Люфа: вирощування вдома, види і сорти

Люфа (лат. Luffa) – рід трав'янистих ліан родини Гарбузові, ареал яких охоплює субтропіки та тропіки Азії й Африки.

У роду понад 50 видів. Деякі з них популярні в культурі.

Рослина люфа – опис

Люфа – ліана з черговим розташуванням листків. Її оксамитові на дотик листові пластини можуть бути цільними або п'яти-семилопатевими. Великі білі або жовті квітки люфи розділені на чоловічі та жіночі: маточкові квітки розташовані поодиноко, а тичинкові утворюють суцвіття. Плоди у люфи довгі, зазвичай циліндричної форми. У їхній волокнистій середині зріє безліч насіння. Рослина люфа вирощується в однорічній культурі. Її зрілі плоди використовують для виготовлення мила, мочалок, найпростіших фільтрів для очищення води від механічних забруднень. Із молодих плодів деяких видів можна готувати їжу. Олія насіння люфи придатна для технічних цілей.

Догляд за люфою в домашніх умовах

Вирощування люфи з насіння

Вирощування люфи з насіння в домашніх умовах справа нескладна, однак перш ніж посадити люфу, краще попередньо потримати тверде насіння рослини у вологій тканині до набубнявіння і появи крихітних білих паростків. На це знадобиться 1-2 тижні.

Поради від профі з вирощування кабачків

Вирощування розсади люфи схоже на вирощування огіркових сіянців. Заповніть контейнери або горщики вологим живильним субстратом, обережно розкладіть насіння люфи, що проклюнулося, по його поверхні, засипте зверху шаром субстрату завтовшки 3 см, полийте, накрийте посуд прозорою плівкою або склом і помістіть у тепло. Залежно від температури в приміщенні сходи почнуть з'являтися через 1-2 тижні, і щойно проросте перше насіння, плівку з посівів можна буде зняти.

На фото: Вирощування люффи

Наступний етап розвитку люфи має проходити при температурі 20 ˚C. Як виростити люфу на підвіконні? Догляд за розсадою полягає в регулярному зволоженні та розпушуванні ґрунту. Окрім того, розсада потребує свіжого повітря, тому приміщення слід щодня провітрювати, не допускаючи утворення протягів. У стадії розвитку у сіянців 5-6 справжніх листків їх висаджують у відкритий ґрунт після попереднього двотижневого загартування.

Перший сеанс загартування проводять у теплий ясний день після 16 години: сіянці ненадовго виносять на відкрите повітря, організувавши для них захист від протягів, різких поривів вітру й опадів. Потім тривалість щоденних прогулянок поступово збільшують до 5-6 годин.

Пересадка люфи у відкритий ґрунт

Люфа вимагає значного простору, і якщо у вас немає теплиці, то краще загартовані сіянці висадити у відкритий ґрунт: на підвіконні дорослі рослини не помістяться. Висаджують розсаду після гартівних процедур у стадії розвитку 5-6 листків за умови, що настала справжня весна, і температура повітря в саду тримається на рівні 15 ˚C. Зазвичай це відбувається в другій половині травня.

Ділянку під люфу готують ще з осені. Рослина віддає перевагу відкритим, сонячним, захищеним від вітру та протягів ділянкам із нейтральним, багатим на поживні речовини ґрунтом. Найбільше для люфи підходять чорноземи та супіски. Не саджайте люфу там, де до неї росли гарбузові чи баштанні культури, що потребують таких самих, як люфа, поживних речовин і потерпають від тих самих хвороб.

Перекопайте ділянку, звільняючи її від бур'янів і рослинних залишків попередньої культури. У кислий ґрунт унесіть під перекопування цементний пил, вапно або доломітове борошно з розрахунку 150-300 г на кожен м². Якщо ґрунт на ділянці вбогий, тижні за два після вапнування перекопайте його з перегноєм або компостом із розрахунку 1 відро на м², а також унесіть на кожну одиницю площі по столовій ложці сульфату калію й сечовини та по 2,5 столової ложки суперфосфату. Піщаний ґрунт вимагає більшої кількості перегною, а в занадто важкі ґрунти, окрім перегною й мінеральних добрив, потрібно буде внести рінь і листову землю.

Для сіянців на ділянці викопують ямки завглибшки і діаметром 30 см. Відстані між ямками дотримуються не менше 1 м. На дно посадкової ями насипають суміш із перегною і компосту, встановлюють на нього саджанець і заповнюють ґрунтом простір, що залишився. Після посадки ділянку поливають.

Полив і підживлення люфи

Мочалка люфа, як і огірки, потребує зволоження, регулярних підживлень, прищипування, формування куща та міцної опори. Люфа – любителька не тільки вологого ґрунту, а й вологого повітря. Поливати її слід зі шланга або дощової установки після 16 годин. Частота поливань і витрата води залежать від погодних умов та особливостей ґрунту: земля на грядці має бути повсякчас трохи вологою, але не мокрою.

На фото: Люффи на сушінні

Попервах висаджену на грядку розсаду поливають один раз на тиждень, але в період цвітіння люфа вимагає більшої кількості вологи.

Досвідчені городники рекомендують із червня по середину вересня зволожувати люфу тричі на тиждень, а в подальшому полив поступово скорочують. Такий режим зволоження сприяє швидкому дозріванню плодів рослини.

Коренева система люфи розташована поверхнево, тому промочити при поливі потрібно тільки шар ґрунту завтовшки 15-20 см. Після того, як вода вбереться, слід розпушити ґрунт і видалити на ділянці бур'яни.

Підживлюють люфу впродовж усього сезону двічі на місяць. Добрива краще вносити в ґрунт у рідкому вигляді, розчинивши в 10 л води 250 г деревної золи і 1 кг коров'яку. Добре відгукується культура на розчин 1 частини курячого посліду в 10 частинах води або 2 чайних ложок сечовини в відрі води.

Прищипування, формування та підв'язування люфи

Рослина люфа вимагає до себе постійної уваги: потрібно стежити за тим, щоб плоди формувалися рівномірно, своєчасно видаляти непотрібні бічні відростки та прищипувати центральний пагін на висоті 4 м. Із середини червня потрібно видаляти зайві зав'язі, що виснажують бадилля, залишаючи на кущі не більше 8 зеленців. Огудиння рослини вимагає регулярного прив’язування до опори, щоб плоди не деформувались і не псувалися: плід має звисати зі шпалери вільно. Використовуйте ваш досвід підв'язування до шпалери огірків.

Шкідники та хвороби люфи

У несприятливих умовах і при поганому догляді люфу можуть уражати спільні для всіх гарбузових культур захворювання: борошниста роса, антракноз, бура й оливкова плямистість, коренева та біла гниль, бактеріоз, пероноспороз, вірусна мозаїка та бактеріальне в'янення. Проти бактеріальних і вірусних інфекцій ліків не існує, тож хворі рослини слід негайно з грядки видалити та спалити. Що стосується грибкових захворювань, то знищити патогенні мікроорганізми, які їх викликали, можна за допомогою розчинів фунгіцидних препаратів, якими обробляють люфу та ґрунт під кущами.

Шкідники люфу зазвичай не пошкоджують, але якщо така неприємність і трапиться, обробіть рослину інсектицидним препаратом.

Види та сорти люфи

У культурі вирощуються переважно два види люфи:

Люфа гостроребриста (Luffa acutangula)

Або люфа ребриста, або люфа гранчаста, що виростає в природі в Пакистані й Індії. Це однорічна ліана, шершаві ребристі стебла якої сягають у довжину від 3 до 6 м. Майже лопатеве або п'яти-семикутне листя діаметром до 20 см розташоване на черешках завдовжки до 12 см. Квітки у рослини блідо-жовті, роздільностатеві: маточкові – поодинокі, пазушні, а тичинкові зібрані в гроноподібні суцвіття. Булавоподібні плоди з гострими поздовжніми ребрами сягають у довжину 30, а в діаметрі 10 см. У молодих зеленців м'якоть солодкувата, соковита, нагадує за смаком огірок, але в міру дозрівання плоду вона стає волокнистою і сухою.

На фото: Люфа гостроребриста (Luffa acutangula)

Люфа циліндрична (Luffa aegyptiaca)

Або люфа єгипетська теж є однорічником із п'ятигранними, шорсткими на ребрах стеблами завдовжки від 3 до 6 м. Пальчасто-лопатеве листя, що сягає в діаметрі 25 см, розташоване на черешках завдовжки до 12 см. Яскраво-жовті квітки, як і у люфи ребристої, роздільностатеві. Гладкі, безреберні, схожі на китайські огірки плоди люфи єгипетської мають булавоподібну чи циліндричну форму та сягають у довжину іноді понад півметра, а в діаметрі – 10 см.

На фото: Люфа циліндрична (Luffa aegyptiaca)

Застосування люфи

М'якоть молодих зеленців культурної люфи використовується в їжу. Особливо широко її застосовують в азійській кухні: смажать, тушкують, запікають, їдять у сирому вигляді. Для приготування страв потрібні плоди з ніжною й однорідною м’якоттю, довжина яких не перевищує 15 см. Насіння люфи можна лузати, як насіння соняшнику, прожаривши на сухій сковорідці.

Із висохлих нутрощів стиглих плодів виготовляють мочалки, фільтри, килимки, натуральні наповнювачі для матраців, вази, плафони, ширми, кашпо, головні убори та інші речі. Аби зробити мочалку для миття, потрібно очистити плід від насіння та шкірки. Однак майте на увазі, що в органічному матеріалі від вологи швидко розмножуються патогенні мікроорганізми, тому після миття мочалку потрібно ретельно вимити та висушити. Термін придатності мочалки з люфи при правильному за нею догляді становить не довше 3 місяців.

Сік люфи може вилікувати кон'юнктивіт і хвороби носоглотки. Люфа чинить тонізуючу, імуностимулюючу та жарознижувальну дію. Пов'язки з люфи прекрасно замінюють гіпс: вони легкі, міцні, надійно фіксують положення кінцівки та стимулюють кровообіг. Затребувана люфа також у косметичній і фармацевтичній промисловості.

Розділи: Кімнатні рослини Гарбузові Городні рослини Плодові Баштанні Рослини на Л