Аконіт, або тоя

Аконіт або ТояАконіт (лат. Aconitum), або тоя – належить до роду трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, представники якої ростуть переважно в Північній Америці, Азії та Європі. Нині описано понад 300 рослин роду. Культивують аконіт у декоративних і лікарських цілях. Про історію і властивості тої, про те, як її вирощувати та як доглядати за нею, ви дізнаєтеся з цієї статті.

Історичний екскурс

Історія назви роду достеменно не відома. Існує щонайменше два варіанти походження: від слова, що означає грецькою «стрімчак», «круча», «урвище», «скеля», і від слова, яке перекладається як «стріла». А є й міфічне пояснення назви: здійснюючи свій черговий подвиг, Геракл вивів із царства Аїда триголового пса Цербера, і той, вириваючись, забризкав усе довкола своєю отруйною слиною; на тих місцях, де краплі впали на землю, стрімко піднімалися високі й наскрізь отруйні рослини, які й назвали аконітом, оскільки відбувалося все біля міста Аконіт. За традиційними віруваннями українців, тоя (інші назви – нетоя, нетота, ходачки) здатна охороняти від хвороб, нещастя, всілякого зла. У коломийці співається:

  • Ой я ходжу, куди хочу, нічо си не бою,
  • Бо я ношу за поєсом зелененьку тою.
  • Я ту тою розколочу, та дам си напити,
  • Кого схочу, розволочу та й буду любити.

Тож тою, якщо вірити тексту коломийки, вважали ще й приворотним зіллям.

Отруйні властивості аконіту

Токсини аконіту людство навчилося використовувати давно-предавно: ним і намащували наконечники стріл та отруювали їжу й воду, яка призначалася для ворога або великих хижаків. Кажуть, що і славний Тимур помер, отруєний тюбетейкою, просоченою отрутою аконіту. Отруйні не тільки органи й сік рослини, а навіть її запах: римські воїни втрачали від нього свідомість і потерпали від жовчної блювоти.

Причина токсичності тої – алкалоїди, що входять до її складу, які викликають у живих істот параліч дихального центру, що супроводжується судомами.

Що тепліший клімат, у якому росте аконіт, то отруйніша рослина, але в прохолодних умовах тоя може повністю втратити свою небезпечну властивість. Наприклад, у скандинавських країнах травою аконіту годують худобу. Та й у середній смузі культурний аконіт у родючому ґрунті через кілька сезонів стає абсолютно нешкідливим.

Вирощування аконіту в садуНа фото: Цвітіння аконіту

Тоя: опис

Аконіт – родич живокосту та дельфінію, проте його зигоморфні квітки відрізняються від класичних квіток жовтецевих і мають більше схожості зі свічками бобової рослини люпин. Неправильні сині, кремові, жовті, фіолетові або білі квіти тої зазвичай утворюють пірамідальну головку або велике гроно, довжина якого іноді сягає півметра.

Посадка і догляд за аконітом

Коренева система у тої кореневищна чи коренебульбова. Коріння аконіту проникає на глибину від 5-10 до 30 см. Пагони в аконіту зазвичай прямі, заввишки від 40 до 160 см, але у витких представників вони можуть вирости до чотирьох і більше метрів. Пальчасто-роздільне, лопатеве або розсічене темно-зелене листя розташоване на стеблах чергово. Плоди тої – листівки з дрібним насінням, що не втрачають прорісності до півтора року.

Бджоли беруть нектар аконіту в виняткових випадках, тільки якщо поруч немає інших медоносів: отрута цієї рослини небезпечна і для комах.

Як виростити аконіт на грядці

Посів насіння аконіту

Сіяти насіння тої потрібно відразу ж після його збору, під зиму, на тінистій ділянці з вологим ґрунтом. Навесні ви побачите дружні сходи. Якщо ви вирішили відкласти посів на весну, то впродовж зими бажано провести двоетапну обробку посівного матеріалу теплом і холодом: 4-5 тижнів насіння тримають у температурі 20-25 ºC, потім на три місяці поміщають у прохолодніші умови – 2-4 ºC, а в кінці зими сіють у посудину з розсадним ґрунтом.

Вирощування аконіту з насінняНа фото: Вирощування розсади аконіту

У фазі розвитку в сіянців пари справжніх листочків їх розсаджують по окремих скляночках або в просторішу посудину, дотримуючись кроку 10-12 см. У сад молоді аконіти пересаджують восени. Якщо насіння перед посівом не стратифікувати, а просто посіяти в ґрунт навесні, то зійде воно тільки через рік, та й то далеко не все. Але навіть якщо ви все зробите правильно, і тоя добре розвиватиметься, її перші суцвіття ви побачите лише на третій-четвертий сезон.

Пересадка сіянців аконіту на клумбу

Аконіти воліють слабкокислі й водопроникні супіщані чи багаті суглинні ґрунти. У чорнозем і глинистий ґрунт для поліпшення дренажних якостей потрібно до посадки внести розпушуючі органічні компоненти – торф, тирсу або пісок, тому що тоя від надлишку вологи в ґрунті може захворіти. Висаджують сіянці в ямки, розташовані з інтервалом 30-35 см.

Догляд за тоєю в саду

Аконіт вдячно відгукнеться на вашу турботу: в сильну спеку та затяжну посуху тої необхідний полив, а після зволоження – розпушування ґрунту й прополювання. Аконіт не потребує частих підживлень: навесні, щоб квітки рослини були яскравішими, внесіть під кожен кущик трохи компосту, а в липні, коли тоя зацвіте, полийте ділянку розчином збалансованого мінерального добрива. Не зашкодить рослині й органічна мульча: бажано кілька разів за літо накривати грядку скошеною травою, верховим торфом або перегноєм.

Будьте обережні: бульби аконіту пахнуть хроном, а листя молодих рослин дуже схожі на селерові, тому отруйну тою легко сплутати з городньою культурою!

Для підтримки привабливості аконіту видаляйте з його кущів зів'ялі суцвіття, але якщо ви плануєте зібрати насіння тої, надіньте на найкрасивіші свічки мішечки з марлі, щоб дозріле насіння не обсипалося на землю. З настанням пізньої осені наземну частину рослини обрізають, а над кореневищем насипають гірку сухого торфу заввишки 15-20 см, яка має повністю накрити залишки куща. Такого укриття морозостійкому аконітові буде цілком достатньо, щоб благополучно перезимувати.

Вирощування аконіту з насіння

Розмноження аконіту

Розмножують аконіт не тільки насіннєвим способом, а й вегетативними: живцюванням, поділом куща, бульбами.

Щоб підтримувати декоративність тої, її бажано навесні кожні чотири-п'ять років викопувати й розсаджувати, розділивши кущ гострим ножем на частини. Перед поділом кореневища обріжте пагони, залишивши на кожному три-чотири бруньки. Зрізи та рани на коренях обробляють розчином фунгіциду й присипають вугільним порошком, після чого діленки розсаджують по заздалегідь підготовлених ямках.

Поділ куща

Бульби аконіту висаджують у ґрунт на початку вересня, розкладаючи по дві в кожну ямку. Після закладення ямок ділянку поливають.

Для живцювання в кінці весни нарізають пагони зі стебел аконіту, висаджують їх у міні-парничок, а коли живці окореняться й на них почне з'являтися нове листя, молоді рослини висаджують у ґрунт.

Нагадуємо: тоя отруйна, тому всі маніпуляції потрібно робити в рукавичках, а після закінчення робіт необхідно ретельно вимити руки з милом.

Хвороби та шкідники аконіту

Якщо ви проявляєте недбалість у догляді за аконітом або вирощуєте його під деревами, його можуть уразити слимаки, попелиці, листові, галові нематоди та інші шкідники. Із захворювань небезпеку для аконіту становить борошниста роса. Видаліть хворі або заселені шкідниками екземпляри з ділянки й обробіть інші рослини відповідним препаратом – розчином фунгіциду від грибків або розчином інсектициду від комах.

Види аконіту

Найчастіше в культурі вирощуються:

Аконіт клобучковий

Походить із півдня чи з центру Європи. У висоту він сягає 130 см, його прямі пагони формують пірамідальний кущ, що розростається до 70 см у діаметрі; глянсове, щільне, п'яти– або семироздільне листя забарвлене в темно-зелений колір, а блакитно-білі чи темно-сині гілки діаметром 4-5 см формують довге гроно. Популярні сорти: Елеонора (білі квіти з червоною облямівкою), Рубеллум (рожевуваті квітки), Альбум (кремуваті квітки), Ньюрі Блю (суцвіття насичено-синього кольору) і Карнеум (рожевувато-бежеві квітки).

Аконіт в садуНа фото: Аконіт в саду

Аконіт високий

Багаторічна рослина з прямими, рифленими та потужними пагонами заввишки до двох метрів, великим листям, що складається з п'яти чи семи ромбовидних нерівнозубчастих часток і великими гронами з порошисто-фіолетових квіток. Найпривабливіший ранньоквітучий сорт Ivorine, що сягає у висоту близько 60 см: у нього кремуваті квітки та привабливе листя.

Аконіт Фішера

Росте на Далекому Сході. У висоту його голі, прямі та круглі в перерізі пагони сягають півтора метра. Листя складається з 5-6 шкірястих листочків, а суцвіття у тої Фішера – гроно з білих або синіх квіток. Найвідоміший сорт – синьоквітковий Azure Monkshood.

Аконіт виткий

Це лісова ліана зі Східної Азії з крученим стеблом, що сягає в довжину двох і більше метрів, із глянсовим різьбленим листям і зеленувато-синіми чи густо-бузковими квітками на опушених квітконіжках, одягненими в широкі шоломи. У культурі можуть називати «витким аконітом» і інші сланкі види: аконіт Генрі, тою Вільморена, дуже схожу на аконіт Генрі, й аконіт Гемслі

Окрім описаних видів, відомі також аконіти біло-фіолетовий, алтайський, бородатий, вовчий, східний, дугоподібний, сахалінський, Карміхеля, киринський, Кузнєцова, байкальський та чимало інших.

5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Розділи: Садові рослини, Багаторічники, Трав'янисті, Квітучі, Жовтецеві

Після цієї статті зазвичай читають

Додати коментар


Захисний код
Оновити

X