Мигдаль – посадка і догляд, обрізування і щеплення

Автор:
Опубліковано:
Доповнено:

Дерево миндальРослина мигдаль (Prunus dulcis) – невелике дерево або чагарник підроду Мигдаль роду Слива родини Розові. Підрід об'єднує близько 40 видів мигдалю, але в культурі вирощують тільки мигдаль звичайний. Мигдаль вважають горіхом, однак насправді він є кісточковим плодом. Дерево мигдаль походить із Середземномор'я і Середньої Азії – воно з'явилося в цих районах ще до нашої ери. Сьогодні мигдаль, крім Середньої Азії і Середземномор'я, росте в Каліфорнії, Китаї, Західному Тянь-Шані, в Криму, на Кавказі, у виноградниках Словаччини, в Чехії і Південній Моравії. Мигдальне дерево віддає перевагу щебенистим і кам'янистим схилам із багатим на кальцій ґрунтом на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря, хоча в Ізраїлі він росте набагато нижче. Розташовується мигдаль у природі невеликими групами по 3-4 деревця або кущі на відстані від 5 до 7 метрів один від одного.

Прослухати статтю

Дерево мигдаль – опис

Дерево мигдаль досягає у висоту 4-6 м, а чагарник мигдаль – 2-3 м. Кореневище мигдалю має не більше п'яти скелетних коренів, які проникають на достатню глибину, щоб рослина не потерпала від посухи. Пагони у цієї гіллястої рослини двох типів: укорочені генеративні та подовжені вегетативні. Листя мигдалю ланцетне, із загостреною верхівкою, черешкове.

Як цвіте мигдаль? Світло-рожеві або білі квіти мигдалю діаметром до 2,5 см складаються з п'яти пелюсток. Цвітіння мигдалю починається в березні або квітні – раніше, ніж розпускається його листя. Плід мигдалю є сухою, оксамитовою на дотик овальною кістянкою зі шкірястим зеленим насінником, котрий після висихання легко відділяється від кісточки завдовжки від 2,5 до 3,5 см, яка має ту саму форму, що і плід, але часто поцяткована борозенками.

Мигдаль починає давати плоди з чотирьох-п'яти років, повне плодоношення настає на десятий-дванадцятий рік, і плодоносить дерево від 30 до 50 років. При гарному догляді мигдальне дерево може рости у вашому саду від 50 до 80 років, але деякі екземпляри можуть жити до 130 років.

Мигдаль звичайний має два різновиди – гіркий мигдаль, що зростає в природі, і солодкий мигдаль, вирощений у культурі. Мигдаль – рослина самобезплідна, що вимагає перехресного запилення, і для того, щоб він почав давати плоди, в безпосередній близькості від нього має зростати ще не менше трьох мигдальних дерев сортів-запилювачів, термін цвітіння яких збігається. Окрім напрочуд смачних плодів, мигдаль цінується як декоративна рослина і як чудовий медонос, що виділяє під час цвітіння чарівний аромат. Оскільки мигдаль запилюється в основному бджолами, найкраще він плодоносить, якщо на ділянці розташовані 3-4 вулики.

Вирощування мигдалю в саду

Горіх мигдаль є родичем таких плодових дерев, як яблуня, груша, слива, абрикос, алича, персик, аронія, горобина, шипшина, глід, айва та інших відомих у культурі представників родини Розоцвітих. Із нашої статті ви дізнаєтесь, як росте мигдаль в умовах середньої смуги, як здійснюється посадка та догляд за мигдалем, які існують види мигдалю, які сорти мигдалю більше пристосовані до наших кліматичних умов, у чому користь мигдалю, а також для кого і в чому може полягати шкода мигдалю.

Посадка мигдалю

Коли садити мигдаль.

Мигдаль можна виростити з кісточки, і про це ми розповімо вам у розділі про розмноженні рослини, але найкраще вирощувати мигдаль з однорічного саджанця. Висаджують саджанці в ґрунт напровесні, на початку березня, або восени, в останні дні листопада. Вибирають для мигдальних дерев сонячну ділянку, хоча непогано вони ростуть і в притінку, проте саджанці мають бути захищені від протягів і сильного вітру.

