Астільба: опис вирощування з насіння

Шукаєте яскраві та цікаві рослини для тінистого саду – астільба ідеальний претендент.

Якщо організувати цій рослині правильний догляд (спойлер: це не складно, впорається і новачок!), астільба без проблем може рости і цвісти на одному місці без пересадки до 20 років! Потрібно тільки це місце правильно вибрати.

• Як звичайний шприц допоможе вирішити проблеми з розсадою екзотичної рослини?
• Що робити, якщо у астільби постійно оголюються корені?
• Що означають пінисті згустки на листі?
• Чи правда, що хости можуть «вилікувати» слабку астільбу?

Астільба (лат. Astilbe), або Астильба – представник роду трав'янистих багаторічників родини Ломикаменеві, що об'єднує за різними свідченнями від 18 до 40 видів. «А» – без, «стільбе» – блиск, тобто лорд Гамільтон, ботанік із Шотландії, котрий дав ім'я рослині, мав на увазі, що в астільби листя матове, тьмяне, без блиску. Родом астільба зі Східної Азії, Північної Америки та Японських островів. Росте в широколистяних лісах, на берегах струмків, у місцях, де влітку волого. В Європу з Японії астільбу наприкінці XVIII або на початку ХІХ століття привезли мисливці за дивовижними рослинами Карл Тунберг і фон Зібольд, і відтоді вона є фаворитом усіх тіньових садів.

Квітка астільба – опис

Астільба є кореневищною рослиною, надземна частина якої на зиму відмирає. Стебла у астільби прямостоячі, заввишки від 8 до 2 м залежно від виду чи сорту. Листя довгочерешкове, іноді просте, іноді двічі або тричі перисте, зубчасте. Колір – темно-зелений або червонувато-зелений. Кореневище астільби дерев'янисте і залежно від виду дірчасте або щільне. Щороку у верхній частині кореневища утворюються нові бруньки, нижня ж частина поступово відмирає. Щорічний вертикальний приріст становить приблизно 3-5 см, тому перед зимою до оголеного кореневища підсипають родючий ґрунт.

Квіти астільби – це верхівкові суцвіття з дрібних ажурних квіток білого, червоного, бузкового, рожевого, лілового відтінків, що зацвітають у червні-липні-серпні. Суцвіття бувають волотисті, ромбічні й пірамідальні. Дуже красиві види з суцвіттями, що никнуть. Плід астільби – коробочка. За термінами цвітіння астільби бувають ранні (кінець червня-початок липня), середні (липень) та пізні (серпень).

Вирощування астільби з насіння

Розмножуються астільби вегетативним шляхом (поділом куща і відокремленням кореневища з брунькою) та насінням. І хоча недосвідчені квітникарі віддають перевагу вегетативним способам, ми розповімо вам, як виростити астільбу з насіння, адже саме насіннєвий спосіб розмноження дозволяє займатися селекцією та отримувати нові сорти. Насіння астільби висівають у березні: в широку посудину заввишки 15 см поміщають суміш торфу з піском (1:1), а зверху – шар снігу завтовшки в 1 см (у безсніжну зиму можна нашкребти сніг у морозилці), на який розсипають насіння. Сніг тане, зволожуючи ґрунт, занурює в нього і насіння.

Після того, як сніг розтане, помістіть посудину в прозорий пакет і поставте в холодильник днів на двадцять (це називається стратифікація) до появи сходів, а потім перенесіть у світле тепле (18-22 ºС) місце. Будьте обережні з поливом, інакше ви погубите розсаду: поливайте під корінь або шприцом впорскуйте воду в ґрунт. Коли у сіянців з'явиться 2-3 листочки, їх пікірують у маленькі горщики, щоб висадити в ґрунт. Коли саджати астільбу з сіянців, ми розповімо в наступному розділі.

Посадка астільби

Вирощування астільби і догляд за нею особливих труднощів не передбачають, тому почнемо з головного: посадка астільби здійснюється в травні-червні з північного боку будинку, в тіні дерев або кущів, хоча деякі сорти можуть пристосуватися і до більш сонячного місця і цвістимуть рясніше, але менш тривало. Якщо поруч буде фонтан або басейн – взагалі ідеально. Ґрунт найкраще підходить суглинний, з високим заляганням ґрунтових вод. Оптимальна кислотність – рН 5,5-6,5. Астільба в саду чудово росте з хостами: листя хост зберігає вологість ґрунту і не дає йому перегріватися у спеку.

Посадка астільби навесні розпочинається перекопуванням ділянки і видаленням кореневищ бур'янів та інших рослин із подальшим удобренням клумби компостом, перепрілим гноєм або перегнилим торфом з розрахунку 2 відра добрива на 1м2. Перед тим, як посадити астільбу, підготуйте ямки завглибшки та завширшки 20-30 см на відстані 30 см одна від одної і вкиньте в кожну по півсклянки золи і 1 столову ложку мінерального добрива, потім добре полийте. Помістіть розсаду, вірніше, корінь астільби, так, щоб над бруньками росту шар ґрунту був не менш 4-5 см. Засипте землею, ущільніть її й замульчуйте посадку шаром перегною або торфу товщиною 3-5 см.

Догляд за астільбою

Головна особливість астільби – наростання кореневища вгору і поступове відмирання нижньої його частини. Тобто з часом коренева система опиняється без живлення, тому особливого значення набуває підгортання астільби. Не дозволяйте ґрунту пересихати: своєчасний полив – одне з обов'язкових правил, яке включає догляд за астільбою. Крім того, мульчування дозволить вам не лише захистити кореневу систему від перегріву, а й довше зберегти вологість ґрунту, а також позбутися бур'янів і необхідності часто розпушувати ґрунт. Потреба астільби у воді – від середньої до високої залежно від виду і сорту, але всі різновиди потребують регулярного і рясного поливу в період формування суцвіть. У сильну посуху поливайте астільбу двічі на день – рано-вранці і ввечері.

Без пересадки астільба може рости 5-7 років, але якщо ретельно за нею доглядати і вчасно вносити добрива, то термін її життя на одній і тій самій ділянці може тривати до двадцяти років. Підживлюють астільбу навесні азотними добривами (внесення перегною при підгортанні), в середині червня – калійними (по півлітра на кущ розчину 2 столових ложок калійної селітри на 10 л води), а перед закінченням цвітіння – фосфорними (20 г суперфосфату на кущ). Після внесення добрив ґрунт розпушують і знову мульчують.

Астільба, як і багато інших інтродукованих рослин, своїх специфічних «ворогів» залишила в місцях походження. У наших широтах її іноді вражає слинява пінниця і дві нематоди – сунична і галова. Пінниця селиться в пазухах листків і утворює пінисті слиноподібні виділення, усередині яких живуть личинки-цикадки. Що більше пінниць, то більше викривлюється листя, вкриваючись жовтими плямами. У результаті рослина в'яне частково або повністю. Позбутися слинявої пінниці можна шляхом обробки рослин конфідором, рогором, карбофосом або актарою.

Сунична нематода – листовий шкідник, вона паразитує на бруньках, листі і квітках, від чого ті деформуються і вкриваються жовтими або бурими некротичними плямами. Ріст рослин уповільнюється. Галова нематода вражає коріння, утворюючи на ньому дрібні нарости (гали) з нематодами всередині. Явно помітними гали стають у другий період вегетації. Заражені рослини погано розвиваються і цвітуть, іноді навіть гинуть. Потрібно вчасно відбракувати рослини з явними ознаками зараження і видалити їх. Крім того, стежте за появою бур'янів у першій половині вегетації і відразу видаляйте їх. У другій половині коріння астільби, розростаючись, заглушає бур'яни, і в сапанні вже не буде потреби. Рослини на ділянці обробіть фітовермом.

Астільба після цвітіння

Коли астільба відцвіте і квітконоси почнуть засихати, не поспішайте їх зрізати, оскільки і в напівсухому вигляді ефектні суцвіття астільби прикрашатимуть ваш сад. Але наприкінці сезону, коли доведеться наводити лад у квітнику перед зимовим спокоєм, стебла астільби потрібно зрізати на рівні з ґрунтом, а ділянку замульчувати. Особливо якщо перед цим ви розсаджували астільбу шляхом розподілу кореневища. Робиться це з метою омолоджування астільби, адже коли корінь здерев'яніє, його важко буде розділити. Тому ранньої осені кореневища ділять так, щоб на кожній частині була брунька росту, тоді наступного року пересаджена астільба зазвичай уже зацвітає.

Слід лише замульчувати ділянку, а на свіжопересаджені кореневища добре б ще накидати ялинового гілля, щоб захистити нові рослини від зимового морозу і бути впевненим у тому, що астільба навесні не загине від різкого перепаду температур.

Види і сорти астільби

У культурі використовується 10-12 видів рослини, які в результаті селекції дали багато гібридних сортів. Сьогодні кількість сортів досягла двохсот. Найпопулярнішими гібридними групами є гібриди Арендса (Arendsii Hybrida), японські гібриди (Japonica Hybrida), астільба китайська (Astilbe Chinensis) та її різновиди, а також астільба простолиста (Astilbe simplicifolia).

Астільба Арендса (Astilbe x arendsii)

Представлена сорока сортами, які є результатом схрещування базового виду – астільби Давида – з іншими видами. Це потужні, розлогі, високі кущі (до 100 см) кулястої або пірамідальної форми з темно-зеленим листям і кінцевими суцвіттями білого, бузкового, червоного і рожевого кольорів. Цвіте довше за інші види, протягом 30-40 днів з липня по серпень. Культивується з 1907 року, але найкращі сорти було створено Г. Арендсом. Популярними сортами є астільба Глорія, Діамант, Вайс Глорія, Рубін, Глют та інші. Аметист, Вайс Глорія і Рубін досягають висоти 80 см, Діамант – 90 см. Але якщо у Діаманта, Глюта і Рубіна суцвіття волотисте, то у Глорії і Вайс Глорії – ромбоподібні.

На фото: Астільба Арендса (Astilbe x arendsii)

Астільба китайська (Astilbe chinensis)

Рослина висотою до 1-1,1 м, прикореневе листя велике, довгочерешкове, стеблове – дрібніше, на коротких черешках, блискуче й ажурне. Суцвіття щільні, 30-35 см завдовжки, квітки дрібні, зазвичай бузкового кольору, але бувають сорти із рожевими та білими квітками. Культивується квітникарями з 1859 року, має низькорослі форми (var. pumila hort.) від 15 до 25 см і форми з конусоподібними суцвіттями var. Taquetii. Астільби цього виду чудово ростуть на сонячних ділянках. Красивими сортами астільби китайської є Astilbe chinensis taquetii «Purpurlanze» неймовірного бузкового кольору, рожева Astilbe chinensis «Vision in Pink», Astilbe chinensis (Pumila Hybrida) «Vision in Red» темно-пурпурового кольору.

На фото: Астільба китайська (Astilbe chinensis)

Астільба японська (Astilbe japonica)

Представлена рослинами невисокими (до 80 см) і компактними, з блискучим, переважно орнаментальним листям. Волотисті суцвіття складаються з рожевих або білих квіток, що розпускаються раніше, ніж у інших видів, до того ж, навіть засохнувши, вони прикрашають сад до глибокої осені. Культивується астільба японська з 1837 року, і перші сорти створив той самий Г. Арендс. Сучасні сорти мають чудову холодостійкість і прекрасно приживаються. З найбільш популярних: сорт Дойчланд (Astilbe japonica Deutschland) з білими квітками, дуже красива рожева Рейнланд (Astilbe japonica Rheinland), блідо-бузкова елегантна Європа (Astilbe japonica Europe) і, нарешті, астільба Монтгомері (Astilbe japonica Montgomery) з пухнастими волотями яскраво-червоного або бордового відтінку.

На фото: Астільба японська (Astilbe japonica)

Астільба простолиста (Astilbe simplicifolia)

Погано зносять сухе повітря і високу температуру простолисті гібриди (Simplicifolia Hybrida) та гібриди Тунберга (Thunbergii Hybrida), і це потрібно враховувати. Пониклі, дуже ефектні суцвіття роблять невисокі рослини (20-50 см) повітряними. Серед найбільш вишуканих сортів простолистих – Praecox Alba з білими пухкими «свічками» суцвіть, рожевувата Bronze Elegans, що отримала свою назву за бронзовий відтінок листя, а також кораловий Straussenfeder заввишки 90 см і білий Professor van der Wielen з гібридів Тунберга.

На фото: Астільба простолиста (Astilbe simplicifolia)

Розділи: Садові рослини Багаторічні рослини Садові трав'янисті рослини Садові квітучі рослини Рослини на А Ломикаменеві