Рослина мандарин (лат. Citrus reticulata) – невелике вічнозелене дерево, вид роду Цитрус родини Рутові. Мандаринами називають і плоди цієї рослини. Походить мандарин, найпоширеніший вид роду, з Південного В'єтнаму й Китаю. Нині в дикій природі дерево мандарин не зустрінеш, у культурі ж воно вирощується в районах із субтропічним кліматом. І дедалі затребуванішим стає цей вид цитрусових у якості декоративної кімнатної рослини. За популярністю домашнє мандаринове дерево поступається тільки кімнатному лимону.
Кімнатні рослини на М
Нижче представлений список кімнатних рослин, назви яких починаються на літеру М.Маранта – опис
Маранта (лат. Maranta) належить до родини Марантові і налічує приблизно 25 видів. Свою назву рід отримав на честь Барталомео Маранти – медика з Венеції. У природному середовищі маранта мешкає в Південній і Центральній Америці, а саме в лісах на болотистих місцевостях.
У культурі маранти вирощують переважно заради гарного листя, яке буває від лінійно-ланцетної форми до овально-круглої, зазвичай зеленого кольору з малюнками різної форми і відтінків. Цвітіння маранти в домашніх умовах домогтися досить складно, але якщо вийде, квіти зазвичай виростають білі й дрібні. Маранта триколірна, або молитовна, отримала свою назву через листя, яке при поганих умовах піднімається, а при нормальних розташовується горизонтально.
З коріння деяких видів отримують борошно, яке застосовують при дієтичному харчуванні. Також існують чутки, що рослина оберігає квартиру від негативної енергії, зменшує надмірну збудженість, тримає дім у злагоді – без сварок і суперечок.
Рослина маранта (лат. Maranta) – представник роду багаторічних трав родини Марантові. Налічує рід близько 25 видів, що ростуть в тропічному поясі Америки. Ім'я рослини отримали на честь Бартоломео Маранти, середньовічного лікаря і ботаніка. Маранта має й інші назви – молитовна рослина, «десять заповідей» (за кількістю цяток на листі одного з видів маранти) і стріловидний корінь. Квіти маранта – декоративно-листяні рослини, а зовсім не квіти у звичайному для нас розумінні, але їхнє листя – справжній шедевр, створений природою.
Мирт – опис
До родини Миртові належить рід мирт (лат. Myrtus), який налічує 20-40 видів рослин. У природі ця рослина росте майже на всіх континентах – у Західній Африці, в штаті Флорида в США, у Північній Америці й уздовж узбережжя Середземного моря в Європі.
Представники роду – невисокі вічнозелені чагарники або дерева. Листя на гілках росте супротивно, шкірясте на дотик, цільне. Квітки, зібрані в короткі грона, ростуть із листових пазух – як по одній, так і купками.
Це доволі популярна в кімнатному квітникарстві рослина, яку використовують у медицині та парфумерії – ефірну олію отримують із листя і пагонів рослини. Якщо виконувати всі рекомендації по догляду, то рослина довго і добре ростиме в кімнатних умовах. Рослина має фітонцидні властивості.
Рослина мирт (лат. Myrtus) належить до роду вічнозелених деревних рослин родини Миртові, квіти яких містять ефірну олію. Природними ареалами мирта є Середземномор'я, Азорські острови і північ африканського континенту. Назва рослини невипадково співзвучна з грецьким словом «мирра», що означає «бальзам, рідкі пахощі», адже саме в якості культового атрибута ефірна олія мирта здавна використовується у храмах різних конфесій. Легенда розповідає, що вигнаний з Едему Адам приніс із собою на Землю квітку мирт як пам'ять про втрачений рай. З цією рослиною у різних народів пов'язано багато міфів, повір'їв, традицій, ритуалів і прикмет. Дерево мирт здавна вважається символом слави, миру і надії. Мали квіти мирт у наших предків не тільки культове, а й медичне і косметичне призначення, причому деякі препарати з мирта популярні й нині. Але для любителів рослин квітучий і запашний мирт – предмет захоплення і джерело естетичної насолоди, тим більше що домашній мирт невибагливий у догляді, і той, хто знає, як доглядати за миртом, легко доб'ється оптимальної форми для рослини, котра прикрасить ваш будинок і допоможе зберегти ваше здоров'я.
Мімоза – опис
Мімоза (лат. Mimosa) належить до родини Мімозових і налічує залежно від джерела 300-450 видів рослин. Природна середа існування – субтропічна та тропічна Америка, Африка, Азія.
Представники роду – трав'янисті рослини, дерева і чагарники. У культурі вирощують не всі види, найпоширеніший – мімоза сором'язлива (Mimosa pudica). Квітки мімози невеликі, зібрані в колоски або головки. Листя двопір'ясте.
Мімозу часто використовують на передньому плані в квіткових композиціях, які виглядають більш ефектно через ніжні суцвіття цієї рослини. Найкраще мімоза виглядає на світлому тлі.
Сьогодні незграбна краса молочаїв стала дуже популярною, і рідкісний квітникар-любитель не прикрасить своє підвіконня цією дивовижною квіткою. Молочай (лат. Euphorbia) – численний (від 800 до 2000 за різними даними видів) рід однорічних і багаторічних трав, чагарників і дерев родини Молочайні. Родом рослина молочай з субтропічних районів Африки, Центральної і Південної Америки, Аравії, Канарських островів і Мадагаскару. Назву «еуфорбіа» молочай отримав від давньоримського цілителя Діоскаріда, який назвав рослину на честь свого колеги, легендарного Евфорба, який володів секретами виготовлення ліків з молочаю і згадуваного в працях самого Плінія. Загальний вид молочаїв описати важко, оскільки одні види дуже відрізняються від інших: в одних стебла вкриті листям і без колючок, в інших, навпаки, колючі стебла без листя, стебла теж різняться – м'ясисті або гранчасті, колоноподібні або кулясті... Спільним у молочаїв є одна ознака – білий молочний сік рослин.
Монстера – опис
Монстера (лат. Monstera) входить до родини Ароїдних і включає до 50 видів. Ареалом проживання вважається Південна і Центральна Америка. Назву свою рослина монстера отримала через великі розміри і лячний зовнішній вигляд (чудовисько – monstrum).
Цей рід – вічнозелені рослини (чагарники і ліани). Стебла товсті, лазячі. Часто мають повітряні корені. Листя велике на довгому черешку, на дотик – шкірясте, має отвори і прорізи різних розмірів і форми; темно-зеленого забарвлення. Товстий качан циліндричної форми є суцвіттям. Квітки двостатеві зверху, а біля основи – стерильні.
Монстера – один із найпоширеніших представників флори, що вирощується в кімнатних умовах. Причин тому багато, одна з них – рослина дуже невибаглива і проста в догляді. Домашня монстера іонізує повітря в кімнаті, що не може не бути плюсом для утримання цієї рослини.
Рослина монстера (лат. Monstera) – це велика ліана родини Ароїдні. У природі квіти монстера ростуть у тропічних лісах екваторіальних районів Центральної та Південної Америки від півострова Юкатан і Мексики на півночі до Бразилії на півдні. Наприкінці XVIII сторіччя квітка монстера потрапила в Азію, а потім набула поширення у Європі та Австралії. Хочеться вірити, що назва монстери походить не від латинського слова Monstrum, що означає «чудовисько», а від monstrosus, що означає «дивовижна, химерна», але міфи, які переслідують рослину, змушують у цьому засумніватися. Європейських дослідників південноамериканських тропіків дерево не стільки здивувало, скільки злякало: ліана монстера має такі значні розміри, що виглядає страхітливо. А там, де виникає страх, народжуються легенди, наприклад, про те, що монстера – енергетичний вампір, що коріння монстери обплутує жертву і душить її тощо. Не будемо переповідати небилиці, краще поговоримо про те, чим насправді є в сучасному квітникарстві кімнатна квітка монстера.
Квітка мурайя (лат. Murraya) належить до роду вічнозелених чагарників і дерев родини Рутові родом із тропічних лісів Індокитаю, Індії, островів Суматри та Яви. Назву рослина мурайя отримала на честь вірного учня Карла Ліннея, шведського ботаніка Юхана Андреаса Муррея. Рід налічує 8 видів, але в кімнатній культурі вирощується тільки мурайя волотиста, вона ж екзотична.
Квітка мільтонія (лат. Miltonia) належить до роду трав'янистих багаторічників родини Орхідних, уперше описаного в середині XIX століття. Свою назву рослина отримала на честь великого мецената й колекціонера орхідей віконта Едлайджена Мільтона. У дикій природі орхідея мільтонія зростає в південних і центральних районах Бразилії, на сході Парагваю та на північному сході Аргентини, вважаючи за краще тінисті вологі ліси на висоті від 200 до 1500 м над рівнем моря, причому багато видів мільтонії частіше зустрічаються на висоті від 600 до 900 м. Види, які ростуть високо в горах, розглядаються як різновид під назвою мільтоніопсис.