Гіменокаліс: вирощування вдома, види і сорти

Гіменокаліс (лат. Hymenocallis) – рід родини Амарилісові, представники якого поширені в тропіках і субтропіках Південної Америки, Вест-Індії та Антильських островів. У культурі їх вирощують як кімнатні або оранжерейні рослини. У літературі гіменокаліс іноді називають «ісмена» («ісмене») або «панкраціум», однак насправді ці рослини належать до різних родів, об'єднаних однією родиною.

Рід гіменокаліс мало вивчений, оскільки багато найцікавіших його представників виростають у важкодоступних місцях. Цим же пояснюється плутанина в термінах і постійні зміни в систематиці роду.

Квітка гіменокаліс – опис

Гіменокаліс – цибулинна рослина, власник ременеподібного листя з загостреним верхнім краєм. Уздовж центральної жилки м'якої листової пластини проходить жолобок. Високу декоративну цінність мають великі запашні квітки гіменокаліса, зібрані в щитки по 7-15 штук. Від споріднених ісмен гіменокаліс відрізняється відсутністю лжестебла, що з'являється в ісмен у результаті відмирання листя: ісмени, на відміну від гіменокаліса, є листопадними рослинами. Різняться ці близькі родичі також формою і напрямком квіток: витончені різьблені дзвіночки ісмен розташовані під нахилом, а в’юнкоподібні квітки гіменокаліса дивляться вгору. В ісмен і гіменокалісів є й інші, не такі явні відмінності.

Догляд за гіменокалісом у домашніх умовах

Вирощування гіменокаліса в квартирі

Вирощуючи вічнозелений гіменокаліс у горщиковій культурі, слід дотримуватися певних правил. Цій світлолюбній рослині не страшні прямі сонячні промені, тому сміливо розміщуйте її на південних, південно-східних і південно-західних підвіконнях: на північному вікні гімонокаліс не зацвіте. Улітку рослина добре почувається на балконі або в саду. Узимку, в період, коли день стає коротким, потрібно забезпечити кімнатну рослину гіменокаліс додатковим освітленням, оскільки їй необхідний як мінімум десятигодинний світловий день.

На фото: Вирощування гімнокаліциума в саду

У весняно-літній період гіменокаліс прекрасно почувається в звичайній для житлового приміщення температурі. Узимку, якщо у вас немає можливості забезпечити рослині необхідне освітлення, постарайтеся утримувати її в прохолодніших умовах – 14-18 ˚C: посуньте горщик ближче до скла й відгородіть плівкою, пінопластом або пластиком від теплого повітря, що піднімається від радіатора. Якщо ж ви встановите над гіменокалісом фітолампи або інший відповідний світильник, то знижувати температуру не доведеться: гіменокаліс не піде на спочинок, а продовжуватиме активне зростання.

Полив і підживлення гіменокаліса

Вироблення оптимального режиму поливу гіменокаліса – один із найскладніших процесів у вирощуванні рослини. У природі гіменокаліс мешкає в прибережних зонах, заболочених місцях і звик до великої кількості води, тому в період активного росту й цвітіння його субстрат має бути весь час злегка вологим. Однак не можна допускати навіть короткочасного перезволоження, інакше може початися гниття цибулини. Із жовтня-листопада кількість поливань скорочують, готуючи рослину до зимового відпочинку, який зазвичай триває близько 3 місяців. Про те, коли потрібно поливати гіменокаліс, вам підкаже листя рослини: від спраги воно втрачає тургор і повисає. Якщо період спокою гіменокаліс проводить у прохолоді, поливати його не потрібно до кінця лютого, але потім поливання відновлюють і поступово повертаються до звичайного режиму зволоження. Для поливання гіменокаліса використовують відфільтровану або відстояну воду кімнатної температури.

Спеціальних заходів для підвищення вологості повітря гіменокаліс від вас не зажадає, але час від часу обполіскуйте листя рослини від пилу під теплим душем, роблячи це так, щоб вода не потрапляла на квітки чи бутони.

На фото: Посадка гімнокаліциума в ґрунті

У якості добрив для гіменокаліса використовують рідкі мінеральні комплекси для цибулинних або для квітучих кімнатних рослин. Не застосовуйте препарати з високим умістом азоту, оскільки вони викликають інтенсивне зростання зелені й у той же час гальмують формування квіткових бруньок. Поживний розчин готують відповідно до вказівок виробника. Уносять добрива по вологому субстрату один раз на 2-3 тижні впродовж активного росту. Узимку підживлення слід виключити.

Пересадка та розмноження гіменокаліса

Дотик до цибулини гіменокаліс зносить болісно, тому бажано якомога рідше турбувати його пересадками – один раз на 3-4 роки. Доцільно поєднати цей процес із вегетативним розмноженням гіменокаліса – відділенням і розсаджуванням дочірніх цибулинок.

До речі, дітки виростають тільки в екземплярів, які досягли трирічного віку. Їх обережно відокремлюють від материнської цибулини та садять у горщик із дренажним шаром і субстратом, що складається з трьох частин листової землі з додаванням однієї частини ріні й такої ж кількості дернової землі. Добре ростуть гіменокаліси в субстраті з піску, торфу, перегнійної, листової і дернової землі в співвідношенні 1:1:2:2:2. Допустима пересадка й у готовий ґрунт для цибулинних культур, придбаний у крамниці, але бажано додати в нього трохи подрібненого деревного вугілля.

Горщик для гіменокаліса вибирають просторий, на дно в обов'язковому порядку поміщають шар керамзиту, що запобігає застоєві води в коренях рослини. Цибулину висаджують таким чином, щоб вона на третину виступала над поверхнею субстрату.

Посадка і догляд за гіменокалісом у саду

Коли і як садити гіменокаліс у ґрунт

При вирощуванні гіменокаліса у відкритому ґрунті будьте готові щорічно викопувати і знову висаджувати його цибулини. Перед висадкою їх пророщують: у середині лютого висаджують у неглибокі ящики, заповнені до середини зволоженою тирсою або торфом. У ящиках обов’язково мають бути дренажні отвори, які не дозволять воді застоюватися в субстраті. Щоби ґрунт не пересихав, посуд поміщають у поліетиленовий пакет, який час від часу потрібно знімати для провітрювання. Пророщування проходить при температурі 10-15 ˚С.

У перших числах травня цибулини висаджують у квітник, не чекаючи появи на них листя. Ділянку для рослини вибирають сонячну, а ґрунт – легкий і повітропроникний, заздалегідь перекопаний із перегноєм. Заглиблюють цибулини так, щоб над ними був шар ґрунту завтовшки щонайменше 5 см. При посадці використовують принцип, однаковий для всіх цибулинних: глибина ямки має дорівнювати трьом розмірам цибулини, а відстань між цибулинами в ряду залишають у межах 15-20 см. Листя з землі з'явиться не раніше, ніж за 2 тижні, і якщо воно постраждає від поворотних заморозків, то досить швидко відновиться.

Як доглядати за гіменокалісом у саду

Вирощування гіменокаліса в саду передбачає поливання і підживлення рослини. Полив здійснюють не під корінь, а в спеціально зроблені на відстані 10-15 см від рослин борозенки: перезволоження для гіменокаліса згубне, від надлишку вологи його листя жовтіє, стає в частині кореневої шийки водянистим, полягає, а цибулина гине. До того ж надмірна вологість ґрунту в поєднанні з органікою є причиною появи на цибулинах м'яких червоних плям. Але через швидке нарощування рослиною зеленої маси підживлення все-таки необхідні. Комплексні мінеральні гранульовані добрива вносять у поливні канавки, змішують їх із ґрунтом, після чого здійснюють рясний полив.

На фото: Цвітіння гімнокаліциума на клумбі

Особливо привабливий гіменокаліс восени, і якщо не дати йому замерзнути під час перших сильних похолодань, то він тішитиме ваш погляд своїм яскраво-зеленим листям до глибокої осені. Але коли листя підмерзне, його обрізають, цибулину викопують, намагаючись не пошкодити товсте довге коріння гіменокаліса, промивають, добре просушують, щоб зовнішні луски шаруділи, і зберігають у прохолодному сухому приміщенні, як столову цибулю: складають у пластмасовий ґратчастий ящик, ні в що не загортаючи й нічим не пересипаючи.

Шкідники та хвороби гіменокаліса

Хвороби гіменокаліса та їх лікування

Гіменокаліс вирізняється завидним здоров'ям, і якщо ви створите для нього необхідні умови та будете добре за ним доглядати, то лікувати його від хвороб вам не доведеться. Але якщо рослину рясно й часто поливати під корінь, та ще й у холодну пору, цибулину може вразити сіра гниль. У якості профілактики рекомендуємо уважно оглядати цибулини при викопуванні і, виявивши уражені ділянки, вирізати їх гострим стерильним інструментом, захоплюючи здорову тканину. Зрізи обробляють вугільним порошком. Якщо ж вогнище зараження охопило більшу частину цибулини, її навряд чи вдасться врятувати.

При вирощуванні в кімнатній культурі в умовах підвищеної вологості гіменокаліс іноді вражають антракноз і стаганоспороз, або червоний опік, позбутися яких можна теж за допомогою фунгіцидів.

Шкідники гіменокаліса та боротьба з ними

Зі шкідників небезпеку для гіменокаліса можуть становити павутинні кліщі, трипси та попелиці. Усі вони харчуються клітинним соком рослини через зроблені в його органах прокуси. Проти цих шкідників ефективні інсектоакарициди Актеллік і Фітоверм. При перших же ознаках окупації гіменокаліса шкідниками проведіть обробку рослини, намагаючись рівномірно змочити його листя розчином препарату з обох сторін.

Види та сорти гіменокаліса

Гіменокаліс карибський (Hymenocallis caribaea)

– вічнозелена рослина родом із Антильських островів, якій період спокою не потрібен. Листя у неї темно-зелене, вузьке, ланцетне, сягає в довжину 90, а в ширину 7 см. Цвіте рослина близько 4 місяців великими білими квітками, зібраними по 3-5 штук у зонтикоподібне суцвіття. Вузькі чашолистки сягають у довжину 7 см.

На фото: Гіменокаліс карибський (Hymenocallis caribaea)

Гіменокаліс фесталіс (Hymenocallis festalis)

або гіменокаліс ранній, або гіменокаліс приємний у природі поширений у Перу. У нього відносно коротке (від 40 до 60 см) ременевидне темно-зелене глянцеве листя, а з середини весни до середини літа він цвіте білими квітками діаметром до 10 см із вигнутими кільцями чашолистками й широко розкритою короною.

На фото: Гіменокаліс фесталіс (Hymenocallis festalis)

Гіменокаліс нарцисовий (Hymenocallis amancaes)

– перуанський ендемік із мечоподібним темно-зеленим листям і жовтими, білими або фіолетовими квітками з великою і широкою короною, через яку видно тільки пиляки тичинок. Чашолистки довші за корону в 1,5-2 рази. Цвіте цей гіменокаліс із середини літа до середини осені.

Гіменокаліс серцелистий (Hymenocallis cordifolia)

відрізняється від інших видів довгочерешковим листям і витягнутою листовою пластиною серцеподібної форми. Цвіте рослина білими квітками з довгими, вузькими, повислими чашолистками. Корона у квіток цього виду практично відсутня.

На фото: Гіменокаліс трубчастоквітковий (Hymenocallis tubiflora)

Гіменокаліс трубчастоквітковий (Hymenocallis tubiflora)

у природі росте в Тринідаді та на північному узбережжі Південної Америки. Його широколанцетне перше листя теж розташоване на довгих черешках. І квітки цього виду схожі на квітки гіменокаліса серцелистого.

На фото: Гіменокаліс прибережний (Hymenocallis littoralis)

Гіменокаліс прибережний (Hymenocallis littoralis)

сягає у висоту від 75 до 90 см, а його цибулина в діаметрі – 10 см. Листя у нього ременеподібне, зелене, завдовжки до 90 і завширшки до 6,5 см. Білі, запашні квітки, що нагадують нарцис, зібрані в парасольку, розташовану на вершині прямого, зеленого, гладкого квітконоса. У гіменокаліса прибережного є підвид різнокольоровий з широкими сіруватими та білими смужками на листі.

На фото: Гіменокаліс широколистий (Hymenocallis latifolia)

Гіменокаліс широколистий (Hymenocallis latifolia)

сягає у висоту майже метра. У нього широке листя темно-смарагдового відтінку та ніжні білі квіти.

• Гідропоніка: як вирощувати овочі цілий рік!
• Гімнокаліціум: вирощування вдома, види і сорти