Найкращий ґрунт для мигдалю – водо- і повітропроникні чорноземи, піщані або суглинні ґрунти з високим умістом вапна – оптимальний pH 7,7. Кислі, хлористі або засолені ґрунти для вирощування мигдалю непридатні, так само, як і ділянки з високим стоянням ґрунтових вод.

Вирощування мигдалю з насіння – паросток

Посадка мигдалю восени.

Саджанці мигдалю, посаджені восени, приживаються набагато краще, ніж при весняній посадці. На відведеній під мигдальний гай ділянці за два тижні до посадки викопують ями діаметром 50-70 см завглибшки до 60 см на відстані 3-4 м одна від одної в ряду і 5,5-6,6 м між рядами. У кожну яму укладають для дренажу шар щебеню або битої цегли з піском і вносять змішані з родючим ґрунтом, що складається з піску, перегною і листової землі в пропорції 1:2:3 5-6 кг перепрілого гною і півкіло суперфосфату. Якщо ґрунт кислий, у нього потрібно внести доломітове борошно або вапно в кількості 200-300 г. Через два тижні, коли ґрунт в ямі осяде, можна братися до посадки мигдалю.

Як садити мигдаль? Посадка дерева мигдаль мало відрізняється від посадки сливи або абрикоса. Вкопати в центр ями опору – жердину такої висоти, щоб вона височіла над рівнем ділянки на півметра. Насипте в центр ями гірку з землі. Опустіть коріння саджанця в глиняну бовтанку густотою магазинної сметани і розташуйте деревце на пагорбі таким чином, щоб коренева шийка була трохи вище рівня поверхні. Засипте яму родючим ґрунтом, ущільніть його і полийте дерево 10-15 л води. Коли вода вбереться, прив'яжіть саджанець до опори і замульчуйте пристовбурні кола шаром торфу або сухої землі завтовшки 3-5 см таким чином, щоб мульча не стикалася з кореневою шийкою дерева.

Як посадити мигдаль навесні.

Якщо з якоїсь причини вам довелося перенести посадку мигдалю на весну, ями під нього все одно потрібно копати восени. Закладіть у них дренажний шар із піску і щебеню, насипте шар родючого ґрунту, змішаного з добривами, і залиште ями до весни. На початку березня, перед початком сокоруху, здійснюють посадку мигдалю в тому ж порядку, як це робиться восени.

Набряклі бруньки мигдалю на гілці

Вирощування мигдалю в саду

Догляд за мигдалем.

Посадка мигдалю і догляд за ним здійснюються відповідно до агротехніки культури. Вам доведеться виконувати такі процедури, як полив, розпушування та прополювання пристовбурного кола, обрізування і підживлення рослини, а також профілактика проти хвороб і шкідників. І якщо ви все виконуватимете правильно, то зберете гарний урожай.

Як доглядати за мигдалем? У кінці березня потрібно зробити перше розпушування пристовбурного кола на глибину 10-12 см, а потім протягом вегетаційного періоду провести ще 3-4 розпушування на глибину 8-10 см. Підтримуйте чистоту пристовбурного кола, своєчасно видаляйте бур'ян.

Збирають мигдаль, коли його зовнішня зелена оболонка потемніє і почне легко відділятися від ядра. Зібрані плоди очищають від шкірки і розкладають в один шар для просушування, після чого зберігають у тканинних мішках.

Полив мигдалю.

Незважаючи на те, що мигдаль культура посухостійка, краще він росте і плодоносить в умовах своєчасного і достатнього зрошення. Мигдаль, що зростає в піщаному ґрунті, потребує більш частих і рясних поливань, ніж той, що вирощується в глинистих і суглинних ґрунтах. Коли ви виявите, що ґрунт під мигдалем просох на глибину 1-1,5 см, вилийте в пристовбурні кола відро води. Перезволоження може привести до загнивання кореневої шийки рослини.

