Горобина: посадка і догляд, види і сорти

Вирощування горобини звичайної в садуГоробина (лат. Sorbus) є родом деревних рослин триби Яблуневі родини Розові, в якому за різними даними налічується від 80 до 100 видів. А рослина горобина звичайна, або червона (лат. Sorbus aucuparia) – плодове дерево, вид роду Горобина, дуже поширений майже по всій Європі, у Передній Азії й на Кавказі. Ареал виду доходить до Крайньої Півночі, а в горах горобина червона вже у вигляді чагарнику піднімається до кордону рослинності. Родова назва sorbus походить із кельтської мови, перекладається як «терпкий, гіркий» і характеризує смак плодів горобини. Видова назва походить від латинських слів, що у перекладі означають «птах» і «ловити»: плоди горобини використовувалися для приманювання птахів.

Із давніх-давен горобина була частиною культури слов'ян, скандинавів і кельтів, які наділяли її магічною силою: вважалося, що вона захищала воїнів у боях, захищала від світу мертвих і від чаклунства. Ягода горобини з нижньої сторони виглядає як рівнобічна п'ятикутна зірка – один із найдавніших язичницьких символів захисту. Під час весілля горобинове листя клали у взуття нареченим, з її деревини виготовляли дорожні палиці. Горобину садили поруч із житлом, і пошкодити або знищити дерево вважалося дуже поганою прикметою.

Дерево горобина – опис

Горобина звичайна є деревом або чагарником і сягає у висоту не більше 12 м. Крона у неї округла, пагони опушені, сірувато-червоні. Кора дорослих рослин гладка, блискуча, жовто-сіра або сіро-коричнева. Чергове непарноперисте листя горобини сягає в довжину 20 см і складається з 7-15 витягнутих, зубчастих по краю загострених листочків, зелених і матових зверху й більш світлих і опушених зі споду. Восени листя забарвлюється в золотисті й червоні тони.

Численні білі п’ятичленні квітки горобини з не дуже приємним запахом зібрані в густі кінцеві щитки діаметром до 10 см. Плід – помаранчево-червоне соковите яблуко до 1 см у діаметрі. Цвітіння горобини починається в травні або червні, а плоди дозрівають до кінця літа або на початку осені.

Горобина погано зносить загазованість і задимленість повітря, а також перезволоження й заболоченість ґрунту.

Деревина горобини тверда й пружна, але при цьому добре піддається обробці. Віддавна з неї робили веретена і руни. З плодів горобини роблять барвник для тканини.

Посадка горобини

Оскільки дерево горобина виростає досить високим, розумно садити його на кордоні саду, щоб воно не затінювало ділянки. Ґрунти горобина воліє родючі (середні і легкі суглинки, що добре утримують вологу), проте нормально росте і в мізерніших ґрунтах. Садять горобину, як і інші плодові дерева, навесні, до початку сокоруху, або восени, у період падолисту. Якщо ви розраховуєте збирати урожай ягід, то висаджуйте відразу кілька сортів.

Вибираючи саджанці горобини, зверніть увагу на стан їхньої кореневої системи: вона має бути добре розвиненою і здоровою, тобто мати 2-3 основні розгалуження завдовжки понад 20 см. Якщо коріння у рослини обвітрене й сухе, краще такий посадковий матеріал не купувати. Кора саджанця має бути гладкою, а не зморщеною. Відірвіть невеликий шматочок кори й подивіться на її внутрішню сторону: вона має бути зеленою, а не коричневою, як у мертвої рослини. Готують саджанці до посадки, видаляючи хворі, підсушені й надломлені корінці та пагони. Перед осінньою посадкою також видаляють із гілок саджанця листя, намагаючись не пошкодити бруньки в їхніх пазухах.

Вирощування горобини звичайної в саду

Саджанці горобини розташовують на ділянці з інтервалом 4-6 м один від одного і від інших дерев. Глибина і діаметр ями – 60-80 см. Заготовте суміш із 5 кг торфокомпосту і верхнього шару ґрунту, додайте в неї 2-3 лопати перепрілого гною, 200 г суперфосфату та 100 г деревної золи й добре все перемішайте. Заповніть ями цією сумішшю на третину, потім до половини засипте котлован звичайної землею, вилийте в нього відро води й дайте їй увібратися.

Умочіть коріння саджанця в глиняну бовтанку, помістіть його в центр ями й заповніть простір ґрунтовою сумішшю, що залишилася, або ґрунтом із верхнього шару ґрунту. Після посадки добре ущільніть поверхню навколо саджанця й полийте його. Саджанець має опинитися в землі на 2-3 см глибше, ніж він ріс у розсаднику. Коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола шаром перегною, торфу, сіна, трави, соломи, тирси або іншого органічного матеріалу завтовшки 5-10 см.

Догляд за горобиною

Вирощування горобини в саду.

Вирощування горобини передбачає виконання звичних для садівника процедур: поливу, прополювання, розпушування ґрунту, внесення підживлення, обрізування, заходів щодо захисту від хвороб і шкідників.

Поливають горобину в період відсутності опадів, причому обов'язково це роблять на початку вегетації та після посадки в ґрунт, а також за два-три тижні до збору врожаю і через два-три тижні після нього. Воду краще лити в канавки, зроблені по периметру пристовбурного кола. Розрахунок води – 2-3 відра на одну рослину, однак при визначенні необхідної кількості води слід враховувати вік рослини, склад і стан ґрунту.

Розпушування ґрунту в пристовбурному колі здійснюють напровесні, потім 2-3 рази впродовж літа й обов'язково відразу після збору врожаю. Зручніше розпушувати поверхню на другий день після поливання або дощу, водночас видаляючи бур'яни. Після розпушування пристовбурне коло знову мульчують органікою.

Підвищують врожайність горобини системні підживлення. З третього року життя навесні під дерева вносять по 5-8 кг компосту або перегною і по 50 г аміачної селітри. У перші дні червня під кожну горобину виливають по 10 л розчину коров'яку (1:5) або пташиного посліду (1:10). Органіку може замінити розчин Агролайфу. В кінці літа під дерева потрібно внести по півлітра деревної золи і по 100 г суперфосфату.

Посадка і догляд за горобиною звичайною

Обрізають горобину напровесні, до того, як почнуть прокидатися бруньки: видаляють пагони, що відходять під прямим кутом, хворі, всохлі й ростучі вглиб крони. У сортів горобини, плодоносних на тогорічних пагонах, потрібно прорідити й трохи вкоротити гілки, а у тих, що плодоносять на різних типах плодових утворень, систематично проріджують і омолоджують кільчатки та вкорочують скелетні гілки.

Узагалі ж обрізування робиться для рівномірного освітлення крони, що сприяє вищому врожаю. Однак крона у горобини пірамідальна, отже, гілки ростуть під гострим кутом до стовбура, і це позбавляє їх міцності. Ваше завдання при формуванні скелетних гілок постаратися вивести їх під прямим або тупим кутом.

Дерева зі слабким приростом потребують змолоджуючого обрізування, яке, щоб викликати зростання нових пагонів, роблять на дво- або трирічну деревину.

Шкідники і хвороби горобини.

Перші ознаки ураження дерева шкідниками або хвороботворними інфекціями можуть з'явитися вже в травні-червні. На які ж хвороби хворіє ця культура? Вражають горобину антракноз, септоріоз, бура та сіра плямистості, борошниста роса, моноліоз, пархи, іржа, некрози (чорний, нектрієвий та цітоспоровий) і вірусна кільцева мозаїка. Якщо ви придбали здоровий саджанець, а посадка горобини і догляд за нею здійснювалися відповідно до агротехніки культури, то навряд чи у дерева виникнуть проблеми зі здоров'ям: хвороби вражають тільки ослаблені рослини. Проте потрібно бути готовим до будь-яких неприємностей.

Скажемо відразу, що такі хвороби, як мозаїка та всі види некрозів, вилікувати не вдасться, тому найважливішим способом захисту горобини від ураження цими невиліковними недугами є профілактичні заходи. Вони полягають в уважному відборі саджанців, передпосівній обробці ґрунту від інфекцій, знищенні комах-переносників вірусів і утриманні пристовбурних кіл у чистоті. Дуже важливо уважно оглядати дерева в саду якомога частіше, тому що набагато легше перемогти хворобу на самому початку її розвитку, ніж рятувати вже вражену рослину.

Як саджати і вирощувати горобину звичайну

У статтях про посадку й вирощування плодових дерев родини Розові ми неодноразово описували ознаки найпоширеніших захворювань і способи боротьби з ними, тож ви зможете отримати про це детальну інформацію, звернувшись до вже розміщених на сайті статей про яблуню, грушу, сливу та про інші споріднені горобині звичайній культури.

Що стосується шкідників, то горобину звичайну при несприятливих умовах вражає до 60 комах і кліщів, які пошкоджують листя, пагони, квітки, плоди, бруньки та насіння рослини. Велика частина цих шкідників паразитує на всіх плодових культурах родини Розові. Частіше за інших на горобині зустрічаються:

  • довгоносики, яких знищують препаратом Карбофос;
  • короїди: проти них горобину обробляють Актарою, Конфідором і Лепідоцидом;
  • – п'ядуни: в боротьбі з цими шкідниками використовують Хлорофос, Карбофос або Ціанокс;
  • – горобинові галові кліщі знищує колоїдна сірка;
  • – горобинові молі не зносять обробки Хлорофосом;
  • – зелена яблунева попелиця гине від препаратів Актеллік і Децис;
  • – щитівки знищує препарат 30 Плюс;
  • яблуневі плодові трачі гинуть після обробок горобини настоєм білої гірчиці (10 г порошку гірчиці заливають 1 л води, добу настоюють, потім розбавляють водою 1:5).

Від ураження шкідниками може вберегти обробка горобини по листю до початку сокоруху розчином 100 г мідного купоросу в 10 л води. Добре себе зарекомендували й весняні обробки дерев і ґрунту під ними Нітрафеном. У профілактичних цілях щоосені з-під дерев прибирають опале листя й рослинні залишки та перекопують ґрунт у пристовбурних колах.

Розмноження горобини

Горобина звичайна розмножується насіннєвим і вегетативним способами. Насінням, як правило, розмножують видову горобину. Посів насіння здійснюють восени: його відмивають від м'якоті, закладають на глибину 5-10 мм і мульчують зверху опалим листям. Якщо ви вирішили сіяти насіння навесні, то змішайте його з жорстким піском (1:3) і потримайте перед посівом один-два місяці в кімнатній температурі, а потім 3-4 місяці в овочевому ящику холодильника. Коли з'являться сходи, їх регулярно поливають і прополюють, ґрунт навколо них розпушують, а восени сіянці пересаджують у шкілки. Горобина з насіння починає плодоношення на четвертий-п'ятий рік.

Горобина звичайна в ландшафтному дизайні

Цінні сорти горобини розмножують вегетативно: щепленням, здеревілими й зеленими живцями, паростю і відсадками. Підщепами для щеплення сортового живця можуть слугувати сіянці горобини звичайної, невежинської або моравської. Окулірування проводять у квітні, на початку сокоруху, або в липні-серпні. Пов'язку з місця щеплення знімають через 3 тижні. Верхівку підщепи обрізають, залишаючи колючку, до якої згодом підв'язують зростаючий сортовий пагін.

Паростю розмножують тільки кореневласні дерева. У процесі вкорінення зелених живців приживається тільки від 45 до 60 % посадкового матеріалу, а здерев'янілі живці горобини вкорінюються ще гірше.

Види і сорти горобини

У культурі вирощуються багато видів горобини. Деякі з них є декоративними рослинами, але більша частина – плодовими.

Горобина бузинолиста (Sorbus sambucifolia)

в дикому вигляді росте в Хабаровському краї, на Камчатці, Сахаліні, Курилах і в Японії. Це гарний чагарник заввишки до 2,5 м із рідкісною яйцеподібною або округлою кроною, голими прямими темно-бурими пагонами з сизим нальотом, сірими гілками з сочевичками, що впадають в очі, і непарноперистим листям завдовжки до 18 см із ланцетоподібним прилистками. Листя складається з 7-15 гостропильчастих овальних темно-зелених листочків, майже голих і блискучих, розташованих на червонуватих черешках. Червонуваті або білі квіти діаметром до 1,5 см зібрані в складні щитки. Квітконіжки і гілочки вкриті рудим опушенням. Соковиті їстівні кулясті яскраво-червоні плоди до 1,5 см у діаметрі мають солодкувато-кислий смак без гіркоти й вирізняються приємним ароматом. Вони можуть зберігатися на кущах до самої весни. Вид відрізняється зимостійкістю, посухостійкістю й невибагливістю до ґрунтових умов.

Горобина бузинолиста (Sorbus sambucifolia)

Берека (Sorbus torminalis),

або берека лікувальна в природе распространена на Кавказе, в Крыму, юго-западной части Украины, Западной Европе и Малой Азии, произрастая одиночно или небольшими группами. Это дерево высотой до 25 м с темно-серой корой в продольных трещинах на стволах и с оливковой на молодых побегах. Листья у растения широкояйцевидные, простые, длиной до 18 см, округлые и сердцевидные у основания и заостренные, с 3-5 лопастями на верхушке. Верхняя сторона листовой пластины блестящая, темно-зеленая, нижняя – волосисто-опушенная. Осенью листья становятся оранжевыми или желтыми. Белые цветки диаметром до 1 см образуют рыхлые щитковидные соцветия до 8 см в поперечнике. Оранжевые или красноватые округлые плоды диаметром до 18 мм со временем буреют. Мякоть у них кисло-сладкая, мучнистая. Вид отличается высокой зимостойкостью, однако не очень хорошо переносит засуху. Берека имеет две декоративные формы:

  • – з перисто-розсічені листям;
  • – з опушеними листками.
Берека (Sorbus torminalis)

Горобина домашня (Sorbus domestica),

або горобина великоплідна (кримська) зростає в Криму і на півдні західної Європи в підлісках широколистяних лісів групами або одинично. Це повільнозростаюче дерево заввишки до 15 м із кулястою або широкопірамідальною кроною. Його кора тріщинувата вже змолоду, але пагони гладкі, майже голі й блискучі. Складне непарноперисте листя завдовжки до 18 см складається з ланцетних гостропилчастих гладеньких листочків зеленого кольору завдовжки до 5 см. Рожеві або білі квіти діаметром до 1,5 см утворюють гіллясті, широкопірамідальні повстяно-опушені суцвіття до 10 см у діаметрі. Плоди у горобини кримської грушоподібні або довгасто-яйцеподібні, до 3 см у діаметрі, червоні, зеленувато-жовті або бурі, з в'язкою й запашною борошнистою м'якоттю солодкуватого смаку з великою кількістю кам'янистих клітин. Вид майже не уражається шкідниками та вирізняється посухостійкістю й зимостійкістю. Має дві форми:

  • – яблукоподібну;
  • – грушоподібну.
Горобина домашня (Sorbus domestica)

Горобина круглолиста (Sorbus aria),

або арія, або горобина борошниста зустрічається в горах Південної і Середньої Європи і на Карпатах. Це сильноросле дерево заввишки до 12 м із широкопірамідальною кроною, світло-коричневою або червоно-бурою корою на стовбурі й повстяно-опушеними пагонами. Листя у цього виду цільне, шкірясте, округло-еліптичне, гостро-двояко-пилчасте по краях. При розкритті листя біло-повстяне, потім верхня сторона листової пластини стає зеленою, а до осені листя забарвлюється в відтінки бронзового кольору, і дерево стає схожим на вільху. Квітки у арії білі, зібрані в щиткоподібні суцвіття до 8 см у діаметрі. Плоди їстівні, кулясті, помаранчево-рожеві або помаранчево-червоні, до 1,5 см у діаметрі. М'якоть кисло-солодка, борошниста, за смаковими якостями поступається солодкоплідним сортам. У культурі вид із 1880 року, має кілька садових форм:

  • Декайсне – рослина з більшими листками й квітками;
  • їстівна – з довгастим або еліптичними листям і більшими, ніж у основного виду, плодами;
  • хризофіла – різновид із жовтуватим листям упродовж усього сезону й олійно-жовтим восени;
  • Маніфік – дерево з білосніжним при розпусканні листям, яке влітку зверху зеленіє, а восени стає бронзовим. Плоди червоні, опушені білим ворсом;
  • Маджестік – дерево, що сягає у висоту 15 м, але не формує плодів.
Горобина круглолиста (Sorbus aria)

Горобина гібридна (Sorbus x hybrida)

– природний гібрид горобини звичайної та горобини проміжної, представників якого можна зустріти в природі Північної Європи. У рослини складне листя, що є поєднанням простих лопатевих і перистих листків. Зверху листки голі, зелені, знизу вкриті білуватим або сіруватим пушком. У культурі часто вирощують ще один природний гібрид – різновид тюрінзький, утворений при схрещуванні горобини звичайної з горобиною круглолистою. У цієї рослини лопаті на листках не так глибоко розрізані, вони ширші й більш притуплені, ніж у листя горобини гібридної.

Горобина гібридна (Sorbus x hybrida)

Горобина звичайна,

опис якої ми наводили на початку статті, має безліч декоративних форм, що розрізняються обрисами крони, забарвленням плодів і листя: Бурка, лікерна, гранатна, мічурінська десертна, російська, пірамідальна, плакуча, Бейснера, невежинська, моравська, або солодка, Фіфеана... Усі вони дуже красиві впродовж усього періоду вегетації, але про деякі потрібно розповісти детальніше:

  • невежинський різновид горобини звичайної зовні мало чим відрізняється від основного виду, але його плоди позбавлені терпкості й гіркоти навіть у недостиглому стані, тоді як плоди основного виду стають їстівними тільки після перших морозів;
  • горобина солодка, або моравська, була виявлена в Судетських горах. Її листя більш ажурне, ніж у інших горобин, і зацвітає вона трохи пізніше, а її суцвіття іноді містять до 150 квіток. Плоди у горобини моравської шарлахово-червоні з помаранчевою соковитою м'якоттю кисло-солодкого смаку;
  • горобина лікерна – різновид, отриманий Мічуріним від схрещування горобини звичайної з аронією чорноплідною. Це дуже зимостійка рослина з пурпурово-чорними плодами;
  • горобина гранатна – результат схрещування горобини звичайної з глодом великоплідним, отриманий у 1925 році. У висоту дерево сягає всього 4 м. У нього просте, гладеньке темно-зелене листя завдовжки до 17 см, у нижній частині перисто-розсічене, а у верхній – цілісне, яйцеподібне або еліптичне. Плоди рослини – бордові, завбільшки з вишню кисло-солодкі ягоди. Горобина гранатна вирізняється високою зимостійкістю;
  • горобина Бурка була виведена в 1918 році при схрещуванні горобини альпійської та горобини звичайної. Листя у неї просте, перисто-розсічене, слабо опушене, темно-зеленого кольору. Плоди овально-довгасті, середньої величини, червоно-бурі. Рослина зберігає декоративність упродовж усього сезону;
  • горобина мічурінська десертна – гібрид між мушмулою німецькою та горобиною лікерною. Це деревце заввишки до 3 м із широкою кроною і складним непарноперистим листям завдовжки до 18 см, що складається з 6-7 пар світло-зелених, злегка опущених зі споду листочків. Темно-червоні, середньої величини плоди цієї горобини нагадують за формою плоди мушмули. Рослина дуже декоративна й вирізняється зимостійкістю.
Горобина звичайна (Sorbus aucuparia)

Окрім описаних, у культурі вирощуються такі види горобини, як змішана, проміжна, або шведська, вільхолиста, Кене, Вільморена, амурська та деякі інші.

Що стосується сортів горобини звичайної, то найкращими з них є:

  • Бусинка – середньоросле дерево з соковитими плодами, що за смаком нагадують журавлину;
  • Вефед – зимостійкий і високоврожайний солодкоплідний сорт столово-десертного призначення з ошатними жовто-рожевими плодами;
  • Сонячна – стабільно плодоносний сорт, яскраво-помаранчеві плоди якого з червоним рум'янцем смачні як у свіжому вигляді, так і перетерті з цукром;
  • Сорбинка – зимостійкий і урожайний сорт із великими червоними плодами, придатними для переробки та для їжі в свіжому вигляді.

Затребувані в культурі й такі сорти горобини звичайної, як Кірстен Пінк, Ред Тіп, Карпет оф Голд, Вайт Макс, Шимі Глоу, Леонард Шпрінгер, Фастігіата, Інтегерріма, Джермінс, Титан і інші.

Горобина в ландшафтному дизайні

У ландшафтному дизайні горобина може відігравати як головну роль, так і другорядну. Горобина плакучої форми використовується в декорі арок і альтанок, добра вона і як сольна рослина, висаджена на узліссі або галявині, подалі від інших рослин.

Горобина прекрасно виглядає в групі з іншими деревами та чагарниками, наприклад, зі сніжноягідником, свидиною, барбарисом або зі спіреєю. Гармонійне поєднання горобини й хвойних рослин – ялиць, туй, ялин і сосон, особливо в осінню пору, коли листя горобини рясніє на тлі зеленої або блакитної хвої.

Поєднуються горобини і з листяними деревами – липою, чорною тополею, кленом, ясенем і білою вербою. Багато видів горобин підкреслюють красу калини, горобинника горобинолистого, жимолості й троянди зморшкуватої. А жива огорожа з чагарникової горобини буде прекрасним фоном для багаторічних квітів. Однак, плануючи посадку горобини в тому чи іншому місці, слід враховувати, що вона погано зносить загазованість і задимленість міського повітря.

Властивості горобини – шкода і користь

Корисні властивості горобини.

Плоди горобини звичайної містять величезну кількість вітаміну C, його в них навіть більше, ніж у лимонах. Окрім аскорбінової кислоти, до складу плодів горобини входять вітаміни P, B2, PP, K і E, а також провітамін A, глікозиди, амінокислоти, пектини, гіркоти, дубильні речовини, органічні кислоти (бурштинова, лимонна та яблучна), флавоноїди, йод, калій, магній, залізо, мідь, марганець, цинк, спирти, ефірна олія і фітонциди. Плоди горобини мають жовчогінну, потогінну, сечогінну і кровоспинну дію. В Угорщині ними лікують дизентерію, в Норвегії горобину застосовують при набряках і як ранозагоювальний засіб, а в Болгарії плоди використовують для виведення каменів із нирок.

Високий уміст у плодах горобини вітамінів благотворно діє на організм при лікуванні недокрів'я, цукрового діабету, геморою, ниркових і печінкових хвороб, захворювань органів травлення, особливо колітів, гастритів і виразкової хвороби.

Горобиновий сік збуджує апетит, тому його призначають при виснаженнях, а також при ревматичних болях, каменях у сечовому міхурі й нирках. Він знімає набряклість, знижує рівень холестерину в крові, нормалізує обмін речовин, зупиняє кровотечу і має протимікробну дію. Показано вживання соку при подагрі, атеросклерозі, астенії, ламкості капілярів, гіпертонії, аритмії, кровотечах і злоякісних пухлинах, а також при отруєнні чадним газом.

Корисні властивості горобини обыкновенной и противопоказания

Корисні властивості мають не тільки плоди, а й квітки, і листя, і кора горобини. Відвар кори застосовують при лікуванні гіпертонії, а для боротьби з цингою призначають препарат із листя горобини, оскільки в них вітаміну C навіть більше, ніж у плодах. А при порушенні обміну речовин, хворобах шлунково-кишкового тракту й застудах у народній медицині використовують препарати з плодів і квіток горобини.

Зовнішньо горобина застосовується при опіках, ранах, бородавках і різних запаленнях.

Як полівітамінний засіб плоди горобини червоної є сировиною для кондитерської промисловості. З них виробляють цукерки, лікери, горілки, наливки та настоянки, повидло, мармелад, желе, пастилу, варення і безалкогольні напої.

У ветеринарії насиченим відваром плодів горобини лікують легеневі захворювання у тварин.

А для здорових людей буде дуже корисний уранці тонізуючий напій: візьміть із вечора по повній столовій ложці сушених або свіжих плодів барбарису, горобини й шипшини, помістіть їх у трилітровий термос, залийте окропом і загвинтіть кришку. Пийте цей чай усю першу половину дня, після чого знову залийте ці плоди окропом, дайте їм настоятись і знову пийте. Після того, як ви вип'єте вторинний чай, дістаньте з термоса плоди, потовчіть і знову залийте їх у термосі окропом. Таким чином, ви використовуєте одні й ті ж плоди тричі, і з кожною чашкою чаю ваш організм отримуватиме вітаміни й біологічно активні речовини.

Горобина – протипокази.

Протипоказані плоди горобини червоної тим, хто переніс інсульт або інфаркт, а також людям із підвищеним згортанням крові та ішемічною хворобою серця. Шкідливі вони і для людей із підвищеною кислотністю шлунку.

5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)