Ялина: посадка і догляд, розмноження і види

Рослина ялинаЯлина (лат. Picea) – рід дерев родини Соснові, який налічує близько 40 видів. Латинська назва роду походить від слова «pix», що в перекладі означає «смола», а словотвірний відповідник української назви належить до праслов'янської мови і має те саме значення. Найпоширенішим видом у культурі є ялина звичайна, або європейська. У національному парку Фулуф’єллет на заході Швеції зростає ялина цього виду, якій понад 9550 років. Це найстаріший дерев'яний організм на Землі. Ялина – один із найголовніших символів Різдва й Нового року.

Посадка й догляд за ялиною (коротко)

  • Посадка: у другій половині квітня або в кінці серпня – на початку вересня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: для заповнення посадкового котловану готують суміш із перегною, лісового ґрунту, торфу, дернової землі і ¾ склянки Нітроамофоски.
  • Полив: саджанці, а також мініатюрні й карликові дерева вимагають регулярного поливу. Витрата води на кожну рослину – 12 л. Дорослі великі ялини поливу не потребують: їм достатньо природних опадів, і вони спокійно зносять посуху.
  • Підживлення: починаючи з другого сезону, у пристовбурні кола ялини вносять комплексні мінеральні добрива для хвойних рослин.
  • Обрізування: формувати крону ялини немає потреби, але іноді рослині потрібна санітарна прочистка, яку проводять напровесні.
  • Розмноження: насінням і живцями.
  • Шкідники: павутинний кліщ, ялинові короїди, звичайні ялинові трачі, несправжньощитівки, листовійки-голкоїди.
  • Хвороби: іржа, шютте звичайне, шютте снігове, коренева губка.
Детально про вирощування ялини читайте нижче

Дерево ялина – опис

Рослина ялина – струнке однодомне вічнозелене дерево заввишки до 40 і більше метрів. Коренева система у ялини перший десяток-півтора років стрижнева, потім головний корінь відмирає, і рослина живе за рахунок коренів, розташованих у ґрунті поверхнево в радіусі 15-20 м від стовбура. Через поверхнево розташовану кореневу систему ялина є деревом невітростійким і навіть вітровальним. Крона у неї пірамідальна або конусоподібна, гілля ялини кільчасте, поникле або горизонтально-розпростерте. Перші кілька років дерево бічних пагонів не дає. Сіра кора ялини відшаровується від стовбура тонкими пластинками. Хвоя у рослини голкоподібна, голки короткі, іноді плоскі, але частіше чотиригранні, гострі й жорсткі. Розташовані вони спірально, іноді дворядно й зберігаються на пагонах до шести і більше років. Щороку дерево втрачає до однієї сьомої частини хвої.

Ялини – рослини голонасінні. Чоловічі стробіли у вигляді невеликих сережок ростуть із пазух на кінцях тогорічних гілок і починають виділяти пилок у травні. Жіночі стробіли теж розташовані на кінцях гілок, але у вигляді шишок, які після запилення вітром розростаються і повисають. Загострені, довгасто-циліндричні, шкірясті або дерев'янисті шишки опадають після дозрівання насіння. Основою шишки ялини є вісь, на якій розташовані покривні й насіннєві луски. Насіння ялини, що не втрачає прорісності 8-10 років, дозріває в жовтні, висипається з шишок, що відкрилися, і розноситься вітром.

Посадка і догляд за ялиною на ділянці

Залежно від умов зростання ялини починають плодоносити у віці від 10 до 60 років. Живуть ці дерева в середньому від 250 до 300 років, проте нерідко можна зустріти ялини, вік яких понад півтисячі років.

Посадка ялини

Коли садити ялину.

Хвойні рослини вважаються невибагливими до умов середовища й простими у догляді, при цьому їхні декоративні якості важко переоцінити. Завдяки цим характеристикам ялини останнім часом на присадибних ділянках вирощують повсюдно. Найскладніший момент – це посадка дерева, тим більше, якщо це великомір.

При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу саджанцям із закритою кореневою системою, оскільки ялина не зносить пересушування коренів: на повітрі оголені корені ялини гинуть через 15-20 хвилин. Купувати саджанці краще в розсаднику або в садовому центрі, що добре себе зарекомендував, а не на сезонних базарах. У здорового саджанця хвоя має бути яскравою, блискучою, без сухих голок, а коріння не повинне випирати з контейнера. Земляна грудка готової до посадки рослини заввишки близько 1 м має бути діаметром щонайменше 50 см.

Найкраще садити ялину в середині-кінці квітня, можна це робити і в кінці серпня або на початку вересня: в ці періоди активно зростає коренева система, і ялина легше приживеться на новому місці. Ялини більші за три метри у висоту рекомендують висаджувати з листопада по березень із замороженою земляною грудкою.

Декоративну ялинку маленьких розмірів можна садити недалеко від будинку, великомір же своєю поверхнево й кореневою системою відніматиме живлення і вологу у сусідніх рослин, тому краще посадити його за межами ділянки, інакше вам доведеться щорічно підрізати його коріння. Що стосується освітлення, то декоративні низькорослі ялини і форми з кольоровою хвоєю мають потребу у великій кількості світла, інакше вони швидко втрачають свої декоративні якості. Та й у великих ялин, якщо вони добре освітлені сонцем, крона формується поступово.

Як посадити ялину.

Посадкову яму викопують завглибшки 50-70 см. Верхній діаметр котловану – 40-60 см, нижній – 30-50 см. При посадці рослини в важкий ґрунт або на ділянці, де ґрунтові води залягають високо, на дно укладають шар дренажного матеріалу (щебеню або битої цегли, пересипаних піском) завтовшки 15-20 см. Перш ніж садити ялину, приготуйте ґрунтову суміш, якою ви будете засипати котлован: листову й дернову землю ретельно перемішайте з перегноєм, піском, торфом і трьома чвертями склянки Нітроамофоски. Краще замість листової землі додати в ґрунтосуміш лісовий ґрунт. Кореневу систему саджанця за дві-три години до посадки потрібно, не виймаючи з контейнера, опустити в воду.

Як вирощувати ялинку в саду

На шар дренажу насипте ґрунтової суміші, обережно, не пошкодивши земляної грудки, вийміть саджанець із контейнера й помістіть його в яму на шар ґрунту. Якщо ви випадково зруйнували земляну грудку, то покваптеся: у вас є не більше 20 хвилин, щоб закінчити посадку. Поміщений у яму саджанець встановлюють строго вертикально і заповнюють простір, що залишився, ґрунтовою сумішшю, не дуже намагаючись її ущільнювати. Коренева шийка після посадки має опинитися на рівні поверхні. Зробіть навколо саджанця земляний відвал, який не дасть воді розтікатися, і вилийте під ялинку 10-20 л води, а коли вона вбереться, замульчуйте пристовбурні кола торфом.

Якщо ви садите великі ялини, то відстань між ними має бути щонайменше 2-3 м.

Догляд за ялиною в саду

Як виростити ялину.

Доросла рослина нормально зносить посуху тривалістю два тижні, однак карликові і мініатюрні сорти ялин, а також саджанці та молоді рослини, особливо посаджені взимку, вимагають більш відповідального ставлення до поливу. Ялини зимової посадки, наприклад, поливають увесь перший сезон щотижня, витрачаючи щоразу щонайменше 12 л води. При поливі не можна допускати потрапляння води на хвою. А щоб не сталося загнивання поверхнево розташованої кореневої системи й не відбувалося швидкого випаровування вологи з ґрунту, прикореневу ділянку ялини необхідно замульчувати шаром кори, хвої, тирси або стружок хвойних дерев завтовшки 6 см. Можна також насипати навколо деревця керамзит або розкласти декоративне каміння. Якщо з якоїсь причини мульчування ділянки не проводиться, вам доведеться регулярно розпушувати ґрунт навколо ялин на глибину 7 см і видаляти бур'ян.

Як і будь-яка декоративна рослина, ялина потребує підживлення, але в рік посадки, якщо ви вносили в котлован добрива, деревце не підживлюють. Надалі один раз на сезон у ґрунт під ялиною вносять комплексні добрива для хвойних рослин. Нещодавно посаджені або пересаджені ялинки попервах поливають розчинами стимулятора росту (Епіну, Гетероауксину або Гербаміна) й обприскують їхню хвою Ферравітом. Дорослі ялини добрив не потребують.

Іноді дереву може знадобитися санітарна прочистка: видаляють засохлі або уражені якоюсь хворобою гілки. Але майте на увазі, що сильне обрізування може погубити рослину, і тільки ялину колючу стрижуть, як бузок, формуючи з неї, наприклад, кипарис.

Пересадка ялини.

Перші 15 років ялина росте дуже повільно, тому в цілях швидкого озеленення використовують пересадку на ділянку дорослих дерев. Іноді висота ялини, яку потрібно пересадити, може сягати 15 м. Найкраще пересаджувати великоміри на початку зими, коли земля вже промерзла, але температура повітря не опускається нижче -8-12 ºC. Можна пересаджувати ялини і в кінці зими, поки ґрунт ще мерзлий. У таких умовах земля добре тримається на коренях, і вони пошкоджуються мінімально.

Готують ялину до пересадки заздалегідь: навесні по проекції периметру її крони викопують траншею завширшки 20-30 см і завглибшки 1 м, акуратно обрізаючи коріння ялини лопатою. У траншею засипають перегній або торф, додають добрива для стимуляції коренеутворення і добре поливають. Зволожувати субстрат у траншеї потрібно кілька разів за літо, особливо в посуху. До осені в цій подушці утворюється безліч тонких корінців.

Пересадка і розмноження ялини

Посадкову яму зі стрімкими стінами завглибшки 1 м і діаметром на 1 м більше, ніж діаметр крони, викопують восени. Приготовану для засипання ґрунтосуміш зберігають у підвалі, щоб вона не мерзла і залишалася м'якою. Необхідно також запастися піском, підстилкою з-під ялин і сухим листям. Ялину заввишки до 2 м можна викопати самостійно по радіусу траншеї, перерубавши коріння, що вийшло за ці межі. Підкопують дерево на 60 см – глибина, якої сягає коріння ялинки такої висоти. Під коріння ялини підкладають мішковину, обертають нею земляну грудку, саджанець витягують і перевозять до місця посадки. Вищі дерева витягують корчувальником, який утримує і крону, і коріння з землею, не пошкоджуючи його.

На дно посадкової ями насипають дренаж, лісову підстилку, шар піску й сухого листя, а потім саджанець розміщують у котловані таким чином, щоб його коренева шийка перебувала на 5-7 см вище рівня землі. При розміщенні дуже важливо зберегти орієнтацію дерева в напрямку «північ-південь». Простір між стінками ями і земляною грудкою заповнюють ґрунтосумішшю, лише злегка її ущільнюючи. По периметру котловану на рівній відстані один від одного вбивають кілька міцних кілків і прив'язують до них ялину на розтяжках, щоб вона не впала від вітру. Пристовбурні кола застеляють перегноєм, торфом, ялиновим гіллям або опалим листям. Коли ґрунт у ямі осяде, коренева шийка дерева опиниться на рівні поверхні.

Хвороби і шкідники ялини.

У хвойних рослин багато ворогів серед комах, їх також уражає безліч хвороб. Наприклад:

Іржа хвої – грибкове захворювання, при ураженні яким на початку літа на голках ялини виникають численні золотисті циліндричні бульбашки діаметром 2-3 см. Коли їхні спори дозрівають, оболонка бульбашок розривається, спори розсіюються й осідають на сусідніх рослинах. Найбільше потерпають від іржі молоді ялини, у яких хвороба викликає передчасне відмирання хвої. У профілактичних і лікувальних цілях ялину на початку червня потрібно обробити одновідсотковим розчином бордоської рідини або іншим фунгіцидом подібної дії. Опалу хвою слід своєчасно видаляти та спалювати. Дуже важливо також проводити регулярну боротьбу з бур'янами. Окрім іржі хвої, ялину може вразити й іржа шишок. Хворі шишки потрібно відразу видаляти, а в іншому заходи боротьби з цим видом іржі ті самі, що і з іржею хвої;

Шюте ялини звичайне проявляється навесні на торішніх пагонах: хвоя на них буріє, відмирає, але не опадає, а залишається на місці до наступної весни. Тоді на нижньому боці голок почнуть з'являтися апотеції грибка у вигляді чорних, блискучих і опуклих утворень. Хворі ялинки відстають у рості, а іноді навіть гинуть. При перших же ознаках захворювання необхідно видалити уражені гілки й обробити ялину розчином фунгіциду. Для знищення інфекції знадобиться 3-4 обробки;

шюте буре – від цього захворювання хвоя на молодих ялинках стає буро-коричневою і засихає, але не опадає, а ще довго тримається на дереві. Уражені гілки потрібно обрізати, а рослину обробити фунгіцидом.

Хвороби ялини і боротьба з ними

Шюте ялини сніжне проявляється на хвої восени червонувато-бурими плямами, на яких навесні утворюється наліт білого кольору. З розвитком захворювання наліт темніє і вкривається чорними плодовими тілами грибка. Як і шюте звичайне або буре, шюте сніжне призводить до того, що хвоя на ялині буріє, всихає і відмирає. Хворі гілки потрібно обрізати й спалювати. Знищують збудників хвороби багаторазовою обробкою дерева розчином фунгіциду;

Коренева губка – дуже поширене захворювання, що викликає гниль коренів не тільки хвойних, а й листяних дерев. Плодові тіла грибка утворюються в порожнинах під коренями й на їхній нижній поверхні, біля кореневої шийки, а іноді й на підстилці навколо дерева. Це шкірясті, різні за формою і розміром утворення, бурі або коричневі зовні, а зсередини білі або світло-жовті. Текстура у них, як м'який корок. Це захворювання знищує деревину ялини. При виявленні ознак хвороби потрібно видалити вогнища й обробити уражені місця фунгіцидними препаратами.

Зі шкідників найнебезпечнішими для ялини є павутинні кліщі – не комахи, а павукоподібні, основна активність яких проявляється в жарку, суху погоду. Харчуються кліщі клітинним соком. Свідченням їхньої присутності є численні дрібні цятки на голках і павутина. При великій кількості шкідників ялина жовтіє, уражені кліщами голки стають світлими, практично білими. У профілактичних цілях необхідно в сухий і спекотний час обприскувати хвою вечорами, а для знищення кліщів застосовують акарициди: Аполло, Флумайт, Флоромайт, Борнео. Ефективні проти кліщів і інсектоакарициди Актеллік, Агравертін, Акарін і Оберон. Майте на увазі, що для перемоги над цими шкідниками вам буде потрібно провести не одну обробку.

Звичайні ялинові трачі – дрібні темні або жовті комахи завдовжки не більше 6 мм, які пошкоджують переважно молоді дерева, але масово вони розмножуються на десяти-тридцятирічних ялинках, сповільнюючи їхнє зростання, оголюючи кінці пагонів і викликаючи закруглення крони. Молода хвоя на заражених трачами деревах набуває червоно-бурого відтінку і довго тримається на дереві, не опадаючи. У якості профілактики необхідно перекопувати ґрунт у пристовбурних колах і знищувати гнізда шкідників, але якщо рослина заражена сильно, вдаються до обробки личинок молодших віків інсектицидами, серед яких добре зарекомендували себе препарати Актеллік, БІ-58, Децис і Ф'юрі.

Ялиновий короїд проробляє ходи в корі ялини, і якщо ці комахи заселять усе дерево, ялина загине. Особливо небезпечні короїди для декоративних форм рослини. Найкращими препаратами в боротьбі з короїдами є Крона-Антип, Кліпер, БІ-58 і Біфентрин, проте потрібно мати на увазі, що боротися з цим жуком дуже важко.

Шкідники ялини і як їх позбутися

Ялинова листовійка-голкоїд – метелик коричневого забарвлення з розмахом крил 13-14 мм. Небезпеку для ялини становить її гусінь світлого жовто-коричневого відтінку з двома темними смугами по спині. Якщо ви виявили на пагонах ялини скупчення іржавої хвої, з'єднані рідкісними ніжними волокнами, то це робота листовійки-голкоїда. Гусінь мінує голки ялини, роблячи круглі отвори в їхній основі. При незначному ураженні пошкоджені пагони обрізають і спалюють, а дерево обробляють розчином зеленого мила.

Ялинова псевдощитівка захищена гладким блискучим коричневим панциром, тому обприскування ялини інсектицидами навряд чи дадуть результат. Псевдощитівка відкладає під свій щиток близько 3000 яєць, із яких у липні виходять рожеві личинки. Їжею для них є сік ялини. У результаті діяльності личинок кінці пагонів викривляються і відмирають, хвоя коротшає, буріє й опадає. Сповільнюється зростання всієї рослини. Окрім того, на медяній росі псевдощитівок поселяються грибки. Особливо потерпають від цих шкідників дерева, що ростуть у затінку і на сухих ґрунтах. Запобігти зараженню ялини псевдощитівками можуть дотримання правильної агротехніки й профілактичні обробки молодих дерев інсектицидами, особливо в терміни появи личинок із яєць.

Окрім описаних шкідників, ялинам можуть докучати ялицево-смерекові хермеси, вусачі, попелиця, а з хвороб шкоди рослині може завдати також сіра цвіль. Варто сказати, що уражаються хворобами й шкідниками переважно слабкі і погано розвинені рослини, що вирощуються в неналежних умовах, або ті ялини, за якими погано доглядають. Міцні і здорові рослини досить стійкі як до хвороб, так і до шкідників.

Розмноження ялини

Як розмножити ялину.

Фахівці вміють прищеплювати живці декоративних сортів ялини на морозостійкі підщепи інших хвойних дерев. Однак для садоводів-любителів найдоступнішими способами розмноження ялини є насіннєвий і живцювання.

Вирощування ялини з насіння.

Генеративне (насіннєве) розмноження ялини – процес тривалий і трудомісткий, але тим, хто нікуди не поспішає і не боїться труднощів, виростити ялинку з насінини буде цікаво.

Насіння для посіву має бути свіжозібраним. Видобувають його з дозрілих, але ще не закритих шишок, таких, які потрібно підсушити, щоб вийняти з них насіння. Добуте насіння перед посівом стратифікують: кладуть у сухий пісок або в суміш піску з торфом і тримають щонайменше впродовж 4-6 тижнів у холодильнику при температурі 2-3 ºC. Потім у кінці зими або на початку весни насіння висівають у ґрунт, поміщають посіви в тепле світле місце і рясно поливають. Щойно з’являться паростки, полив трохи скорочують. У відкритий ґрунт молоді ялинки висаджують на другий рік, причому бажано, щоб вони відразу потрапили на постійне місце.

Умови вирощування якщо в саду

Зростають саджанці ялини дуже повільно, а крім шкідників і хвороб, їхніми ворогами можуть бути дощ, сонце та сильний вітер.

Розмноження ялини живцями.

Найкращий результат дає укорінення живців навесні, до того, коли на деревах почнуть бубнявіти бруньки. Пагони завдовжки 6-10 см із гілочками другого порядку зрізають секатором, зріз на кілька хвилин опускають у розчин стимулятора росту, після чого живці висаджують під кутом 20-30º у шар субстрату, що складається з піску й дрібного перліту (3:1) або піску з торфом (3:1), вкладеного поверх дренажного шару завтовшки 5 см і шару дернової землі завтовшки 10 см. Живці обприскують із дрібнодисперсного розпилювача й накривають для збереження вологи прозорим ковпаком із плівки. Дистанція між живцями має бути не менше 5 см, а відстань від верхівок черешків до плівки – не менше 25-30 см. Найкраще в подальшому обприскувати не живці, а плівку, причому робити це потрібно часто. Небажано проводити зволоження повітря ввечері. Слідкуйте за тим, щоб температура в парничку не піднімалася вище 25 ºC, інакше черешки можуть згоріти. Щоб цього не сталося, потрібно зробити в плівці невеликі отвори для вентиляції. Після того, як у живців розвинеться коренева система, їх розсаджують на дорощування, а через рік висаджують на постійне місце.

Ялинка взимку на ділянці

Ялина восени.

Вибираючи саджанці ялини, слід купувати ті з них, які були вирощені в вашому регіоні, і тоді проблема з зимостійкістю ялинок не постане. Але екзотичні теплолюбні культури можуть вимерзнути в першу ж безсніжну зиму. Власне, хвойне дерево ялина досить зимостійка рослина, крім таких видів, як ялина Бревера і ялина східна, але підготовки до зими потребують навіть зимостійкі види ялини.

Перед першими листопадовими морозами потрібно провести останній, вологозарядковий полив: під ялинку заввишки нижче 1 м виливають 2 відра води, а під рослини вище 1 м – від 3 до 5 відер. Особливо необхідний полив однорічним і дворічним саджанцям із ще нерозвиненою кореневою системою, хвойникам зі слабкою зимостійкістю і тим деревам, крону яких у поточному сезоні формували обрізуванням.

Зимівля ялини і догляд восени

Щоб молоді пагони ялини не загинули взимку, потрібно з серпня припинити внесення добрив, які містять азот: цей елемент провокує бурхливий ріст зеленої маси, а проте восени дереву потрібно спрямувати всі сили на визрівання вже утворених пагонів. Ви надасте допомогу рослині, якщо в вересні внесете в її пристовбурне коло калійно-фосфорні добрива – вони прискорять здеревіння гілок і зміцнять кореневу систему.

Дуже важливим пунктом підготовки ялини до зими є утеплення ґрунту в пристовбурному колі корою – це найкращий матеріал для мульчування ялини на зиму. Під таку мульчу до коріння легко проникає кисень, при цьому кора не перешкоджає випаровуванню зайвої вологи, і коріння рослини не випріє, як це може статися під укриттям з листя або тирси. Дорослі ялини, а також саджанці, вирощені в місцевому розсаднику, мульчування кореневої зони не потребують.

Зимівля ялини в саду.

Зимова пора несе чимало неприємних сюрпризів, яким вам доведеться протистояти. Якщо трапиться зима з сильними снігопадами, і мокрий сніг важким тягарем осяде на ялинах, це може викликати розломи скелетних гілок і обламування тонких гілок. Не намагайтеся трясти ялинку, щоби струсити з неї снігові замети: гілки рослини в цю пору настільки тендітні, що можуть тріснути. Сніг із гілок, до яких ви можете дотягнутися, зчищайте щіткою або віником, просуваючись від кінця до стовбура. Щоб очистити від снігу високо розташовані гілки, оберніть кінець дошки м'якою тканиною, підчеплюйте цією дощечкою кожну гілку й гойдайте її вгору і вниз. Колоноподібні або кулясті крони можна з осені злегка стягнути шпагатом: гілки потрібно щільно притягти до стовбура, але в жодному разі не перетискати їх. Цей захід захистить гілки від розтріскування.

Узимку при різкому контрасті денної і нічної температури гілки ялини можуть вкритися крижаною кіркою, вона настільки важка, що може сильно нахилити ялинові гілки, а це призведе до утворення тріщин. Підставте під гілки підпори, якими ви користувалися влітку для підтримки гілок плодоносних дерев, а тільки-но потеплішає, кірка підтане й оповзе сама.

Неприємностей ялині може завдати сильний зимовий вітер. Для низькорослих видів він безпечний, а ось високу ялинку може вивернути з коренем. Мінімізувати ризик вам допоможуть розтяжки: з чотирьох сторін на однаковій від ялини відстані потрібно вбити міцні прути заввишки трохи більше, ніж половина висоти дерева. До кожного кола прив'язують один кінець шпагату, а другий кінець закріплюють на стовбурі дерева, обгорнувши стовбур попередньо шматком руберойду. Оскільки вбити кілки в промерзлий ґрунт дуже важко, можна зробити це заздалегідь восени. Завбачливі господарі саме так і чинять.

Види і сорти ялин

Видів ялин близько сорока, і багато з них мають низку декоративних форм.

Ялина аянська (Picea ajanensis),

або ялина хоккайдська – давній вид, який у природі росте на Далекому Сході. Це струнке дерево заввишки 40-50 м із правильною конічною гостровершинною кроною, темно-сірою корою, що гладка в молодості і відшаровується пластинками в зрілому віці. Пагони у цієї ялини жовто-зелені, жовто-бурі або блідо-жовті. Листя ялини хоккайдської – плоскі голки завдовжки до 2 см, темно-зелені зверху і яскраво-сизі знизу. Декоративні і злегка глянцеві, світло-бурі, овально-циліндричні шишки ялини завдовжки до 6,5 см. Вид тіньовитривалий і зимостійкий, проте вимогливий до складу ґрунтів і не зносить заболоченого ґрунту. Граничний вік ялини аянської – 350 років. У культурі відомий підвид ялини хоккайдської – ялина хондська, менш росла, стійкіша до пізніх весняних заморозків, із більш роздутими листовими подушечками та бруньками з фіолетовим відтінком.

Ялина аянська (Picea ajanensis)

Ялина Бревера (Picea breweriana)

походить із Північної Америки. Це дерево заввишки 20-25 м, зі стовбуром діаметром 45-75 см і плакучими гілками другого порядку. Бруньки у рослин цього виду смолисті, веретеноподібні або еліптичні, молоді пагони глибокоборознисті, опушені, червоно-коричневі, але з віком стають сріблясто-сірими. Хвоїнки сплощені, завдовжки 15-30 мм, на верхівці тупі, зверху зелені, знизу – з білими рядами гирлечок. Шишки вузькоциліндричні, завдовжки 6-10 см, зі зрізаним верхнім краєм і дуже товстими лусками, що широко відкриваються при дозріванні. У європейській культурі цей вид зустрічається нечасто.

Ялина Бревера (Picea breweriana)

Ялина східна (Picea orientalis)

– одна з лісоутворюючих порід кавказьких лісів, що виростає також у північних країнах Малої Азії. У висоту ялинка східна може сягати 35-50 м, а в діаметрі – 2 м. У неї густа і гілляста конічна крона, бура або темно-сіра луската кора. Молоді пагони жовто-сірі або червонуваті, густо опушені, старі – сірі або світло-сірі. Хвоїнки короткі, чотиригранні, злегка сплюснуті, на верхівці притуплені, дуже блискучі. Шишки веретеноподібно-циліндричні завдовжки до 10 см, пурпурові, але з віком стають світло-бурими. У культуру вид введено в 1837 році. Особливою зимостійкістю ялина східна не вирізняється. Вид має кілька декоративних форм, із яких найцікавіші для садівників такі великі різновиди:

  • Ауреа (Ауреаспіката) – ялина з вузькоконічною кроною й асиметричними спадними бічними гілками. Висота рослини – 10-12 м, діаметр крони – 4-6 м. На молодих пагонах хвоя світло-золотиста, але згодом вона стає темно-зеленою, жорсткою і блискучою;
  • Ерлі Голд – форма, схожа на Ауреа, але її хвоя не зеленіє, а стає зеленувато-жовтою;
  • Скайлендз (Ауреа Компакта) – один із найбільш популярних різновидів ялини східної заввишки до 11 м із пірамідальною кроною і короткою щільною хвоєю, що не змінює золотистого відтінку впродовж усього року;
  • Натенз – дерево заввишки до 20 м із щільною кроною з плакучих звисаючих гілок. Хвоя густа, коротка, жорстка, блискуча, темно-зеленого кольору. Молоді шишки фіолетового кольору, але при дозріванні стають коричневими.
Ялина східна (Picea orientalis)

З мініатюрних форм ялини східної цікаві такі:

  • Бергманз Джем – рослина з темно-зеленою хвоєю заввишки не більше 60 см при діаметрі крони 90 см. У молодому віці крона ялини витягнута, згодом стає кулястою, і врешті набуває форми подушки;
  • Професор Ленгнер – ялинка заввишки до 30 см і такого ж діаметру з дуже щільною кулястою кроною і темно-зеленими короткими голками.

Ялина корейська (Picea koraiensis)

– рослина з Далекого Сходу і з Північної Кореї, що охороняється в заповідниках. У висоту корейська ялина сягає 30 м, у неї пірамідальна крона зі спадними гілками, червонувато-бура кора, жовті або коричневі молоді пагони, що з часом набувають червонувато-бурого кольору. Хвоя порівняно довга – від 9 до 22 мм, зелена, шишки довгасто-яйцеподібні, завдовжки 8-10 см. Вид перспективний для озеленення зважаючи на високу стійкість до несприятливих факторів середовища, проте посадка й вирощування ялини корейської в умовах середньої смуги поки ще в перспективі.

Ялина корейська (Picea koraiensis)

Ялина чорна (Picea mariana)

зростає в Північній Америці. Це дерево заввишки 20-30 м з обхватом стовбура від 30 до 90 см. Крона вузька, неправильно конічна. Кора луската, тріщинувата, тонка, червонувато- або сірувато-коричнева. Молоді пагони теж червонувато-коричневі, вкриті залозистим опушенням. Хвоїнки у цього виду тонші, ніж у всіх інших ялин, із гирлочковими лініями на верхній стороні та з темним синювато-зеленим сподом. Шишки дрібні, яйцеподібні або кулясті, в молодому віці пурпурово-коричневі, а в зрілому тьмяні, коричневого кольору. Рослина тіньовитривала, зимостійка, невибаглива до складу ґрунту. У Європі вирощується з 1700 року. Декоративністю незначно поступається тільки ялині канадській. Відомі такі форми ялини чорної:

  • Байснері – культивар заввишки до 5 м із таким же діаметром крони, хвоя сріблясто-синювата. Є компактний різновид – Байснері Компакта, який виростає не вище 2 м;
  • Доуметі – зимостійка рослина заввишки до 6 м із густою ширококонічною кроною і численними висхідними гілками. Хвоя густа, світло-блакитна, шишки ростуть безпосередньо на стовбурі;
  • Кобольд – гібрид між формою Доуметі та ялиною сербською, що сягає у висоту і в ширину 1 м. Крона густа, куляста, хвоя темно-зелена;
  • Нана – морозостійка витончена карликова форма заввишки близько 50 см з округлою рівномірною кроною і тонкою, світлою блакитнувато-зеленою хвоєю.
Ялина чорна (Picea mariana)

У ялини чорної є також різновиди Ауреа, Ерікоїдес, Емпетроїдес і Пендула.

Ялина звичайна (Picea abies),

або ялина європейська родом з Європи. У висоту цей вид може сягати 50 м, хоча в середньому не росте вище 35 м. Діаметр стовбура – 1-1,5 м. Крона у ялини європейської конусоподібна, зі спадними або віддаленими гілками, що підводяться на кінцях. Кора сіра або червонувато-коричнева, тріщинувата або гладка, порівняно тонка. Пагони голі, іржаво-жовті або світло-коричневі, бруньки яйцеподібно-конусоподібні, світло-коричневі, хвоїнки завдовжки від 8 до 20 см, чотиригранні, на верхівці загострені, блискучі, темно-зелені. На гілках хвоя тримається від 6 до 12 років. Шишки довгасто-яйцеподібні, завдовжки 10-16 см, спочатку темно-фіолетові або світло-зелені, з віком бурі. Живе ялина європейська до 500 років, хоча середній вік становить 250-300 років. За типами розгалуження форми ялини європейської поділяються на гребінчасту (гілки першого порядку горизонтальні, а другого – тонкі, розташовані гребінчасто і звисають вниз), неправильно гребінчасту (гілки другого порядку розташовані гребінчасто, але не зовсім правильно), компактну (середньої довжини гілки першого порядку густо вкриті розгалуженими гілками другого порядку), плоску (гілки першого порядку широко розгалужені в горизонтальному напрямку), щіткоподібну (у гілок першого порядку короткі товсті відгалуження зі щіткоподібними звисаючими дрібними гілками). Окрім описаних, у культурі часто вирощують такі форми ялини звичайної:

  • Акрокона – виведений у Фінляндії помірно морозостійкий сорт заввишки 2-3 м із ширококонічною кроною діаметром 2-4 м. Кора бура, гладка, з віком червоно-бура, шорстка. Хвоя чотиригранна, загострена, темно-зелена. Шишки великі, циліндричні;
  • Ремонті – низькоросла форма заввишки до 3 м зі щільною конічною або яйцевидною кроною. Бруньки яйцеподібні, помаранчеві, хвоя зелена;
  • Пуміла Глаука – карликовий сорт заввишки до 1 м з округло-плескатою кроною діаметром 5-6 м і з налягаючими один на одного пагонами, злегка поникаючими на верхівці. Хвоя темно-зелена з блакитним відтінком.
Ялина звичайна (Picea abies)

Популярністю користуються також сорти ялини європейської Ауреа, Ауреа Магніфіка, Беррі, Кланбрассіліана, Колумнаріс, Компакта, Коніка, Кранстоні, Купрессіана, Ехініформіс, Червоноплідна, Форманек, Грегоріана, Інверса, Літтл Джем, Максвеллі, Мікрофілла, Нана, Нідіформіс, Олендорффі, Пірамідата, Пігмея, Прокумбенс, Пуміла, Рефлекса, Репенс, Табуліформіс, Віміналіс, Віргата, Вілл Цверг і багато інших.

Про види ялини можна писати окрему статтю, проте згадати деякі з найбільш затребуваних ми можемо. Крім уже описаних нами, в культурі вирощуються такі ялини: Глена, канадська (або сиза, або біла), колюча, Коямі, червона, ліцзянська, Лутца, Максимовича, Меєра, брунькувата, сербська, сибірська, ситхінська, фінська, тянь-шаньська (Шренка), шорстка, Енгельмана та інші види, а також їхні численні сорти.

5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)
Загрузка...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
X
Отримуйте корисні поради
з квітникарства і садівництва
Вже підписалося 28 748 садівників!
Я вже підписався, не показуйте форму.
X
Знавець квітів? Що ж це? 😜
😃 Вірно!
Зіграти ще раз
😥 Не вірно!
Зіграти ще раз
Не хочу грати, не показувати форму.