Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник». Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.
Медоноси стр. 2
Коріандр овочевий (лат. Coriandrum sativum), або коріандр посівний – трав'янистий однорічник, що належить до роду коріандр родини Зонтичні. Ця рослина культивувалася як лікарська та як прянощі ще в Стародавньому світі – Єгипті, Греції і Римі. Коріандр має приємний аромат, який використовують у косметиці, парфумерії та миловарінні. Походить він, найімовірніше, зі Східного Середземномор'я, а в Західну та Центральну Європу коріандр завезли римляни. У XV-XVII століттях він потрапив до Нової Зеландії, Австралії й Америки. Сьогодні цю рослину вирощують повсюдно.
Купальниця (лат. Trollius) – рід трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, ареал зростання яких охоплює Північну Америку, Азію і Європу, причому в Західній Європі купальниці ростуть у горах, а на сході цієї частини світу – у річкових долинах, на лісових галявинах і луках. В Азії купальниці поширені повсюдно за винятком найпівденніших районів, а в Північній Америці зустрічається тільки два види купальниці.
Рослина лаванда (лат. Lavandula) належить до роду родини Ясноткові, що налічує близько 30 видів. Зростає квітка лаванда в природних умовах на Канарських островах, у Східній і Північній Африці, Австралії, Аравії, Індії та на півдні Європи. У культурі по всьому світу вирощують тільки два види цієї рослини – лаванду широколисту (французьку) і лаванду вузьколисту, або лікарську (англійську). Назва рослини походить від латинського lava, що в перекладі означає «мити» і вказує на призначення лаванди в Стародавньому світі – римляни та греки використовували рослину для прання й миття.
Рослина майоран (Origanum majorana) – вид трав'янистих багаторічників роду Материнка родини Ясноткові. У природі він росте в Центральній Європі, Північній Африці й на Близькому Сході. Ще в Давньому Єгипті, Елладі та Римській імперії трава майоран цінувалась як декоративна, лікарська рослина та як прянощі. Греки наділяли майоран магічними властивостями, завдяки яким можна повернути собі мужність і любов, і стверджували, що свій аромат рослина отримала від богині кохання Афродіти. Тому на голови молодят надягали вінки з майорану. А римляни вважали майоран найсильнішим афродизіаком.
Материнка (орегано) поширена практично по всій території Європи та Росії, крім заполярних районів. Прийшла вона із Середземномор'я і швидко набула популярності як на присадибних ділянках, так і в сільському господарстві. Використовують материнку і як прянощі, і як лікарську, і як декоративну рослину.
Рослина наперстянка, або дигіталіс (лат. Digitalis) належить до роду трав родини Подорожникові, хоча раніше його відносили до родини Норичникові. Наукову назву дигіталіс утворено від латинського слова, яке в перекладі означає «наперсток». Рід налічує близько 35 видів, які ростуть здебільшого в Середземномор'ї, але зустрічаються також в інших районах Європи, а також у Західній Азії та Північній Африці.
Очиток, або седум (лат. Sedum) – рід сукулентів родини Товстолисті. У народі цю рослину називають також доля, скочки або пупець. У природі очиток росте на сухих схилах і луках Африки, Євразії, Північної та Південної Америки. Назва рослини – похідне від слова sedo, що в перекладі з латини означає вщухати – річ у тім, що листя деяких видів очитка використовували як болезаспокійливий засіб.
Піраканта (лат. Pyracantha) – рід вічнозелених колючих чагарників родини Розові, поширених у Південно-Східній Азії і на півдні Європи. Назва роду походить від двох грецьких слів, що означають «вогонь» і «колючка», тобто слово піраканта можна перекласти як «вогненна колючка» або «колюча рослина з вогненно-червоними плодами». У роду шість або сім видів. Вирощують піраканту як декоративну незимостійку рослину: тільки деякі гібридні сорти піраканти витримують холоди до - 20 ºC.
Рослина редька (лат. Raphanus) належить до невеликого роду трав'янистих однорічників і багаторічників родини Капустяні, або Хрестоцвіті, що зростають у дикому вигляді в Європі і в азійських районах із помірним кліматом. Як овоч редька вирощується з давніх-давен. Сьогодні культивують вид, відомий під назвою редька посівна (Raphanus sativus), який у дикій природі не зустрічається.
Рокитник (лат. Cytisus), або жарновець або саротамнус (лат. Cytisus) – рід листопадних і вічнозелених дерев та чагарників родини Бобові, які ростуть на супіщаних і піщаних ґрунтах Європи, Західної Азії та Північної Америки. За різними даними рід налічує від 30 до 70 видів. Наукова назва рокитника походить від топоніма острова, де його вперше було знайдено. У садовій культурі вирощуються близько 15 видів роду. Багато з них використовують у ландшафтному дизайні, декоруванні, а деякі – для зміцнення піщаних укосів.
