Нарешті настав вересень, і температура повітря почала поступово знижуватися. Якщо влітку через спеку доводилося працювати рано-вранці або ввечері, а вдень влаштовувати собі сієсту, то зараз можна працювати в саду практично цілий день: температура вище 30 ⁰C вже не піднімається.

Наслідки спеки

Загальновідомо, що у сильну спеку рослини уповільнюють свій розвиток, а в деяких із них відбуваються незворотні зміни, тому коли температура піднімається до 30 ⁰C і вище, рослинам потрібно допомагати впоратися зі зневодненням, тобто їх треба поливати.

У вересні, незважаючи на те, що спека спала, мої рослини, як і раніше, потребують поливу через те, що у нас давно не було дощів.

Потреба рослин у волозі помітна неозброєним оком: листя на багатьох із них пожухло, і я після своєї дев'ятиденної відсутності намагаюся за допомогою поливу привести свій сад до ладу.

Альбіція ленкоранська та павловнія

У вересні в нашому регіоні починаються сильні вітри, і мені доводиться багато рослин для стійкості підв'язувати. Наприклад, альбіцію ленкоранську, яка була підв'язана до кілочка для вирівнювання штамба, довелося закріпити додатково. Зростає альбіція швидко, і через це її стовбур не встигає товщати, тому мені довелося поставити кілочок на розтяжки з м'якого дроту.

Тепер я за альбіцію спокійний: її верхівка коливається на вітрі, але стовбур нерухомий. Заодно я вирішив підправити крону рослини: всі три гілки альбіції дивляться в один бік і ростуть під кутом 90 °. За допомогою м'якого дроту я відтягнув одну гілку і спрямував її в інший бік.

Павловнія зуміла пережити літній шторм зі зливою без ушкоджень, хоча її велике листя й тріпало на всі боки. Деревце виявилося стійким, і я сподіваюся, що зиму воно перенесе так само благополучно.

Осіннє цвітіння

Вересень – це час цвітіння, хоч як це не дивно звучить. У мене зацвів каріоптеріс. Вкоренив я його навесні десятисантиметровим живцем, і за літо він добряче підріс. Цвіте живець слабенько, але коли всі чотири висаджені в ряд каріоптеріси перетворяться на великі кущі, під час цвітіння тут буде синя хвиля.

Повторно зацвіли жимолость і вейгела, а синьо-фіолетові квіти лаванди, ніжно-рожеві квіти очитка, що росте поруч, і білі з рожевими кінчиками пелюстки троянди Дабл Делайт створюють чудову кольорову гаму.

Цього року у мене в колекції з'явилося кілька кущиків білоквіткової лаванди. Вона вже сформувала бутони і незабаром зацвіте. Є в мене і лаванда з рожевими квітками, і сподіваюся, що наступного року я зможу запропонувати вам саджанці цих сортів.

Щоб цвітіння тривало якнайдовше, потрібно простимулювати рослини підживленням. Для цього я використовую добриво марки Яскравий квітник: розсипаю гранули навколо рослин по вологій землі, і під час поливів та дощів поживні речовини надходять до коріння. Азоту у складі добрива мало, тому бурхливого зростання воно не викличе, але цвітіння продовжить.

Підготовка кімнатних рослин

У вересні я починаю готувати до повернення в будинок кімнатні рослини, які провели літо в саду: мию, очищаю вазони від нанесеного вітром сміття, а де-які із рослин підстригаю. Крім того, потрібно провести обробку всієї кімнатної флори від збудників хвороб і шкідників, що розплодилися на них за літо.

Я запасся різними препаратами для підживлення, а підживлювати домашні рослини восени можна, тому що взимку в комфортних умовах вони вегетують. У цих препаратах, крім добрив, містяться речовини, що перешкоджають розвитку захворювань та шкідників. Я використовував ці засоби і раніше, вони мені сподобалися, тому я якось розповім про них більш докладно.

І ще потрібно заздалегідь визначитися з місцем, на яке ви повернете кімнатні рослини, тому що багато з них за літо могли значно підрости. Наприклад, мій цисус навряд чи поміститься на підвіконні: він просто закриє мені все світло.

Моя улюблена водойма

У вересні моє маленьке водоймище виглядає чудово. За літо я переконався, що декоративні трави, які до вересня досягли піку своєї декоративності, є найкращою окрасою для водойм. А восени вони стануть ще гарнішими.

На передньому плані росте мелініс жилкуватий з блакитнуватою зеленню і високими рожевими волотями, а трохи віддалік червоніє листя імперати циліндричної сорту Ред Барон, яка зараз особливо приваблива.

Поруч – пеннісетум з колосками та міскантус Зебрина з контрастними смужками на тонкому, гострому листі. Курйоз: про посів однорічної юніоли я згадав лише тоді, коли саджав на цьому місці пеннісетум. Але юніола зійшла. У неї симпатичне насіння, що нагадує лускатих рибок, але з'явиться воно тільки до жовтня.

