Груша – посадка і догляд, обрізування і щеплення

Автор:
Опубліковано:
Доповнено:

Дерево грушаГруша (лат. Pyrus) – рід декоративних і плодових листопадних чагарників і дерев родини Розові. Відомо близько 60 видів цього роду. Культивували грушу ще в Стародавній Греції, Римі і Персії. У дикому вигляді груша росте в теплому поясі Євразії, а також у районах із помірним кліматом. Сьогодні, завдяки роботі селекціонерів, цю культуру, яка налічує не одну тисячу сортів, вирощують і в більш прохолодних регіонах – у Підмосков'ї, на Уралі і в Західному Сибіру. Груша є родичкою таких рослин, як яблуня, мигдаль, слива, алича, глід, шипшина, троянда, ірга, аронія, айва, дереняк, мушмула, горобина і спірея. Тема цієї статті – посадка і догляд за грушею. Ми розповімо вам, як виростити грушу в своєму саду, чим обробити грушу від хвороб і шкідників, чим підживити грушу, і дамо багато іншої цікавої і важливої інформації, яка вам обов'язково стане в пригоді.

Дерево груша – опис

Форма крони у груші округла або пірамідальна, в висоту дерево може досягати 25 метрів при діаметрі крони до 5 метрів. Листя груші широкояйцевидне, коротко загострене, завдовжки від 2,5 до 10 см. Верхня сторона листової пластини блискуча, темно-зелена, нижня – блакитно-зелена. Восени листя набуває золотисто-помаранчевого відтінку. У квітні або травні дерево зацвітає, і слід сказати, що квітуча груша дуже красива: білі запашні п'ятипелюсткові квітки діаметром до 3 см зібрані по 3-9 штук у парасолькоподібні грона. Плід груші зазвичай має витягнуту форму, хоча є сорти з плодами у формі кулі. Вирощують грушу заради її плодів – і смачних, і корисних, що вживаються не тільки свіжими, а й у вигляді варення, компоту, джему, соку і сухофруктів.

Посадка груші

Коли садити грушу.

Садять грушу ранньою весною, поки не почався сокорух, або в кінці вересня, коли сокорух у рослинах сповільнюється. Для весняної посадки яму потрібно готувати з осені, проте фахівці вважають, що осіння посадка груші надійніша. Розташувати грушу найкраще на західній, південній або південно-західній стороні ділянки, на сонячному, але не дуже спекотному місці. Ґрунт рослина воліє чорноземний або сірий лісовий із суглинистим підґрунтям. Бідні, піщані або важкі глинисті ґрунти груші не підійдуть. Не висаджуйте грушу в місцях, де високо залягають ґрунтові води, оскільки потужне коріння дорослого дерева може проникати на глибину 6-8 метрів. Найкраще місце для посадки – на схилі або височині.

Груші на гілці

Посадка груші восени.

Посаджені восени грушеві дерева показують набагато вищий відсоток приживлюваності, вони стійкіші до кліматичних катаклізмів, хвороб і шкідників. Недолік осінньої посадки лише в тому, що в зимовий час кора груші стає їжею для гризунів, крім того, молоденьке дерево, не встигнувши як слід укоренитися, може підмерзнути в холод.

При купівлі дворічного саджанця зверніть увагу на те, щоб його коріння не було пересушеним або гнилим, а стовбур деревця був еластичним, без вад. Якщо вам здається, що корені саджанця зневоднені, опустіть їх перед посадкою на 12 годин у воду, щоб вони відновили пружність.

Якщо ґрунт на вашій ділянці підходить для груші, посадкову яму можна викопати невелику – трохи більшу за обсяг кореневої системи саджанця. Але якщо ґрунт не відповідає вимогам культури, то доведеться викопувати яму розміром 70х70 см завглибшки до 1 м. Викопують яму для груші за 3-4 тижні до посадки, щоб ґрунт у ній встиг осісти. У центр ями забивають міцний кілочок, який повинен виступати над поверхнею мінімум на півметра. У вийнятий з ями верхній родючий шар ґрунту додають 30 кг компосту, торфу або перепрілого гною, а також кілограм суперфосфату, 1,5 кг вапна і 100 г хлористого калію – все це ретельно перемішують, половиною суміші заповнюють яму і злегка утрамбовують, другу частину насипають горбиком навколо кілочка.

Вирощування груші в саду

Коріння саджанця перед посадкою опускають у глиняну бовтанку, потім саджанець поміщають на пагорб із північного боку від кілочка, обережно розправляють його корені і засипають родючим ґрунтом, струшуючи саджанець час від часу, щоби ґрунт заповнив усі порожнини. Засипавши яму, ґрунт у пристовбурних колах притоптують від деревця до країв. Коренева шийка повинна підніматися над поверхнею на 4-5 см. Полийте саджанець 2-3 відрами води, почекайте, поки вода вбереться, ґрунт осяде і коренева шийка опиниться на рівні поверхні ділянки, після чого замульчуйте пристовбурні кола шаром торфу, тирси або перегною завтовшки 5 -10 см, а сам саджанець прив'яжіть до опори.

Як посадити грушу навесні.

Весняна посадка груші здійснюється за тим самим принципом, що і посадка у вересні, тільки яму під саджанець готують не за місяць, а ще з осені. Після посадки саджанця груші зробіть по периметру пристовбурного кола валик із ґрунту, щоб вода при поливанні не розтікалася за його межі, і полийте дерево 2-3 відрами води, незважаючи на погоду.

