Щавель: вирощування і корисні властивості
Щавель, або квасець чи квасок (лат. Rumex) – рід трав'янистих і напівчагарникових однорічників та багаторічників родини Гречані. Українська назва роду має спільний корінь зі словом «квас». Представники цього роду зустрічаються на всіх континентах, де є рослинність, але основний ареол щавлю охоплює помірні широти північної півкулі: узлісся та схили ярів, луки, береги озер, боліт і річок. Зростає він і як бур'ян біля житла людини, проявляючи невибагливість до складу ґрунту.
Усього в роду понад півтораста видів, але основною культурою роду вважається щавель звичайний, або кислий.
Посадка й догляд за щавлем
- Посадка: сіяти насіння щавлю можна тричі на рік: напровесні, влітку (у червні-липні) і під зиму (в жовтні-листопаді).
- Цвітіння: вирощується як зеленна культура, тому цвітіння допускати не можна.
- Освітлення: яскраве сонячне світло.
- Ґрунт: добре зволожені, родючі, слабкокислі й багаті на перегній торфові ґрунти, суглинки та супіщані ґрунти.
- Полив: регулярний і своєчасний.
- Підживлення: 2-3 рази за сезон розведеним водою коров'яком із додаванням калійного добрива й суперфосфату. Бажано вносити підживлення після кожного зрізання листя.
- Розмноження: насіннєве.
- Хвороби: пероноспороз (несправжня борошниста роса), сіра гниль, іржа й септоріоз.
- Шкідники: попелиця, жуки-листоїди, щавлеві трачі, дротяники, озимі совки.
- Властивості: рослина має лікарські властивості.
Ботанічний опис
Щавель – дводомна трав'яниста рослина зі стрижневим розгалуженим, але коротким коренем. Стебло у рослини ребристе, прямостояче, заввишки до 1 м, іноді набуває біля основи темно-фіолетового забарвлення. Завершується стебло волотистим суцвіттям. Прикореневі суцільнокраї кислі листки щавлю завдовжки 15-20 см розташовані на довгих черешках. У них стрілоподібна основа і яскраво виражена центральна жилка. Стеблові листки, розташовані почергово, майже сидячі, яйцевидно-довгасті та теж стрілоподібні біля основи.
Червонуваті або рожеві квітки зібрані в циліндричні полігамні волоті. Чоловічі квітки відрізняються від жіночих будовою. Цвіте щавель у червні-липні. Плід рослини – гладка, загострена чорно-коричнева сім'янка завдовжки до 17 мм з опуклими гранями та гострими ребрами.
Вирощування щавлю у відкритому ґрунті
Посів насіння в ґрунт
На одному місці щавель вирощують 3-4 роки, оскільки в подальшому його врожайність і якість сильно знижуються. Сіють щавель на звільнених від бур'янів, родючих і зволожених ґрунтах, вибираючи місця, на яких не застоюється вода. Ґрунтові води на ділянці зі щавлем мають залягати на глибині не менше 1 м. Оптимальний для культури ґрунт – багаті на перегній слабкокислі супіски та суглинки. Добре росте щавель і в дренованому торф'яному ґрунті.
Восени ділянку, на якій ростиме щавель, перекопують на глибину штиха лопати, закладаючи в ґрунт добрива: 6-8 кг перегною або компосту, 20-30 г хлористого калію і 30-40 г суперфосфату на 1 м². Напровесні в ґрунт граблями закладають по 20 г сечовини на ту ж одиницю площі.
Сіяти щавель можна тричі за сезон: напровесні, влітку та під зиму. Весняна посадка щавлю здійснюється, щойно ґрунт витримає високу температуру обробки, і ви зможете розраховувати на врожай вже в поточному році. Літній посів проводять у червні або липні, після того, як зберуть редис, салат і зелену цибулю. Посіяний улітку щавель встигає до настання холодів зміцнитися і наступної весни дає гарний урожай. Підзимний посів здійснюють у жовтні-листопаді. Він розрахований на те, що щавель дасть урожай у наступному сезоні.
Краще сіяти рослину щавель навесні: в цю пору в ґрунті достатньо вологи, яка забезпечує дружний ріст сіянців. Щавель, посіяний улітку, доводиться регулярно поливати. А при підзимовому посіві часті випадки появи сходів перед самими заморозками, що згубно для сіянців.
Насіння щавлю сіють на грядки заввишки 12 см і завширшки 1 м. Ряди роблять поперек довжини, дотримуючись міжряддя завширшки 25 см. Закладають насіння на глибину 1-2 см, після чого ґрунт на ділянці ущільнюють і поливають.
На фото: Вирощування щавлю з насінняДогляд за щавлем на городі
Догляд за цією культурою полягає в регулярному розпушуванні ґрунту між рядами, прополюванні, поливі, підживленні та захисті від хвороб і шкідників.
Полив має бути своєчасним: пересихання ґрунту може привести до дуже раннього формування квітконосів і відповідно до погіршення якості врожаю. Квітконоси слід обов'язково видаляти. Після поливу або дощу потрібно розпушувати міжряддя та полоти бур'яни. Замульчуйте грядку органічним матеріалом, і ви значною мірою скоротите собі роботу.
Удобрюють щавель 2-3 рази за сезон: розведеним водою у співвідношенні 1:6 коров'яком із додаванням 15 г фосфорного й такої ж кількості калійного добрива на відро розчину. На другий рік щавель підживлюють повним мінеральним комплексом із розрахунку 30-40 г суперфосфату, 15-20 г сечовини й такої самої кількості хлористого калію на м². Підживлення з перевагою азоту потрібні рослині після кожного зрізу листя, причому в суху погоду їх уносять тільки у вигляді розчину.
Збирають щавель, коли на кожній рослині сформується по 4-5 листків стандартного розміру. Перед збиранням зелені ділянку звільняють від бур'яну, а після збирання обов'язково розпушують сапками ґрунт між рослинами. Зрізають листя на висоті 3-4 см від поверхні ділянки, намагаючись не зашкодити верхівкові бруньки. З травня по липень урожай листя можна зібрати тричі. Востаннє листя зрізають не пізніше ніж за 30 днів до заморозків, інакше урожай наступного року буде значно нижчим.
Восени в міжряддях розкладають перегній або компост із розрахунку 4-5 кг на м² і мульчують ним коріння щавлю, що оголилося.
Шкідники та хвороби
Хвороби і їх лікування
Зелень щавлю в перший рік життя може уражатися несправжньою борошнистою росою, або пероноспорозом: листя стає ламким, морщиться, товщає, його краї загортаються донизу. Прогресує пероноспороз у дощову погоду. У якості профілактичного заходу можна розглядати своєчасне прополювання грядок і видалення ураженого захворюванням листя. А в якості лікування застосовується обробка щавлю бордоською рідиною.
Сіра гниль теж розвивається на тлі підвищеної вологості в занадто густих посадках. Ознакою захворювання є бордові плями, які поступово стають водянистими, млявими та починають гнити разом із листям. Не сійте щавель занадто густо й обов'язково мульчуйте ґрунт торфом.
На фото: Листя щавлюІржа – поширене в помірному кліматі захворювання, яке можна розпізнати по утворенні на листі жовтуватих бульбашок, які з розвитком захворювання лопаються, і з них висипаються спори гриба. Обов'язково знищуйте на грядці восени всі рослинні залишки та перекопуйте ґрунт, а навесні мульчуйте поверхню тирсою, торфом або перегноєм.
Плямистості (овуляріоз, септоріоз та інші) важко розрізнити між собою, але всі вони проявляються у вигляді плям різної форми, кольору й обрисів, тому тільки-но на листі щавлю з'являться плями, негайно видаляйте та знищуйте хвору зелень. Восени очищайте ділянку від залишків рослин і мульчуйте ґрунт перегноєм.
Шкідники і боротьба з ними
Із комах щавель найчастіше пошкоджують попелиці, жуки-листоїди, щавлеві трачі, озимі совки та дротяники.
Попелиця живиться соком щавлю, через що листя рослини жовтіє, в'яне, коріння слабшає, і рослина гине. Знищити шкідника можна рослинними настоями – лопуха, часнику, помідорового бадилля або деревної золи, у які слід додати трохи рідкого мила.
На фото: Вирощування щавлю у відкритому ґрунтіПрисутність листоїда можна виявити по великій кількості дірок на листі щавлю. Окрім того, що цей жук псує листя, він відкладає на його нижній стороні яйця, з яких з'являються нові покоління жуків. Віднадити листоїда можна, посадивши між рядами щавлю рослину піретрум. А можна обробити грядки настоєм цієї квітки 2-3 рази за сезон.
Трач теж відкладає свої яйця на щавлевих грядках, а невеликі зелені гусениці, вилупившись із них, поїдають листя рослини, залишаючи від нього лише скелет із жилок. Щоб не допустити появи шкідника, намагайтеся вчасно полоти грядки. Видаляйте залишки рослин із ділянки й обприскуйте щавель настоєм ромашки аптечної з додаванням рідкого мила.
Озима совка з'являється на грядках зі щавлем до кінця весни, але все ж устигає ґрунтовно нашкодити рослині. Усе літо вона харчується листям, а до осені перебирається ближче до землі. У профілактичних цілях обов'язково перекопуйте восени ґрунт на грядках. А для збору метеликів-совок підвішуйте над ділянкою на висоті 1 м посуд зі забродженою рідиною – компотом, патокою, медовою водою.
Дротяник – личинка жука-лускуна, яка пошкоджує не тільки листя щавлю, а й його коріння. В превентивному порядку видаляйте бур'яни з грядок, нейтралізуйте занадто кислий ґрунт, перекопуйте ділянку після збору врожаю та не вирощуйте щавель на одному місці довше чотирьох років.
Види та сорти
Окрім щавлю кислого, або звичайного, в культурі можна зустріти й інші види рослини: щавель гороб'ячий (малий), щавель водний (водяний), щавель кінський (густий, кислиця кінська, вогнівка руда), щавель кучерявий, щавель приморський, щавель туполистий, щавель шпинатний і щавель російський. Усі вони затребувані тією чи іншою мірою, але в якості лікарської рослини найбільше популярний щавель кінський.
Щавель кінський (Rumex confertus)
Трав'янистий багаторічник із коротким, слабкорозгалуженим і товстим кореневищем із великою кількістю додаткових коренів. Стебла у рослини прямостоячі, борознисті, поодинокі, голі, у верхній частині гіллясті, сягають у висоту від 90 до 150 см, а в товщину 2 см. Розташоване чергово розеткове й нижнє стеблове листя має подовжено-трикутно-яйцеподібну форму і серцевидну основу. Воно тупе на верхівці, хвилясте по краю, завдовжки до 25 і завширшки до 13 см, сидить на довгих, жолобчастих по верхній стороні черешках. Верхні стеблові яйцевидно-ланцетоподібні листки, що сидять на більш коротких черешках, вужчі, коротші і гостріші за нижні. Нижня сторона листя густо опушена коротким жорстким ворсом, особливо по жилах. На смак листя не кисле. Зеленувато-жовті двостатеві квітки зібрані в невеликі кільця й утворюють тирс – довге, густе й вузьке волотисте суцвіття. Цвітіння проходить у травні-червні. Плід кінського щавлю – овальний тригранний коричневий горішок завдовжки до 7 мм. Зростає кінський щавель у лісовій і лісостеповій зонах на вологих та помірно вологих ґрунтах і є типовим луговим бур'яном.
На фото: Щавель кінський (Rumex confertus)- Широколистий – багаторічний зимостійкий високоврожайний щавель, дозріває за 40-45 днів. Він використовується як у свіжому вигляді, так і для заготовок на зиму. Листя у цього сорту зелене, подовжено-овальне, розташоване на довгому черешку;
- Малахіт – середньоранній сорт, дозріває за 40-45 днів. Листя насиченого зеленого кольору, з гладкою або пухирчастою поверхнею, хвилясте по краю, завдовжки до 15 см. Розетка пухка й прямостояча;
- Шпинатовий – стійкий до хвороб і холоду середньоранній сорт із великою пухкою розеткою і великим листям насиченого темно-зеленого кольору з пухирчастою поверхнею;
- Великолистий– ранньостиглий морозостійкий і стійкий до стрілкування сорт із ніжною світло-зеленою зеленню, сформованою в стоячу розетку. Довжина листя може перевищувати 20 см. Період дозрівання цього сорту 30-45 днів;
- Кривава Мері – зимостійкий декоративний сорт, який активно використовується в кулінарії. Назву рослина отримала через червоні вкраплення в зелену пластину листя, що сягає у довжину 15, а в ширину 10 см. Зріє сорт за 45-50 днів;
- Одеський 17 – високоврожайний ранньостиглий сорт із видовженим темно-зеленим листям завдовжки до 16 і завширшки до 7 см, зібраним у пухку прямостоячу розетку. Сорт призначений для приготування салатів, супів і консервації;
- Нікольський – середньоранній урожайний сорт із пухкою піднятою розеткою із зеленого листя завдовжки до 38 і завширшки до 12 см. Підходить для вживання в свіжому вигляді та для заготовок на зиму;
- Сангвінік – середньоранній багаторічний врожайний сорт із високою прямостоячою напівпіднятою розеткою, червонуватим стеблом і великим, гладким або трохи пухирчастим довгасто-овальним зеленим листям із червоними жилками;
- Смарагдовий король – ранньостиглий високоврожайний сорт із ніжним, гладким, овально-подовженим листям світло-зеленого відтінку;
- Чемпіон – багаторічний сорт, що вирізняється високими смаковими якостями, зовнішньою привабливістю і високою врожайністю, із прямостоячою розеткою заввишки до 40 і діаметром близько 30 см, котра складається з великих і соковитих зелених листків подовжено-овальної форми;
- Смарагдовий сніг– середньостиглий високоврожайний сорт чудового смаку з піднятою розлогою розеткою з середніх розмірів слабкопухирчатих листків яскравого зеленого кольору;
- Майкопський 10 – популярний ранньостиглий морозостійкий, стійкий до хвороб урожайний сорт із помірною кількістю кислоти. Листя у нього велике, м'ясисте, зеленувато-жовте, черешки товсті, середньої довжини;
- Бельвільський– старий морозостійкий урожайний сорт універсального призначення з овальним листям на товстих черешках;
- Алтайський – морозостійкий середньокислий сорт зі списоподібним листям на тонких і довгих черешках. Молоді листки темно-зелені, але поступово на них проявляється червоний відтінок;
- Ліонський – сорт чудового смаку та високої якості з м'ясистим листям на товстих черешках. Зелень швидко відростає після зрізання. На жаль, рослина не має морозостійкості та може взимку загинути;
- Червоні жилки – декоративний сорт заввишки до 40 см із зібраним у компактну прямостоячу розетку списоподібним листям зеленого кольору з червоно-бордовими прожилками. У їжу вживають тільки молоде листя, поки воно не загрубіло.
Властивості щавлю – шкода й користь
Лікувальні властивості
Найбільша цінність щавлю як городньої культури в тому, що він дає зелень навесні, коли свіжих овочів дуже мало. Зелень щавлю містить білки, вуглеводи, органічні кислоти, клітковину, вітамін C (аскорбінову кислоту), E (токоферол), A (бета-каротин), K (філохінон), H (біотин), PP (ніацин) і вітаміни групи B: тіамін, рибофлавін, пантотенову та фолієву кислоту, піридоксин. Окрім цього, щавель – джерело калію, кальцію, магнію, хлору, сірки, фосфору, натрію, фтору, міді, цинку, заліза, марганцю та йоду.
Корінь щавлю кінського містить вітамін K, ефірну олію, смоли, залізо, дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, наприклад, кавову й щавлеву, та інші необхідні або важливі для організму людини речовини. За хімічним складом кінський щавель близький до такої цінної рослини, як ревінь.
Більш поживним і корисним є молоде листя щавлю, до складу якого входять яблучна та лимонна кислота. Листя щавлю звичайного має ранозагоювальну, знеболюючу, протицинготну, протизапальну, антитоксичну, в'яжучу дію та покращує травлення. Відваром листя лікують розлад шлунку. Він, маючи жовчогінний ефект і протиалергійну дію, покращує роботу печінки, допомагає справлятися з висипом вугрів і свербінням шкіри.
Застосовують щавель при клімаксі та хворобливих місячних: 1 столову ложку сухого листя заварюють склянкою окропу, настоюють упродовж години й п'ють по 1/3 склянки тричі на день за півгодини до їди.
При безплідді: 1 столову ложку щавлю заливають склянкою окропу, кип’ятять на маленькому вогні 1 хвилину й настоюють, поки відвар остигає. Приймають настій так само, як і при клімаксі, але якщо до трави щавлю додати муміє і спориш, то ефект буде сильнішим.
На фото: Щавель – корисна рослинаВідвар листя щавлю кислого стимулює утворення жовчі, покращує роботу печінки, зупиняє кровотечу. При хворобах печінки, маткових та легеневих кровотечах, геморої, закрепах, тріщинах заднього проходу, а також зовнішньо при опіках, гінгівітах, стоматитах, ранах і шкірних хворобах застосовують препарати кореня кінського щавлю. Народна медицина використовує цю рослину як протипухлинний засіб. Відваром листя кінського щавлю лікують застудні захворювання, коліти, проноси, гемо- та ентероколіти.
Протипокази
Щавель звичайний не рекомендується вживати довгий час або у великих кількостях, оскільки в ньому високий уміст щавлевої кислоти, яка може порушити мінеральний обмін в організмі та розладнати роботу нирок. Протипоказаний щавель при гастритах із підвищеною кислотністю, виразці шлунку чи дванадцятипалої кишки, подагрі, хворобах нирок, а також при вагітності. Будь-який вид щавлю сприяє утворенню ниркових каменів, тому бажано поєднувати щавель зі сметаною, кефіром або кислим молоком: кальцій, що міститься в цих продуктах, зв'язуючись у шлунку з щавлевою кислотою, утворює важкоперетравлювані та важкорозчинні сполуки, а щоб вивести їх із організму, слід приймати лимонний сік або яблучний оцет.