Ревінь – вирощування з насіння, посадка і догляд

Автор:
Опубліковано:
Доповнено:

Вирощування ревеню в садуРевінь (лат. Rheum) – рід багаторічних трав'янистих рослин, що належать до родини Гречані. Найбільшого поширення ревінь набув у Європі та США, хоча зростає він і в Азії. Походження ревеню досить заплутане. Ця культура згадується ще в працях Педанія Діоскорида, що жив у першому столітті нашої ери. У XI-XII століттях ревінь став потрапляти в Європу з Азії через Персію. Марко Поло, який побував у тангутському царстві, стверджував, що корінь ревеню там вирощували і заготовляли у великих кількостях. У 1640 корінь ревеню стали доставляти в Англію з Китаю через Індію, й англійці вважали його кантонським, китайським або східно-індійським овочем. На територію сучасної Росії ревінь потрапив найімовірніше з Кримського півострова.

Рослина ревінь – опис

У ревеню темно-буре гіллясте дерев’янисте кореневище діаметром 4-6 см, заросле дрібними корінцями. Корінь ревеню живе 12 і більше років. Надземні стебла прямі, товсті, порожнисті, волокнисті, однорічні. Прикореневі великі листки ревеню цільні, зубчасті або пальчасто-лопатеві, часто хвилясті по краю, розташовані на довгих багатогранних або циліндричних черешках, оснащених біля основи широкими розтрубами. Стеблові листки набагато меншого розміру, ніж розеткові. Прямостояче слабкогіллясте стебло ревеню може сягати у висоту 2,5 м. Високі, прямі, вкриті червоними плямами квітконоси закінчуються волотистими суцвіттями, що складаються з дрібних білих, зелених, рожевих або червоних квіток обох статей, які в разі недорозвиненості можуть бути одностатевими. Цвіте ревінь у кінці травня або на початку червня. Плід ревеню – тригранний горішок червоно-коричневого відтінку завдовжки 7-10 см. Щодо цілющості, то цінність мають черешки листя та корінь ревеню.

Посів ревеню на розсаду

Коли садити ревінь на розсаду.

Вирощування ревеню з насіння справа клопітка, та й перший урожай ви отримаєте тільки через кілька років, але для того, щоб на багато років забезпечити себе смачним і корисним овочем, є сенс постаратися. Насіння ревеню можна придбати в агромагазинах або через Інтернет у виробників чи продавців, які добре себе зарекомендували. За 4 дні до посіву насіння на 10 годин опускають у воду кімнатної температури для набубнявіння, потім знезаражують упродовж години в рожевому розчині марганцівки, перекладають у вологу тканину й чекають, коли насіння наклюнеться.

Вирощування ревеню з насіння

Сіють ревінь на розсаду на початку квітня в горщики діаметром 10-12 см на глибину 2-3 см. До появи сходів субстрат у горщиках потрібно весь час тримати злегка вологим.

Догляд за розсадою ревеню.

Насіння починає проростати через 2-3 тижні, і при появі сходів посіви потрібно відразу перемістити в світле місце. Догляд за сіянцями полягає в регулярних поливаннях, розпушуванні субстрату й підживленні з регулярністю один раз на 10 днів. За розсадою доглядають усе літо, а через 90-100 днів із моменту посіву, тобто в серпні або на початку вересня, сіянці висаджують на грядку, щоб вони встигли вкоренитися до зими.

Вирощування ревеню з насіння в саду

Посадка ревеню в ґрунт.

Оскільки ревінь рослина холодостійка, його насіння можна сіяти відразу на город, оминаючи етап вирощування розсади. Коли садити ревінь у відкритий ґрунт? Посадка ревеню насінням здійснюється напровесні (в березні або навіть у лютому) або в середині жовтня.

Рослина вирізняється не тільки холодостійкістю, а й невибагливістю, тому посадка ревеню і догляд за ним труднощів не передбачають. Його можна посадити в віддаленому куточку саду на сонечку або в притінку, під пологом плодових дерев. Ґрунти рослина воліє вологі й водопроникні, з високим умістом гумусу і кислотністю на рівні 4,5 pH. За кілька місяців перед посадкою ділянку під ревінь перекопують із перегноєм із розрахунку 3 відра добрива на м². На одному місці ревінь може рости 15 і більше років.

Посадка і догляд за ревенем в саду

Як посадити ревінь на грядку в відкритому ґрунті? Спочатку насіння пророщують, як було описано вище, а потім густо розкладають у борозни завглибшки 1-1,5 см, розташовані на відстані 20-25 см одна від одної на розсадній грядці, і закладають. Якщо посів проводиться під зиму, поверхню грядки суцільно мульчують шаром завтовшки 1 см із листового перегною, садового компосту або іншого органічного матеріалу. При весняному посіві ділянку мульчують уже після появи сходів. При вирощуванні ревеню розсадою мульчу укладають відразу після пересадки сіянців у відкритий ґрунт.

Хоч коли б ви сіяли насіння – напровесні чи в жовтні – сходи на грядці з'являться навесні, однак майте на увазі, що прорісність у насіння ревеню досить низька. У другій половині травня, коли на сходах розвинеться 1-2 справжні листочки, сіянці розсаджують за схемою 10х10 см. Як виростити ревінь у відкритому ґрунті? До самої осені догляд за сіянцями полягає в регулярному поливі, розпушуванні навколо них ґрунту, прополюванні й підживленні комплексним мінеральним добривом один раз на 10 днів. На початку осені підживлення та полив припиняють, а ревінь із насіння пересаджують на постійне місце, хоча багато садівників вважають, що саджанцям краще рости в шкілках ще один рік. При посадці саджанців на постійне місце врахуйте, що одній рослині знадобиться площа живлення як мінімум 1 м².

Полив ревеню.

Великі черешки ревеню можна отримати тільки за умови регулярного і рясного поливу. За сезон ревінь поливають 3-4 рази, витрачаючи по 30-40 л води на м² ділянки. Що рясніші й частіші поливання, то менше в черешках щавлевої кислоти. Коли на ревені з'являються квітконоси, їх зрізають, оскільки розвиток квіткових стрілок уповільнює відростання листя і розвиток черешків. Після поливання бажано розпушувати навколо рослин ґрунт і видаляти бур'ян.

Як вирощувати ревінь і доглядати за ним

Підживлення ревеню.

Підживлюють ревінь 1-2 рази за сезон рідкими органічними або комплексними мінеральними добривами, наприклад, розмішавши півлітра коров'яку в 10 л води. Окрім того, кожні 4-5 років під кущі вносять по 1-2 відра перегною або гною. Ревінь навесні краще підживлювати мінеральними добривами, а підживлення органікою ліпше проводити восени.

Зимівля ревеню.

Улітку багаторічний ревінь омолоджують, зрізуючи листя з черешками й залишаючи тільки 2-3 листків для живлення рослини, але до осені кущ знову обростає листям, третину з якого можна використовувати в їжу, а 2/3 листя залишають на кущі, щоб рослина могла підготуватися до зими. На зиму кущі ревеню вкривають опалим листям або засипають сухою землею. Навесні кущ звільняють від покриття, щоб рослина могла нарощувати листя.

Шкідники і хвороби ревеню

Хвороби ревеню.

Ще не так давно вважалося, що ревінь невразливий як для інфекцій, так і для шкідливих комах, однак при поганому догляді може захворіти навіть ця рослина. Найчастіше ревінь уражають рамуляріоз, аскохітоз, борошниста роса й іржа.

Рамуляріоз: ознаки цього грибкового захворювання виглядають як червоно-коричневі плями з темно-червоною облямівкою на листках ревеню. З розвитком хвороби плями збільшуються в розмірах і зливаються одна з одною, а їхня середина поступово блідне. У суху погоду тканина всередині плям розтріскується і висипається, а у вологий період плями вкриваються порошкоподібним нальотом білого або сріблясто-сірого кольору. Прогресує захворювання в загущених посадках, особливо в теплу вологу погоду. У профілактичних цілях потрібно прибирати восени з ділянки рослинні залишки, після чого поверхню слід обробити одновідсотковою бордоською рідиною або будь-яким іншим мідьвмісним препаратом.

Борошниста роса – це захворювання можна впізнати по білястому пухкому нальоту на листках рослини, який із часом стає щільним і бурим. Недуга проявляється на початку літа. У результаті уражені ділянки припиняють зростання, чорніють і відмирають, суцвіття не утворюють зав'язей, і рослини втрачають зимостійкість. Боротися з борошнистою росою потрібно тими ж методами, що і з рамуляріозом. Найкращими препаратами від цієї інфекції є біофунгіциди Алірін-Б, Гамаїр, Планріз і подібні.

Хвороби і шкідники ревеню

Іржа – це теж грибкова інфекція, котра утворює на листках ревеню пустули, з яких при розтріскуванні висипається порошок рожевого кольору – спори грибка. В ураженої рослини порушується обмін речовин, зменшується приріст. Хворі листки потрібно видалити, а рослину обробити препаратом Топаз 2-3 рази з 10-денним інтервалом.

Аскохітоз утворює на листках великі цегляно-вохряні плями неправильної видовженої форми. Тканини на цих місцях розтріскуються, всихають і кришаться. Знищити інфекцію можна обробкою ревеню одновідсотковою бордоською рідиною.

Однак оскільки рослини мають здатність накопичувати в стеблах, листі, черешках і коренях отрути й токсини, постарайтеся утриматися від застосування фунгіцидних препаратів. Краще використовувати проти грибкових хвороб настій коров'яку. Готують його так: третину відра свіжого коров'ячого гною заливають холодною водою і, час від часу помішуючи, настоюють упродовж трьох днів. Потім склад проціджують через щільну тканину, розбавляють водою в співвідношенні 1:10 й обробляють ревінь цим складом найближчого ж вечора після заходу сонця.

Шкідники ревеню.

Зі шкідників для ревеню небезпечні гусінь серцевинної совки, цибульні нематоди і ревеневий довгоносик.

Яйця совки зимують біля кущів ревеню, навесні з них виповзає брудно-біла або жовта гусінь завдовжки до 45 мм, яка проникає в стебло й черешки та харчується їхньою м'якоттю. Пошкоджені тканини всихають, а гусінь переповзає в ще не пошкоджені черешки. Щоб позбутися цих шкідників, потрібно негайно вирізати пошкоджені стебла й черешки, а також знищувати бур'яни, біля яких совки відкладають яйця.

Умови вирощування ревеню в саду

Ревеневий довгоносик – жучок завдовжки до 6 мм, надкрила якого вкриті світло-сірими та бурими лусочками. Харчуються довгоносики листям ревеню, а самиці відкладають яйця в черешки листя. Безногі личинки брудно-жовтого кольору живуть на листках, харчуються ними і заляльковуються в них. Відлякати довгоносиків можна, обробивши ревінь розчином 5 г марганцівки в 10 л води.

Цибулеві нематоди – мікроскопічні черв'яки, що живуть у стеблах, черешках і листі ревеню. Від них виникає розм'якшення та здуття тканин рослини, що призводить до її загибелі. Дієвих заходів боротьби з нематодами ще не придумали, тому вражені екземпляри слід видаляти і спалювати, а на ділянці, де виявлені ці шкідники, не можна нічого вирощувати мінімум два роки.

Види і сорти ревеню

Видів ревеню в природі налічується понад 20, але, крім видових рослин, існує безліч гібридів і сортів. Найвідомішими видами культури є:

Ревінь алтайський (Rheum altaicum),

або компактний (Rheum compactum = Rheum orientale) – рослина, що сягає у висоту від 30 до 120 см, із товстим порожнистим стеблом і сильно потовщеним коренем. Розеткові листки у цієї рослини довгочерешкові, майже округлі або округло-яйцеподібні, в основі глибоко-серцеподібні, дещо хвилясті або плоскі, сягають у поперечнику 60 см. Верхніх листків мало, вони набагато дрібніші й розташовані на стеблі на коротких черешках;

Ревінь алтайський (Rheum altaicum)

Ревінь тангутський (Rheum tanguticum)

– багаторічна рослина заввишки до 2,5 м із розлогою кроною до 150 м у поперечнику, що складається з великих пальчасто-роздільних листків на довгих черешках. Квітки у цього виду зеленувато-жовті, зібрані в волоті до 50 см завдовжки;

Ревінь тангутський (Rheum tanguticum)

Ревінь звичайний (Rheum rhabarbarum),

або ревінь хвилястий, або ревінь сибірський відрізняється кучерявим листям, яке в ранньому віці дуже зморшкувате, але щойно розпуститься, стає хвилястим, ніби прикрашеним рюшами по краях. Довжина листя близько 70, а ширина близько 50 см. Цей вид ревеню дуже гарний у цвітінні, коли над розеткою підносяться на квітконосах завдовжки до півтора метра волоті суцвіть, що складаються з жовтуватих квіток;

Ревінь звичайний (Rheum rhabarbarum)

Ревінь Віттрока (Rheum wittrockii)

– невелика порівняно з іншими видами рослина з яйцеподібно-трикутним листям завдовжки до 50 і завширшки до 40 см, складчастим по краю, на коротких опушених черешках. Білі або рожеві квітки зібрані в розкидисту волоть;

Ревінь пальчастий (Rheum palmatum)

родом із гірських районів Західного й Південного Китаю. Це багаторічна рослина з великим коренем і голими, червоними ребристими стеблами заввишки до 2 м. Гігантські листки в прикореневій розетці п'яти-семилопастні, серцеподібні біля основи, близько 80 см у діаметрі. Стеблові листки майже сидячі, чергові. Забарвлення листя, що розкривається, пурпурове, потім тон стає майже фіолетовим, але вже в червні листя набуває темно-зеленого забарвлення, і тільки нижня сторона листової пластини залишається червоною. Зеленувато-білі, рожеві або червоні квітки зібрані в волоті завдовжки до півметра. У культурі рослина з 1763 року. Найпривабливіший різновид ревеню пальчастого – Атросангініум, із пурпуровими листям, черешками та стеблами;

Ревінь пальчастий (Rheum palmatum)

Ревінь лікарський (Rheum officinale)

родом із Тибету. Це багаторічна рослина заввишки до 2,5 м із дуже великими три-чотирилопатевим зеленим листям, що сягає в довжину півтора метра, при тому, що довжина черешків приблизно 1 м. Дрібні блідо-зелені квітки утворюють велике волотисте суцвіття завдовжки до півметра, розташоване на двометровому квітконосі. У європейській культурі вид із 1871 року;

Ревінь лікарський (Rheum officinale)

Ревінь благородний (Rheum nobile),

що зустрічається в природі на висоті 4,5 тис. м, сягає у висоту 2 м, його розетка утворена з голих великих листків яйцеподібної форми. Жовто-зелені волоті практично сидять на плоскій розетці.

Окрім описаних видів, у культурі вирощують ревені Максимовича, рібез, чорноморський або черешковий, Олександри й Делавея.

Сорти ревеню городнього за термінами дозрівання поділяються на ранні, середньостиглі та пізні. До найкращих ранніх сортів належать:

  • Алтайські зорі – сорт із розлогою розеткою з великих листків на довгих червоних черешках масою від 80 до 120 г чудових смакових якостей;
  • ревінь Вікторія – серія скоростиглих врожайних сортів із великими або середніми за величиною компактними розетками, що складаються з яйцеподібних або широкояйцеподібних листків на світло-зелених із червоною основою слабкоребристих черешках завдовжки від 33 до 50 см;
  • Великочерешковий – стійкий до хвороб і холоду сорт із червоними до середини довжини черешками завдовжки 65-70 і завтовшки близько 3 см. М'якоть черешків світло-зелена, часто з рожевими плямами, кисло-солодкого смаку;
  • Упертюх – сорт із високою розлогою розеткою листя з великими світло-зеленими з антоціановим забарвленням біля основи черешками завдовжки до 55 см і масою до 180 г;
  • Московський 42 – урожайний, стійкий до стеблування сорт із хвилястими, гладкими, великими листками на товстих і довгих слабкоребристих черешках із блідо-зеленою м'якоттю;
  • Зарянка – сорт із розлогою розеткою листя на красивих вишневих черешках завдовжки до 45 см із кисло-солодкою зеленувато-рожевою м'якоттю.

Із середньостиглих сортів ревеню найчастіше вирощуються:

  • Обський – холодостійкий вологолюбний сорт із розеткою великого, слабкогофрованого зеленого листя діаметром до 120 см. Черешки довгі, товсті, темно-рожеві біля основи, з ніжною кисло-солодкою м'якоттю;
  • Тукумський 5 – сорт із великим темно-зеленим, хвилястим по краях листям на округлих світло-зелених із малиновою пігментацією черешках завдовжки до півметра;
  • Огрський 13 – стійкий до стрілкування урожайний сорт заввишки до 80 см із компактною розеткою з великих темно-зелених листків. Черешки слабкоребристі, біля основи темно-червоні, завдовжки до 70 см і діаметром близько 4 см, деякі сягають у масі 350 г. М'якоть черешків вирізняється високими смаковими якостями;
  • цукатний – сорт із великими широкими черешками масою близько 200 г із рожевою м'якоттю чудового смаку;
  • Циклон – сорт зі швидко наростаючим листям середнього розміру на великих зелених черешках помірної товщини зі смачною кисло-солодкою м'якоттю.

До затребуваних пізньостиглих сортів ревеню належать:

  • Велетенський – стійкий до захворювань сорт із довгими, крихкими темно-червоними черешками чудового смаку;
  • серія Голіаф – врожайні сорти консервного призначення, великі, високі й розлогі рослини з широким пузирчастим листям із хвилястими краями на жолобчастих зелених черешках, іноді забарвлених, іноді крапчастих біля основи. М'якоть у цих сортів зелена, щільна;
  • Червоночерешковий пізній – компактні рослини середньої висоти зі хвилястим по краях листям на темно- або яскраво-червоних черешках до 50 см завдовжки і до 3 см завтовшки з червоною або рожево-червоною м'якоттю.

Властивості ревеню – шкода і користь

Корисні властивості ревеню.

У їжу вживають черешки ревеню і його молоде листя, що має освіжаючий кислуватий смак, зумовлений наявністю в ньому лимонної та яблучної кислоти. Також до складу черешків входять вуглеводи, вітаміни C, PP, групи B, клітковина, пектини, каротин, солі магнію, кальцію, калію і фосфору. Вживання ревеню позитивно позначається на роботі кишківника та нирок. Показаний він людям зі зниженою кислотністю, ефективний при лікуванні гнійних утворень, ран, опіків, застуди, гаймориту і нежиті.

Ревінь містить біологічно активні речовини, що запобігають розвитку серцево-судинних захворювань, зміцнюють м'язи міокарда, виліковують серцеву недостатність і значно знижують ризик інсульту.

Корисні властивості ревеню і протипоказання

Лікувальні властивості ревеню відомі давно. Більшою мірою цілющі властивості мають препарати кореневища, які у великих дозах діють як проносний засіб, а в малих як в'яжучий. Препарати кореневища призначають при закрепах, скупченні газів, атонії кишківника. Однак людям, що страждають від геморою, їх приймати не слід. У малих дозах препарат кореневища приймають як протипроносний (при дозуванні від 0,2 до 0,8 г) і жовчогінний (від 0,1 до 0,5 г) засіб. Препарат кореневища в невеликих дозах призначають при туберкульозі й недокрів'ї як загальнозміцнюючий засіб. У цих же цілях можна пити по півсклянки соку ревеню 3 рази на день. Зовнішньо ревінь застосовують для позбавлення від білих плям на шкірі, викликаних вітиліго.

У народній медицині популярні проносні збори й чаї з ревеню. Вживають рослину також у вигляді порошку, сиропу, настою, відвару або настоянки на спирту чи на вині. В аптеці можна придбати ревінь у вигляді порошку, таблеток, екстракту або спиртової настоянки.

Ревінь – протипокази.

Оскільки ревінь містить кислоти, що сприяють утворенню каменів у нирках і сечовому міхурі, тим, хто страждає жовчнокам'яною і сечокам'яною хворобою, краще від ревеню відмовитися. Не рекомендується вживати ревінь хворим на гастрит із підвищеною кислотністю і панкреатитом, а оскільки ревінь сприяє розрідженню крові, то він протипоказаний при геморої і кровотечах.

Оцініть, будь ласка, наш сайт. Ми так старалися ;)
Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі
Гортензія деревоподібна

Гортензія деревоподібна

Чи можете ви пригадати, яку квітку вам хотілося виростити ще в ранньому дитинстві? А я, хоч як це смішно звучить, пам'ятаю: ще в дитячому садку мріяла...

Читати далі...
Лаватера – вирощування з насіння, посадка і догляд

Лаватера – вирощування з насіння, п…

Квіти лаватера (лат. Lavatera), або хатьма, або дика троянда, належить до роду дерев, чагарників і трав родини Мальвові. Рід нечисленний, налічує всьо...

Читати далі...
Бирючина – посадка й догляд, види і сорти

Бирючина – посадка й догляд, види і…

Рослина бирючина (лат. Ligustrum) – рід вічнозелених, напіввічнозелених і листопадних чагарників і невеликих дерев родини Маслинові, що налічує близьк...

Читати далі...
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити