Наперстянка: вирощування, догляд, види і сорти

Рослина наперстянка, або дигіталіс (лат. Digitalis) належить до роду трав родини Подорожникові, хоча раніше його відносили до родини Норичникові. Наукову назву дигіталіс утворено від латинського слова, яке в перекладі означає «наперсток». Рід налічує близько 35 видів, які ростуть здебільшого в Середземномор'ї, але зустрічаються також в інших районах Європи, а також у Західній Азії та Північній Африці. Два види наперстянки ростуть у Західному Сибіру та європейській частині Росії, чотири види можна побачити на Кавказі.

Вибирає квітка наперстянка лісові галявини й узлісся, луки й чагарники.

Квітка наперстянка – опис

Наперстянка може бути трав'янистим багаторічником або дворічником, а в Західному Середземномор'ї може бути напівчагарником і навіть чагарником. Стебла у наперстянки жорсткі, заввишки від 30 до 150 см, нерозгалужені. Велике світло-зелене листя, цілокрає, чергове, гостре, довгасте й ланцетне, поступово переходить у приквітки. Великі, неправильної форми жовті, руді або пурпурні квітки зібрані в односторонні або двосторонні верхівкові грона. Схожі за формою на дзвіночки квітки наперстянки влаштовані так, що пилок обов'язково обсипає комах, які в них забираються, а потім бджоли, мухи, оси та джмелі переносять пилок на інші квітки, здійснюючи запилення. Цвітіння наперстянки починається в червні й триває аж до початку осені. Плід рослини – коробочка, в якій зріє велика кількість дрібних коричневих насінин, зберігає прорісність два-три роки. Одна рослина може нести до 2 000 000 насінин.

Усі наперстянки отруйні, тому їх не вирощують на клумбах дитячих установ. Деякі види наперстянки вирізняються декоративністю, а деякі більше відомі як лікарські рослини. Листя наперстянки багатьох видів містить глікозиди, використовувані народною і традиційною медициною.

Трав'яниста рослина наперстянка невимоглива до складу ґрунту й до догляду, посухостійка та морозостійка. У цій статті ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за наперстянкою, які види рослини є лікувальними, як вирощується багаторічна наперстянка з насіння, і запропонуємо вашій увазі багато іншої інформації про дигіталіс.

Вирощування наперстянки з насіння

Посів насіння наперстянки

Насіння наперстянки сіють на розсаду на початку або в середині березня, попередньо замочивши його на тиждень у воді, яку кожні 6 годин змінюють. Глибоко закладати насіння не потрібно, лише злегка присипте його згори піском, після чого накрийте посудину склом або плівкою й помістіть у тепле місце з м'яким розсіяним світлом.

Перші паростки наперстянка може дати вже за два тижні.

Догляд за розсадою наперстянки

Розвиваються сіянці спочатку дуже повільно, але щойно у них сформуються перші листочки, розпікіруйте розсаду по окремих скляночках або в більш глибокий і просторий ящик на відстані 7-10 см. Догляд за розсадою наперстянки не відрізняється від догляду за будь-якою іншою розсадою: полив у міру висихання субстрату, обережне розпушування ґрунту, захист від прямих сонячних променів і протягів.

За кілька тижнів до висадки у відкритий ґрунт беруться до проведення гартівних процедур, які повинні підготувати сіянці до умов саду. Розсаду щодня виставляють на свіже повітря, поступово збільшуючи тривалість її перебування в саду або на балконі. Тільки-но сіянці зможуть проводити поза приміщенням добу, їх можна висаджувати у відкритий ґрунт.

Посадка наперстянки у відкритий ґрунт

Коли садити наперстянки в ґрунт

У сад розсаду наперстянки висаджують, коли мине загроза поворотних весняних заморозків, тобто в кінці травня або на початку червня. До цього часу зазвичай ґрунт уже добре прогрітий, а на сіянцях розкрилося 5-6 листків. Наперстянка віддає перевагу відкритим сонячним ділянкам, хоча непогано росте й у притінку. Однак небажано висаджувати дигіталіс під листопадними деревами, оскільки в пристовбурних колах завжди довше затримується волога, а наперстянка в таких умовах може вимокнути або не зацвісти. Та й восени опадання листя заважає рослині.

Як садити наперстянки

Ґрунт наперстянці потрібен пухкий, родючий і вологопроникний, в якому не буде застоюватися вода. Заздалегідь перекопайте ґрунт на ділянці на глибину штиха лопати з одночасним унесенням на кожен м² 4-5 кг компосту або перегною. Посадка наперстянки здійснюється на відстані 15-20 см між сіянцями в ряду при міжряддях завширшки 25-30 см. Зробіть у ґрунті ямки розміром трохи більше кореневої системи розсади та переваліть сіянці зі скляночок у ямки разом із земляною грудкою. Якщо розсада в ящику, вийміть її разом із землею й обережно розташуйте в ямці. Після посадки поверхню ділянки ущільнюють і поливають.

У перший рік наперстянка утворює розетку листя, а цвітіння почнеться тільки в наступному році.