Догляд за грушею

Догляд за грушею навесні.

Вирощування груші передбачає догляд за нею в усі пори року. Навесні з грушевих дерев знімають утеплення, розпушують ґрунт у пристовбурних кругах, вносять на ділянку азотні добрива, що активують вегетаційні процеси. До початку сокоруху обрізають пошкоджені за зиму і хворі гілки та пагони. Груша навесні, як і інші садові дерева, потребує профілактичної обробки від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, які зимували в ґрунті або в тріщинах кори.

Гарний врожай груш на дереві

Догляд за грушею влітку.

У спекотну пору року найважливішим пунктом догляду за грушею є полив. Якщо стоїть посуха, то грушу поливають у вечірній час, після спаду спеки, витрачаючи до 3 відер води на одне дерево. Оскільки культура схильна до загущення крони, цілком можливо, що вам доведеться проводити проріджуюче обрізування груші влітку, щоби плодоносна груша отримувала достатньо сонячного світла. Влітку починають дозрівати деякі сорти груш, і потрібно бути готовим до збору врожаю.

Догляд за грушею восени.

Заходи з догляду за грушею восени ті самі, що і навесні: санітарне обрізування, профілактична обробка від хвороб і шкідників, що причаїлися в ґрунті пристовбурного кола і в корі дерева, осіннє підживлення, але тільки вже не азотними добривами, а фосфором і калієм. І, звичайно, підготовка дерев до зимівлі: обов'язкова побілка штамбів і основ скелетних гілок вапном, щоб яскраве весняне сонце не обпекло кору. Пристовбурні кола необхідно неглибоко перекопати і добре полити, після чого вкрити їх шаром торфу або тирси завтовшки 15-25 см.

Обробка груші.

Всім відома проста істина: краще уникнути проблеми, ніж вирішувати її. Саме тому досвідчені садівники воліють із року в рік проводити профілактичні обробки садових дерев від захворювань і шкідливих комах, тим більше, що іноді ці обробки легко поєднуються з підживленням. Наприклад, найпершу обробку дерев ранньою весною можна проводити розчином 700 г сечовини в 10 л води – цей захід допоможе знищити шкідників, що з'явилися навесні з-під землі, і заодно підживити груші азотом. Однак потрібно встигнути обприскати дерева до того, як почнуть бубнявіти бруньки, інакше сечовина може викликати їх опік. Якщо ви запізнились, і бруньки стали розкриватися, доведеться замість сечовини застосувати для обробки дерев біологічні препарати типу Фітоверма, Агравертіну, Акаріну, Іскри-біо.

Цвітіння грушевого дерева

Щоб підвищити стійкість дерев до несприятливих умов і хвороб, проводять профілактичну обробку груш розчином Циркону або Екоберіну.

Перед настанням заморозків потрібно захистити дерева, що переходять у стан спокою, від небажаних сусідів – личинок жуків, що влаштувалися зимувати в верхньому шарі ґрунту і в пошкодженнях у корі. Небезпеку становлять і збудники грибкових захворювань, що причаїлися на зимівлю в тріщинах кори або в ґрунті пристовбурного кола. Проти них використовують обробку дерев і ділянок під ними Нітрафеном або одновідсотковою бордоською рідиною.

Підживлення груші.

Перше підживлення ми вже описали – обприскування груш розчином сечовини до початку сокоруху. Якщо вийшло так, що ви не встигли провести цю обробку до набубнявіння бруньок, доведеться вносити азотні добрива в ґрунт. Це може бути той же розчин сечовини або селітри, а може бути розчин курячого посліду. Селітру, наприклад, вносять із розрахунку 30 г на м² пристовбурного кола, а розчин готується в пропорції 1:50. Карбаміду (сечовини) буде потрібно від 80 до 120 г на одне дерево, а води для приготування розчину – 5 л. Наступне підживлення проводять у травні, після цвітіння, щоб підвищити якість плодів. У цей період доцільно вносити під перекопування на глибину 8-10 см так зване зелене добриво, що насичує рослини органікою й активує вегетаційні процеси. Якщо немає органіки, підживлення виконується розчином Нітроамофоски в пропорції 1:200 з розрахунку 3 відра води на одне дерево.

Стигла груша на гілці

У другій половині червня проводять позакореневе підживлення груші азотом тому, що в спекотну, суху пору року мікроелементи з ґрунту до коріння транспортуються дуже повільно, а через листя цей процес проходить значно швидше. У липні проводять ще одне позакореневе підживлення груші азотом, а через два тижні в ґрунт під дорослі дерева вносять мінеральні добрива – фосфор і калій. Молодим грушам досить тільки азотних добрив, а щойно посаджені деревця груш перші два роки взагалі не підживлюють – їм вистачає добрив, які було внесено в посадкову яму.

Груша в серпні підживлення не потребує. До середини вересня можна востаннє провести підживлення азотом – обробити дерева і ґрунт під ними сечовиною, як це робилося навесні. Кореневі підживлення азотом небажані. Груші восени потребують мінеральних добрив, які в рідкому вигляді вносять у пристовбурні кола. Ось приблизний рецепт такого підживлення: в 10 л води розчиняють 1 столову ложку хлористого калію і 2 столових ложки гранульованого суперфосфату. Інгредієнти перемішують і вносять розчин у пристовбурні кола дерева. Молоді рослини можна підживити деревною золою, яку розсипають під перекопування на глибину 10 см у пристовбурні кола в кількості 150 г на 1 м².

Як цвіте груша навесні

Зимівля груші.

Молоді саджанці груші потребують захисту від морозів. У кінці осені їх обв'язують сосновим гіллям, розташувавши його голками вниз, а згори укутують мішковиною. Дорослі дерева зимують без укриття, однак узимку вони часто стають жертвами гризунів, і щоб убезпечити стовбури груш від гострих зубів мишей і зайців, штамби дерев обгортають щільним папером або тканиною, просоченою спеціальним засобом, що відлякує гризунів. Коли випаде сніг, накидайте його заметами в пристовбурні кола дерев. У період відлиг важкі снігові шапки на деревах, підтаючи, можуть легко зламати гілки, тому восени стягуйте гілки молодих дерев мотузкою, притискаючи їх до стовбура, а з гілок дорослих груш обтрушуйте налиплий узимку сніг.

Обрізування груші

Коли обрізувати груші.

Найдоцільніше проводити обрізування груш навесні, до початку сокоруху. Дерево нормально зносить процедуру, якщо температура повітря не нижче -8 ºC.

Улітку грушу обрізують тільки в разі сильного загущення крони, яке заважає дозріванню плодів, проте пінцирування, або прищіпку пагонів, що ростуть на верхівці, здійснюють саме влітку – у червні.

Восени грушу обрізують до настання заморозків, інакше місця зрізів стають дуже чутливими і не встигають зажити до морозів. Осіннє обрізування виконує здебільшого санітарну функцію. Взимку грушу не обрізують.

Посадка і догляд за грушею в саду

Як обрізувати грушу.

Грушеві дерева починають обрізувати відразу після посадки: визначають на них скелетні гілки, а інші вирізують. Центральний провідник укорочують на чверть. Стовбур груші очищають від гілок нижче початку першого ярусу скелетних гілок. На другий рік провідник укорочують на 25 см, а крону формують, скорочуючи скелетні гілки на 5-7 см, причому верхні гілки повинні бути коротшими за нижні.

Обрізування старої груші – процедура набагато серйозніша, оскільки доводиться видаляти не тільки пагони, а й цілі галузі, висвітлюючи й омолоджуючи крону дерева.

Обрізування груші навесні.

Починаючи з другого року життя, стежте за появою конкуруючих гілок і вирізуйте їх на кільце, не залишаючи пеньків. Формування груші проводиться таким чином, щоб на кожній скелетній гілці було кілька плодових гілок. Пагони, що ростуть горизонтально, слід підтримувати, а від зростаючих вертикально потрібно позбавлятися. Місця зрізів обробляйте садовим варом або засобом Раннет. У період обрізування не вносьте азотних підживлень, зробіть це, коли зрізи затягнуться.

Стиглі груші на дереві

Обрізування груші восени.

Осіннє обрізування припадає на період із кінця серпня до другої половини вересня. У цей час видаляють сухі, зламані і хворі гілки, які після обрізування обов'язково спалюють. Однорічні пагони вкорочують не більше, ніж на третину довжини, залишаючи на них кілька бруньок, з яких утворюються нові гілки. Для зручності збору врожаю найбільш вдалою вважається пірамідальна форма крони, що сприяє до того ж рясному плодоношенню. Саме таку крону є сенс формувати, починаючи з другого року життя груші.

Розмноження груші

Як розмножувати груші.

Розмножується груша і генеративно (насінням), і вегетативно. Насіннєвий спосіб розмноження використовують для виведення нових сортів шляхом штучного схрещування різних видів, сортів і гібридів, а також для вирощування підщеп диких і культурних видів груші, на які потім прищеплюють культурні сорти.

Із вегетативних способів для розмноження груші використовують відведення, живцювання і щеплення.

Бутони грушевих квіток навесні

Розмноження груші відсадками.

Навряд чи вдасться пригнути гілку груші до землі, як це роблять із чагарниками. Але можна спробувати такий спосіб: під гілку підставляють наповнений родючим ґрунтом ящик, стінки якого викладені поліетиленом із метою зменшити випаровування вологи з ґрунту. Гілка груші пригинається до ящика, і в тому місці, де вона стикається з ґрунтом, на її корі роблять кілька поперечних надрізів, після чого гілку пришпилюють і прикопують у ґрунт ящика. Аби прискорити процес коренеутворення, відсадок поливають розчином Корневіну або опудрюють коренеутворювачем розрізи на гілці, перш ніж її прикопати. Після цього поверхню ґрунту в ящику прикривають руберойдом, плівкою або мульчують шаром компосту. Ґрунт підтримують у злегка вологому стані. Процес утворення коренів триває до кінця сезону, однак коріння в цей час ще дуже слабке, тому відсадок пересаджувати рано. На зиму гілку вкривають ялиновим гіллям, потім накидають на ящик сніговий замет. Загалом вирощування відсадка триває два роки, після чого його відокремлюють від материнського дерева і з грудкою землі пересаджують у посадкову яму, як звичайний саджанець. Цікаво, що відсадки починають цвісти і плодоносити раніше, ніж саджанці. Цей спосіб розмноження гарний простотою втілення і тим, що виведені за його допомогою саджанці повністю зберігають сортові ознаки материнської рослини.

Насіннєве розмноження груші.

Щоб виростити саджанці, які можна використовувати в якості підщеп, краще брати насіння зимостійких, районованих сортів. Їх сіють у ґрунт восени. Насіння пізніх сортів дозріває у плодах до середини зими, вже в період зберігання. Коли насіння дозріє, його витягують із плодів, зсипають у марлевий мішечок і опускають на 2-3 дні в бачок унітазу, щоб вода при кожному зливанні вимивала з насіння інгібітори, що уповільнюють розвиток. Набрякле насіння змішують із вологоємним субстратом (піском, тирсою, керамзитом або торф'яною крихтою) в пропорції 1:3, зволожують, зсипають цю суміш у поліетиленовий пакет, який поміщають у ящик, і зберігають у відкритому пакеті при температурі від 3 до 5 ºC до появи паростків, що два тижні помішуючи і за необхідності зволожуючи. Як тільки з'являться паростки, температуру зберігання знижують до -1-0 ºC і тримають насіння в цих умовах до посіву.

Червонобока груша в саду

Сіють насіння напровесні на глибину 3-4 см на відстані 8-10 см одне від одного при такій же ширині міжрядь. Сіянці протягом літа поливають, прополюють, кілька разів підживлюють. Якщо товщина їхніх стовбурів досягне 1 см, можна вже в серпні прищеплювати на них сортові живці, які при нормальному розвитку через два роки можна буде висадити на постійне місце.

Щеплення груші.

В якості підщепи використовують не тільки грушеві саджанці, а й саджанці айви, яблуні, ірги, глоду, аронії, дереняка і лісової груші. На підщепах з айви грушеві дерева виростають невисокі, швидко вступають у плодоношення, їхні плоди вирізняються чудовим смаком, але, на жаль, живуть і плодоносять такі груші не довше 25 років. На яблуневих підщепах щеплення приживається швидко і без ускладнень. Набагато менш популярне щеплення на горобину: через те, що стовбур груші потовщується швидше, ніж стовбур горобини, на щепленому дереві утворюється наплив, що негативно впливає на міцність штамба, а отже, і на термін життя дерева. Плоди груш на горобинових підщепах набувають терпкості і вирізняються недостатньою соковитістю та низькою цукристістю. Що стосується глоду, то щеплення груші на його саджанець проблематичне, оскільки зрощення відбувається дуже рідко.

Перед тим, як прищепити грушу, підготуйте до процедури підщепу: за місяць до копулювання підгорніть його на висоту 15-20 см, а за кілька днів до процедури приберіть землю від його стовбура, очистіть сіянець від парості та полийте.

Як саджати і доглядати за грушею

Способів щеплення існує декілька:

  • – просте копулювання, або щеплення «в приклад»: цей спосіб використовують, коли товщина прищепи та підщепи збігаються. Це найпростіше у виконанні щеплення, при якому косий зріз прищепи прикладають до косого зрізу підщепи і щільно фіксують місце щеплення плівкою;
  • – поліпшене копулювання, або копулювання «з язичком»: на косих зрізах підщепи та прищепи робляться глибокі зарубки – «язички», а потім обидві частини прикладають одну до одної таким чином, щоб язичок прищепи зайшов за язичок підщепи, після чого місце щеплення щільно стягують ізострічкою або скотчем;
  • – щеплення «під кору»: цей спосіб використовують у разі, коли діаметр підщепи більший за діаметр прищепи. Здійснюють це щеплення після початку сокоруху, тому що в цей час кора легше відділяється від деревини. Прищепу спилюють горизонтально, зачищають зріз, гострим ножем роблять поздовжній розріз кори на глибину 25-35 мм, відвертають кору і вставляють у розріз держак прищепи косим нижнім зрізом такої ж довжини до деревини підщепи. Весь відрізок прищепного живця, який опиниться під корою прищепи, повинен бути очищений від кори. Місце щеплення туго фіксують, а зріз підщепи і верхній зріз прищепи обробляють садовим варом. Аби місце щеплення швидше зрослося, на саджанець одягають прозорий поліетиленовий пакет і щільно фіксують його нижче місця щеплення;
  • – щеплення «в розщіп»: підщепу вкорочують горизонтальним зрізом, а потім розколюють стовбур, що залишився, по центру зрізу на глибину 4-5 см, і вставляють у цей розщіп тимчасовий клин. На прищепних живцях із 2-4 бруньками нижній зріз роблять із двох боків – клином завдовжки 4-5 см. У зроблений на підщепі розщіп опускають клин держака прищепи, після чого тимчасовий клин із розщепу виймають, місце щеплення стягують плівкою, а відкриту ділянку зрізу підщепи і верхній зріз прищепи замазують садовим варом.
Як виростити гарний врожай груш

Коли дві частини зростуться, і на підщепі з'являться прирости, фіксуючу плівку і поліетиленовий пакет знімають, усі пагони, що утворилися нижче місця щеплення, видаляють.

Розмноження груші живцями.

Живці груші слід заготовлювати взимку: виберіть зрілу гілку з дворічною деревиною і надломіть її, не розриваючи кори. Довгу гілку можна надломити в декількох місцях – ідеальна довжина живців 15-20 см. Місця надломів оберніть у напівзігнутому вигляді окулірувальною стрічкою, пластиром або скотчем, після чого прив'яжіть гілку до палички чи дроту – зафіксуйте в такому вигляді. До весни рослина зосередить у місцях надломів ростові речовини для з'єднання тканин. У кінці березня фіксатор і перев'язувальний матеріал знімають, а гілку розрізають на живці в місцях надлому.

Дволітрову пляшку з темного пластика з обрізаною шийкою наповнюють талою водою на висоту 5-7 см, розчиняють у ній кілька таблеток активованого вугілля й опускають у неї нижніми зрізами 10-12 живців. Пляшку поміщають на світле підвіконня. За три-чотири тижні на нижніх зрізах живців утворюються калусні шишки і починає рости коріння. Коли корінці досягнуть 5-7 см довжини, їх висаджують у поживний відкритий ґрунт, попервах влаштувавши їм притінення від яскравого світла. Живці потребують регулярного поливу, підживлення і прополювання, і при гарному догляді до осені будуть виглядати, як дво- або трирічні саджанці.

Посадка грушевого дерева і догляд за ним

Хвороби груші

Груша в саду може захворіти на: парх (паршу), бактеріальний опік, плодову гниль, підшкірну вірусну плямистість, мозаїчну хворобу, іржу, борошнисту росу, чорний рак, грибок сажі і цитоспороз.

Чорний рак, або гангрена, вражає кору, листя, плоди та скелетні гілки дерев. Починається процес із появи невеликих ран, які з плином хвороби розростаються, а по їхніх краях виникають бурі плями. На фруктах і листках утворюються червоні плями, плоди вражає чорна гниль – вони зсихаються і муміфікуються.

Способи боротьби: необхідно щовесни і щоосені проводити профілактичні обробки саду проти хвороб і шкідників. Восени, після опадання листя, його згрібають і спалюють. Уражені раком ділянки дерев зачищають гострим ножем, захоплюючи здорову тканину на глибину 2 см, після чого рани дезінфікують розчином мідного купоросу або сумішшю глини з коров'яком.

Плодова гниль, або моніліоз, проявляється на плодах груші дрібними плямами бурого кольору, які з плином хвороби поширюються по всій площі фруктів. Плоди при цьому не обсипаються, сприяючи поширенню захворювання.

Способи боротьби. Уражені плоди збирають із дерев і з землі, знищують, а дерева обробляють хлорною міддю або бордоською рідиною.

Багатий врожай груш на дереві в саду

Парх – украй підступний ворог плодових дерев, що вражає плоди, листя, пагони і квітки: спочатку на листі з'являються цятки розміром 2-4 мм, що поступово збільшуються до 2-3 см. Плоди стають дрібними, твердими, розтріскуються, їхня кількість зменшується, на їхній шкірці з'являються темні цятки, що поступово зливаються в оксамитову пляму.

Способи боротьби. Восени прибирайте з-під дерев опале листя, спалюйте його, навесні обробляйте дерева та пристовбурні кола бордоською рідиною і розчином сечовини.

Цитоспороз, або стовбурова гниль, небезпечний передусім для старих або ослаблених дерев, уражених сонячними або морозними опіками, виснажених посухою і неправильним або недостатнім доглядом. Кора дерев, хворих на цитоспороз, поступово стає темно-червоною, і груша сохне.

Способи боротьби. На самому початку хвороби потрібно видалити вогнища ураження гострим ножем, після чого обробити рани розчином мідного купоросу і садовим варом. Восени проводять побілку стовбурів і основ скелетних гілок вапном. Хворі гілки слід обрізати своєчасно.

Іржа – теж грибкове захворювання, що проявляється яскраво-помаранчевими плямами на листках. Хвороба знижує імунітет рослини, послаблює його. Найчастіше захворювання вражає дерева в садах, розташованих поблизу посадок ялівцю.

Спосіб боротьби. Плоди і листя з ознаками хвороби необхідно знищити, а дерева з профілактичною метою слід щорічно восени і навесні обробляти колоїдною сіркою або бордоською рідиною.

Цвітіння груші в саду навесні

Борошниста роса – одне з найнебезпечніших грибкових захворювань рослин, від якого квітки, пагони і листя вкриваються білуватим нальотом – спорами грибка, що деформує всі уражені частини. Зав'язь на хворих деревах опадає.

Способи боротьби. Знищуйте опале листя, а дерева кілька разів обробіть Сульфітом або Фундазолом до і після цвітіння.

Бактеріальний опік розвивається стрімко, поширюючи хвороботворні бактерії з соком по судинах рослин, що прискорює процес відмирання тканин. У результаті розвитку хвороби рослина гине, і її доводиться видаляти з ділянки.

Спосіб боротьби. Як тільки ви діагностували захворювання, обприскайте листя і квітки рослини антибіотиками кілька разів з інтервалом в 5 днів. Щоб не допустити поширення хвороби, при подальшому обрізуванні груші інструмент дезінфікуйте у борній кислоті.

Мозаїчна хвороба – важке вірусне захворювання. Небезпечне воно насамперед тим, що лікування груші від мозаїки не дає результату. Виглядають його симптоми як блідо-зелені або світло-жовті вуглуваті плями на листі. Зазвичай зараження відбувається під час щеплення.

Способи боротьби. Хворі дерева не врятувати – їх видаляють із ділянки і спалюють, щоб вірус не поширювався по саду. Не допустити зараження можна, ретельно відбираючи саджанці в розсаднику і своєчасно реагуючи на найменші зміни в забарвленні листя груші.

Збір і зберігання груш

Грибок сажі. У другій половині літа на зелених частинах груші з'являється темний наліт сажистого грибка. Найчастіше захворювання є наслідком життєдіяльності попелиці або інших шкідників.

Способи боротьби. Спочатку потрібно винищити інсектицидом комах, які стали причиною захворювання. Після цього дерево обробляють Фітовермою або мідно-мильним розчином.

Підшкірна вірусна плямистість проявляється скупченням у м'якоті плодів твердих позбавлених смаку клітин. У цих місцях розвиток плоду припиняється, утворюються вм'ятини, які роблять плоди потворними, в результаті чого і якість, і кількість урожаю помітно знижується, листя набуває мозаїчного забарвлення, на корі з'являються тріщини. Дерева слабшають і можуть узимку промерзати.

Способи боротьби. Поширюється хвороба сисними комахами, зараження може відбутися під час щеплення або при обрізуванні груші нестерильним інструментом. Не допускайте паразитування на деревах шкідливих комах, при купівлі уважно оглядайте саджанці та ретельно дезінфікуйте інструменти, збираючись зайнятися обрізуванням або щепленням.

Крім описаних хвороб, небезпеку для груші становлять такі захворювання, як гумовидність, відмирання гілок, звичайний рак, мухосід, мозаїчна кільчастість, несправжній трутовик, біла плямистість, або септоріоз.

Шкідники груші

Комах, здатних завдати шкоди грушевим деревам, так само багато, як і хвороб, що вражають цей рід, тому ми незабаром опублікуємо на сайті об'ємну і докладну статтю під назвою «Хвороби і шкідники груші». Сьогодні пропонуємо вам лише оглядове знайомство з деякими шкідниками, котрі найчастіше зустрічаються на грушевих деревах.

Листовійка – дрібна рухлива гусінь, що вражає листя груші, від чого воно згортається в трубочку і дрібнішає. Як превентивний захід використовують обробку дерев розчином препарату Цимбуш.

Посадка груші і як за нею доглядати

Підкорова листовійка пошкоджує кору дерев на висоті близько півметра від рівня землі. Внаслідок цих пошкоджень із тріщин у корі починає текти камедь, і якщо не вживати заходів, то дерева засихають і гинуть. Штамби потрібно очищати від відмерлого шару кори, а місця зачисток обробляти міцним розчином хлорофосу.

Грушева мідяниця висмоктує клітинний сік і в результаті життєдіяльності виробляє речовини, сприятливі для розвитку сажистого грибка. Від нестачі соку молоді бруньки, листя і бутони зморщуються й обпадають, плоди деформуються, якість і кількість врожаю знижується. Лікування груші від мідяниці здійснюється шляхом застосування препаратів Іскра й Агравертін відповідно до інструкції. Використовуються і народні засоби – відвари з тютюнового пилу, аптечної ромашки, кульбаби або деревію.

Кліщі, галовий або червоний яблуневий, теж харчуються соками рослини. Галовий харчується соком бруньок, а червоний яблуневий воліє селитися на листках, від чого вони червоніють. У якості профілактичного заходу здійснюють обробку груші ранньою весною акарицидами – десятивідсотковим розчином колоїдної сірки або Фуфаноном. Наступний сеанс обробки проводять після цвітіння. За необхідності можливе ще одне обприскування, яке проводять не пізніше ніж за місяць до збору врожаю. Чергуйте препарати, оскільки при повторі у кліщів виробляється імунітет.

Квітуче грушеве дерево в саду

Плодожерка – метелик, що відкладає на груші яйця, з яких з'являється гусінь, котра вражає м'якоть плодів. У якості профілактичного заходу використовують обробку дерев до і після цвітіння препаратом Агравертін, через три тижні після цвітіння застосовують обприскування дерева Кінміксом, а ще через тиждень – Іскрою. Якщо ви виявили плодожерку в пагонах, то обробку проти неї продовжують і після збору врожаю – пізні сорти яблунь обробляють до семи разів за сезон. Не забувайте після падолисту збирати і спалювати опале листя, а також перекопувати ґрунт у пристовбурних колах.

Попелиця, кров'яна або зелена яблунева, пошкоджує багато видів дерев – верхівки їхніх пагонів та листя скручуються і сохнуть. Превентивним заходом, що дає непоганий результат, є обробка дерев ранньою весною, до розпускання бруньок, при температурі повітря не нижче 5 ºC препаратами Нітрафен, Олеокупріт, Карбофос або Кеміфос, а в період від розпускання бруньок до цвітіння груші її обприскують Фосфамідом, Антіо, Карбофосом, Ціаноксом, Децисом або Метафосом. Улітку обробку перерахованими препаратами повторюють. Якщо ви прихильник щадних засобів, використовуйте для боротьби з попелицями обробку дерев розчином мильного засобу (300 г мила на 10 л води) або рослинні препарати – дводенний настій 10 г порошку білої гірчиці в літрі води, наприклад, доливаючи водою 200 г настою до обсягу 1 л перед обробкою.

Ще маленька груша на дереві

Крім описаних шкідників, на груші можуть паразитувати такі комахи: яблунева склівка, совка-синьоголовка, п'ядун-обдирайло і зимовий п'ядун, плодова міль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, мінуюча міль, західний непарний короїд, заболонник, грушевий і яблуневий квіткоїд, грушевий трубковерт, грушевий трач, листові і плодові галиці, грушевий кліщ, білан.

Сорти груші

Сорти груші для Підмосков'я.

Завдяки роботі селекціонерів сьогодні існує безліч сортів груш, які з успіхом вирощують у районах із холодними і довгими зимами:

  • Лада – ранньолітній, зимостійкий, посухостійкий сорт, рідко вражається грибковими захворюваннями. Це середньорослі дерева з пірамідальною кроною і жовтими плодами вагою до 150 г, з розмитим червонуватим рум'янцем. У плодів кисло-солодкий смак, дещо жорстка м'якоть, багата на фруктозу. Зберігаються плоди цього сорту погано;
  • Кафедральна – популярний у Підмосков'ї середньолітній сорт із жовтувато-зеленими, ніби маслянистими на поверхні плодами масою до 100 г із кислуватим смаком. Сорт скоростиглий, стійкий до морозів та інфекцій, добре транспортується і непогано зберігається;
  • Помітна, або Горбиста – пізньолітній зимостійкий і стійкий до грибків сорт, дозріває до вересня. Плоди нерівні, жовтувато-зелені з помаранчевими розводами, можуть довго висіти на дереві, проте транспортуються і зберігаються погано;
  • Чижівська – теж пізньолітній, стійкий до заморозків і грибків самоплідний сорт із зеленувато-жовтими з рожевим рум'янцем кисло-солодкими на смак плодами з білуватою пухкою м'якоттю. Багатий урожай груші Чижівська може вийти, якщо в безпосередній близькості зростає дерево сорту Лада;
  • Ніжність – найкраща груша пізньолітнього сорту, виведена шляхом схрещування сортів Тема та Улюблениця Клаппа. Колір кисло-солодких плодів, що досягають ваги 200 г, на дві третини червоний і на одну зелений. Сорт дуже врожайний і стійкий до холодів;
  • Москвичка – осінній сорт зі світло-жовтими плодами з вкрапленнями зеленого кольору. М'якоть запашна, соковита, злегка масляниста;
  • Казкова – високорослі дерева з великими плодами до 250 г вагою. Забарвлення у плодів зеленувато-жовте, м'якоть соковита, смачна. Сорт призначений для вживання в свіжому вигляді або для переробки, оскільки плоди довго не зберігаються;
  • Сорти Первомайський і Петрова настільки схожі, що немає сенсу їх розділяти. Це зимові сорти, що дозрівають до середини жовтня і зберігаються за певних умов до весни. Збирають плоди зеленими, але з часом груші сорту Первомайський жовтіють, а їхня м'якоть стає кремовою. Плоди сорту Петрова під час зберігання не змінюються.
Груша після збору врожаю

Ранні сорти груші.

Власне, сорти груш за термінами дозрівання заведено поділяти на літні, осінні і зимові, з чого випливає, що ранні сорти – це літні, середні – це осінні, а пізні – це зимові. Отже, ранні сорти груш дозрівають із середини липня до кінця серпня. Популярними ранніми сортами є:

  • Ліпотіка – найбільш ранній сорт стійких до парху груш. Золотисті плоди з рум'яним бочком дозрівають вже до кінця червня. Ароматна м'якоть плодів тане в роті. Виведений сорт у Болгарії, тому не є зимостійким, проте надзвичайно стійкий до таких шкідників, як попелиці;
  • Рання річна – це середньоросле дерево з широкопірамідальною кроною і прямими гілками. Плоди вагою всього до 120 г жовтувато-зелені з легким рожевим рум'янцем і ніжною білою м'якоттю кисло-солодкого смаку довго не осипаються з гілок, однак зберігатися можуть не довше 10 днів;
  • Молдавська рання – гібрид між сортами Вільямс і Улюблениця Клаппа. Це високоросле дерево з компактною кроною середніх розмірів і жовто-зеленими плодами вагою до 150 г. М'якоть плодів кисло-солодка, масляниста, запашна, кремового відтінку. Сорт морозостійкий, не вражається пархом, самоплідний. Багатий урожай можливий при вирощуванні поблизу Молдавської ранньої груші сорту Красива, Ластівка або Бере Жирафф;
  • Липнева рання – теж ранньолітній зимостійкий сорт із жовтими плодами подовженої форми з ніжною, соковитою, кисло-солодкою м'якоттю, що дозрівають до середини липня;
  • Мліївська рання – цей скоростиглий, стійкий до холодів і бактеріального раку сорт отримано шляхом схрещування сортів Глива Українська та Есперо. Плоди у цього сорту широкогрушовидні, середніх розмірів, за вагою не більше 100 г, з тонкою шкіркою, маслянистою соковитою м'якоттю кремового кольору, кисло-солодкі на смак. Дозрівають вони на початку серпня і зберігаються в холодильнику не довше 2 місяців;
  • Трапезниці – прекрасний сорт, єдиним недоліком якого є неможливість зберігання його плодів у холодильнику довше п'яти днів, тому збирати їх краще злегка недозрілими.

Крім описаних, популярністю користуються такі літні сорти груш, як Скороспілка з Мічурінська, Алегро, Північанка червонощока, Пам'ятна, Серпнева роса, Рогніда, ЕЛС-9-7.

Як цвіте груша в саду навесні

Середні сорти груш.

Осінні сорти груш дозрівають у кінці вересня або на початку жовтня. Зберігаються їхні плоди, на жаль, не дуже довго. Найкращими з осінніх сортів груш заведено вважати такі:

  • Велеса – зимостійкий і стійкий до хвороб сорт із великими зеленувато-жовтими плодами вагою до 200 г із кремовою м'якоттю прекрасного смаку;
  • Дюймовочка – зимостійкий сорт груші з дрібними плодами – всього до 80 г вагою. Колір плодів жовто-коричневий, кремова м'якоть соковита, солодка, дуже смачна. Зберігаються плоди до грудня;
  • Ошатна Єфімова – цей швидкоплідний зимостійкий, стійкий до парху сорт достигає у вересні. Плоди зеленувато-жовті з кремовою м'якоттю, вагою до 120 г, їх краще збирати ще зеленими. Зберігаються плоди 2-3 тижні.

Широкої популярності набули такі осінні сорти груш: Кавказ, Улюблениця осіння, Маргарита Марілен, Вільямс, Улюблениця Клаппа, Відрадненська, Черемшина, Адмірал Жерве, Пам'ять Жегалова, Дюшес та інші.

Хвороби груші

Пізні сорти груш.

Зимові сорти дозрівають у жовтні, проте це не означає, що їх можна відразу їсти: вони повинні висіти на дереві до досягнення біологічної зрілості, але при цьому потрібно встигнути їх зібрати до того, як вони обсиплються. Лежкість у зимових сортів теж різна. Найвідоміші зимові сорти груш:

  • Бере Боск – плоди цього сорту зазвичай довгасті, подекуди ніби вкриті іржею, в лежанні вони набувають бронзового вилиску. М'якоть плодів тане у роті, ніжна, має приємний смак. Знімати їх можна вже ближче до кінця вересня, але для їжі вони стануть придатні аж за два-три тижні. Зберігаються груші цього сорту місяць-півтора;
  • Білоруська пізня – швидкоплідний, зимостійкий сорт, який починає плодоносити вже на третьому або четвертому році життя. Плоди зеленого кольору вагою до 120 г дозрівають до кінця вересня, однак споживча зрілість настає, коли вони стають жовто-оранжевими. М'якоть у плодів біла, кислувато-солодка. Зберігаються плоди цього сорту до лютого і навіть до березня;
  • Россошанська пізня – стійкий до морозів сорт із плодами вагою до 350 г, які можна збирати зеленими в кінці вересня, але споживча стиглість настає, коли вони жовтіють. Соковита м'якоть кремового кольору має приємний смак. Зберігаються плоди цього сорту 3-4 місяці;
  • Бере Арданпон – груша з великими горбистими зеленувато-жовтими плодами до 300 г вагою, зовні схожими на айву. М'якоть у них злегка терпка, солодка, масляниста. Знімають плоди на самому початку жовтня, але їсти їх можна тільки через місяць-півтора. Зберігають плоди цього сорту до січня;
  • Деканка зимова – сорт із плодами бочкоподібної форми вагою до 300 г, зеленими з червоним рум'янцем при зборі врожаю в другій декаді жовтня, але зеленувато-жовтими після досягнення споживчої зрілості через два місяці. М'якоть у плодів запашна, ніжна, з ледь помітною кислинкою. Зберігаються плоди цього сорту до березня;
  • Малявська пізня – плоди вагою від 110 до 225 г жовтого кольору на третину вкриті рум'янцем. Колір соковитої, терпкуватої на смак м'якоті кремовий;
  • Зимова Кубаревидна – гібрид між сортами Берегомет, Дюшес і Улюблениця Клаппа. Вага плодів близько 200 г, колір світло-зелений із червонуватим бочком після достигання стає золотисто-жовтим із малиновим рум'янцем. М'якоть середньої щільності, білого кольору, соковита, солодка з ледь помітною кислинкою.

Крім описаних зимових сортів груш, у культурі затребувані ще такі сорти, як Гера, Багата, Декабринка, Лютневий сувенір, Чудесниця, Пізня, Тануча, Юр'ївська, Бурштинова, Олена, Надія, Ніка, Ліра, Великодня, Перун, Мальвіна зимова, Кюре, Етюд Київський, Киргизька зимова, Листопадова та інші.

Оцініть, будь ласка, наш сайт. Ми так старалися ;)
Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі
Кімнатні рослини – дерева

Кімнатні рослини – дерева

Чимало сучасних жителів мегаполісів, та й невеликих міст, кожен день проводять в бетонних джунглях, зрідка вибираючись на природу. Але близько 90% люд...

Читати далі...
Драцена чи Кордиліна?

Драцена чи Кордиліна?

Драцена і кордиліна. Сестри-близнючки. Майже. Провести чітку межу між цими двома рослинами не можуть самі ботаніки. Вже неодноразово обидві квітки пер...

Читати далі...
Абрикос – посадка і догляд, обрізування і щеплення

Абрикос – посадка і догляд, обрізув…

Абрикос звичайний (лат. Prunus armeniaca) – вид плодового дерева роду Слива родини Розові. Науковці досі точно не знають, звідки взявся абрикос. Одні ...

Читати далі...