Тис: посадка і догляд, розмноження і види

Рослина тис – вирощування в садуТис (лат. Taxus) – рід родини Тисові, який налічує 8 видів хвойних повільнозростаючих чагарників і дерев. Один вид зростає в Європі й на півночі Африки, три – в Азії, зокрема на Далекому Сході, а чотири – в Північній Америці. Сьогодні рослини цього роду, завдяки своїй невибагливості та високій декоративності, широко використовуються в ландшафтному дизайні й озелененні, проте в природі тис зустрічається дедалі рідше.

Посадка й догляд за тисом (коротко)

  • Посадка: у період із кінця серпня по жовтень.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: добре дренований, родючий, але може рости й на бідних ґрунтах. Не підходять рослині занадто кислі або занадто вологі ґрунти.
  • Полив: регулярний – один раз на місяць при витраті води 1-1,5 відра – тільки для рослин до трьох років. Дорослі тиси потребують регулярного поливу тільки в період затяжної посухи. Вечорами в спеку бажано проводити дощування крони.
  • Підживлення: один раз на рік розчином комплексного мінерального добрива.
  • Обрізування: оскільки росте тис повільно, формувати його крону потрібно буде вже в зрілому віці, але небажано обрізати пагони більш ніж на третину довжини. Обрізування проводять на початку квітня, до того, як на деревах розкриються бруньки.
  • Розмноження: насінням і живцями.
  • Шкідники: тисові несправжньощитівки, галиці, соснові совки та ялинові листовійки-голкоїди.
  • Хвороби: буре шютте, фомоз, некроз і фузаріоз.
  • Властивості: усі органи рослини містять отруту.
Детально про вирощування тиса читайте нижче

Дерево тис – опис

Рід Тис представлений дводомними рослинами. Кора тиса луската, червоно-коричнева, крона – яйцеподібно-циліндрична, часто багатовершинна. Розташування гілок тиса на стовбурі кільчасте. Темно-зелена, м'яка і плоска хвоя розташована на пагонах спірально, а на бічних гілочках – дворядно. Довжина хвоїнок від 2 до 3,5 см. На жіночих деревах формуються червоні ягоди, які не опадають до самої зими. Чагарниковий тис рідко виростає вище 10 метрів, у той час як висота тиса деревовидного може сягати 20-30 і більше метрів, а діаметр його стовбура – 4 м. Деревина тиса має бактерицидні властивості за рахунок умісту в ній великої кількості фітонцидів: якщо перекриття в будинку або меблі зроблені з тиса, то житло надійно захищене від інфекцій. Саме полювання за якісною, твердою деревиною тиса, який у народі називають «негній-дерево», послужило причиною того, що сьогодні тис занесено до Червоної книги.

Живуть тиси до 3000 років, а їхня дивовижна здатність швидко відновлюватися після обрізування дозволяє створювати з крон рослин різні форми, що пояснює високу популярність тиса в садовій культурі. За тіньовитривалістю тис серед дерев не має рівних, хоча прекрасно росте й на освітлених місцях. Однак слід знати, що всі органи тиса отруйні.

Посадка тиса

Коли садити тис.

Тис висаджують у сад із кінця серпня по жовтень. Якщо ви живете в регіоні з теплим кліматом, то садіть тис у жовтні, там, де вам зручно, але якщо у вашій місцевості літо коротке, краще вирощувати тис на сонячному місці, а посадку здійснювати в кінці літа або на початку осені. Саджанці з закритою кореневою системою можна висаджувати впродовж усього вегетаційного періоду, але не пізніше жовтня в теплих регіонах і початку-середини вересня в місцевості з ранньою і холодною зимою.

Посадка і догляд за тисом у відкритому ґрунтіНа фото: Тис

Рослина тис має бути захищеною від протягів бодай у перші роки життя. Ґрунт тис воліє родючий, легкий і добре дренований, наприклад, суміш двох частин торфу, двох частин піску й трьох частин дернової або листової землі. Однак він може рости і на мізерних ґрунтах. Не зносить рослина тільки занадто кислий і занадто вологий ґрунт.

Як посадити тис.

Котлован для саджанця тиса має бути завглибшки не менше 70 см, а завширшки – на 20 см більшим за кореневу грудку. Живопліт із тиса зручніше висаджувати в траншею завглибшки 50-70 см. Відстань між двома тисами має бути від 1,5 до 2 м, а саджанці живоплоту розташовують з інтервалом щонайменше півметра.

Перш ніж садити тис, на дно ями слід укласти шар дренажного матеріалу завтовшки близько 20 см. У якості дренажу використовують річковий пісок, биту цеглу, гальку або щебінь. Потім заздалегідь политий саджанець обережно виймають із контейнера, опускають у котлован і засипають вільний простір ґрунтом описаного нами складу, змішаного з комплексним мінеральним добривом. Це може бути Кеміра-універсал, 100 г якої вносять у кожен м² ґрунтосуміші, або Нітроамофоска, якої потрібно 1 г на кожен літр субстрату, або мідний купорос із розрахунку 15 г на ту ж кількість земляної суміші. У результаті посадки коренева шийка саджанця має опинитися на рівні поверхні. Після посадки ґрунт навколо саджанця ущільнюють і рясно поливають, а коли вода вбереться повністю, пристовбурні кола мульчують компостом або торфом.

Догляд за тисом у саду

Як виростити тис.

Посадка і догляд за тисом складності не становлять. Тис потрібно поливати, утримувати його пристовбурне коло в чистоті й регулярно розпушувати. Молоді рослини необхідно на зиму вкривати, а навесні захищати від сонячних опіків. Бажано також проводити профілактичні заходи щодо захисту тиса від шкідників і хвороб. У міру дорослішання тису може бути показане обрізування.

Регулярного поливу потребують тільки тиси молодші трьох років: ґрунт у їхніх пристовбурних колах зволожують один раз на місяць, витрачаючи на кожну рослину відро-півтора води. Дорослим тисам полив практично не потрібен, зазвичай їм достатньо природних опадів. Окрім того, вони можуть добувати вологу своїм могутнім корінням із глибини ґрунту. Але пережити затяжну посуху тисам буде легше при регулярному поливі й дощуванні крони. Вологий ґрунт пристовбурного кола потрібно розпушувати на глибину 10-15 см, особливо перші три роки після посадки, інакше на ґрунті утворюється кірка, що не дозволяє кисню надходити до коріння. Водночас із розпушуванням слід видаляти бур'ян, на якому часто селяться шкідливі комахи. Щоб полегшити собі працю, замульчуйте пристовбурні кола шаром торфу, хвої або тирси завтовшки 8-10 см.

Вирощування тиса на ділянціНа фото: Ягоди тиса на гілці

Якщо ви вносили в ґрунт при посадці тиса добрива, їх йому вистачить на весь рік. Надалі добрива вносять щорічно. Можна використовувати все ті ж Нітроамофоску в кількості 50-70 г на м² або Кеміру-універсал – 100 г/м².

Тис росте дуже повільно, тому перші роки рослина обрізування не потребує. Дорослі дерева і кущі легко піддаються формуванню крони, вони добре зносять навіть сильне обрізування, але все-таки намагайтеся вкорочувати пагони не більш ніж на третину довжини. Сухі, хворі, обморожені гілки потрібно видаляти повністю. Обрізування найкраще робити на початку квітня, до набубнявіння бруньок.

Шкідники і хвороби тиса.

Що стосується шкідників, то небезпеку для тиса становлять сисні комахи: тисові несправжньощитівки і галиці, а з хвоєгризучих шкідників тису можуть докучати соснова совка та ялинова листовійка-голкоїд. У результаті життєдіяльності шкідників тис жовтіє, його хвоя і гілки сохнуть і опадають. Візьміть собі за правило щороку навесні, до початку сокоруху обробляти тис і його пристовбурне коло розчином Карбофоса або Нітрафена. Якщо ви виявите шкідників на тисі впродовж вегетаційного періоду, обприскайте рослину й поверхню ґрунту під нею два чи три рази Рогором або іншим препаратом подібної дії. Однак навряд чи вам вдасться позбутися комах за один сеанс, так що приготуйтеся через 10-12 днів провести ще одне обприскування тиса інсектицидом.

Із хвороб тис уражають буре шуте, фомоз, некроз і фузаріоз. Проявляються вони по-різному, але вас має насторожити будь-яка зміна зовнішнього вигляду хвої. Головна причина розвитку захворювання – механічні пошкодження кори тиса, що відкривають шлях грибковим інфекціям. Виникають хвороби при вирощуванні тиса на низьких ділянках, у важких глинистих ґрунтах. Щоб поліпшити дренаж і видалити з кореневої зони зайву вологу, вбийте в ґрунт по периметру пристовбурного кола хворої рослини кілька відрізків пластикової труби завдовжки до 30 см, а сам тис обробіть біофунгіцидом. У якості профілактики щовесни та щоосені проводьте обробки тиса мідьвмісними фунгіцидами.

Пересадка тиса.

Пересадку тиса найкраще здійснювати навесні, коли прогріється ґрунт. Виберіть відповідне місце, підготуйте посадкову яму потрібного розміру, як було описано в нашій статті, викопайте тис, перемістіть його на нове місце, розташуйте в котловані таким чином, щоб коренева шийка опинилася на рівні поверхні, і завершіть посадку. Не забудьте потім полити ґрунт у пристовбурному колі й замульчувати поверхню навколо рослини органічним матеріалом.

Розмноження тиса

Як розмножити тис.

Розмножується тис насінням і живцями. Насіннєве розмноження більш трудомістке й займає набагато більше часу, ніж вегетативні способи, а його результати непередбачувані, оскільки далеко не завжди генеративний спосіб зберігає сортові ознаки батьків. Тому насіннєве розмноження використовують для отримання видових тисів і для виведення нових сортів рослин. Розмножувати тис живцюванням швидше й надійніше, а головне – молоді рослини повністю успадковують сортові ознаки материнського дерева.

Умови вирощування тису в середній смузіНа фото: Гілка тиса ягідного

Розмножується тис також щепленням уприклад, однак цим краще займатися фахівцям.

Розмноження тиса живцями.

Для живцювання вам знадобляться відрізки три-п'ятирічних пагонів завдовжки 15-20 см. Заготовляють їх у вересні-жовтні або в квітні-травні. Нижню частину живців очищають від хвої, а зріз обробляють стимулятором росту, після чого живці висаджують у діжки, наповнені субстратом з однієї частини піску та двох частин торфу. Якщо процедура проводиться восени, то живці всю зиму утримують у теплі, а навесні висаджують у сад. Якщо живцювання здійснюється навесні, то можна спочатку висадити живці в парник під плівку, а коли у них відросте коріння, їх пересаджують у сад. Триває укорінення 3-4 місяці, і весь цей час субстрат має бути злегка вологим. Знімають укриття з живців тільки в кінці літа, щоб вони встигли освоїтися в саду до холодів. Перші три роки саджанці на зиму вкривають, щоб не наражати їхню кореневу систему на небезпеку обмороження.

Вирощування тиса з насіння.

Прорісність насіння тиса при правильному зберіганні не втрачається до чотирьох років. Найкраще здійснювати посів восени, відразу після збору насіння. Якщо ви збираєтеся сіяти тис навесні, то вам доведеться протримати його насіння в холодильнику при температурі 3-5 ºC не менше півроку. Цей захід забезпечить вищу прорісність. У березні насіння висівають у стерильний субстрат на глибину 5 мм, накривають плівкою і поміщають у тепле місце. Проростання насіння триває не менше двох місяців, а якщо ви використовували для посіву нестратифікований посівний матеріал, то сходів вам доведеться чекати від одного до трьох років. Через два роки після появи сходів їх пікірують на грядку в теплицю, а ще через два роки сіянці висаджують у шкілку, де вони будуть підростати ще 3-4 роки до пересадки на постійне місце.

Тис узимку на ділянці

Тис восени.

Після завершення падолисту проведіть профілактичну обробку тиса від хвороб і шкідників розчином фунгіциду, а пристовбурні кола тисових дерев, які не досягли трирічного віку, вкрийте шаром торфу або сухого листя декоративних порід завтовшки 5-7 см. Щоб тендітні гілки молодих тисів не ламалися під вагою снігу, притягніть їх обережно до стовбура та зв'яжіть у пучок.

Хвороби і шкідники тиса і їх лікуванняНа фото: Гілка тиса

Зимівля тиса в саду.

Якщо прогнозують безсніжну зиму, від сильного морозу тис може промерзнути, тому його обгортають спанбондом або лутрасилом, однак робити це потрібно з використанням каркаса, щоб між рослиною і покривним матеріалом залишався простір. Мішковину для створення укриття краще не використовувати, оскільки вона в період відлиг може намокнути, а потім на морозі обледеніти. Небажано також обертати тиси поліетиленом і руберойдом, що не пропускають повітря до гілок. Коли навесні прогріється ґрунт, укриття знімають, проте доки на тисі не з'являться свіжі прирости, він має бути захищений від сонячних променів, які в цю пору року становлять для хвойних рослин серйозну небезпеку: в сонячну й вітряну погоду, коли коріння тиса ще не в змозі вбирати вологу, а хвоя її інтенсивно випаровує, тиси можуть легко пошкоджуватися. Тому дерева від яскравого сонця слід затінювати.

Види і сорти тиса

Пропонуємо вам опис найчастіше вирощуваних у культурі видів тиса.

Тис канадський (Taxus canadensis)

– кущовидне лежаче деревце заввишки не більше 2 м родом із лісів сходу Північної Америки. Гілки у нього висхідні, пагони густолисті й короткі. Голки тиса канадського серповидно зігнуті й різко загострені. Зверху хвоя жовтувато-зеленого кольору, знизу – світло-зелена з іще світлішими смужками. Вид вирізняється високою зимостійкістю: витримує морози до -35 ºC, проте це якість з'являється у рослини тільки після досягнення трирічного віку. Уваги варті такі форми виду:

  • Ауреа – густо розгалужений карликовий чагарник заввишки до 1 м із дрібною жовтою хвоєю;
  • Пірамідаліс – низькоросла форма, у якої в молодому віці крона має пірамідальну форму, а пізніше стає більш пухкою.
Тис канадський (Taxus canadensis)На фото: Тис канадський (Taxus canadensis)

Тис гострокінцевий (Taxus cuspidata)

– об'єкт, що перебуває під охороною закону, заповідний вид, росте на Далекому Сході, в Кореї, Японії і Маньчжурії. У висоту дерево може сягати 20 м, але в середньому виростає до 7 м. Іноді тис гострий має форму чагарника заввишки до 1,5 м. Крона у рослини овальна або неправильна, гілки розташовані горизонтально, молоді пагони і черешки мають жовтуватий відтінок, особливо сильний зі споду. Листя у рослин цього виду широке, серповидне, з виступаючою серединною жилкою. Зверху воно темно-зелене до майже чорного кольору, знизу голки світлішого відтінку. Овальне, загострене, трохи сплюснуте насіння оточене рожевим або червонуватим м'ясистим принасінником до половини довжини. Вид має високу зимостійкість, але в молоді роки вимагає на зиму захисту від холоду. Популярністю користуються такі декоративні форми тиса загостреного:

  • Rustique – рослина з широкою пухкою кроною, довгими темно-коричневими в смужку суками, що пнуться вгору, і злегка серпоподібними, рідкісними, темно-зеленими зверху і жовтуватими знизу голками;
  • Нана – низький тис заввишки до 1 м із розпластаними сильними гілками і неправильної форми кроною. Хвоя лінійна, дуже густа, темно-зелена, завдовжки до 2,5 см;
  • Минима – найнизькоросліша форма виду, що сягає у висоту не більше 30 м. Пагони в неї коричневі, хвоя темно-зелена, довгасто-ланцетна, блискуча;
  • Фармен – карликова рослина заввишки до 2 м із діаметром крони до 3,5 м. Кора червоно-бура зі світлими плямами, хвоя загострена, темно-зелена, розташована радіально;
  • Капітата – має жіночу та чоловічу форми. Крона у цього тиса, який може мати один або кілька стовбурів, строго кеглеподібна;
  • Колумнаріс – ширококолоноподібна форма з темними голками;
  • Денса – жіноча форма з дуже притиснутою широкою кроною: в п'ятдесятилітньому віці рослина сягає у висоту 120 см при діаметрі крони 6 м. Хвоя темно-зелена;
  • Експанса – рослина у формі вази без центрального стовбура. До двадцятирічного віку сягає в ширину і висоту близько 3 м. Дуже популярна рослина в США.
Тис гострокінцевий (Taxus cuspidata)На фото: Тис гострокінцевий (Taxus cuspidata)

Тис коротколистий (Тахus brevifolia = Тахus baccata var. brevifolia)

походить із заходу Північної Америки. Це дерево заввишки від 15 до 25 м або кущ заввишки до 5 м із ширококеглевидною формою крони та корою, що облазить шматками. Тонкі сучки відходять від стовбура прямо, гілки злегка звисають; жовто-зелені, різко-загострені голки завдовжки до 2 см і завширшки до 2 мм розташовані дворядно. Дво-чотиригранні насінини яйцеподібної форми завдовжки до 5 мм сховані в яскраво-червоні принасінники.

Тис коротколистий (Тахus brevifolia = Тахus baccata var. brevifolia)На фото: Тис коротколистий (Тахus brevifolia = Тахus baccata var. brevifolia)

Тис ягідний (Taxus baccata)

– вид, поширений у Західній Європі, Малій Азії і на Кавказі в гірських лісах на піщаному та навіть заболоченому ґрунті. У висоту тис ягідний може сягати від 17 до 27 м. У нього дуже густа розлога крона яйцеподібно-циліндричної форми, іноді багатовершинна. Ребристий стовбур укритий червонувато-сірою корою, що з віком відшаровується пластинами. Розташування хвої спіральне, на бічних гілках – дворядне. Голки плоскі, зверху – темно-зелені, блискучі, знизу – матові, жовто-зеленого відтінку. Насіння укладене в яскраво-червоні принасінники. Цей вид має велику кількість популярних садових форм, які класифіковано. Найчастіше вирощувані садові форми виду:

  • Компакта – карликова форма трохи вище 1 м на зріст із закругленою кроною такого ж діаметру й рівномірно віддаленими від стовбура суками. Голки серпоподібні, зверху темно-зелені й блискучі, знизу трохи світліші;
  • Еректил – чоловічий чагарник заввишки до 8 м із широкою кроною і сіро-зеленою, короткою й тонкою хвоєю;
  • Фастіджіата – жіноча форма заввишки до 5 м із ширококолоноподібною кроною, похиленою верхівкою і численними гострими висхідними гілками. Хвоя чорно-зелена, загнута всередину, розташована на пагонах спірально;
  • Ніссенс Корона – чагарник заввишки до 2,5 м і діаметром крони 6-8 м, проте в середній смузі цей тис не росте вище рівня снігового покриву. Кора червоно-бура, тонка, хвоя яскраво-зелена, голчаста;
  • Репанденс – сланкий кущ заввишки до 50 см і завширшки до 5 м із горизонтально віддаленими, притиснутими до землі гілками і серповидною, блискучою, темно-зелено-блакитною зверху хвоєю. Нижня сторона голок плоска й світліша. Сорт вирізняється зимостійкістю, тому дуже популярний;
  • Саммерголд – кущ із широкою і плоскою кроною, з гілками, що піднімаються навскіс, серпоподібними голками завдовжки до 3 см і завширшки до 3 мм із широким жовто-золотистим краєм.
Тис ягідний (Taxus baccata)На фото: Тис ягідний (Taxus baccata)

Тис середній (Taxus media)

займає проміжне положення між тисом гострим і тисом ягідним. Він вище тиса ягідного, старі гілки у нього оливково-зеленого кольору, але на сонці вони набувають червонуватого відтінку. Пагони висхідні, хвоя голчаста, дворядно розташована, з яскраво вираженою центральною жилкою, завдовжки до 27 і завширшки до 3 мм. Вид посухостійкий і морозостійкий, легко розмножується насінням і має безліч декоративних форм:

  • Денсіформіс – жіноча рослина заввишки до півтора метра і діаметром густої округлої крони до 3 м. Хвоя голчаста, тонка, гостра, світло-зеленого кольору, завдовжки до 22 і завширшки до 3 мм;
  • Грандіфоліа – приосадкувата рослина з великими темно-зеленими голками завдовжки до 30 і завширшки до 3 мм;
  • Стрейт Хедж – жіночий чагарник заввишки до 5 м. Діаметр щільної, вузькоколоноподібної крони сягає півтора метра. Хвоя вигнута, дворядна, густа, темно-зелена;
  • Ворд – жіноча рослина з плоскою кроною, що сягає 2 м у висоту і 6 м у ширину. Голки темно-зелені, стоять дуже щільно;
  • Себіен – чоловічий повільнозростаючий чагарник із широкою кроною і плоскою вершиною, що сягає за 20 років у висоту 1,8 м, а в ширину – 4 м.
Тис середній (Taxus media)На фото: Тис середній (Taxus media)

Тис коротколистий (Тахus brevifolia)

росте по берегах струмків і річок, схилах гір, ущелин західної частини Північної Америки. Може бути кущем заввишки до 5 м або деревом, що сягає у висоту 25 м. Росте дуже повільно. Крона у нього ширококеглеподібна, кора сходить зі стовбура пластинами, сучки прямо відходять від стовбура, гілки злегка звисають. Хвоя голчаста, дворядна, жовто-зелена, завдовжки до 20, завширшки до 2 мм.

Тис коротколистий (Тахus brevifolia)На фото: Тис коротколистий (Тахus brevifolia)

Вирощують у культурі також інші природні й гібридні форми тиса.

5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)
Загрузка...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
X
Отримуйте корисні поради
з квітникарства і садівництва
Вже підписалося 28 748 садівників!
Я вже підписався, не показуйте форму.
X
Знавець квітів? Що ж це? 😜
😃 Вірно!
Зіграти ще раз
😥 Не вірно!
Зіграти ще раз
Не хочу грати, не показувати форму.