Вітаю вас, шановні читачі! Сьогодні я хочу поговорити з вами про альбіцію ленкоранську – декоративне дерево, яке місцеві жителі називають акацією.

Опис альбіції

У альбіції красиве перисто-розсічене листя, що дає мереживну тінь. Цвіте дерево жовтими квітками з величезною кількістю тонких і дуже довгих рожевих тичинок, причому відтінки їхнього забарвлення можуть коливатися від найсвітлішого до насиченого тону. Через ці тичинки квітки виглядають пухнастими. Це дивовижне цвітіння триває з липня до жовтня. До речі, квітуча альбіція – чудовий медонос.

Плоди альбіції – це стручки з насінням.

Історія та характеристика рослини

Назва альбіції ленкоранської походить від прізвища флорентійця, який доставив цю екзотичну рослину до Італії в 18 столітті, і з тих пір ленкоранську альбіцію стали культивувати по Європі.

Однак на північ альбіція поширюється не дуже охоче, а в нашій Запорізькій області якраз проходить північний кордон її розповсюдження. Проте зростає альбіція і в нас.

Альбіція ленкоранська витримує зниження температури до -15 ⁰C. При -18 ⁰C у неї починають підмерзати верхівки пагонів, при затяжних морозах до -20--22 ⁰C можуть постраждати стовбур та скелетні гілки, а якщо при цьому не буде снігу, альбіція взагалі може загинути.

Мені хотілося б вирощувати альбіцію не в діжці, а у відкритому ґрунті, бо це все-таки досить велике дерево. Я намагатимуся знайти для неї затишне, захищене місце з південного боку будинку, щоб вона могла нормально зимувати.

Альбіції потрібно багато сонячного світла, але до складу, родючості та кислотності ґрунту вона байдужа.

Розмноження альбіції

Розмножується рослина насінням, а в південному кліматі навіть дає самосів. Мені надіслали насіння альбіції, але воно було зіпсоване якимись шкідниками, тому сходів було мало. Однак кілька саджанців я таки виростив.

Перед посівом я залив насіння гарячою водою і тримав його у теплі дві доби, поки воно не набубнявіло.

За перший рік саджанці виростають на 15-20 см, тобто вони ростуть досить швидко.

Властивості альбіції

Альбіція ленкоранська відноситься до родини Бобових, представники якої мають властивість фіксувати азот. У них на коренях утворюються бульбочки, в яких накопичується цей елемент, тому ленкоранську альбіцію можна використовувати як дерево-піонер, тобто висаджувати на непідготовлених і навіть цілинних ділянках.

У яму для посадки альбіції не потрібно закладати поживну суміш, та й копати яму заздалегідь, як ми робимо при висаджуванні плодових та декоративних дерев, теж не потрібно. Вона буде добре рости в будь-якому ґрунті, покращуючи при цьому його склад та структуру за рахунок накопиченого в бульбочках азоту.

Жодна спека альбіції не страшна, росте вона швидко, і дуже скоро під нею можна буде висаджувати цінні тіньолюбні культури. Коли ці культури виростуть та зміцніють, альбіцію можна буде обрізати чи навіть спиляти.

Справа в тому, що термін її життя всього 50, максимум 100 років, а виростити нове дерево досить легко, тому альбіцію безжально спилюють, надаючи життєвий простір іншим культурним рослинам.

До речі, деревина у ленкоранської альбіції щільна, вона добре полірується, і з неї виготовляють різні вироби та сувеніри.

Ось таку чудову південну рослину я збираюся виростити у себе на ділянці. Мені взагалі цікаво спостерігати, як адаптуються в нашій місцевості теплолюбні екзоти. Напевно, так проявляється моя ностальгія за Кримом…

Усього вам найкращого.

Відео про альбіцію ленкоранську