Сальвія відома нам і під іншою назвою: шавлія. Цілющі властивості шавлії відомі здавна: в Стародавньому Єгипті після епідемій і війн жінок змушували пити відвар шавлії, щоб підвищити народжуваність. Римляни використовували шавлію як ліки від безпліддя, а греки зміцнювали водним настоєм цієї трави душевні сили, пам'ять і розум.
Однак сальвія затребувана не лише як лікарська, але й як високодекоративна садова рослина, і саме в цій якості її популярність останнім часом значно зросла.
Про те, якому сорту сальвії надати перевагу, як посіяти у себе в саду декоративну шавлію і як правильно за нею доглядати, ви зможете дізнатися, прочитавши статтю на нашому сайті.
Рослина свербіжниця (лат. Knautia arvensis) належить до трав'янистих багаторічників родини Черсакові. Родову назву утворено від імені німецького лікаря і натураліста Християна Кнаута, який розробив класифікацію рослин, засновану на властивостях квіткового віночка. Українська назва роду має спільний корінь зі словом «сверблячка» (короста). Називають рослину також скабіозою. Деякі види роду Свербіжниця вирощують у культурі як декоративні квітучі рослини, а вид свербіжниця польова є лікарською рослиною, що виростає в дикій природі на родючих ґрунтах лугів, на пустирях, лісових галявинах і вздовж доріг на території всієї Європи.
Слива (лат. Prunus) – рід деревовидних рослин родини Розові, що налічує близько 250 видів, котрі зростають у північній півкулі. Слива – природний гібрид аличі і терну. Сливу культивували ще в Стародавньому Єгипті, в V-VI ст. до н. е. А сирійці задовго до нашої ери вміли готувати з неї чорнослив, яким торгували з іншими країнами. За легендою, в Європу сливу завіз із Дамаска римський полководець Помпей. У Римі найкращими сортами сливи вважалися горіхова і дамаська.
Порічки червоні (лат. Ribes rubrum), або смородина червона, або смородина звичайна – листопадний чагарник родини Аґрусові. У природі порічки ростуть у лісовій зоні Євразії, утворюючи зарості на узліссях, по берегах річок і струмків. У культурі порічки ще в V столітті стали вирощувати голландці, причому не як ягідний чагарник, а як декоративну рослину. Саме тому порічки в Європі набагато популярніші за чорну смородину. У Московії червона смородина з'явилася тільки в XV столітті.
Чорна смородина (лат. Ribes nigrum) – вид монотипного роду Смородина родини Аґрусові, що є листопадним ягідним чагарником. У дикій природі чорна смородина сьогодні росте по всій території Європи, на Уралі, в Сибіру до Єнісею і Байкалу, в Казахстані, Монголії та Китаї. Поширена вона і в Північній Америці.
Смородина (лат. Ribes) – рід рослин родини Аґрусові, що включає до двохсот видів рослин, з яких близько п'ятдесяти поширені в Північній півкулі. В XI сторіччі смородина з'явилася в монастирських садах Русі, і тільки після цього перекочувала в країни Європи. Смородина – дуже популярна садова культура в нашій країні. Крім чорної і червоної смородини сьогодні культивують також білу і золотисту, але чорна смородина переважає над іншими видами і як найсмачніша ягода, і як найкорисніша.
Усім відомо, що ягоди смородини не тільки смачні, а й корисні. Смородина для людського організму – комора вітамінів, необхідних елементів і органічних кислот, і якщо ви хочете щорічно збирати високий урожай смородини, необхідно дбати про неї, причому не тільки до і під час плодоношення, а й восени, після збору врожаю. У нашій статті ми поділимося з вами інформацією про те, в якому місяці восени садити смородину, як правильно посадити смородину восени, як доглядати за смородиною восени, чи обрізати смородину восени та як правильно підготувати смородину до зимівлі.
Собача кропива (лат. Leonurus), або глуха кропива, синдра, шандра – рід трав'янистих багаторічників або дворічників родини Глухокропивові, представники якого в дикій природі ростуть переважно в Євразії (Близький Схід, Сибір, Центральна Азія, Європа). Декілька видів роду натуралізувалося в Північній Америці. Росте собача кропива на луках, пустирях, сміттєвих місцях, залізничних насипах, в урвищах, кар'єрах, по берегах річок. Два види – собача кропива і собача кропива волохата (п’ятилопатева) – є лікарськими рослинами.
Напровесні, після сумовитих зимових пейзажів, оку так хочеться свіжої зелені, що первоцвіти здаються найпрекраснішими квітами на землі. Однією з таких довгоочікуваних рослин є сон, ніжні пуп'янки якого з'являються, коли на ділянці ще лежать острівці снігу.
Соняшник (лат. Helianthus) – рід родини Складноцвіті, що налічує близько п'ятдесяти видів, які ростуть у природі в Північній, Центральній Америці та в Перу. Обробіток соняшника здійснювали ще індіанці, які використовували рослину для зняття болю в грудях і лікування лихоманки, пекли з неї хліб, а пилок і пелюстки рослини слугували в ті часи сировиною для пурпурно-фіолетової фарби, якою аборигени робили на тілі татуювання. Олією соняшника змащували волосся, а суцвіттями прикрашали вівтарі й храми.
Спірея японська – декоративний чагарник, який досить часто зустрічається на всій північній півкулі. Цю рослину заводить багато хто з новачків, спокушені простотою догляду за нею. Часто можна зустріти спірею японську в декоративних композиціях, де вона чудово вписується в квітковий ансамбль з багатьма іншими рослинами. Особливу увагу чагарник привертає до себе в середині літа, коли цвітуть основні його сорти. Ця рослина відмінно підходить як для досвідчених квітникарів, так і для початківців.
Спірея японська (лат. Spiraea japonica) – вид декоративних чагарників родини Розові, в природі ростуть у Китаї та Японії. У наших широтах ця декоративна протягом усього сезону рослина відома давно – з 1870 року. Використовують її для створення бордюрів, живоплотів і тривало квітучих груп, низькорослі форми вирощують у рокарії, альпінаріях, міксбордерах, вирощують їх також у якості ґрунтопокривної рослини.
Підбираючи рослини для свого саду, вам хочеться знайти універсального зеленого солдата: щоб і цвів красиво, і до\після цвітіння теж прикрашав ділянку; щоб був невибагливий у догляді та ще й розростався сам по собі красиво?
Спірея (таволга) – ідеальний кандидат! А ще цей чагарник в зоні особливого інтересу селекціонерів, а значить, одного разу полюбивши спірею, ви зможете збирати цілу колекцію різних сортів у своєму саду.
Чому у одних садівників спірея не росте вище 15 см, а у інших «стріляє» вище 2 м? Чим корисна для таволги бита цегла? Як вибрати хороший саджанець таволги? Читайте далі.
Фацелія (лат. Phacelia) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Водолистових, який за різними даними включає від 80 до понад 180 видів, що виростають у Південній і Північній Америці на відкритих сонячних місцях із добре дренованим ґрунтом. Назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «пучок»: саме так виглядає суцвіття фацелії.
Трава хаменерій, або кипрій вузьколистий (лат. Chamerion angustifolium = Epilobium angustifolium) є трав'янистим багаторічником, типовим видом роду Хаменерій родини Онагрові. У народі у хаменерію безліч інших назв: хаменерій, дикий льон, верба-трава, іван-трава, зніт вузьколистий, плакун, льонок...
Цибуля-батун (лат. Allium fistulosum), або семилітка, або татарка, або трубчаста, китайська чи піщана цибуля – трав'янистий багаторічник, вид роду Цибуля. Існує думка, що батьківщиною батуна є Азія, оскільки в нинішній час у дикому вигляді він росте в Китаї, Японії та Сибіру. У культурі цю цибулю вирощують повсюдно для отримання зеленого пера, м’якшого на смак, ніж зелень цибулі ріпчастої. Цибулини у батуна довгасті, слаборозвинені. Товсте, порожнє всередині стебло сягає у висоту 1 м, листя теж трубчасте, ширше, ніж у цибулі ріпчастої. Цвіте батун кулястими парасольками, що складаються з численних квіток. Розмножується цибуля-батун поділом куща й насінням.
Рослина цибуля (лат. Allium) – рід багаторічних і дворічних трав'янистих рослин, що належить до підродини Цибулеві родини Амарилісові і нараховує близько 400 видів, що зростають у природі північної півкулі в степах, лісах і на луках. В Ірані, Китаї та Середземномор'ї цибулю знали ще 4000 років тому, на наші ж терени вона прийшла з берегів Дунаю на початку XII століття. All у перекладі з кельтської означає «пекучий» – мабуть, тому Карл Лінней і назвав цибулю allium. А може, латинська назва походить від слова halare, що означає «пахнути».
Рослина чебрець (лат. Thymus) належить до найбільшого роду родини Ясноткові, який представляє ароматичні напівчагарники або чагарники. До речі, в деяких випадках під чебрецем мають на увазі чебрець повзучий. У народі чебрець має багато інших назв – чабер, чабрик, чебер, чебрик, чебарка, чобер, чобрик, чибер, щебрик, щабрик, цебрик, цебриць, цебрець, тим’ян повзучий, мала материнка, боровий чепчик, чепчик, богородська трава, лимонний душок.
Рослина чемерник (лат. Helleborus) належить до роду трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, яких налічується за різними даними від 14 до 22 видів. Вони зростають у тінистих місцях гір у Європі, зокрема в Середземномор'ї, а також на сході – в Малій Азії. Більша кількість видів росте на Балканському півострові. У Німеччині квітка чемерник у горщику – традиційний різдвяний подарунок: легенда розповідає, що маленький підпасок, засмутившись, що у нього немає дарів для новонародженого Ісуса, гірко заплакав, і на тому місці, куди впали його сльози, розцвіли прекрасні квіти, які хлопчик зібрав і приніс у дар немовляті-Христу.