Мигдаль на гілці дерева

Саджанці потребують частіших поливань, ніж дорослі дерева: підтримуючі поливання слід проводити один раз на 10-14 днів.

Як виростити мигдаль в умовах відсутності води? Якщо у вас немає можливості зрошувати мигдаль протягом усього вегетаційного періоду, проведіть хоча б осінній і весняний вологозарядковий поливи рослини.

Підживлення мигдалю.

Мигдаль у саду відчуває потребу в азоті, тому в кінці квітня або на початку травня в пристовбурні кола кожного дорослого дерева вносять 20 г аміачної селітри, розведеної у відрі води. Під осіннє перекопування ділянки в пристовбурні кола кожного дерева вносять по 1 кг гною, по 20 г сірчистого калію і подвійного суперфосфату. У міжряддях молодих рослин перші 5-7 років життя бажано вирощувати сидерати.

Обробка мигдалю.

Вирощування мигдалю вимагає проведення профілактичних обробок дерев від шкідників і хвороб. Аби знищити збудників хвороб і шкідливих комах, що перезимували в ґрунті пристовбурного кола і тріщинах кори дерева, напровесні, до початку розпускання бруньок, проведіть обробку мигдальних дерев одновідсотковим розчином бордоської рідини. А наприкінці періоду вегетації, після закінчення падолисту, проведіть осіннє обприскування мигдалю бордоською рідиною або її аналогами, щоб знищити шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, що влаштувалися на зимівлю.

Цвітіння мигдалевого дерева в саду

Мигдаль у Сибіру.

Хоча мигдаль без укриття в умовах середньої смуги не зимує, існують морозостійкі види і сорти рослини, які з успіхом культивують не тільки в Вологді і Санкт-Петербурзі, а й у лісостеповій та степовій частині Сибіру. До морозостійких видів належить мигдаль степовий, або низький, або російський, або бобівник, або мигдальник. Це чагарник заввишки до 1,5 м із коричневою або червонувато-сірою корою, ланцетним, шкірястим, блискучим, пильчастим по краях темно-зеленим листям завдовжки до 8 і завширшки до 3 см. Мигдаль степовий невибагливий, газо-, димо- та посухостійкий, абсолютно невимогливий до складу ґрунту і легко розмножується.

Існують дві садові форми мигдалю степового: білоквіткова і Гесслера – з квітками яскравого рожевого відтінку. Навесні квітучі гілки мигдалю степового вражають своєю красою. На основі бобівника селекціонери вивели такі високодекоративні сорти, як Анюта, Рожевий фламінго, Мрія, Біле вітрило, Рожевий туман.

Ядра плодів мигдалю степового їстівні і смачні. Ще одна перевага цього виду мигдалю в тому, що він швидко відновлюється навіть у тих випадках, коли підмерзає в сувору й малосніжну зиму.

Мигдаль у Москві і Підмосков'ї.

В умовах Москви і Московської області, крім бобівника, добре росте мигдаль трилопатевий, який нормально зимує без укриття і швидко відновлюється в разі незначного підмерзання. Найстійкішими в умовах підмосковних зим виявилися форми рослини, щеплені на підщепу терну. А проте навіть дерева холодостійких сортів бажано захищати від морозів – вкривати штамби лутрасилом. А щоб захистити від підмерзання пагони, потрібно в кінці липня або на початку серпня видалити верхівкові бруньки – ця процедура стимулює швидке здеревіння пагонів, після якого їм не буде страшний мороз.

Шкаралупа мигдалю

Обрізування мигдалю

Коли обрізати мигдаль.

Мигдаль потребує формуючого і санітарного обрізування, а дорослі дерева – змолоджуючого. Санітарне обрізування проводять напровесні, до початку сокоруху, і восени, коли мигдаль вступить у період спокою, а формуюче обрізування роблять після цвітіння мигдалю.

Як обрізати мигдаль.

