У наших широтах період цвітіння амариліса настає в серпні-вересні. Після цвітіння в амариліса природним способом усихає листя. Для того, щоб це сталося швидше, потрібно поступово скорочувати частоту поливань. Квітконос перед приходом періоду спокою необхідно зрізати. Після періоду спокою в амарилісів і гіппеаструмів починають знову відростати листки, і відбувається закладка квітконосу і бутонів.
Кімнатні рослини на Г
Нижче представлений список кімнатних рослин, назви яких починаються на літеру Г.Гарденія – опис
Гарденія (лат. Gardenia) належить до родини Маренові і включає близько 250 видів. Живе рослина в лісах субтропічної частині Китаю і Японії. Рід було названо на честь садівника А. Гардена, який жив в Америці у XVIII столітті.
Гарденія – вічнозелені чагарники і маленькі дерева. Міцні пагони опушені або голі. Листя розташоване супротивно, має прилистки, глянсове. Квітки зібрані в щитки або ростуть по одній, приємно пахнуть, жовтого і білого кольору, верхівкові або пазушні.
У кімнатних умовах вирощують зазвичай тільки гарденію жасминовидну. Рослина нормально зносить обрізування. Попри те, що можна порівняно легко формувати крону рослини, вона досить примхлива: має погану зносність перепаду температур і зайвої вологи в субстраті.
Гарденія (лат. Gardenia) – рід родини Маренові з тропіків, названий так на честь американського лікаря і натураліста Олександра Гардена. У кімнатних умовах квітка гарденія багато місця не займає, а в природі – у Східній та Південно-Східній Азії, а також у Південній Африці – рослина гарденія досягає іноді двох метрів у висоту. Гарденія, що вирощується в домашніх умовах, – жасминовидна, іноді звана квітникарями «японською красунею», в Англію потрапила в 1760 році. Квітникарі вирощують її не тільки заради гарних білих, немов воскових, квіток, які мають тонкий запах жасмину, а й заради глянцевого листя насиченого темно-зеленого кольору, що є гідною прикрасою гарденії, коли вона не цвіте.
Давно мріяла про цю красуню – Гарденію жасминоподібну. Але ціни на цю квітку в наших магазинах мене відлякували. Вже велика доросла квітка коштує чимало, але при цьому говорять, що вирощені в оранжереї екземпляри практично не виживають вдома. Позначається перепад температур і рівня вологості. Вважається, що для будинку треба купувати адаптовані рослини. Але їх не продають.
Кажуть, Гарденію дуже важко виростити з насіння. Ну, що ж, поживемо – побачимо. Але також є думка, що Гарденія, вирощена з насіння, більш адаптована до домашніх умов. Але навіть покупну квітку можна зберегти і милуватися її цвітінням, якщо дотримуватися правил догляду. Давайте ж розглянемо пункт за пунктом, який потрібен Гарденії догляд в домашніх умовах.
Гемантус уперше був описаний в 1753 році Карлом Ліннеєм, а в 1984 році 21 вид цієї рослини був винесений в окремий рід. Назва квітки походить від двох грецьких слів «haemo» і «anthos», що означають «кров» і «квітка». «Криваві квіти» гемантуса не схожі на жодну з рослин з родини амарилісові. Родом гемантус з тропіків Африки (Намібія, Капська провінція). Рослини цього роду – високодекоративні, багато з них придатні для вирощування в кімнатних умовах.
Гемантус (лат. Haemanthus) – рід однодольних рослин родини Амарилісові, поширених у природі Південної Америки. У роду понад 40 видів. Піттон де Турнефор назвав рід «гемантус» через яскраво-червоні квітки типового вигляду: в перекладі з грецької мови «гемантус» означає «кривава квітка». У 1753 році Карл Лінней, описуючи рослину, не став міняти назву. У кімнатній культурі, однак, вирощують переважно вид гемантус білоквітковий (Haemanthus albiflos), який інакше називають слонячим вухом або оленячим язиком.
Пеларгонія (лат. Pelargonium) – рід родини Геранієві родом з Південної Африки, що налічує до 400 видів і форм однорічних і багаторічних рослин. У Європі представники цього роду з'явилися наприкінці XV або початку XVI сторіччя. Родичі пеларгонії, або герані квітучої – герань лугова і герань звичайна. Всі види пеларгонії, що вирощуються в домашніх умовах, об'єднуються під загальною назвою «герань кімнатна», і в цій статті ми розповімо вам, як доглядати за геранню і як розмножити герань у домашніх умовах.
Як і багато любителів домашніх рослин, я завжди з нетерпінням очікую періоду цвітіння своїх підопічних, тому почала замислюватися про те, що було б добре мати кімнатні рослини, які цвіли б цілий рік. Ну, або майже цілий рік. Так я звернула увагу на герань.
Герань, або пеларгонія, налічує понад сто видів представників. Серед кімнатних видів герані найбільшою популярністю користуються червона, біла, духмяна, ампельна і царська. Цікаво знати, що герань духмяна підходить тим, хто не любить пахощів звичайної герані. Вона може мати аромат м'яти, мускатного горіха, лимона, яблука, троянди. Герань королівська цінується за особливо великі квіти яскравих відтінків. А ось герань ампельна чудово виглядає в підвісних кошиках. Я гадаю, з великого розмаїття видів герані кожен зможе вибрати той, який підійде саме йому.
Гербера – опис
Гербера (лат. Gerbera) росте в субтропічних і тропічних поясах Африки; сам рід входить до родини Складноцвіті та нараховує приблизно 70 видів.
Домашня гербера – це трав'яниста рослина, яка росте не один рік. Квітконіс цієї рослини не має листя і виростає до 60 см у висоту. Листя у гербери, зібране в розетку біля кореня, довге – до 35 см. Кошики квітів бувають різних відтінків, великі квіти ростуть по одній і досягають у діаметрі 15 см; у деяких сортів квітки напівмахрові.
У кімнатних умовах зазвичай вирощують тільки один вид – герберу Джемсона (Gerbera jamesonii).
Це продовження статті про Кімнатну Герберу. У ній ми поговоримо про догляд за Герберою в домашніх умовах. У попередній частині ми розповіли про освітлення, необхідне для вирощування Гербери в кімнатних умовах, а також навели загальну інформацію про цю вже популярну і поширену квітку. Йдемо далі.
Що може бути краще за подарунок, зробленого своїми руками. Або вирощеного. Гіацинт може стати саме таким подарунком: живим, справжнім і дуже приємним. Ця квітка, як жодна інша, підходить для пророщування до певного строку або якоїсь дати, адже у нього є більш-менш точні терміни вигонки.
Перший свій Гіацинт я отримала, як це не банально, в подарунок на 8 Березня від своїх учнів. Певний час я працювала у школі. Тоді ця квітка тільки завойовувала популярність. Це був дуже модний подарунок. І чесно кажучи, я в нього відразу закохалася – нюхала цілий день. А потім, коли Гіацинт відцвів, довго не наважувалася його викинути. Так і стояв він у мене в горщику зі стрічками. Від усієї його розкоші залишилися тільки довге листя, та й те поступово почало в'янути.
Гібіскус – опис
Гібіскус (лат. Hibiscus) – тропічна рослина, що належить до родини Мальвові. У кімнатному квітникарстві відомий під назвами Кімнатна троянда, Розан китайський, Китайська троянда та іншими. Всього відомо понад 300 видів цієї рослини, але не всі вирощують у кімнатних умовах.
Залежно від виду гібіскус може бути трав'янистими рослинами, деревами або чагарниками, може скидати листя, а може бути вічнозеленим, пагони можуть бути голими, а можуть бути вкриті волосинками. Квітки великі, верхівкові, білого, червоного, рожевого кольорів, одноколірні і багатоколірні, зі смугами і плямами.
Хочеться виділити гібіскус китайський, який не тільки позитивно впливає на людське здоров'я, а й на стан сусідніх квітів. Крім того, це ще й досить невибаглива рослина. Головне правило догляду – правильно зроблене обрізування в потрібний час, що є запорукою активного росту гібіскуса.
Вперше гібіскуси з’явились в європейських оранжереях у вісімнадцятому столітті. До Європи гібіскус приїхав – а найпевніше, приплив – з тропіків (Азія). У природних умовах гібіскус – це дерева, кущі. Людині вдалося приручити кілька сортів гібіскуса, тож тепер цей тропічний гість гордо красується не на одному підвіконні.
Найчастіше в домашніх умовах вирощують гібіскус китайський, це красива рослина з темно-зеленим листям та яскравими червоними квітами.
Гібіскус китайський (або розан китайський, як його ще називають у народі) – доволі невибаглива рослина, при правильному догляді швидко росте і рясно квітне. Але буває так, що з невідомих причин гібіскус чомусь усе ніяк не тішить свого господаря цвітінням. Спробуємо розібратися в причинах цієї проблеми.
Гіменокаліс (лат. Hymenocallis) – рід родини Амарилісові, представники якого поширені в тропіках і субтропіках Південної Америки, Вест-Індії та Антильських островів. У культурі їх вирощують як кімнатні або оранжерейні рослини. У літературі гіменокаліс іноді називають «ісмена» («ісмене») або «панкраціум», однак насправді ці рослини належать до різних родів, об'єднаних однією родиною. Рід гіменокаліс мало вивчений, оскільки багато найцікавіших його представників виростають у важкодоступних місцях. Цим же пояснюється плутанина в термінах і постійні зміни в систематиці роду.
Гімнокаліціум (лат. Gymnocalycium) – рід сукулентів родини Кактусові, який об'єднує в собі за різними даними від 50 до 80 видів, багато з яких є популярними кімнатними рослинами. Назва роду утворена від двох грецьких слів, що означають «голий» і «чашечка», і вказує на характерну для всіх рослин роду ознаку – квіткову трубку, не вкриту опушенням. У природі гімнокаліціуми ростуть у деяких районах Аргентини, Болівії, Уругваю, Парагваю і Південної Бразилії: їх можна зустріти в траві на рівнинних місцях і серед каменів у горах на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Уперше рослини цього роду описав у 1844 році німецький науковець Людвіг Пфайфер. Сьогодні в літературі опубліковано більше ста видових назв, до яких практично щороку додаються нові. Однак насправді велика частина з них є не самостійними видами, а формами вже описаних рослин, а деякі нові імена є синонімами вже описаних у класифікації назв. У тридцятих роках минулого століття види гімнокаліціума були розділені на п'ять груп, котрі об'єднували рослини за властивостями їхнього насіння. Зараз у роду шість груп.
Квітка гінура (лат. Gynura) належить до роду рослин родини Складноцвіті, яка налічує за різними джерелами від 47 до понад 100 видів. Зростають вони в природі у тропіках Азії й Африки. У перекладі з грецької гінура означає «жінка з хвостом» – мабуть, малися на увазі довгі батоги рослини. Сьогодні деякі види гінури вирощують у культурі як декоративні кімнатні рослини.
Рослина гіпеаструм (лат. Hippeastrum) належить до родини Амарилісові. Налічується близько 90 видів гіпеаструма. Назва квітки складається з двох коренів давньогрецької мови, що означають у перекладі «вершник» і «зірка». Нерідко гіпеаструм плутають з амарилісом, але слід знати, що амариліс прекрасний (єдиний представник роду) росте в природі на півдні Африки, а гіпеаструм – у тропіках і субтропіках Америки, зокрема в басейні Амазонки. Амариліс і гіпеаструм – родичі, що належать до однієї ботанічної родини, але представляють різні роди. Завезли гіпеаструм до Європи в XVI столітті, а в 1799 році з'явився перший гібрид рослини – гіпеаструм Джонсона.
Гіпоестес (лат. Hypoestes) – рід тропічних рослин родини Акантові, поширених у тропіках Африки та на Мадагаскарі. У роду понад 100 видів, деякі з них завоювали популярність як кімнатні декоративні рослини, оскільки вирізняються двома чудовими якостями: строкатим забарвленням і невибагливістю у догляді.
- 1
- 2