Трициртіс: вирощування і догляд у відкритому ґрунті

Вирощування трициртіса у відкритому ґрунтіТрициртіс (лат. Tricyrtis) – рід квітучих трав'янистих рослин родини Лілійні, які ростуть переважно в Гімалаях і Японії. У роду за різними даними від 10 до 20 видів, деякі з них вирощуються в культурі, їх називають «садова орхідея». У перекладі з грецької мови назва роду перекладається як «три горбки»: у квітки три нектарники. Називають рослину також «жаб'ячого лілією»: філіппінці, які вживають в їжу жаб, натирають свою шкіру соком трициртіса, щоб привабити земноводних ароматом рослини. У культурі деякі трициртіси з'явилися ще в кінці XVIII століття, але популярності вони набули тільки в XX столітті.

Посадка й догляд за трициртісом (коротко)

  • Цвітіння: тривале, залежно від виду – з середини або з кінця літа.
  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – восени, відразу після збору. Якщо посів заплановано на весну, то насіння потрібно стратифікувати холодом упродовж 1,5-2 місяців.
  • Освітлення: притінок від великих дерев.
  • Ґрунт: пухкий, бажано лісовий, багатий на перегній і торф.
  • Полив: регулярний, у посуху та спеку – частий і рясний.
  • Підживлення: немає необхідності, але не зашкодить мульчування поверхні ділянки перегноєм або компостом.
  • Розмноження: насінням і поділом куща при пересадці.
  • Шкідники: слимаки та равлики.
  • Хвороби: при вирощуванні в важкому ґрунті може  розвинутися коренева гниль.
Детально про вирощування трициртіса читайте нижче

Квітка трициртіс – опис

Трициртіси – короткокореневищні багаторічники з прямими, іноді гіллястими облистяними стеблами й сидячим черговим листям, яке у деяких випадках огортає стебло – продовгуватим або яйцеподібним, іноді плямистим. Квітки у трициртіса великі, кремові, білі або жовті, однотонні або плямисті, лійкоподібної форми, одиночні або зібрані в пучки або напівзонтики в пазухах листків або на верхівках стебел. Зовнішні листочки оцвітини трициртіса мають коротку шпору або мішечок – нектарник. Плід – коробочка подовженої форми з бурим або чорним насінням.

Посадка трициртіса у відкритому ґрунті

Коли саджати трициртіс у саду.

Вирощують трициртіси посівом свіжого насіння у відкритий ґрунт відразу після збору, тобто під зиму. Якщо ви вирішили зайнятися посівом навесні, то вам потрібно буде піддати посівний матеріал холодній стратифікації в овочевому ящику холодильника впродовж півтора-двох місяців.

Посадка і догляд за трициртісом у відкритому ґрунті

Можна розмножувати трициртіс і вегетативним способом, але про це ми вам розповімо трохи пізніше.

Як саджати трициртіс у ґрунт.

Рости трициртіси воліють у притінку великих дерев, у пухкому лісовому ґрунті, багатому на торф і листовий перегній. Любить квітка трициртіс і чорнозем. Ділянка має бути добре освітленою приблизно півдня. Трициртіси вимагають захисту від протягів і будь-якого вітру – хоч теплого, хоч холодного. Не зносять рослини і застою води. Пізні сорти потребують яскравого освітлення, щоб настання ранніх осінніх сутінків не завадило їм формувати бутони й квітки.

Насіння трициртіса закладають на глибину 3 мм, після чого ділянку обережно поливають. Зацвітуть трициртіси з насіння на другий або на третій рік.

Догляд за трициртісом у саду

Як доглядати за трициртісом.

Посадка трициртіса та догляд за ним не складніші, ніж вирощування будь-якої садової рослини. Якщо ви правильно вибрали для трициртіса місце – це вже половина успіху. В іншому ж ваші турботи зводяться до регулярного поливу й підживлення рослини, прополювання, розпушування ґрунту та видалення засохлих квіток.

Вирощування трициртіса в саду: посадка і догляд

Полив і підживлення трициртіса.

Трициртіс посухостійкий, але вологолюбний, тому полив йому потрібен регулярний, особливо в посушливу погоду. Поливають ділянку відстояною, нагрітою сонцем водою, яку ллють під самий корінь. Після зволоження набагато легше видаляти бур'яни, одночасно розпушуючи між рослинами землю. Щоб захистити ґрунт від перегрівання та швидкого випаровування вологи, а трициртіс від бур'яну, потрібно замульчувати поверхню ділянки органічними матеріалами – перегноєм або компостом, які водночас можуть служити рослині підживленням. Власне, трициртіс прекрасно росте і без добрив, але при цьому добре відгукується і на органічне підживлення, і на мінеральні комплекси. Однак неперепрілий гній рослині шкідливий.

Пересадка трициртіса.

У частій пересадці трициртіса немає необхідності, тим більше, якщо ви будете його регулярно підживлювати в період активного росту і цвітіння. Але якщо виникла потреба змінити для рослини ділянку, постарайтеся, щоб ґрунт на новому місці мав кислу реакцію і містив торф та органічні добрива.

Розмноження трициртіса.

Про те, як виростити трициртіс із насіння, ми вам уже розповіли. Якщо ж ви вирішили здійснити пересадку рослини, то одночасно з цією процедурою можна здійснити й поділ куща: викопайте трициртіс, очистіть його кореневище від землі, видаліть сухі та підгнилі корінці, розділіть кущ на дві або декілька частин, у кожній з яких мають бути коріння і стебла. Зрізи потрібно обробити вугільним порошком, після чого діленки висаджують у ямки, заповнюють простір, що залишився, живильним ґрунтом і поливають ділянку.

Пересадка і розмноження трициртіса у відкритому ґрунті

Трициртіс узимку.

На зиму трициртіс бажано захищати від морозів агроволокном або товстим шаром торфу. У південних районах, де зими м'які й недовгі, можна було б квітник і не вкривати, але завжди є ймовірність різкого похолодання, яке може стати лихом для квітів у безсніжну зиму.

Шкідники і хвороби трициртіса

Захворіти трициртіс може тільки в важкому ґрунті при надмірному зволоженні: від застою води в коренях може утворитися гниль. Щоб цього не відбувалося, внесіть у ґрунт під перекопування пісок і дотримуйтесь помірності при поливі. Зі шкідників небезпеку для трициртіса становлять черевоногі молюски, що залишають фосфоресцентні липкі сліди й дірки на листі рослини. Збирати їх найкраще вручну. Можна розсипати навколо рослин подрібнену яєчну шкаралупу або кору великої фракції, по якій слимакам та равликам буде дуже незручно пересуватися.

Види і сорти трициртіса

У культурі можна зустріти не тільки сортові трициртіси, а й видові.

Трициртіс тайванський (Tricyrtis formosana),

або трициртіс формозький – рослина заввишки до 80 см із пухнастими стеблами й овальними блискучими зеленими листками з темно-червоними плямами. Біло-рожеві або рожево-бузкові квітки цього виду покреслені червонувато-коричневим крапом.

Трициртіс тайванський (Tricyrtis formosana)

Трициртіс жовтий (Tricyrtis flava = Tricyrtis yatabeana)

– рослина з гірських лісів Японії. Стебло у неї волосисте, заввишки від 25 до 50 см, а жовті, зібрані в верхівкове суцвіття квітки зазвичай одноколірні, хоча зустрічаються й екземпляри з плямистими квітками культурі (поки цей вид зустрічається нечасто).

Трициртіс жовтий (Tricyrtis flava = Tricyrtis yatabeana)

Трициртіс волосистий (Tricyrtis pilosa = Tricyrtis maculata = Tricyrtis elegance)

зростає в Гімалаях, піднімаючись на висоту до 2000 м над рівнем моря. У висоту рослина сягає 60-70 см. Її широколанцетне листя знизу опушене, а білуваті, у великих пурпурових плямах квітки зібрані в верхівкові суцвіття. У культурі трициртіс волосистий вирощують рідко.

Трициртіс волосистий (Tricyrtis pilosa = Tricyrtis maculata = Tricyrtis elegance)

Трициртіс довгоніжковий (Tricyrtis macropoda)

зустрічається в субтропіках Китаю і Японії. У висоту він сягає від 40 до 70 см. У нього циліндричне, коротко опушене у верхній частині стебло і довгасте або яйцеподібне листя, що огортає стебло, завдовжки від 8 до 13 і завширшки від 3 до 6 см. Білі запашні квітки, вкриті пурпуровими цятками, утворюють пазухи й кінцеві суцвіття. Квітконіжки у цього виду перевищують довжину квіток.

Трициртіс довгоніжковий (Tricyrtis macropoda)

Трициртіс широколистий (Tricyrtis latifolia = Tricyrtis bakeri)

родом із тінистих лісів Китаю і Японії. У висоту він росте до 60 см. У нього яйцеподібне зелене листя з темними плямами, особливо помітними на початку росту. Зацвітає цей вид раніше за інші трициртіси верхівковими пучками білувато-зеленуватих із темнішими цятками квіток.

Трициртіс широколистий (Tricyrtis latifolia = Tricyrtis bakeri)

Трициртіс коротковолосистий (Tricyrtis hirta),

або трициртіс хирта (Uvularia hirta) – гість із японських субтропіків, найвідоміший у культурі вид. У висоту ця рослина сягає від 40 до 80 см. У неї циліндричне, густо опушене коротким ворсом стебло, широколанцетне або еліптичне листя завдовжки до 15 і завширшки до 5 см, теж опушене короткими волосинками. Верхнє листя рослини огортає стебло. Білі з численними пурпуровими цятками квітки утворюються в пазухах або на верхівках стебел по одній або по кілька штук. Відомі такі садові форми виду:

  • трициртіс коротковолосистий Масамуне – рослина, позбавлена опушення;
  • трициртіс коротковолосистий чорний – рослина з темнішими цятками на квітках, зацвітає раніше за основний вид.
Трициртіс коротковолосистий (Tricyrtis hirta)

Однак частіше в садах вирощують не видові, а гібридні трициртіси. Наприклад:

  • трициртіс Дарк Б'юті – стійкий сорт із рожевими квітками, посипаними темно-пурпуровими цятками;
  • трициртіс Распберрі Мус – сорт із пурпурово-коричневими квітками, не прикрашеними крапом;
  • трициртіс Блю Хевен – сорт зі шкірястим листям і великими дзвоновими квітками з червоними маточками, блідо-помаранчевими тичинками та блакитними біля основи й жовтими біля верхівок пелюстками, які з часом стають блакитними з фіолетовою основою;
  • трициртіс Перпл Б'юті – сорт із білими квітками, густо вкритими пурпуровими цятками.

Популярністю також користуються сорти трициртіса Майазакі, Вайт Тауерз, Лайлек Тауерз, Кохаку, Мілкі Вей Гелексі та інші гібриди.

5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)
Загрузка...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
X
Отримуйте корисні поради
з квітникарства і садівництва
Вже підписалося 28 748 садівників!
Я вже підписався, не показуйте форму.
X
Знавець квітів? Що ж це? 😜
😃 Вірно!
Зіграти ще раз
😥 Не вірно!
Зіграти ще раз
Не хочу грати, не показувати форму.