Формують крону мигдалю за типом сливи, абрикоса, персика або нектарина – виводять три яруси скелетних гілок. Одразу після посадки саджанця мигдалю його обрізують на висоті 120 см, при цьому штамб у деревця формують заввишки 50-70 см.

При проріджувальному обрізуванні плодоносних дерев видаляють гілки, що загущують крону і неправильно ростуть. При вимерзанні квіткових бруньок вкорочують однорічні пагони.

Обрізування мигдалю навесні.

Після зими, ще до початку розпускання бруньок, проводять санітарне обрізування мигдалю: вкорочують промерзлі однорічні прирости, обрізаючи їх до здорової тканини, видаляють поламані, хворі або деформовані гілки і пагони. Після закінчення цвітіння приступають до формуючого обрізування дерева. На висадженому восени або навесні саджанці зазвичай не менше трьох гілок, розташованих на відстані 15-20 см одна від одної – їх укорочують до 15-20 см, а на провіднику наступні 2-3 роки закладають нові яруси скелетних гілок, які мають розташовуватись одна від одної на відстані 20-30 см. Не потрібні для формування крони пагони прищипують кілька разів за літо, а потрібні вкорочують не пізніше липня, якщо вони досягнуть довжини 50-60 см. На другий і третій рік зростання мигдалю непотрібні пагони вирізають, інші вкорочують. По завершенні формування крони центральний провідник обрізають так, щоб остання скелетна гілка мигдалю була нижче провідника на 55-60 см.

Великі плоди мигдалю

Плодоносні дерева зі сформованою кроною майже не потребують обрізування, слід тільки вирізати на кільце жирові пагони, а поламані вкорочувати на 3-4 вічок. Однорічні пагони, що не заважають правильному розвитку гілок, обрізати не потрібно.

Обрізування мигдалю восени.

Восени, після падолисту, проводять санітарне обрізування дерев і чагарників: обрізають сухі, поламані, хворі і загущуючі крону пагони та гілки. Якщо доводиться зрізати або спилювати товсту гілку, не забувайте обробляти зріз садовим варом. Якщо з якоїсь причини ви не встигли обрізати мигдаль до початку зими, перенесіть санітарне обрізування на весну.

Розмноження мигдалю

Як розмножувати мигдаль.

У природних умовах мигдаль розмножується насіннєвим способом, у культурі ж вважають за краще розмноження окуліруванням, оскільки на вирощування дерева з насіння йде дуже багато часу. Однак варто знати, як можна виростити мигдаль із кісточки хоча б тому, що таким чином можна підготувати підщепу для сортового живця. Для вирощування підщеп вам знадобляться насіння гіркого мигдалю, але якщо ви не зумієте його роздобути, можна використовувати насіння солодкого мигдалю. Окрім цих двох способів, якщо у вас мигдаль росте не деревом, а кущем, вдаються до розмноження рослини паростю і відсадками.

Хвороби мигдалю

Вирощування мигдалю з насіння.

Сіють насіння навесні або під зиму. Якщо ви вирішили сіяти мигдаль навесні, необхідно піддати насіннєвий матеріал стратифікації – на 3-4 місяці помістити його в овочевий ящик холодильника. Насіння мигдалю сіють у борозенки завглибшки 8-10 см на відстані 10 см одна від одної, дотримуючись дистанції між борознами 45-60 см. Проросте насіння на наступний рік, у квітні, і вам потрібно буде його поливати, прополювати і розпушувати ділянку. У липні, коли сіянці досягнуть у висоту 50-60 см, бічні гілочки на стовбурах нижче 10-12 см від рівня поверхні слід вирізати секатором на кільце. У ці терміни товщина стовбура сіянця в районі кореневої шийки наближається до 1 см, а це означає, що деревце вже можна використовувати як підщепу, але спочатку його потрібно пересадити на постійне місце і дати прижитися.

Щеплення мигдалю.

