Черемха: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор:
Опубліковано:
Доповнено:

Чагарник черемха – вирощування в садуЧеремха, або черемшина (лат. Prunus) – загальна назва деяких видів роду Слива родини Розові, які раніше виділяли в окремий рід або підрід. Найчастіше під поняттям «черемха» мають на увазі черемху звичайну, або гронову, або пташину (лат. Prunus padus), що росте в дикому вигляді в Західній Європі, Азії, Північній Африці та по всій Росії, вважаючи за краще лісові й багаті ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод у районах із помірним кліматом і розташовуючись по берегах річок, на пісках, лісових галявинах і прогалинах. Існує близько 20 видів черемхи.

Дерево черемха – опис

Черемха – невелике деревце або чагарник заввишки від 60 см до 10 м із густою, подовженою кроною, і чорно-сірою матовою корою з білими сочевичками. Молоді гілки та пагони у черемхи вишневого або оливкового відтінку. Листя голе, чергове, просте, еліптичне, довгасте, гостропильчасте по краю, із загостреною верхівкою, завдовжки від 3 до 15 см. На тонких черешках, біля основи листової пластини розташовані дві залози. Запашні квіти черемхи – білі, іноді рожеві – зібрані в пониклі гронові суцвіття завдовжки 8-12 см. Складаються квітки з 5 чашолистків, 5 пелюсток, 20 тичинок, маточки й жовтих пиляків. Плід черемхи – чорна куляста кістянка діаметром 8-10 мм із солодким, сильно терпким смаком. Усередині ягоди – округло-яйцевидна кісточка. Цвітіння черемшини відбувається в травні-червні, а плоди дозрівають у липні-серпні.

Посадка черемхи у відкритому ґрунті

Коли садити черемху в ґрунт.

Саджанці черемхи краще приживаються при весняній та осінній посадці. Рослина воліє просторі, добре освітлені сонцем ділянки з багатим вологим ґрунтом нейтральної або слабкокислої реакції. У тінистому місці рослина тягнутиметься до світла, а плоди формуватимуться на верхівках гілок, і їх важко буде дістати. Що стосується складу ґрунту, то черемха прекрасно росте і в піщаному, і в глинистому ґрунті, але найкраще вона розвивається в суглинку. Бажано, щоб ґрунтові води на ділянці залягали близько до поверхні.

Для здійснення перехресного запилення на ділянці висаджують дерева різних сортів, але квітучі приблизно в один час. Відстань між деревами має бути не менше 5 м, оскільки черемха зростає швидко, і її гілки можуть сягати в довжину декількох метрів.

Посадка і догляд за черемхою в саду

Як садити черемху.

Саджанці черемхи добре приживаються на новому місці, для них навіть не потрібно готувати родючу суміш – просто викопайте посадкову яму такого розміру, щоб у неї помістилася вся коренева система саджанця, і покладіть на її дно шар сухого листя, перегною або торфу, змішаних із мінеральними добривами. Не кладіть багато органіки, тому що її надлишок негативно впливає на стан кори черемхи. Перед посадкою уважно огляньте коріння саджанців, укоротіть задовгі та видаліть хворі. Залиште на саджанці 2-3 сильні пагони, укоротіть їх до 50-70 см, а решту обріжте.

Помістіть кореневу систему саджанця в яму й заповніть порожнини землею, після чого злегка утрамбуйте поверхню та рясно полийте саджанець, а коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола торфом або тирсою.

Догляд за черемхою в саду

Як виростити черемху.

Черемха – рослина непримхлива, і доглядати за нею легко. Попервах саджанці необхідно часто поливати, після чого в пристовбурних колах потрібно розпушити ґрунт і видалити бур'яни (якщо ви замульчували ґрунт навколо саджанця, робити це вам доведеться нечасто). Кількарічна черемха потребує санітарного і формуючого обрізування, підживлення й захисту від шкідників і захворювань. Полив дорослих рослин здійснюють кілька разів за літо, але в посушливу погоду черемху поливають частіше. Якщо літо з опадами, то цілком можливо, що черемшині буде їх достатньо.

Обрізування черемхи.

Щорічно черемху звільняють від хворих, сухих, поламаних і загущующих гілок і пагонів, а місця зрізів змащують садовим варом.

Формують черемху як на високому штамбі, у вигляді дерева, так і в формі багатостовбурного чагарника. Для формування чашоподібної крони деревця на саджанці залишають тільки центральний пагін заввишки 50-70 см, а інші вирізують. Після відростання від штамба нових пагонів закладають перший ярус із 3-4 найбільш розвинених і рівномірно віддалених одна від одної гілок. Кут відходження скелетних гілок від провідника (центрального пагона) – 50-70º. Решту пагонів вирізують на кільце.

Вирощування черемхи у відкритому ґрунті

Другий ярус закладають таким же чином із 2-4 гілок, віддалених від гілок першого ярусу на 45-50 см. У наступні роки закладають ще 1-2 яруси з 2-3 гілок кожен. Згодом, коли формування крони буде завершено, потрібно тільки не давати їй загущуватися. Необхідно також обмежувати висоту дерева, не дозволяючи йому переростати позначку 3,5-4 м. Це означає, що потрібно проводити санітарне і проріджувальне обрізування, видаляти кореневу парость, а також укорочувати найдовші гілки на бічне розгалуження, спрямоване вниз, щоб стримувати зростання черемхи.

Пересадка черемхи.

Пересадку черемхи краще здійснювати навесні, однак підготовку до процедури проводять ще восени. Потрібно викопати яму такого розміру, щоб у ній помістилася коренева система дерева разом із земляною грудкою.

Коли восени температура повітря опуститься до 5 ºC або трохи нижче, але ще до того, як ґрунт промерзне, обкопайте дерево по межі пристовбурного кола і рясно полийте його, щоб рослина пішла на спочинок із корінням у промороженій грудці ґрунту. Навесні постарайтеся не допустити швидкого відтавання земляної грудки. Для цього обкладіть ґрунт у пристовбурному колі снігом, а зверху на нього укладіть мішковину й засипте її тирсою. Коли сніг усе-таки розтане, обкопайте черемху, не допускаючи відтавання землі, витягніть її, обв'яжіть земляну грудку мішковиною, щоб не зруйнувався при транспортуванні, рясно змочіть мішковину водою, потім, уклавши дерево горизонтально, обережно перемістіть його корінням уперед до нового місця і посадіть, не знімаючи з коренів мішковину. Тканина не стане перешкодою зростанню коренів на новому місці.

Після пересадки черемху підтримують у вертикальному положенні дротяними відтяжками, прикріпленими одним кінцем до стовбура, а іншим – до глибоко забитих кілків. Щоби дріт не поранив кору, під нього підкладають бересту, ганчірки або картон. Для успішного відновлення кореневої системи черемху попервах потрібно захищати від сонця. Поливають пересаджену черемху розчинами коренеутворювача. Коли дерево черемха приживеться на новому місці, доглядають за ним, як зазвичай, але тільки на зиму стовбур високо підгортають землею, а поверх землі обкладають перегноєм або гноєм, захищаючи коріння від промерзання.

Пересадка і розмноження черемхи

Розмноження черемхи.

Розмножується черемха кореневою паростю, живцями та щепленням. Можна виростити черемху і з насіння, посіявши його у серпні або вересні, але сіянці далеко не завжди успадковують ознаки материнської рослини.

Найпопулярнішим і простим способом розмноження черемхи є живцювання. Восени з молодих гілок нарізають живці завдовжки 18-20 см, які зберігають узимку в прохолодному місці, загорнувши в тканину або папір. Навесні, тижні за два до висадки живців у ґрунт, їх для знезараження обробляють розчином марганцівки, після чого ставлять у воду для відрощування коренів. Після появи корінців живці висаджують у пухкий і вологий ґрунт. Догляд за живцями полягає в поливі й обережному розпушуванні навколо них ґрунту. Коли у саджанців розвинеться коренева система, їх можна висаджувати на постійне місце, але слід знати, що пересадку вони зносять важко, тому краще відразу вкорінювати їх на постійному місці.

Для розмноження черемхи відсадками вибирають низько зростаючу на кущі гілку, роблять на ній надріз, пригинають до землі й укладають у вириту на два дні раніше траншею завглибшки 30 см із закладеним у неї торфом. Гілку закріплюють у такому положенні, залишивши верхівку на поверхні. До осені відсадок можна відокремлювати й пересаджувати на нове місце. Приживлюваність відсадків черемхи досить висока.

Нескладно розмножувати черемху й за допомогою щеплення, оскільки щепи приживаються на підщепі з імовірністю 95 %. Здійснюють процедуру в середині літа. У якості прищепи вибирають живці з молодих пагонів.

Шкідники і хвороби черемхи.

Вражають черемху такі захворювання, як плямистості листя (краснуха, коніотіріоз, церкоспороз), борошниста роса, цитоспороз, гниль деревини, кишеньки квіток і плодів, а зі шкідників їй докучають попелиці, рослиноїдні блощиці, мінуюча міль, непарний шовкопряд, білан, горностаєва черемхова міль і жуки-довгоносики.

Вирощування і догляд за черемхою в саду

Цитоспороз вражає стовбур і гілки черемшини, викликаючи їхнє всихання. Недуга проявляється утворенням на стовбурі рослини дрібних білих горбків – пікнід грибка. А у вологу погоду з них виділяються червонуваті нитки. При появі перших же симптомів уражені пагони слід видалити та спалити разом з опалими плодами й листям. Дерева навесні, до появи листя, обробляють хлорокисом міді або одновідсотковою бордоською рідиною. У березні стовбури та великі гілки промивають залізним купоросом, а восени стовбури білять вапном.

Гнилі деревини викликають гриби-трутовики. Зараження відбувається через рани в корі дерева. У процесі гниття деревини змінюється її структура, хімічні й фізичні властивості. На жаль, якщо процес зайшов далеко, дерево вже не врятувати, але якщо ви виявили місце проникнення гриба, відразу зачистили його до здорової деревини й заліпили глиною, замішаною на фунгіцидному препараті, то цілком можливо, що дерево зможе видужати.

Кишеньки квіток і плодів – найшкідливіше захворювання черемхи, що викликається грибком. Унаслідок розвитку хвороби плоди черемхи деформуються, насіння в них не утворюється, а зовні вони вкриваються нальотом, що складається з сумок гриба-збудника. Уражені квітки зазвичай гинуть, не зав'язавши плодів, рослина пригнічується. Хворі квітки та плоди потрібно видаляти. Перед цвітінням черемху обробляють тривідсотковим розчином залізного купоросу, одновідсотковим розчином мідного купоросу або бордоської рідини.

Борошниста роса проявляється утворенням на листі та пагонах черемхи білого павутинистого нальоту, який згодом стає малопомітним, але на ньому можна побачити темні плодові тіла грибка. Навесні хвороба поновлюється. Про те, як позбутися борошнистої роси, ви можете прочитати в нашій статті, розміщеній на сайті.

Краснуха, або полістигмоз, або червона плямистість листя – хвороба, що має грибкову природу. На листі черемхи з'являються яскраво-червоні плями, добре помітні на зеленому тлі. Для знищення інфекції дерева та ґрунт під ними до розпускання бруньок рясно обробляють тривідсотковим розчином Нітрофену або мідного купоросу, а після цвітіння проводять обприскування одновідсотковою бордоською сумішшю. При сильному ураженні проводять і третю обробку фунгіцидом через 2-3 тижні після цвітіння.

Як саджати і доглядати за черемхою

Церкоспороз – захворювання, ознаками якого є дуже дрібні некрози неправильної форми: з верхньої сторони листа вони білуваті, а з нижньої – бурі. Поступово плями зливаються, уражена тканина випадає. Зі збудником інфекції добре справляється препарат Топаз, застосовуваний відповідно до інструкції.

Коніотіріоз уражає листя, кору гілок і плоди черемхи. На хворих органах з'являються поодинокі або злиті неправильно-округлі жовті чи коричневі некрози, обведені темно-помаранчевою облямівкою. У центрі некрозів виникають чорні цятки пікнід. Знищують збудника інфекції фунгіцидними препаратами.

Що стосується шкідників, то проти них черемху обробляють двічі за сезон: напровесні, щойно розпуститься листя, і після цвітіння. Для обробки використовують розчин 60 г Карбофоса в 10 л води. На кожне дерево витрачають близько 2 л препарату.

Види і сорти черемхи

Окрім черемхи звичайної, яку ми описали на початку статті, в культурі вирощують ще кілька видів рослини.

Черемха Маака (Padus maackii)

зростає в природі в Хабаровському і Приморському краї, Амурській області, Північно-Східному Китаї і Кореї. Цей вид частіше за інші використовують в озелененні. Названо вид на честь російського натураліста й дослідника природи Далекого Сходу і Сибіру Р.К. Маака. Рослина є деревом заввишки до 17 м із широкопірамідальною кроною. Її стовбур вкриває дуже ошатна червоно-помаранчева або золотисто-жовта кора, що відшаровується тонкими плівками. Листя у черемхи Маака блискуче, довгасте або еліптичне, гострозубчасте, з відтягнутою верхівкою, завдовжки до 13 см. Навесні воно світлого зеленого відтінку, влітку темно-зелене, а восени інтенсивно жовте або жовтувато-червоне. Квітки діаметром до 6 мм, не мають запаху, зібрані в прямостоячі довгасті грона й забарвлені в білий колір. Плоди дрібні, округлі, чорні й гіркі. За те, що вони є ласощами для ведмедів, їх називають «ведмежі ягоди». Вид зимостійкий і здатен зносити температуру до -40 ºC. У культурі з 1870 року.

Черемха Маака (Padus maackii)

Черемха Максимовича (Padus maximowiczii)

– теж далекосхідний вид, названий на честь дослідника Далекого Сходу К.І. Максимовича. Відрізняється він від інших видів черемхи наявністю на квітковому гроні приквітків, які зберігаються і на плодах. У гроні від 3 до 7 білих квіток діаметром не більше 6 мм. Плоди дрібні, червоні, з дозріванням чорніють. Листя невелике, злегка лопатеве, восени набуває червоного кольору. Черемха Максимовича – один із найпривабливіших видів.

Черемха дрібнопильчаста (Padus serrulata)

зростає в Японії, Кореї, Північно-Східному Китаї, на Далекому Сході. Цей вид відносили то до роду Слива, то до роду Вишня. Поряд з іншими видами черемха дрібнопильчаста використовувалася для виведення японської сакури. У культуру вид введено давно. Рослина є розлогим деревом заввишки до 25 м із яйцеподібною кроною. Кора у неї гладка, сіро-бура, з сочевичками, що довго зберігаються. Листя яйцеподібне або еліптичне, сильно звужене до вершини й округле біля основи. Напровесні листя з верхньої сторони бронзове або пурпурове, влітку – помаранчеве і світло-зелене, восени – коричневе або фіолетове. Нижня сторона листя блідіша за верхню й вкрита по жилках притиснутим опушенням. Білі або злегка рожеві квітки діаметром до 3 см, зібрані по 2-4 в короткі щитки, розпускаються одночасно з появою листя. Квітуча черемха цього виду має високу декоративність, особливо привабливі її форми біло-махрова й рожева махрова.

Черемха пенсильванська (Padus pennsylvanica)

родом із Північної Америки, де росте на багатих ґрунтах уздовж річок і на узліссях. Це великий чагарник або дерево заввишки до 12 м зі струнким стовбуром, одягненим у вишнево-червону кору, блискучими червоними гілками, овальною кроною, зеленим яйцеподібним або довгасто-ланцетним блискучим листям із гострою вершиною і гостропильчастими краями, які восени набувають червоного кольору. Білі квітки зібрані в грона по 3-8 штук, плоди – їстівні дрібні кістянки. Найбільшу декоративність рослини цього виду мають у період цвітіння і восени. Вони морозостійкі й посухостійкі. У культурі вид із 1773 року.

Черемха сьорі (Padus ssiori)

в дикому вигляді росте в гірських лісах Південного Сахаліну, Далекого Сходу і Північної Японії. Це дерево заввишки до 7 м із темно-сірою корою з великими білими сочевичками, розлогою з віком кроною, загостреним до вершини нерівномірно пильчастим по краях еліптичним або зворотно-яйцевидним листям завдовжки до 14 см із серцеподібною основою та квітками діаметром до 1 см, зібраними в багатоквіткові грона завдовжки до 15 см. Плоди у рослин цього виду – великі, кулясті, м'ясисті кістянки чорного кольору.

Черемха азійська (Padus asiatica)

зростає в заплавах річок і лісах Східного Сибіру та Далекого Сходу. Це дерево заввишки до 17 см, схоже на черемху звичайну, але відрізняється наявністю рудого опушення на молодих пагонах і високою зимостійкістю.

Черемха Антипко (Padus mahaleb),

або магаленка зростає в природі на вапняних ґрунтах у заростях чагарників на півдні Європи, в Малій Азії, на Кавказі і в Середній Азії до Паміро-Алтаю. Латинська назва виду має арабське походження, в Америці ж цей вид називають запашною вишнею, або вишнею святої Люсі. Головною відмінністю Антипко від інших видів є будова її суцвіття – сплощене й укорочене гроно з 5-14 квіток, більше схоже на щиток. Це невисоке дерево або чагарник із темно-коричневою корою, що має специфічний аромат, і кулястою кроною. Листя у рослини завдовжки до 9 см, городчасте по краю, округле, блискуче, світло-зелене згори і світліше, вкрите жовтуватим опушенням знизу. Квітки дрібні, до 1,5 см у діаметрі, зібрані в суцвіття завдовжки до 7 см. Плоди соковиті, діаметром до 1 см, у міру дозрівання набувають чорного кольору. Вид має такі садові форми:

  • – плакуча – з опущеними вниз гілками;
  • – жовтоплідна – плоди цієї форми з дозріванням не чорніють;
  • – строката – з плямистим листям;
  • – білооблямована – край листя обведений білою облямівкою;
  • – потворна – з густою кулястою кроною.

Черемха Грея (Padus grayana)

– дерево заввишки до 10 м зі Східної Азії. Має високу зимостійкість. У культурі зустрічається нечасто.

Черемха Грея (Padus grayana)

Черемха пізня (Padus serotina)

– американка з території, що тягнеться від Великих озер до Мексиканської затоки. Назву вона отримала через те, що її цвітіння настає пізно – в самому кінці травня або в червні, а плоди зріють не раніше кінця серпня. Іноді її називають чорною вишнею через колір кори, а іноді ромовою вишнею через смак її плодів. Черемха пізня – дерево заввишки до 20 м або кущ із широкою кроною, дуже темною вишневою корою, широколанцетним голим і блискучим темно-зеленим листям завдовжки до 12 см, нижня сторона якого значно світліша за верхню. Восени листя забарвлюється в різні відтінки червоного й жовтого кольорів. Позбавлені аромату білі квіти діаметром до 1 см зібрані в циліндричні грона завдовжки до 14 см, облистяні в основі. Плоди чорні, з явною гіркотою. Вид має кілька декоративних форм:

  • – пірамідальну – з вузькопірамідальною кроною;
  • – плакучу – з опущеними вниз гілками;
  • – строкату – з зеленим листям у жовтих плямах і штрихах;
  • – хрящувату – з блискучими довгими листками;
  • – верболисту – листя цієї форми вузьке і нагадує листя верби;
  • – папоротелисту – форма з багаторазово розсіченим листям;
  • – махрову – з махровими квітками.
Черемха пізня (Padus serotina)

В культуре вид с 1629 года.

Черемха віргінська (Padus virginiana)

росте вздовж річок у східних районах Північної Америки. Вона більше за інших схожа на черемху звичайну, але відрізняється від неї дрібними, віддаленими від пагона бруньками, натомість у черемхи гронової бруньки сягають 13 мм і притиснуті до пагонів. Черемха віргінська – дерево заввишки до 15 см із розлогою кроною, дрібнотріщинуватою темною корою, довгасто-яйцеподібдним блискучим щільним листям завдовжки до 12 см, гостропильчастим по краю. При розпусканні листя буро-зелене, влітку – темно-зелене, а восени набуває яскравого жовто-червоного забарвлення. Білі квітки діаметром до 13 мм утворюють багатоквіткові грона завдовжки до 15 см. Плоди кулясті, з соковитою, їстівної м'якоттю, спочатку червоні, але з дозріванням темніють. Цей вид сам по собі не такий цікавий, як його форма Шуберт – рослина, що сягає до 15 років висоти 3-4 м, із глянсовим листям, у молодому віці зеленим, що проте поступово забарвлюється в червонувато-фіолетовий відтінок. Квітки у черемхи Шуберта білі, діаметром до 1 см, зібрані в повисаючі грона. У культурі цей сорт із 1950 р. Цікавими є й інші форми виду:

  • Атропурпуреа – великий чагарник або швидкозростаюче дерево заввишки до 15 см із пурпуровим листям, чорною корою та темно-червоними їстівними, терпкими на смак плодами;
  • Світанок – частково-самоплідне низькоросле дерево заввишки всього 3 м із великими суцвіттями і темно-червоними плодами терпкого, кислувато-солодкого смаку;
  • сорти Тайга і Нарим – самобезплідні дерева заввишки 3,5-4 м із красивою кроною, великими суцвіттями й червоними плодами з жовтою, злегка терпкою кисло-солодкою м'якоттю.
Черемха віргінська (Padus virginiana)

Що ж стосується черемхи звичайної, то в культурі вирощується безліч сортів цього виду. Наприклад:

  • Сахалінська чорна – самобезплідне дерево заввишки до 6-7 м із густою пірамідальною кроною, великими листками, багатоквітковими суцвіттями й рано дозріваючими плодами із зеленою терпкуватою м'якоттю приємного солодкого смаку;
  • Ніжність – дерево, що сягає у висоту 3,5-4 м, з запашними дрібними квітками, зібраними в довгі китиці, які на початку цвітіння темно-червоні, а потім стають білими;
  • Плена – махровий сорт, який вражає своєю пишністю;
  • Чайка – дерево заввишки 4-4,5 м із великими білими квітками у великих гронах;
  • Метео – цей сорт вирізняється з-поміж інших білоквіткових черемшин довгими гронами, що сягають 20 см.

Існує також безліч гібридних сортів, виведених від схрещування різних видів черемхи:

  • Пурпурова свічка – рослина заввишки до 5 м із густою вузькопірамідальною кроною, зеленим листям, що до середини літа набуває темно-пурпурового забарвлення, і білими квітками, зібраними в напівпроникаючі грона завдовжки 10-14 см;
  • Пізня радість – гібрид між формою черемхи віргінської і черемхою гроновою заввишки до 8 м із вузькопірамідальною кроною, сіруватою шорсткою корою, еліптичним листям і білими квітками діаметром до 15 мм, зібраними по 35-40 штук у щільні грона завдовжки 14-15 см. Плоди округлі, темно-коричневі, майже чорні, з зеленувато-жовтою соковитою м'якоттю терпкого кисло-солодкого смаку;
  • Мавра – рослина з широкопірамідальною кроною і никнучими на кінцях гілками. Квітки, суцвіття і листя Маври нагадують Пізню радість, але плоди у цього сорту темніші;
  • Чорний блиск – гібрид середньораннього терміну дозрівання, самобезплідне дерево заввишки 5-6 м із темно-зеленим листям середньої величини, великими квітками в багатоквіткових циліндричних суцвіттях і чорними плодами з жовто-зеленою м'якоттю хорошого смаку.

Властивості черемхи – шкода і користь

Незважаючи на те, що багато лікувальних властивостей черемхи отримали своє обґрунтування тільки в наші дні, робити її з листя і плодів різні лікувальні препарати стали вже давно. У народній медицині використовують настоянки на черемшині, відвари й примочки з рослини.

Які корисні речовини містяться в черемшині, і які властивості вона має? До складу ягід черемхи входять пектини, дубильні речовини, цукри, органічні кислоти. Її листя, кора, квітки й насіння містять глікозид амігдалин, який при розщепленні виділяє синильну кислоту. У плодах і листі виявлено ефірну олію, смолу, флавоноїди, фенолкарбонову й аскорбінову кислоти, камедь і триметиламін.

Черемха має в’яжучі й антибактеріальні властивості, тому є ефективним засобом від діареї будь-якого походження та інших кишкових розладів. Із цією метою застосовують настої черемхи.

Корисні властивості черемхи і протипокази

Кора черемхи використовується в народній медицині для приготування сечогінного відвару, який застосовують при ниркових та серцевих захворюваннях. Це засіб, чинячи до того ж потогінну дію, допомагає в боротьбі з застудою та жаром. Ефективний відвар кори й при шлунково-кишкових спазмах.

Настоянку черемхи використовують для промивання очей при гнійному кон'юнктивіті, для полоскання ротової порожнини при стоматиті, горла при ангіні та захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Застосовують її і в боротьбі з жіночими захворюваннями.

Черемха – протипокази.

Вживати ягоди черемхи можна тільки, звільнивши їх від кісточок, оскільки насіння може стати причиною отруєння. Не тримайте в будинку букетів із суцвіть черемхи: це може викликати головний біль через синильну кислоту, що виділяється при розпаді фітонцидів рослини. Не можна дихати ароматом черемхи вагітним так само, як і приймати препарати рослини. Усі частини черемхи містять алкалоїди, тому рослину не використовують в офіційній медицині.

Оцініть, будь ласка, наш сайт. Ми так старалися ;)
Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі
Каттлея в домашніх умовах

Каттлея в домашніх умовах

Каттлея (лат. Cattleya) – рід багаторічних трав'янистих рослин родини Орхідні, споріднена з родом Laelia. Рослини роду каттлея, яких зараз існує близь...

Читати далі...
Тюльпани – посадка восени у відкритий ґрунт: як і коли садити, догляд узимку

Тюльпани – посадка восени у відкрит…

Тюльпани – одні з найкрасивіших весняних квітів, і навряд чи знайдеться хоч один сад, в якому навесні вони не цвітуть. Слід відзначити, що, крім декор...

Читати далі...
Сальвія – посадка й догляд, вирощування з насіння

Сальвія – посадка й догляд, вирощув…

Рослина сальвія (лат. Salvia), або шавлія – численний рід трав'янистих і чагарникових багаторічників родини Губоцвіті або Ясноткові, поширених у тропі...

Читати далі...
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити