Марена: властивості і протипокази, посадка і догляд

Вирощування марени у відкритому ґрунтіМарена (лат. Rubia) – рід трав'янистих багаторічників родини Маренові, що налічує понад 80 видів, які ростуть на півдні Європи, а також у зонах із помірним і тропічним кліматом Азії, Африки, Америки. Найвідомішим у культурі видом є марена фарбувальна, яку вирощують в промислових масштабах для виготовлення червоної фарби. Ця властивість марени фарбувальної пояснює назву всього роду, адже rubia означає «червоний». Із давніх-давен відомі й інші корисні властивості марени фарбувальної, які зробили її популярною і на приватних садових ділянках.

Посадка й догляд за мареною (коротко)

  • Цвітіння: з червня по серпень.
  • Посадка: посів насіння в ґрунт – у другій половині квітня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: пухкі, збагачені гумусом, удобрені середньосуглинисті ґрунти.
  • Полив: регулярний, помірний: ґрунт має бути весь час у злегка вологому стані.
  • Підживлення: напровесні з другого сезону вносять азотно-фосфорне добриво з розрахунку 3 г на м².
  • Розмноження: насінням і поділом кореневища.
  • Шкідники та хвороби: не вражається.
  • Властивості: лікарська рослина, препарати якої мають жарознижуючу, протикашлеву, болезаспокійливу та протисудомну дію.
Детально про вирощування марени читайте нижче

Рослина марена – опис

Марена – рослина з сильним головним коренем (його називають «крапп») та товстими кореневищами, що відходять від нього, вкритими червоно-бурою шаруватою корою. Тонкі, сильнопогілковані, лазячі, чотиригранні стебла рослини, обсаджені по ребрах колючими, загнутими голками, починають свій ріст у середині травня. Щільне жорстке світло-зелене листя ланцетної або еліптичної форми, обсаджене по краях і з нижньої сторони пластини частими вигнутими голочками і зібране по 2-6 штук у кільця, сягає у довжину 10, а в ширину 3 см. Воно може бути сидячим або кріпитися до стебла коротким, крилатим черешком. Дрібні зірчасті жовті квіти марени з лійкоподібними віночками зібрані в пазушні або верхівкові напівпарасольки. Цвітіння починається в червні і закінчується в серпні. Плоди марени, чорні кістянки з соковитою м'якоттю завдовжки до 9 мм, зріють із серпня по листопад вже в перший рік росту.

Вирощування марени

Посадка марени у відкритому ґрунті.

Марена – теплолюбна, вологолюбна й вимоглива до складу й родючості ґрунту рослина: її коріння проникає всередину до 35 см, тому ґрунт має бути пухким і структурним, інакше на гарний урожай можна не розраховувати. Найкращий ґрунт для марени – легко- чи середньосуглинистий, збагачений гумусом і гарно удобрений. Бажано сіяти марену після озимих зернових, ранніх кормових або овочевих технічних культур на ділянці, яка до цього перебувала під паром.

Посадка і догляд за мареною у відкритому ґрунті

Перед посівом на ділянці проводять зяблеву оранку або перекопують ґрунт на глибину штиха лопати, закладаючи в кожен м² ділянки по 2 кг перегною або компосту, потім ділянку боронують і культивують на глибину 6-7 см. Посівний матеріал обробляють перед посівом Гранозаном із розрахунку 2 г препарату на 1 кг насіння.

У районах із теплим кліматом насіння марени сіють просто в ґрунт у другій половині квітня, коли ґрунт прогріється до 6-8 ºC. Посів здійснюють на глибину 4-5 см, зберігаючи ширину міжрядь 45-60 см. При температурі 10 ºC сходи можуть з'явитися вже за два-три тижні, проте за несприятливих погодних умов процес проростання насіння може розтягнутися на 30-40 днів. Найсприятливіша для зростання і розвитку марени температура – 23-25 ºC.

Вирощують марену і з кореневищних живців завдовжки 6-8 см, які висаджують на відстані 10-15 см одна від одної в нарізані культиватором борозни завглибшки 8-10 см. Засипані борозни прикочують і поливають.

Догляд за мареною в саду.

Марена може дати плоди вже в перший рік, але їх буде мало. Нормальне плодоношення почнеться за 2-3 роки. Догляд за мареною полягає в підтримці ґрунту на ділянці у вологому та пухкому стані й у видаленні бур'яну. За сезон необхідно провести 3-4 розпушування ґрунту, зокрема в міжряддях, і 1-2 рази прополоти ділянку вручну. Восени рослину слід підсапувати, а з другого року вегетації напровесні видаляти відмерлі наземні органи та вносити в ґрунт на ділянці азотно-фосфорний комплекс із розрахунку 3 г добрива на кожен м².

Збір і зберігання марени, види і сорти

Збір марени і зберігання

У медичних цілях заготовляють коріння і кореневища марени, які збирають на другий або третій рік вегетації відповідно: в кінці літа, з початку серпня по кінець вересня, або навесні, з середини березня до середини квітня. Коріння викопують, очищають від землі і, не миючи, розкладають на відкритому місці під сонечком, щоб підв’ялити. Потім їх сухим способом очищають від залишків ґрунту і досушують вже в затінку або в похмурому, сухому приміщенні з гарною вентиляцією. Якщо ви вирішите використовувати для сушки сировини духовку, то температура в ній не повинна перевищувати 45 ºC. Суху сировину розкладають у скляні банки і щільно коркують. Зберігати коріння марени можна два роки.

Види і сорти марени

У культурі відомі також:

Марена серцелиста (Rubia cordifolia),

яка у природному вигляді росте в Сибіру, Примор'ї і Приамур'ї. У культурі її вирощують на мисі Доброї Надії і в долині Нілу для тих же цілей, що й марену фарбувальну – для виробництва фарби та лікарської сировини. Ця рослина до 2 м у висоту з листям серцеподібної форми.

Марена грузинська (Rubia iberica),

зростає в Криму і на Кавказі. Від марени фарбувальної вона відрізняється більшими розмірами, яйцеподібним листям і наявністю опушення.

Вид Rubia peregrina популярний в Ірані і Сирії. Інші види марени в садах зустрічаються вкрай рідко і зазвичай з'являються там випадково.

Властивості марени – шкода і користь

Лікувальні властивості марени.

Коріння і кореневища марени містять луцидин, пурпурин, ксантопурпурин, псевдопурпурин, вільний алізарин, руберитринову кислоту, галіозин, іберіцин, винну, яблучну й лимонну органічні кислоти, цукри, пектини, а також солі кальцію і калію. Важливою для людини властивістю галенових препаратів, що входять до складу марени, є здатність виводити з організму урати, оксалати та фосфати. Окрім того, вони мають сечогінну, жовчогінну, спазмолітичну та в'язку властивості. Саме тому народна медицина рекомендує лікування мареною сечокам'яної хвороби, запальних захворювань травних органів, закрепів, циститу, нефропієліту, поліартриту, подагри й ніктурії. Як додатковий засіб марену застосовують при лікуванні кісткових захворювань – карієсу, туберкульозу та рахіту. Настій кореневищ марени використовують при затримці менструації і запаленні селезінки.

Про цілющу силу марени фарбувальної писали ще Гіппократ, Діоскорид, Гален і інші видатні лікарі, які застосовували марену фарбувальну при хворобах нирок і печінки та для загоєння ран. А ось тибетські лікарі використовували для лікування цих самих хвороб марену серцелисту.

Лікувальні властивості марени і протипокази

Головне призначення марени – розчиняти і виводити камені з печінки й нирок. Дослідженнями доведено, що п'ятивідсотковий розчин сухого екстракту марени фарбувальної за два тижні здатен розм’якшити твердий нирковий камінь до такої міри, що він кришиться і виходить з організму у вигляді піску. Іншими словами, корінь марени зумів замінити ніж хірурга.

Марена – протипокази.

Препарати марени протипоказані при хронічному і гострому гломерулонефриті, виразковій хворобі, гіперацидному гастриті, вираженій нирковій недостатності та вагітності. Не рекомендується застосовувати їх дітям і годувальницям. При передозуванні препаратів марени може виникнути подразнення слизової шлунка, біль і загострення захворювань сечовивідних шляхів.

5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)
Загрузка...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
X
Отримуйте корисні поради
з квітникарства і садівництва
Вже підписалося 28 748 садівників!
Я вже підписався, не показуйте форму.
X
Знавець квітів? Що ж це? 😜
😃 Вірно!
Зіграти ще раз
😥 Не вірно!
Зіграти ще раз
Не хочу грати, не показувати форму.