Розмноження мигдалю здійснюється також способом окулірування. В якості підщепи використовують не тільки саджанці мигдалю, але також сливи, аличі та терну. Проводити процедуру краще в самий розпал сокоруху – в середині квітня або в кінці серпня, в холодну пору доби – о 16 годині дня або рано-вранці. За два дні до процедури підщепу рясно поливають, щоб при проведенні окулірування кора добре відокремлювалася від деревини. Для прищепи вибирають добре розвинені прямі пагони зі сформованими вегетативними бруньками. Щоб щепа не втрачала вологи, з неї видаляють усе листя, залишивши лише черешки завдовжки не більше 1 см.

Штамбик у місці щеплення протирають від пилу, потім у районі кореневої шийки гострим ножем роблять Т-подібний надріз і обережно відгинають кору в місці сходження перпендикулярних ліній. Із прищепи зрізують щиток із брунькою такої довжини, щоб вона розмістилася в надріз на підщепі. Коли зрізуватимете щиток, захопіть окулірувальним ножем, окрім кори, тонкий шар деревини і, намагаючись не торкатися до неї руками, вставте щиток у Т-подібний надріз на підщепі, щільно притисніть до нього кору і зафіксуйте місце щеплення, обернувши його пластиром або скотчем, але так, щоб не закрити ними саму бруньку.

Відкривається квітка мигдалю

Якщо через 2-3 тижні залишок черешка відвалиться, а вічко буде зеленого кольору, значить, окулірування пройшло успішно і пластир можна послабити. Якщо ви проводили окулірування в кінці літа, то фіксуючу пов'язку не слід знімати до наступної весни, а кореневу шийку з щепленням краще підгорнути землею. Навесні, коли ви переконаєтеся, що брунька прижилася, звільніть кореневу шийку від землі, а місце щеплення від пластиру або скотча, потім обріжте підщепу трохи вище місця щеплення, а якщо у вас навесні вітряно, то зріз слід робити на 10-12 см вище прищепленої бруньки. Коли почнуть з'являтися пагони зі сплячих бруньок нижче місця окулірування, їх слід відразу видаляти, не даючи їм змоги дерев’яніти.

Розмноження мигдалю паростю і відсадками.

Якщо ваш мигдаль росте кущем, то після обрізування він, як правило, утворює парость. На другий рік, коли коріння у парості стане сильним, паростки відкопують і пересаджують на постійне місце.

Якщо ви вирішили спробувати розмноження відсадками, виберіть для цього гнучкі пагони, укладіть їх на ґрунт, зафіксуйте в декількох місцях дротяними шпильками і засипте шаром землі завтовшки близько 20 см. Коріння у відсадків формуються довго, і весь цей час ви повинні поливати відсадок, розпушувати навколо нього ґрунт і видаляти бур'ян. Приблизно за рік або трохи більше, коли у відсадка сформується сильна коренева система, його відокремлюють від материнської рослини, відкопують і відкидають.

Посадка і догляд за мигдалем в саду

Хвороби мигдалю

Хвороби мигдалю вражають рослину у випадках, коли порушено агротехніку культури або вона ослаблена неправильним чи несвоєчасним доглядом. Найчастіше мигдаль потерпає від парху (парші), церкоспорозу, іржі, моніліозу, сірої гнилі та клястероспоріозу.

Церкоспороз – ця грибкова хвороба найчастіше вражає листя мигдалю, але за сильного ураження потерпіти можуть також черешки і пагони рослини. Перші ознаки хвороби можна виявити в червні – на листках з'являються округлі червоно-бурі плями діаметром від 2 до 4 мм, а в умовах підвищеної вологості на них утворюється сіруватий наліт. Згодом у центрі плям листова тканина висихає і випадає, рослині доводиться відрощувати нове листя, на що витрачається багато сил, і це негативно позначається на розвитку плодів. Як боротьбу з хворобою, щойно будуть виявлені перші її симптоми, проводять обробку мигдалю фунгіцидами.

Парх вражає не тільки листя, але також квіти і пагони мигдалю. Як превентивні заходи від парху можна розглядати вирощування стійких до хвороби сортів рослини, перекопування ділянки після падолисту, профілактичну весняну та осінню обробку мигдалю бордоською рідиною, своєчасне обрізування та спалювання хворих пагонів і гілок. Добре справляються з пархом, як і з іншими грибковими захворюваннями, препарати з категорії фунгіцидів.

Іржа проявляється невеликими рудими плямами на верхній стороні листової пластини, а на споді листків утворюються коричневі подушечки. Плями розростаються, зливаються, від чого листя сохне і передчасно опадає. З іржею борються обробкою мигдалю водною колоїдною суспензією сірки. Як превентивний захід необхідно восени прибирати з ділянки рослинні залишки і перекопувати ділянку.

Мигдаль – шкода і користь

Моніліоз – збудник цього захворювання проникає через маточку квітки і вражає молоді пагони, листя та квітки мигдалю. Позбутися моніліозу можна своєчасною обробкою мигдалю фунгіцидами – наприклад, Хорусом.

Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, вражає всі кісточкові культури, не є винятком і мигдаль. Сприяє появі і швидкому розвитку хвороби тепла дощова погода. Хвороба вражає листя, квітки, пагони і плоди, проте типові ознаки клястероспоріозу з'являються передусім на листі мигдалю – дрібні плями червоно-бурого, малинового або червоно-фіолетового відтінку. Вони поступово збільшуються в розмірах, зливаються, а тканина в їхньому центрі відмирає, світлішає і випадає. Відмітною рисою захворювання є явно виражена темна облямівка навколо плям, що не дасть сплутати клястероспоріоз з іншими захворюваннями. При сильному ураженні кори з пошкоджених пагонів починає текти камедь. Для боротьби із захворюванням використовують обробку мигдалю препаратами Хорус, Купроксат, Скор, Топаз або Вектра, обприскавши рослину вперше на початку цвітіння, удруге після цвітіння, потім через два тижні після другої обробки.

Сіра гниль, або ботритис, проявляється утворенням на листі і пагонах бурих плям, що швидко збільшуються в розмірах. В умовах підвищеної вологості повітря рослину вкриває сірий пухнастий наліт, що складається зі спор грибка. Цей наліт розносить вітер, і сірою гниллю заражаються сусідні рослини. Для боротьби з цим грибковим захворюванням використовують такі фунгіциди, як Топаз, Чемпіон, Купроксат, Оксихом. Щоб уникнути зараження сірою гниллю, намагайтеся не створювати занадто щільних посадок, уникати потрапляння на листя добрив із підвищеною концентрацією азоту. При появі симптомів хвороби необхідно вирізати уражені ділянки, після чого обробити мигдаль одним із зазначених препаратів. Можна обмазувати уражені ділянки, розвівши в відрі води 30-40 г фунгіциду Ровраль і 300-400 г клею КМЦ.

Як вирощувати мигдаль в саду

Шкідники мигдалю

Із комах-шкідників найбільше потерпає мигдаль від павутинного кліща, мигдалевого насіннєїда, попелиці та листовійки.

Мигдальний насіннєїд зимує в пошкоджених плодах мигдалю, тому так важливо видаляти восени з дерева і з пристовбурного кола рослинні залишки. Проведення профілактичних робіт (весняне й осіннє обприскування дерев одновідсотковою бордоською рідиною) також може знизити ризик ураження мигдальних горішків насіннєїдом. Для гарантованого захисту рослини проведіть ще одну обробку мигдалю відразу після цвітіння.

Листовійка, точніше, її гусінь живиться листям, при цьому згортаючи його. Для профілактики потрібно зрізати і знищувати кладки метелики-листовійки і згорнуті гусінню листя, а напровесні, коли в саду температура підніметься вище 4 ºC, обробити дерева бордоською рідиною або препаратом Профілактин, розчинивши півлітра препарату в 10 л води. Якщо гусениці розплодилися, доведеться вдаватися до обробки мигдалю такими інсектицидами, як Актеллік, Каліпсо, Фуфанон, Дітокс, Тагор, Золон тощо.

Багатий урожай мигдалю в саду

Попелиця – всюдисущий і дуже небезпечний шкідник, який живиться клітинним соком листя і молодих пагонів мигдалю та переносить невиліковні вірусні хвороби. Боротьба з нею має бути нещадною, тим паче, що за один сезон вона може дати дев'ять поколінь. Для профілактики поблизу від мигдалю можна посадити зонтичні рослини – кріп, фенхель – які приваблять у ваш сад пожирачів попелиці дзюрчалок. Знищувати тлю краще народними засобами – настоєм полину, пижма, тютюнового пилу, гіркого перцю, часнику, цибулі, кульбаби, бадилля томата і картоплі. Для перемоги над шкідником буде потрібно 3-4 обробки. З інсектицидів добре впораються з попелицями Біотлін і Антітлін.

Павутинний кліщ поселяється на мигдалі в період посухи. Він швидко розмножується, його популяція живе в сплетеній кліщами найтоншій павутині. Харчується цей шкідник, як і тля, клітинним соком листя і молодих пагонів. У результаті життєдіяльності павутинних кліщів рослина слабшає, і її можуть вразити будь-які хвороби, зокрема ті, переносниками яких є павутинні кліщі. Застосовувати проти кліщів інсектициди марно, оскільки вони є павукоподібними, тому боротьбу слід вести акарицидами (Аполло, Омайт, Флумайт) або інсектоакарицидами (Агравертін, Акарін, Кліщовит, Акарін, Фітоверм).

Сорти мигдалю

Солодкі сорти мигдалю звичайного поділяються на твердошкаралупні, з яких оболонку знімають щипцями, і м’якошкаралупні, шкірку з яких знімають рукою. Пропонуємо вам кілька сортів, що добре себе зарекомендували, серед них ви зможете вибрати мигдаль і для свого саду:

  • Ювілейний – пізноквітучий посухостійкий сорт зі шкаралупою середньої товщини і щільним, солодким, сухим ядром;
  • Аюдагський – пізньостиглий швидкоплідний урожайний сорт, який набуває плодоношення на 3-4 рік після посадки. Сорт м’якошкаралупний, плосоовальное ядро світло-коричневого кольору, щільне і солодке;
  • Севастопольський – жаростійкий і посухостійкий пізньостиглий сорт дуже високої продуктивності з м'якою шкаралупою і щільними, солодкими білими ядрами;
  • Мангуп – посухостійкий пізньостиглий сорт, стійкий до шкідників і хвороб із м'якою шкаралупою і твердими, щільними солодкими маслянистими ядрами;
  • Ароматний – самобезплідний пізньоквітучий сорт із твердою шкаралупою й запашними щільними і маслянистими ядрами чудового смаку;
  • Десертний – стійкий до обмороження квіткових бруньок самобезплідний сорт із шорсткою м'якою шкаралупою й овальними солодкими ядрами з маслянистим смаком. Як запилювачі підходять сорти Приморський і Пряний;
  • Приморський – урожайний сорт із віялоподібною формою крони, який має стійкий період спокою, з подовженими маслянистими плодами. Як запилювачі підходять сорти Десертний і Аленіков.
Лікувальні властивості мигдалю і протипоказання

Окрім описаних, затребуваними в культурі є сорти Ялтинський, Нікітський 62, Паперовошкаралупний, Римс, Нікітський пізньоквітучий, Несебр, Дабков, а також каліфорнійські сорти Нонпарель, Нек плюс ультра, Кармель, Падре, Мішн, Монтерей та Сонора.

Сорти мигдалю для Підмосков'я.

Як ми вже писали, виростити в умовах Московської області будь-якої сорт мигдалю звичайного проблематично – а все через холодні зими, після яких рослина може не відновитися. Тому краще вирощувати в Підмосков'ї мигдаль степовий, або так званий бобівник, декоративність якого важко перехвалити, а горішки за смаковими якостями майже не поступаються плодам найкращих сортів мигдалю солодкого.

Властивості мигдалю – шкода і користь

Корисні властивості мигдалю.

Чим корисний мигдаль? Ядра мигдалю містять до 67 % жирної олії. Мигдаль – один із найкращих у світі рослинних джерел білку. У ньому міститься стільки ж білку, скільки і в пісному м'ясі – до 30 %, причому це високоякісний майже повністю абсорбований білок, тому мигдаль є найкращою альтернативою для вегетаріанців. Окрім того, мигдаль містить кальцій, магній, фосфор і марганець, цукри, ферменти, потужний антиоксидант вітамін E і вітаміни групи B.

Мигдаль благотворно діє на ліпіди крові, очищає внутрішні органи від шлаків і токсинів, стимулює розумову діяльність, зміцнює зір, збільшує вироблення сперми у чоловіків. Його рекомендують хворим на астму і плеврит, він показаний при виразках і саднах у кишківнику та сечовому міхурі. Італійські науковці дослідним шляхом довели, що регулярне вживання в їжу мигдалю підвищує опір організму до вірусних інфекцій.

Шкірка ядер мигдалю містить антиоксидантів у десять разів більше, ніж самі ядра. І, до речі, її використовують для підфарбовування вин і виробництва бренді.

У народній медицині зацукрований мигдаль застосовують для лікування анемії, недокрів'я, безсоння і кашлю. Ядра мигдалю мають знеболюючу, протисудомну, обволікаючу і пом'якшувальну дію.

Цвітіння мигдалю на садовій ділянці

Незважаючи на свою калорійність, мигдаль сприяє схудненню, оскільки частина жирних кислот, які містяться в ньому, виводяться з організму, не встигнувши засвоїтися. Якщо ви будете їсти в день не більше 30 г сирих (не смажених і не солоних) горішків, це допоможе вам скоротити кількість ліпідів, нормалізувати рівень холестерину і схуднути.

Мигдальна олія – найцінніший продукт. Її застосовують при запаленні легень, астмі, отитах, хворобах серця, нирок, стоматитах. Вона благотворно діє на шкіру, усуваючи подразнення, зволожуючи її і надаючи їй пружності. Це один із найкращих засобів для зміцнення волосся, стимулювання його росту і надання йому блиску та еластичності. Мигдальна олія швидко вбирається й активує процес регенерації клітин, тому його використовують як основу для різних мазей і кремів.

Мигдаль – протипокази.

Для деяких людей мигдаль може бути сильним алергеном. Людям, що страждають ожирінням, слід обмежувати вживання мигдалю зважаючи на його високу калорійність.

Небезпечними можуть виявитися недостиглі ядра, оскільки ціанід, що міститься в них, може викликати отруєння. З обережністю треба ставитися до зіпсованих або прострочених ядер – вони можуть бути отруйними. Не давайте мигдаль маленьким дітям, тому що ядро горіха може потрапити в їхні дихальні шляхи.

Оцініть, будь ласка, наш сайт. Ми так старалися ;)
Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі
Агапантус (Agapanthus) – догляд, фото, види

Агапантус (Agapanthus) – догляд, фо…

Агапантус – опис Рід агапантус (лат. Agapanthus) налічує п'ять видів і входить до родини або Цибулеві, або Лілійні (залежно від джерела). Ця трав'яни...

Читати далі...
Троянди – укриття троянд на зиму, обрізування троянд восени і підготовка до зими

Троянди – укриття троянд на зиму, о…

У регіонах із прохолодним кліматом організація зимівлі троянд дуже важлива, оскільки інакше вони можуть загинути: сучасні сорти й гібриди садових троя...

Читати далі...
Сциндапсус у домашніх умовах

Сциндапсус у домашніх умовах

Рослина сциндапсус (лат. Scindapsus) належить до роду рослин родини Ароїдні, який налічує близько 25 видів. Ці ліани зростають у тропічних лісах півде...

Читати далі...
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити