половині жовтня. Це:

  • Каунчі 10 – середньоазійський урожайний посухостійкий сорт середньої зимостійкості. Грушоподібні плоди рослин цього сорту середнього розміру, з гладкою, іноді слабкоребристою поверхнею, вкриті сірим повстяним опушенням, яке легко стирається. Колір плодів жовто-помаранчевий, запашна м'якоть кремового кольору щільна і солодка;
  • Кубанська – швидкоплідний сорт, проте зимостійкість, як і посухостійкість, у нього середня. Плоди невеликі, вагою до 250 г, округло-циліндричні, ребристі, сильно опушені сірим повстяним ворсом, який при дозріванні зникає. Колір плодів помаранчево-зеленуватий. М'якоть кремова, соковита, солодка, зі слабкою кислотністю, середньої щільності, кам'янисті клітини розташовані у насіннєвій камері;
  • Астраханська – високоврожайний сорт айви з грушоподібними плодами світло-жовтого кольору середніх розмірів і вагою до 200 г. М'якоть у плодів щільна, кремово-жовта, тонкозерниста, терпкувато-кисла на смак;
  • Голотлінська яблукоподібна – головна чеснота цього невибагливого до умов скоростиглого врожайного сорту – невеликий розмір і компактність крони. Плоско-кулясті або циліндричні ребристі середньоопушені плоди золотисто-жовтого з пазеленню відтінку досягають ваги 280 г. Світло-жовта соковита терпкувата м'якоть зберігає сильний аромат навіть після переробки;
  • Берецкі – стабільно врожайний, частково самоплідний сорт угорської селекції. Для запилення підходять сорти Чемпіон, Велетенська, Португальська. Плоди цього сорту грушоподібні, великі – масою до 270 г, дуже смачні й запашні – їх вживають у їжу свіжими, як яблука. М'якоть плодів жовта, соковита, з чудовими смаковими якостями;
  • Тримонціум – морозостійкий сорт, однакові за величиною і середні за розміром плоди якого використовуються найчастіше для переробки.

До середньостиглих належать і такі популярні в культурі сорти, як Лимонка, Відмінниця, Лесковац, Щучинська, Персидська та інші.

Де і коли саджати айву

Пізні сорти айви.

У цю категорію включено сорти, що дозрівають у кінці жовтня або в листопаді. Серед пізньозимових сортів найвідомішими є такі:

  • Зубутлінська – урожайний, зимостійкий, вітростійкий і стійкий до хвороб дагестанський сорт народної селекції з дуже великими, округлими тупоребристими повстяними плодами масою до 800 г золотисто-жовтого кольору зі світло-жовтою соковитою м'якоттю, приємною на смак;
  • Враніска Данія – високоврожайний, вітростійкий і стійкий до захворювань сорт югославської селекції з округло-усіченими грушоподібними слабкошерстистими плодами масою до 270 г зеленувато-жовтого кольору. М'якоть світло-жовта, щільна і соковита, кисло-солодка на смак;
  • Буйнакська великоплідна – високоврожайний, самоплідний та швидкоплідний зимостійкий і стійкий до хвороб дагестанський сорт із дуже великими грушоподібними або циліндричними плодами, які іноді досягають у масі 700 г. Колір плодів світло-жовтий;
  • Ктюн-жум (зимова айва) – районований для Північного Кавказу дуже пізній сорт із гладкими широкоребристими золотисто-жовтими плодами, що часто досягають ваги 800 г. М'якоть плодів світло-жовтого кольору, чудового кисло-солодкого смаку;
  • Португальська – частково самоплідний європейський сорт середньої зимостійкості з короткогрушовидними ребристими слабкоопушеними плодами середнього розміру. М'якоть ароматна, жовтувата, терпка.

Серед пізніх сортів айви популярні також Мир, Студентка, Велетенська, Чемпіон, Вікторія та інші.

Плодоношення айви в саду

Сорти айви для Підмосков'я.

Якщо ви, проживаючи в Підмосков'ї, вирішили виростити в своєму саду айву, майте на увазі, що вона стійкіша до холодів, ніж абрикос, черешня, вишня і навіть деякі сорти груш і яблунь. За умови утеплення кореневої зони і нижньої частини штамба в Московській області можна вирощувати такі сорти айви:

  • Мускатна – ранньостиглий середньорослий високоврожайний, посухостійкий і зимостійкий сорт, практично не схильний до хвороб. Це найкраща айва для Підмосков'я – її легко обробляти на щільних ґрунтах. Плоди у рослин цього сорту пухнасті, на дотик повстяні, м'якоть світло-кремова, грубувата;
  • Первісток – ранньостиглий вологолюбний зимостійкий урожайний сорт, який починає плодоносити з четвертого року. Гладкі, без опушення плоди, що досягають за вагою 220 г, мають округлу форму і блідо-жовте забарвлення. М'якоть запашна, соковита, ніжна, кремового кольору;
  • Бурштинова – середньостиглий швидкоплідний урожайний сорт із середньою зимостійкістю, але високою посухостійкістю і несприйнятністю до грибкових захворювань. Плоди у рослин цього сорту середньої величини, яблукоподібної форми, ребристі, забарвлення плодів від яскраво-жовтого до бурштинового. М'якоть дуже запашна, яскраво-кремова або помаранчево-жовта, грубозерниста, соковита, кисло-солодка на смак;
  • Успіх – самоплідний пізньостиглий урожайний посухостійкий і зимостійкий сорт з округлими і гладкими світло-жовтими плодами з майже непомітним опушенням і дуже солодкою м'якоттю;
  • Краснодарська – середньостиглий зимостійкий і посухостійкий сорт із плодами середньої величини, вагою до 200 г, яблукоподібної слабкоребристої форми, бурштиново-помаранчевого або яскраво-жовтого кольору. М'якоть соковита, грубозерниста, яскраво-кремова або помаранчево-жовта, з сильним ароматом і кисло-солодким смаком.

Окрім описаних сортів, у Підмосков'ї можна з успіхом вирощувати сорти Ароматна, Степова красуня, Десертна, Чудова, Благодатна, Ранетна і Гурджі.

Оцініть, будь ласка, наш сайт. Ми так старалися ;)
Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі
Клівія в домашніх умовах

Клівія в домашніх умовах

Квітка клівія (лат. Clivia), або кафрська лілія, належить до нечисленного роду вічнозелених трав'янистих багаторічників родини Амарилісові. У природі ...

Читати далі...
Кольквіція: посадка і догляд у відкритому ґрунті, види і сорти

Кольквіція: посадка і догляд у відк…

Кольквіція (лат. Kolkwitzia) – монотипний рід квіткових рослин підродини Ліннеєві родини Жимолостеві. Єдиним представником роду є чагарник кольквіція ...

Читати далі...
Герань у домашніх умовах

Герань у домашніх умовах

Як і багато любителів домашніх рослин, я завжди з нетерпінням очікую періоду цвітіння своїх підопічних, тому почала замислюватися про те, що було б до...

Читати далі...