Ми використовуємо файли cookies.
Детальніше Зрозуміло

Хіонодокса: вирощування і догляд, види і сорти

Вирощування хіонодокси у відкритому ґрунтіХіонодокси (лат. Chionodoxa) – низькорослі багаторічники роду Сцилла родини Лілійні, яких відомо 6 видів. Ростуть хіонодокси в Малій Азії і на острові Крит.
Назва роду утворена з двох грецьких слів: «сніг» і «гордість, слава», а в народі хіонодокси називають «сніговою красунею» чи «сніговиком»: ця ніжна рослина з чудовими квітками появляється разом із первоцвітами – пролісками і підсніжниками, коли на землі ще лежить сніг.

Посадка й догляд за хіонодоксою

  • Цвітіння: упродовж 2-3 тижнів у квітні, разом із підсніжниками та пролісками.
  • Посадка: у вересні-жовтні.
  • Освітлення: яскраве сонце або притінок.
  • Ґрунт: пухкий. Помірно вологий, гарно удобрений, нейтральної або лужної реакції.
  • Полив: тільки в посуху, тобто в тому разі, якщо зима була без снігу, а весна без дощів. Полив здійснюють рано-вранці.
  • Підживлення: Нітроамофоска. Гранульовані добрива розсипають по ділянці та за допомогою неглибокого розпушування закладають їх у ґрунт.
  • Розмноження: поділом цибулинного гнізда.
  • Шкідники: кореневі лугові кліщі та гризуни.
  • Хвороби: сіра гниль, склеротиніоз, фузаріоз, септоріоз і ахеленхоїдес.
Детально про вирощування хіонодокси читайте нижче

Квітка хіонодокса – опис

Квіти хіонодокси є цибулинними рослинами з двома прикореневими листками – темно-зеленими, широколанцетними, жолобчастими, завдовжки 8-12 см, що з'являються водночас із квітконосами. Квітконоси несуть пухкі суцвіття зі дзвоноподібних шестипелюсткових квіток білого, блакитного, синього або рожевого кольору. Плід рослини – соковита коробочка, в якій зріє чорне насіння хіонодокси. Яйцеподібної форми цибулини завдовжки до 3 і діаметром до 1,7 см вкриті світлими лусками й розраховані на два річні цикли.

Посадка хіонодокси у відкритому ґрунті

Коли садити хіонодокси в ґрунт

Найкраще садити цибулини хіонодокси на початку осені, коли на їхніх денцях сформуються кореневі валики. Рослина добре росте як на сонячних ділянках, так і в притінку. Якщо ви хочете добитися раннього цвітіння, посадіть цибулини на тому місці, де найраніше тане сніг. При вирощуванні в притінку цвітіння хіонодокси може початися трохи пізніше, ніж на сонці, зате триватиме довше. Можна садити ці рослини навіть під деревами й кущами, оскільки коли цвітуть хіонодокси, на чагарниках і деревах ще немає листя, що поглинає світло, необхідне первоцвітам для зростання і цвітіння.

Посадка і догляд за хіонодоксою в саду

Хіонодокса у відкритому ґрунті найкраще сусідить із такими рослинами, як первоцвіти, чемерники, гіацинти, крокуси, пушкінії, білоцвіти, горицвіт і карликові іриси.

Як посадити хіонодокси

Ґрунт на ділянці для хіонодокси має бути нейтральним або слабколужним, пухким, помірно вологим і гарно удобреним. Рослина прекрасно освоїться і буде добре розвиватися, якщо ви внесете в ґрунт трохи лісової землі з перепрілим листям і фрагментами деревної кори.

Посадка хіонодокси здійснюється, як і посадка будь-якої цибулинної рослини. Як близько і наскільки глибоко розташовувати цибулини хіонодокси, залежить від їхнього розміру. Великі екземпляри заглиблюють на 6-8 см, розташовуючи їх у ряду на відстані 8-10 см один від одного. Менші цибулини заглиблюють на 4-6 см, дотримуючи між ними інтервал 6-8 см.

Догляд за хіонодоксами в саду

Як доглядати за хіонодоксою

Посадка хіонодокси і догляд за нею вас не обтяжать, оскільки ця квітка – одна з найневибагливіших ранньоквітучих рослин. Вам потрібно буде поливати квітник тільки в тому разі, якщо взимку не було снігу, а навесні дощів. Після зволоження потрібно обережно розпушувати навколо рослин ґрунт, одночасно видаляючи бур'яни. Щоб рідше цим займатися, замульчуйте поверхню ділянки перегноєм або сухим торфом. Догляд за хіонодоксами передбачає підживлення і пересадку рослини, а також при необхідності обробку квітника від шкідників або хвороб. Якщо ви не хочете, щоб хіонодокси розмножувалися самосівом, обривайте у них насінники, поки вони не дозріли.

Полив і підживлення хіонодокси

Систематичний рясний полив дуже важливий для хіонодокси в посушливу погоду. Зволоження ґрунту здійснюють рано-вранці таким чином, щоб краплі не потрапляли на квітки. Вода має бути нехолодною і відстояною.

Вирощування і догляд за хіонодоксою у відкритому ґрунті

У якості добрива використовують мінеральні комплекси, наприклад, Нітроамофоску, на внесення якої напровесні хіонодокси відповідають пишним і довгим цвітінням. Гранульовані добрива розсипають по ділянці, після чого поверхню неглибоко розпушують, щоб її швидше засвоїла коренева система рослин.

Пересадка і розмноження хіонодокси

Найпростіше хіонодокса розмножується вегетативно – відділенням від материнської цибулини діток, яких за один сезон наростає від 2 до 4. На одному місці хіонодокса може рости до десяти років, але краще все-таки один раз на 5-6 років викопувати гнізда, розділяти їх і розсаджувати. Витягувати цибулини з ґрунту потрібно в другій половині липня, коли наземна частина рослини пожовтіє і підсохне. А висаджують цибулини в ґрунт, як ми вже писали, у кінці серпня або на початку вересня, тому до висадки гнізда зберігають у сухому темному місці при температурі 15-17 ºC. Не відокремлюйте діток від материнської цибулини відразу після вилучення з ґрунту, тому що за час зберігання найдрібніші з них можуть загинути. Краще розділити гніздо перед осінньою посадкою, яка здійснюється за тією самою описаною нами схемою.

Вирощувати хіонодокси насіннєвим способом недоцільно, оскільки вони прекрасно розмножуються самосівом: на насінні є м'ясисте утворення, яке дуже люблять мурахи, розтягуючи насіння далеко за межі ділянки. Хіонодокси з насіння зацвітають за 2-3 роки.

Види і сорти хіонодокси в саду

Хіонодокса взимку

Після завершення цвітіння стрілку хіонодокси обрізають, але листя, як уже було написано, видаляють тільки після в'янення – у другій-третій декаді липня. Хіонодокса без проблем зносить зимові морози, але якщо ви посадили її на відкритій ділянці, краще укрити її на зиму купою сухого листя або закидати ялиновими лапами. Хоча в південних районах ця обережність зайва.

Шкідники і хвороби хіонодокси

Як і будь-яка інша цибулинна рослина, хіонодокса схильна до таких грибкових захворювань, як сіра гниль, склеротиніоз, фузаріоз, септоріоз і ахеленхоідес. Проблема полягає в тому, що ці хвороби вражають цибулину, розташовану під землею, а ми спостерігаємо, як-то кажуть, останній акт вистави – пожовтіння й усихання листя, але врятувати рослину вже не встигаємо. Тому бажано протруювати посадковий матеріал перед посадкою в розчині Фундазолу і дотримуватися помірності при поливі, не допускаючи застою води і, як наслідок, загнивання цибулин.

Зі шкідників для хіонодокси найнебезпечніші личинки кореневого лугового кліща і гризуни, які пошкоджують цибулини рослини. Проти кліщів ефективна обробка рослини акарицидними препаратами (Актарою, Акаріном, Актелліком, Агравертіном і подібними), а від мишей і кротів позбавляються, розклавши по ділянці отруєні приманки.

Види і сорти хіонодокси

Як уже згадувалося, вченими описано шість видів хіонодокси, але в культурі вирощуються тільки три з них, а також сорти й гібриди різних видів рослини.

Хіонодокса Форбса (Chionodoxa forbesii)

або хіонодокса Тмолуза (Chionodoxa tmolusi) в природі зустрічається на півдні Туреччини. У висоту цей вид сягає 25 см. Рослина формує на квітконосі пухке гроно, що складається з білих або рожевих квіток у кількості до 15 штук. Насіння цей вид не утворює, але цибулини щорічно приростають дітками. У культурі хіонодокса Форбса з 1976 року. Відомі такі культурні різновиди рослини:

  • Альба – хіонодокса зі сніжно-білими квітками;
  • хіонодокса Блю Джайнт – сорт з оцвітиною інтенсивно-синього забарвлення;
  • Пінк Джайнт – садова форма з квітками лавандово-рожевого відтінку.
Хіонодокса Форбса (Chionodoxa forbesii)

Хіонодокса Люцилії (Chionodoxa luciliae)

або хіонодокса гігантська (Chionodoxa gigantea) названа на честь Люсіль Буасьє. Зростає хіонодокса в горах Малої Азії, сягаючи у висоту лише 20 см. Листя у рослин цього виду жолобчасте, лінійне. Квітки, діаметром до 3 см, синьо-блакитні з білим горлом, зібрані в суцвіття у кількості до 10 штук. У культурі вид із 1764 року. Популярністю користуються такі різновиди хіонодокси Люцилії:

  • біла – рослина заввишки до 10 см із білими квітками діаметром до 2,5 см, яких в одному гроні по 3-4 штуки;
  • рожева – забарвлення квіток рожеве з легким фіолетовим відтінком.

Інтерес у садівників викликає сорт рожевої різновиди – хіонодокса Роуз Куїн (вона ж Роузі Куїн або Пінк Куїн), квітки якого вирізняються дуже красивим відтінком рожевого кольору.

Хіонодокса Люцилії (Chionodoxa luciliae)

Є ще один різновид хіонодокси Люцилії – гігантська біла з квітками до 4 см у діаметрі.

Хіонодокса сардинська (Chionodoxa sardensis)

теж родом із Малої Азії. Ця рослина з двома лінійними листками, міцними квітконосами заввишки до 12 см, які несуть до 10 яскраво-синіх квіток діаметром до 2 см, зібраних в пухке гроно. У культурі рослина з 1885 року. У виду є садові форми з білими й рожевими квітками.

Хіонодокса сардинська (Chionodoxa sardensis)

Відомі також хіонодокса карликова, або крітська, хіонодокси білувата і пані Лок, які використовувалися для отримання нових сортів, але самі в культуру поки не введені. За участю різних видів хіонодокси селекціонером В. Хондиревим було створено серію чудових гібридів: Акварель, Артеміда, Абсолют, Атлантида, Андромеда, Афродіта й Арктика. Популярністю користуються також гібриди між спорідненими рослинами хіонодокси Форбса і сциллою дволистою, які отримали назву хіоносцилли. У висоту вони не перевищують 10 см, а їхні маленькі сині зірчасті квітки сформовані не в пухкі, як у хіонодокси, а щільні суцвіття.

Література

  1. Читайте по темі на Вікіпедії
  2. Особливості та інші рослини родини Холодкові
  3. Перелік усіх видів на The Plant List
  4. Додаткова інформація на World Flora Online
3 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.00 (2 голоси(ів))

Розділи: Садові рослини Рослини на Х

Після цієї статті зазвичай читають
Додати коментар

Надіслати