Хіонодокси (лат. Chionodoxa) – низькорослі багаторічники роду Сцилла родини Лілійні, яких відомо 6 видів. Ростуть хіонодокси в Малій Азії і на острові Крит.

Назва роду утворена з двох грецьких слів: «сніг» і «гордість, слава», а в народі хіонодокси називають «сніговою красунею» чи «сніговиком»: ця ніжна рослина з чудовими квітками появляється разом із первоцвітами – пролісками і підсніжниками, коли на землі ще лежить сніг.

Квітка хіонодокса – опис

Квіти хіонодокси є цибулинними рослинами з двома прикореневими листками – темно-зеленими, широколанцетними, жолобчастими, завдовжки 8-12 см, що з'являються водночас із квітконосами. Квітконоси несуть пухкі суцвіття зі дзвоноподібних шестипелюсткових квіток білого, блакитного, синього або рожевого кольору. Плід рослини – соковита коробочка, в якій зріє чорне насіння хіонодокси. Яйцеподібної форми цибулини завдовжки до 3 і діаметром до 1,7 см вкриті світлими лусками й розраховані на два річні цикли.

Посадка хіонодокси у відкритому ґрунті

Коли садити хіонодокси в ґрунт

Найкраще садити цибулини хіонодокси на початку осені, коли на їхніх денцях сформуються кореневі валики. Рослина добре росте як на сонячних ділянках, так і в притінку. Якщо ви хочете добитися раннього цвітіння, посадіть цибулини на тому місці, де найраніше тане сніг. При вирощуванні в притінку цвітіння хіонодокси може початися трохи пізніше, ніж на сонці, зате триватиме довше. Можна садити ці рослини навіть під деревами й кущами, оскільки коли цвітуть хіонодокси, на чагарниках і деревах ще немає листя, що поглинає світло, необхідне первоцвітам для зростання і цвітіння.

Хіонодокса у відкритому ґрунті найкраще сусідить із такими рослинами, як первоцвіти, чемерники, гіацинти, крокуси, пушкінії, білоцвіти, горицвіт і карликові іриси.

Як посадити хіонодокси

Ґрунт на ділянці для хіонодокси має бути нейтральним або слабколужним, пухким, помірно вологим і гарно удобреним. Рослина прекрасно освоїться і буде добре розвиватися, якщо ви внесете в ґрунт трохи лісової землі з перепрілим листям і фрагментами деревної кори.

Посадка хіонодокси здійснюється, як і посадка будь-якої цибулинної рослини. Як близько і наскільки глибоко розташовувати цибулини хіонодокси, залежить від їхнього розміру. Великі екземпляри заглиблюють на 6-8 см, розташовуючи їх у ряду на відстані 8-10 см один від одного. Менші цибулини заглиблюють на 4-6 см, дотримуючи між ними інтервал 6-8 см.

Догляд за хіонодоксами в саду

Як доглядати за хіонодоксою

Посадка хіонодокси і догляд за нею вас не обтяжать, оскільки ця квітка – одна з найневибагливіших ранньоквітучих рослин. Вам потрібно буде поливати квітник тільки в тому разі, якщо взимку не було снігу, а навесні дощів. Після зволоження потрібно обережно розпушувати навколо рослин ґрунт, одночасно видаляючи бур'яни. Щоб рідше цим займатися, замульчуйте поверхню ділянки перегноєм або сухим торфом. Догляд за хіонодоксами передбачає підживлення і пересадку рослини, а також при необхідності обробку квітника від шкідників або хвороб. Якщо ви не хочете, щоб хіонодокси розмножувалися самосівом, обривайте у них насінники, поки вони не дозріли.

Полив і підживлення хіонодокси

Систематичний рясний полив дуже важливий для хіонодокси в посушливу погоду. Зволоження ґрунту здійснюють рано-вранці таким чином, щоб краплі не потрапляли на квітки. Вода має бути нехолодною і відстояною.

У якості добрива використовують мінеральні комплекси, наприклад, Нітроамофоску, на внесення якої напровесні хіонодокси відповідають пишним і довгим цвітінням. Гранульовані добрива розсипають по ділянці, після чого поверхню неглибоко розпушують, щоб її швидше засвоїла коренева система рослин.

Пересадка і розмноження хіонодокси

Найпростіше хіонодокса розмножується вегетативно – відділенням від материнської цибулини діток, яких за один сезон наростає від 2 до 4. На одному місці хіонодокса може рости до десяти років, але краще все-таки один раз на 5-6 років викопувати гнізда, розділяти їх і розсаджувати. Витягувати цибулини з ґрунту потрібно в другій половині липня, коли наземна частина рослини пожовтіє і підсохне. А висаджують цибулини в ґрунт, як ми вже писали, у кінці серпня або на початку вересня, тому до висадки гнізда зберігають у сухому темному місці при температурі 15-17 ºC. Не відокремлюйте діток від материнської цибулини відразу після вилучення з ґрунту, тому що за час зберігання найдрібніші з них можуть загинути. Краще розділити гніздо перед осінньою посадкою, яка здійснюється за тією самою описаною нами схемою.

Вирощувати хіонодокси насіннєвим способом недоцільно, оскільки вони прекрасно розмножуються самосівом: на насінні є м'ясисте утворення, яке дуже люблять мурахи, розтягуючи насіння далеко за межі ділянки. Хіонодокси з насіння зацвітають за 2-3 роки.

Хіонодокса взимку

Після завершення цвітіння стрілку хіонодокси обрізають, але листя, як уже було написано, видаляють тільки після в'янення – у другій-третій декаді липня. Хіонодокса без проблем зносить зимові морози, але якщо ви посадили її на відкритій ділянці, краще укрити її на зиму купою сухого листя або закидати ялиновими лапами. Хоча в південних районах ця обережність зайва.

Шкідники і хвороби хіонодокси

Як і будь-яка інша цибулинна рослина, хіонодокса схильна до таких грибкових захворювань, як сіра гниль, склеротиніоз, фузаріоз, септоріоз і ахеленхоідес. Проблема полягає в тому, що ці хвороби вражають цибулину, розташовану під землею, а ми спостерігаємо, як-то кажуть, останній акт вистави – пожовтіння й усихання листя, але врятувати рослину вже не встигаємо. Тому бажано протруювати посадковий матеріал перед посадкою в розчині Фундазолу і дотримуватися помірності при поливі, не допускаючи застою води і, як наслідок, загнивання цибулин.

Зі шкідників для хіонодокси найнебезпечніші личинки кореневого лугового кліща і гризуни, які пошкоджують цибулини рослини. Проти кліщів ефективна обробка рослини акарицидними препаратами (Актарою, Акаріном, Актелліком, Агравертіном і подібними), а від мишей і кротів позбавляються, розклавши по ділянці отруєні приманки.

Види і сорти хіонодокси

Як уже згадувалося, вченими описано шість видів хіонодокси, але в культурі вирощуються тільки три з них, а також сорти й гібриди різних видів рослини.

Хіонодокса Форбса (Chionodoxa forbesii)

або хіонодокса Тмолуза (Chionodoxa tmolusi) в природі зустрічається на півдні Туреччини. У висоту цей вид сягає 25 см. Рослина формує на квітконосі пухке гроно, що складається з білих або рожевих квіток у кількості до 15 штук. Насіння цей вид не утворює, але цибулини щорічно приростають дітками. У культурі хіонодокса Форбса з 1976 року. Відомі такі культурні різновиди рослини:

• Альба – хіонодокса зі сніжно-білими квітками;
• хіонодокса Блю Джайнт – сорт з оцвітиною інтенсивно-синього забарвлення;
• Пінк Джайнт – садова форма з квітками лавандово-рожевого відтінку.

Хіонодокса Люцилії (Chionodoxa luciliae)

або хіонодокса гігантська (Chionodoxa gigantea) названа на честь Люсіль Буасьє. Зростає хіонодокса в горах Малої Азії, сягаючи у висоту лише 20 см. Листя у рослин цього виду жолобчасте, лінійне. Квітки, діаметром до 3 см, синьо-блакитні з білим горлом, зібрані в суцвіття у кількості до 10 штук. У культурі вид із 1764 року. Популярністю користуються такі різновиди хіонодокси Люцилії:

• біла – рослина заввишки до 10 см із білими квітками діаметром до 2,5 см, яких в одному гроні по 3-4 штуки;
• рожева – забарвлення квіток рожеве з легким фіолетовим відтінком.

Інтерес у садівників викликає сорт рожевої різновиди – хіонодокса Роуз Куїн (вона ж Роузі Куїн або Пінк Куїн), квітки якого вирізняються дуже красивим відтінком рожевого кольору.

Є ще один різновид хіонодокси Люцилії – гігантська біла з квітками до 4 см у діаметрі.

Хіонодокса сардинська (Chionodoxa sardensis)

теж родом із Малої Азії. Ця рослина з двома лінійними листками, міцними квітконосами заввишки до 12 см, які несуть до 10 яскраво-синіх квіток діаметром до 2 см, зібраних в пухке гроно. У культурі рослина з 1885 року. У виду є садові форми з білими й рожевими квітками.

Відомі також хіонодокса карликова, або крітська, хіонодокси білувата і пані Лок, які використовувалися для отримання нових сортів, але самі в культуру поки не введені. За участю різних видів хіонодокси селекціонером В. Хондиревим було створено серію чудових гібридів: Акварель, Артеміда, Абсолют, Атлантида, Андромеда, Афродіта й Арктика. Популярністю користуються також гібриди між спорідненими рослинами хіонодокси Форбса і сциллою дволистою, які отримали назву хіоносцилли. У висоту вони не перевищують 10 см, а їхні маленькі сині зірчасті квітки сформовані не в пухкі, як у хіонодокси, а щільні суцвіття.

• Хвощ польовий: вирощування в саду, властивості
• Хоста: опис вирощування, види і сорти