Види ґрунтів
Успіх у вирощуванні садових і городніх культур залежить від багатьох чинників: кліматичних і погодних умов, термінів посадки, сорту рослини й від того, наскільки сумлінно ви виконуєте агротехнічні умови. Одну з домінуючих ролей у рільництві відіграє ґрунт, у якому ви вирощуєте рослини.
Про те, яких типів бувають ґрунти, як можна їх поліпшити чи змінити їхній склад, ми й розповімо в цій статті.
Основні типи ґрунтів
Існує сім основних типів ґрунту:
- піщаний,
- супіщаний,
- глинистий,
- суглинний,
- вапняний,
- торф'яний,
- чорноземний.
Будь-який із цих ґрунтів має з погляду рільництва як чесноти, так і недоліки. У чистому вигляді ці типи зустрічаються нечасто.
Піщані ґрунти
Піщаний ґрунт вирізняється крихкістю, легкістю, сипучістю, він легко пропускає повітря, воду, тепло й підживлення до коріння рослин, проте ці переваги водночас є й недоліками: піщані ґрунти швидко висихають, остигають, а поживні речовини легко з них вимиваються.
Щоб підвищити родючість піщаного ґрунту, необхідно регулярно вносити в нього ущільнюючі та зв'язуючі речовини:
- торф,
- перегній,
- компост,
- вирощувати й закладати в ґрунт сидерати,
- мульчувати поверхню,
і за три або чотири роки можна значно поліпшити якість піщаного ґрунту.
Поки ж триває процес окультурення, у піску можна вирощувати моркву, смородину, саджати полуницю, сіяти цибулю, гарбузові культури та плодові дерева, а якщо часто вносити в ґрунт малі дози швидкодіючих добрив, то цілком можна вирощувати також картоплю, саджати буряк, різну капусту й горох.
Деякі садівники не хочуть роками поратися з поліпшенням структури й чинять простіше: вдаються до глинування, тобто укладають під грядки шар глини завтовшки 5-6 см, а самі грядки заввишки 35-40 см роблять із привезеного суглинку або супіщаного ґрунту.
На фото: Грядки в коробкахСупіщаний ґрунт
Цей ґрунт за механічним складом теж вважається легким, але він містить певну кількість глини, тому краще утримує повітря, воду й поживні речовини, добре прогрівається й не так швидко остигає. Супіщаний ґрунт легко обробляти, а вирощувати на ньому можна практично будь-яку культуру, проте бажано підтримувати родючість цього ґрунту внесенням органіки, вирощуванням та закладенням сидератів і регулярним мульчуванням.
Глинистий ґрунт
Цей важкий ґрунт погано піддається обробці, дуже довго сохне та гріється. Як правило, глинистий ґрунт має кислу реакцію, погано пропускає живлення, тепло, вологу й повітря до коріння рослин, у ньому немає умов для розвитку корисних мікроорганізмів, а рослинні залишки в глині дуже довго розкладаються.
Через те, що глинистий ґрунт довго висихає після танення снігу й повільно прогрівається, посадку культур доводиться затримувати. Щоб поліпшити склад ґрунту, в нього потрібно вносити під перекопування жорсткий пісок, торф і перегній, а для нейтралізації кислої реакції глинистий ґрунт потрібно один раз на три роки вапнувати. Якщо регулярно підвищувати родючість глинистого ґрунту, на ньому можна успішно вирощувати картоплю, квіти, швидкорослі чагарники та плодові дерева.
Суглинний ґрунт
Для вирощування садово-городніх культур суглинок є одним із найкращих ґрунтів: він поживний, тепло-, водо- та повітропроникний, його легко обробляти. А найголовніше – це те, його немає необхідності покращувати, потрібно тільки підтримувати родючість ґрунту мульчуванням і внесенням під перекопування гною з розрахунку 3-4 кг/м². А вирощувані в суглинку культури слід регулярно підживлювати мінеральними комплексами.
Вапняний ґрунт
Вапняні ґрунти можуть бути важкими чи легкими, але всі вони бідні. Вони містять багато кам'янистих фрагментів, їхній pH зрушено у лужну сторону, вони швидко нагріваються й висихають, блокують засвоєння культурами марганцю й заліза, від чого у них жовкне листя й відбувається затримка росту.
Поліпшити структуру ґрунту можна регулярним унесенням органіки під перекопування й використанням її у вигляді мульчі, вирощуванням і закладенням у верхній шар сидеральних культур, унесенням калійних добрив. Після окультурення в вапняних ґрунтах можна вирощувати будь-які культури за умови своєчасного поливу, регулярних розпушувань міжрядь та розумного внесення органічних і мінеральних добрив.
тому не можна підживлювати їх добривами, що підлужують ґрунт, наприклад, сечовиною чи сульфатом амонію.
Торф'яний ґрунт
Торф'яні, або болотисті ґрунти теж не можна назвати придатними для рільництва, оскільки поживні елементи в них перебувають у формі, недоступній для засвоєння рослинами. Ці ґрунти швидко вбирають і так само швидко віддають воду, повільно прогріваються і зазвичай забруднені. Позитивними якостями торф'яного ґрунту можна вважати те, що він піддається окультуренню й затримує в собі мінеральні добрива.
Щоб підвищити родючість торф'яного ґрунту, його глибоко перекопують із глиняним борошном або піском, сильно закислені ділянки вапнують, а в подальшому регулярно удобрюють органікою – гноївкою, компостом, перегноєм, мікробіологічними добавками та калійно-фосфорними добривами.
При висаджуванні дерев посадочні котловани потрібно заповнювати спеціально складеною підходящою для культури ґрунтовою сумішшю, а при розбитті на торфовищах овочевих грядок чинять так, як і з піщаним ґрунтом: укладають у якості основи глиняний прошарок, а поверх нього роблять грядки із суміші торфу з суглинком, органічними добривами та вапном.
Чорноземний ґрунт
Чорноземи – ґрунти високої родючості зі стійкою структурою, високим умістом гумусу й достатньою кількістю кальцію та інших поживних елементів. Вони добре поглинають і утримують повітря, воду й тепло, тому для вирощування овочевих, квіткових і плодово-ягідних культур є найкращими з усіх видів ґрунту. Але, як і будь-який ґрунт, чорнозем із часом виснажується, і через 2-3 роки безперервного використання він вимагає внесення добрив або відновлення структури, чого досягають вирощуванням сидератів.
Слід сказати, що чорнозем не є легким ґрунтом, і під деякі культури його доводиться перекопувати з торфом або піском. Окрім того, його реакція може бути як нейтральною, так і зрушеною в лужну чи кислу сторону, тому чорнозем може вимагати як розкислення, так і розлуження.