Догляд за наперстянкою

Вирощування наперстянки

Вирощування наперстянки передбачає виконання звичайних для квітникарів процедур – поливу дигіталісу, розпушування ґрунту навколо рослин, видалення з ділянки бур'яну, підживлення й обробки від шкідників або хвороб, якщо в цьому виникне потреба.

Полив наперстянки здійснюють тільки в умовах тривалої посухи, але в звичайне літо з дощами поливати рослину не доведеться. Після поливання або дощу слід неглибоко й обережно розпушити ґрунт навколо рослин – коренева система дигіталісу розташовується в ґрунті горизонтально, близько до поверхні, тому її легко пошкодити.

Один-два рази за сезон вегетації наперстянку підживлюють комплексним мінеральним добривом у рідкому вигляді – додають розчин мінералів у воду для поливу.

Під час цвітіння видаляйте зів'ялі квіти й суцвіття – цей захід продовжить процес цвітіння, і наперстянка не втратить своєї привабливості до самої осені.

Пересадка наперстянки

При пересадці наперстянки ніяких проблем виникнути не повинно – як уже згадувалося, коренева система у рослини поверхнева, тому викопати кущ нескладно. Рослину поміщають у заздалегідь підготовлену ямку, яка має бути трохи більшою за кореневу систему куща із земляною грудкою. Після пересадки кущ поливають.

Шкідники і хвороби наперстянки

З хвороб наперстянку найчастіше вражають гнилі, плямистості, борошниста роса й вірусна мозаїка. При сильному ураженні борошнистою росою чи плямистостями хворий екземпляр краще видалити з ділянки, а інші рослини обробити розчином фунгіциду. На жаль, вірусні хвороби, наприклад, мозаїка, а також коренева гниль і загнивання квітконосу невиліковні, тому уражені рослини слід видалити та спалити.

Зі шкідників наперстянку вражають кілька видів попелиці, проти якої дигіталіс обробляють препаратами Біотлін, Антітлін та Іскра. Попелиця є переносником невиліковних вірусних захворювань, тому знищувати її слід за перших же ознак.

Як бачите, загалом посадка наперстянки і догляд у відкритому ґрунті зовсім не обтяжливі.

Розмноження наперстянки

Розмножується наперстянка насіннєвим способом – розсадним і безрозсадним, а також прикореневими відростками.

Розмноження наперстянки насінням

Розсадний спосіб розмноження дигіталісу ми вам уже описали, але легше вирощувати наперстянку посівом насіння безпосередньо в ґрунт. Робити це можна навесні, в останню декаду квітня або на початку травня. Підготовлене, як для посіву на розсаду, насіння потрібно постаратися розташувати на відстані 15-20 см одне від одного й лише злегка присипати ґрунтом. Прохолодною весною посіви накривають лутрасилом. Сходи, якщо вони вийшли занадто густими, проріджують, щоб стимулювати розвиток великих розеток.

Прекрасно розмножується наперстянка і самосівом.

Розмноження наперстянки відростками

Що стосується вегетативного способу розмноження, то для цього використовують прикореневі відростки. Залиште найпишніші суцвіття на насіння, а з інших квітконосів акуратно зріжте зів'ялі грона. Тижні за три біля основи зрізаних квітконосів утворюється кілька прикореневих розеток, і тільки-но на кожній із них сформується по 7-8 листочків, їх обережно відокремлюють і висаджують у ґрунт. До початку осені розетки вкореняться й нормально перезимують, а на наступний рік уже дадуть квітконоси та квітки.

Багаторічна наперстянка після цвітіння

Розташована близько до поверхні коренева система наперстянки іноді оголюється, і, щоб вона пережила зиму, восени коріння слід присипати живильним ґрунтом. Багаторічна наперстянка холодостійка, але в безсніжну зиму вона може замерзнути. Зріжте зів'ялі та пожовклі квітконоси й накрийте розетку сухим листям, тирсою або ялиновим гіллям. Особливо потребують укриття молоді рослини.

Види і сорти наперстянки

У культурі найчастіше вирощують такі види й сорти наперстянки:

Наперстянка пурпурова (Digitalis purpurea)

родом із Західної, Південної та Центральної Європи. Цей багаторічник часто вирощується як дворічна рослина, сягає у висоту 150 см. Стебла в нього прямостоячі, малогіллясті й густо опушені, з розеткою прикореневого листя. Стеблові листки на крилатих довгих черешках розташовані чергово, а верхні – сидячі, округло-витягнуті, городчаті по краю, оксамитові зверху й із повстяним опушенням зі споду. Білі, кармінні, рожеві, кремові або пурпурові з короткими волосинками й темним мазком усередині віночка квітки завдовжки до 5 см зібрані в гроноподібні однобокі суцвіття завдовжки до 80 см. Цвіте цей вид із початку по кінець літа. У культурі дуже давно. Відомо кілька різновидів наперстянки пурпурової – великоквіткова, плямиста й глоксінієподібна. Із гібридів наперстянки глоксінієподібної викликає зацікавлення сорт Ширлі – рослина заввишки до півтора метра, тривало квітуча розкритими пониклими, плямистими зсередини рожевими, пурпуровими або кремовими квітками, зібраними в одностороннє суцвіття. Популярний також гібридний мікс Ексцельсиор із квітконосами заввишки до 180 см, на яких дуже великі квітки розташовані по спіралі. Часто в саду вирощується наперстянка з міксу Пелорік, квітконоси якої, всіяні великими квітками, теж виростають до 180 см. Привертає увагу і добірний одноколірний сорт наперстянки пурпурової Рожеве шампанське заввишки до 120 см;

Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora = Digitalis ambigua)

виростає в природі в Україні, Західній Європі, Середземномор'ї, європейській частині Росії і в Південно-Західному Сибіру. Рослини цього виду рідко перевищують 120 см. У них довгасто-ланцетне листя, опушене по жилах і по краях. Жовті квіти з коричневими жилками всередині віночка, що сягають у довжину 6 см, зібрані в пониклі грона. Зовні на квітках легке опушення. У культурі цей вид із 1561 року;

Наперстянка іржава (Digitalis ferruginea)

– один із найпривабливіших видів дигіталісу, що сягає у висоту від 70 до 120 см, хоча в деяких випадках може вирости і до 2 м. Листя у цього виду довгасто-ланцетне, голе або злегка опушене. Квітки завдовжки до 4 см своєю формою нагадують орхідею з яскраво вираженою нижньою губою. Забарвлення квіток різноманітне – від блідо-жовтого відтінку з рожевим нальотом до сірувато-жовтого, який переходить в іржавий або золотисто-коричневий. Ізсередини віночок прикрашають лілові або червонувато-коричневі жилки. Зібрані квітки в великі грона, цвітіння яких триває з другої половини червня до серпня. У культурі наперстянка іржава з 1597 року;

Наперстянка шерстиста (Digitalis lanata)

мабуть, найбільш непоказний вид дигіталісу, що зростає в природі в Молдові. Це наперстянка лікувальна, а не декоративна, і у неї свої чесноти та переваги. У рослини одиночний квітконос, на якому розкриваються дрібні буро-жовті з фіолетовими жилками квітки. Вісь суцвіття вкрита густим опушенням, через що рослина й отримала свою назву. Цвітіння наперстянки шерстистої починається в липні й триває близько півтора місяця;

Наперстянка жовта (Digitalis lutea)

зростає на південному заході Європи, сягаючи у висоту від 80 до 100 см. Ця рослина не має опушення ні по довгасто-овальному листі, ні по стеблах. Жовті квіти завдовжки до 2,5 см зацвітають у липні. У культурі вид із 1597 року. Найвідоміший сорт – Гельб Янус із квітками ніжного жовтого відтінку.

У культурі вирощуються також наперстянки темна, або неясна, Тапсі, Мертона, невадська, війчаста та деякі інші види й гібридні форми.

Властивості наперстянки – шкода і користь

Лікувальні властивості наперстянки

З давніх-давен за допомогою наперстянки цілителі лікували епілепсію, черевну й грудну водянку, використовували її для зняття болю при шкірних захворюваннях, а також як засіб від запору і для очищення організму. Однак при неправильному дозуванні спостерігалися блювота, пронос, а нерідко й летальний результат. Тому на ціле століття людство про наперстянку забуло.

У традиційній медицині наперстянка використовується з XVIII століття. Саме тоді було виявлено її незвичайні властивості. Основною лікарською сировиною вважається листя рослини, які збирають у перший рік. Воно містять 62 глікозиду, в тому числі гітоксин і дигітоксин, ланатозиди A, B, C, D, E та інші. Ці біологічно активні речовини дуже важливі в боротьбі з багатьма серцево-судинними хворобами. Наперстянки застосовують:

• для зміцнення стінок судин;
• для поліпшення кровопостачання м'язів і тканин;
• для нормалізації гемодинаміки;
• від кардіосклерозу;
• від тахікардії, гіпертонії, дистрофії міокарда, мітральних вад;
• від миготливої аритмії.

Найчастіше як лікувальну рослину використовують наперстянку шерстисту. З неї отримують органічні кислоти, кардіотонічні й стероїдні глікозиди. Використовують у медицині також наперстянку пурпурову, війчасту й іржаву, які, хоч і меншою мірою, теж містять біологічно активні речовини.

Із листя наперстянки роблять порошок, який входить до складу свічок і таблеток. У народній медицині застосовують також настій наперстянки.

Наперстянка – протипокази

Буквально всі види наперстянки отруйні, тому категорично не рекомендується займатися самолікуванням. Заборонено використовувати препарати з наперстянки людям із хворими легенями, стенокардією, перикардитом, міокардитом, інфарктом міокарда, шлунковою тахікардією, а також дітям і вагітним. Отруєння дигіталісом проявляється нудотою, блювотою, сильними болями в животі, шкірними висипаннями, судомами, порушенням дихання, збоями в роботі серця. При перших ознаках отруєння наперстянкою необхідно негайно викликати швидку допомогу. При тривалому вживанні препаратів із рослини відбувається накопичення в організмі отруйних речовин, що може призвести до втрати апетиту, анорексії й галюцинацій.

• Найгарніші чагарники для дачної ділянки
• Нарцис: вирощування в саду, види і сорти