Чудово виглядає біля ставка і сусак зонтичний, який росте у нас на берегах Дніпра. Він гарно цвіте, а його насіння стоїть у суцвіттях усю зиму. До речі, багате на крохмаль кореневище сусака багато народів використовували в їжу: сушили, мололи на борошно і пекли з нього хліб.

Я роздобув саджанець Пампасної трави, який висаджу на задньому плані як фонову рослину. На жаль, цей декоративний злак, що досягає заввишки 3 м, рідко зустрічається на наших ділянках. Пампасна трава морозостійка і дуже красиво цвіте, хоча її цвітіння я зможу побачити лише за кілька років.

Минулої осені я придбав на ярмарку саджанець виноградівника. У цієї рослини зелене різьблене листя, а восени на ньому з'являються фіолетові з металевим полиском ягоди. Але поки я не визначився з місцем для посадки, виноградівник чекає своєї долі в контейнері. Латаття у водоймі вже відцвіло: мабуть, йому не вистачило поживних речовин.

Якщо зачерпнути з ставка воду, то, крім личинок комарів, можна розглянути в ній і пуголовків. Це говорить про те, що незабаром моє водоймище стане населеним.

Інжир та маракуя

Кущ білого медового інжиру сорту Далматський росте у мене третій рік. Плоди у нього дуже смачні, і зараз почалося їхнє масове дозрівання. Загалом у мене 11 кущів інжиру, і трохи пізніше я розповім, як вкривати їх на зиму.

Знайомі поділилися зі мною баночкою інжирної гірчиці. Вигляд у неї, звичайно, не найпривабливіший, але мені сподобалося в ній поєднання солодкого та гострого смаків. Підходить ця гірчиця до багатьох страв, зокрема й вегетаріанських.

Плоди маракуї продовжують наливатися, але я не впевнений, що зможу їх спробувати: на визрівання потрібно близько 60 днів, і щоб плоди встигли дозріти до кінця сезону, потрібно запилити пасифлору до 10 серпня. Пізніше кущі запилюються самостійно, але ці плоди вже не встигають визрівати.

Перші плоди, які з'явилися в результаті штучного запилення, вже набрали сортовий розмір, але вони надто легкі і ніби порожні, тобто вони ще не наповнились соковитою м'якоттю. І все ж я сподіваюся, що до 10 жовтня це відбудеться, і я зможу дізнатися, які вони на смак, і зібрати насіння для посіву.

Заготівлі на зиму

Поки стоять теплі і навіть дещо спекотні дні, я намагаюся заготовити побільше в'ялених помідорів. Цього року я суттєво спростив технологію: розрізаю дрібні томати навпіл, більші – на 4 частини, розкладаю їх на рівну поверхню, що освітлюється сонцем, і притрушую сумішшю солі та цукру.

За 2-3 дні томати добре підв’ялюються. Пересушувати їх не потрібно: томати мають бути м'які. Я закладаю їх у банки з розмарином і часником і заливаю рафінованою соняшниковою олією. Можна, звичайно, використовувати і оливкову, але вона набагато дорожча, а смак у томатів настільки сильний, що олія ролі не відіграє.

Виноград

Перший врожаю винограду я цього року вже зібрав. Столові сорти ми вже поїли, а винні готую до переробки.

Нещодавно мені вдалося побувати на щорічному фестивалі Золоте Гроно, куди з'їжджаються виноградарі із Запорізької та сусідніх областей. Край у нас виноградний, цю культуру тут люблять та вирощують у великій кількості.

На фестивалі було представлено багато нових сортів винограду з великими гронами та ягодами, а тих сортів, які я бачив минулого року, на стендах не було. Спілкуючись із відомими селекціонерами, я запитав, яке завдання вони ставлять перед собою. Адже сортів винограду вже сотні, то навіщо потрібні все нові й нові?

З відповіді я зрозумів, що людям просто подобається займатися цією справою, але на мою скромну думку, було б краще зосередитися на виведенні сортів, стійких до хвороб, шкідників і низьких температур, ніж щороку вражати відвідувачів фестивалю ягодами та гронами, що все збільшуються.

Були на фестивалі і винороби, які пропонували відвідувачам так зване гаражне вино, що виробляється у невеликих кількостях. Після дегустації мені не захотілося придбати жоден із продуктів, бо вино було відверто низької якості. Хоча на колір і смак, як кажуть…

Зате я познайомився з людиною, яка виготовляє преси для віджимання винограду та подрібнювачі для різних фруктів. Пізніше я з ним зв'язався, придбав прес і зараз приступаю до його випробування. Робитиму вино.

Всього вам найкращого.

Відео про рослини в саду у вересні