Трава пеннісетум – багаторічна рослина родини Злакові. У цьому роду від 130 до 150 видів, що виростають переважно в зонах помірного клімату Південної Америки й Африки. Назву «пеннісетум» утворено від двох латинських слів, які перекладаються як «перо» і «щетина» й описують зовнішній вигляд суцвіть представників роду.

У садах середньої смуги рослина пеннісетум поки нечастий гість, оскільки він не має холодостійкості, необхідної для виживання в умовах нашого клімату. Однак привабливість пеннісетума сприяє зростанню його популярності серед ландшафтних дизайнерів і садівників.

Квітка пеннісетум – опис

Утворюючи густі дерновини, пеннісетуми можуть сягати у висоту від 15 до 130 см. Їхнє лінійне листя завдовжки до півметра й завширшки до 5 мм, яскраво-зелене навесні й улітку й жовте восени, зібране біля основи. На прямих голих стеблах, шорсткуватих і вкритих щетинками тільки в нижній частині, формуються пишні циліндричні або майже односторонні колосоподібні волоті білого, бордового, зеленого або рожевого кольору завдовжки від 3 до 35 см. Привабливості суцвіттям надають численні пухнасті щетинки. Квітки в колосках пеннісетума двох типів: слаборозвинені тичинкові й пишні двостатеві. Формою кущ пеннісетума нагадує фонтан, тому його часто називають фонтанною травою.

Посадка пеннісетума у відкритий ґрунт

Коли садити пеннісетум у ґрунт

Найчастіше пеннісетум розмножують генеративно: насіння однорічного пеннісетума сіють у ящики або горщики в середині квітня, а вирощену з них розсаду пересаджують у відкритий ґрунт у кінці травня. Можна сіяти однорічні види і безпосередньо в ґрунт у першій декаді травня.

Багаторічні види теж можна вирощувати насіннєвим способом, і якщо ви хочете побачити їхнє цвітіння вже в поточному році, сіяти насіння на розсаду потрібно в другій половині лютого в торф'яні горщики: ця культура погано зносить оголення коренів, тому краще використовувати для вирощування розсади торф'яну тару, в якій потім сіянці й висаджують у квітник.

Як посадити пеннісетум

Насіння пеннісетума вдавлюють у поверхню добре зволоженого розсадного субстрату на кілька міліметрів, після чого посіви обприскують із розпилювача та поміщають у тепле світле місце. Сходи почнуть з'являтися вже за тиждень, і вам потрібно буде організувати для них штучне підсвічування, тому що в лютому день дуже короткий, а сіянцям знадобиться гарне освітлення. Висаджують розсаду у відкритий ґрунт у кінці травня, коли вона сягне у висоту 10-15 см.

Пеннісетум віддає перевагу відкритим сонячним ділянкам із родючими, багатими на гумус, вологими ґрунтами слабкокислої реакції. У сухому, занадто щільному або піщаному ґрунті пеннісетум добре рости не стане.

При посадці сіянці розташовують на відстані 60-80 см один від одного на ту ж глибину, в якій вони росли в розсадному посуді. Майте на увазі, що пеннісетуми здатні сильно розростатися і захоплювати не призначені для них території, тому ділянку краще обмежити, вкопавши по периметру старий шифер або металеві листи на глибину не менше 50 см. І не забувайте також, що пеннісетуми розмножуються самосівом.

Догляд за пеннісетумом у саду

Вирощування пеннісетума. Полив, підживлення і пересадка пеннісетума

Вирощування пеннісетума вимагає регулярного прополювання і розпушування ґрунту навколо куща. Поливають пеннісетум тільки в період затяжної посухи. Якщо він зростає в убогому ґрунті, його підживлюють один раз на місяць рідким мінеральним комплексом. При вирощуванні в родючому ґрунті рослина підживлень не потребує.

Пеннісетум боїться протягів, тому його вирощують біля стін будівель, що захищають його від вітру. Пеннісетум не любить, коли турбують його коріння, але якщо доведеться пересаджувати рослину, можна поєднати цей процес із розмноженням, щоб не тривожити кореневу систему пеннісетума двічі.

Розмноження пеннісетума

Як бачите, посадка пеннісетума й догляд за ним не містять ніяких труднощів. Немає нічого складного і в поділі куща, який використовують для розмноження сортових багаторічних пеннісетумів, оскільки насіннєве розмноження зберігає тільки видові ознаки батьків. Ділять кущі навесні, не частіше одного разу на п'ять років. Згодом у пеннісетума починає псуватися центральна частина, тому після викопування куща її вирізують і знищують, а зовнішні ділянки ділять на великі частини, розсаджують в підготовлені ями й поливають.

Пеннісетум узимку

Якщо ви вирощуєте багаторічний холодостійкий пеннісетум, не обрізайте на зиму його наземну частину: вона послужить укриттям для коренів рослини. Краще застеліть прикореневу ділянку товстим шаром опалого листя або ялинового гілля. Навесні укриття знімають, а торішнє листя і стебла обрізають.

Шкідники і хвороби пеннісетума

Пеннісетуми практично не потерпають ні від хвороб, ні від шкідників.

Види і сорти пеннісетума

Пеннісетум лисохвостий (Pennisetum alopecuroides)

– багаторічна рослина родом з Австралії і Східної Азії, що зберігає декоративність суцвіть навіть у зимовий час. Пеннісетум лисохвостий утворює широкий кущ заввишки від 40 до 100 см. У нього вузьке листя, зелене в теплу пору року й золотисто-жовте восени й узимку. Світло-коричневе або червонувато-коричневе, схоже на щітки колосся формується на кінцях дугастих або прямих стебел. Цей вид вирізняється відносною зимостійкістю і зносить морози до -5 ºC, тому в регіонах із теплою зимою його вирощують у багаторічній культурі, не забуваючи захищати прикореневу зону від морозів. Популярними сортами виду є:

• пеннісетум Гамельн – найнижчий сорт цього виду, зацвітає в рік посадки до кінця літа;
• пеннісетум Ред Хед – порівняно новий сорт з ефектними димчастими фіолетово-червоними суцвіттями, найбільш декоративними в зимовий час на тлі снігу.

Пеннісетум східний (Pennisetum orientale)

в природі виростає на скелях, ріняках, осипах у тропіках і субтропіках Середньої і Передньої Азії, Закавказзя, Індії, Пакистану й Північно-Східної Африки. Ця багаторічна рослина утворює дерновини заввишки від 15 до 80 см. Листя у пеннісетума східного завширшки до 4 мм, найчастіше складене вздовж. Густі односторонні колосовидні волоті завдовжки від 4 до 15 см забарвлені в рожево-фіолетовий відтінок і опушені шорсткими щетинками завдовжки до 27 мм. В умовах середньої смуги цей вид через низьку холодостійкість вирощують в однорічній культурі.

Пеннісетум волохатий (Pennisetum villosum)

у природному вигляді зустрічається на скелях і осипах Східної Африки, де він росте як багаторічник. У висоту цей вид сягає від 30 до 60 см. У нього плоске листя завширшки до 5 мм і золотисті короткоциліндричні або яйцеподібні колосовидні волоті завдовжки від 3 до 10 см, опушені перисто-волосистими щетинками завдовжки до 5 см. В умовах середньої смуги ця рослина вирощується як однорічник. Його суцвіття немов створені для сухих букетів.

ППеннісетум простий (Pennisetum incomptum)

– агресивна довгокореневищна рослина родом із Китаю. У висоту сягає 120 см, листя у неї зелене або зелене з сірим відтінком, цвітіння проходить із червня по вересень: спочатку квітки зеленуваті, потім вони світлішають, а згодом стають жовто-коричневими. Колосся у пеннісетума простого не такі ефектні, як у інших видів, але цінується він не за декоративність, а за раннє цвітіння і холодостійкість: пеннісетум простий здатен витримувати холоди до -29 ºC, хоча були випадки, коли він добре зносив і сильніші морози.

Пеннісетум щетинистий (Pennisetum setaceum)

у природі росте на каменях і осипах Аравії, а також у тропіках і субтропіках Північно-Східної Африки. Це теплолюбний багаторічник, що вирощується в нашій культурі як однорічна рослина. У висоту пеннісетум щетинистий сягає від 70 до 130 см. Листя у нього зазвичай плоске, завширшки до 6 мм; колосовидні, односторонні, пухкі, пониклі волоті завдовжки від 15 до 35 см забарвлені в пурпуровий або рожевий кольори. Цвітіння починається в другій половині літа. Найвідоміший сорт виду:

• Рубрум – рослина з поникаючими волотями рожевого або темно-червоного кольору, вкритими перисто-волосистими щетинками завдовжки до 4 см.

Пеннісетум сизий, або просо африканське (Pennisetum glaucum)

– дуже гарна щільнокущова рослина заввишки до 2 м із бронзувато-бордовими листям завширшки до 35 мм. Особливо популярні такі сорти цього виду:

• Пурпурова велич – дуже ефектна рослина заввишки до 150 см, що отримала золоту медаль AAS: у молодому віці листки зелені, але поступово під сонцем листя, стебло і суцвіття стають темно-фіолетовими, майже чорними;
• пеннісетум Пурпуровий барон (або Фантастик Фоліедж, як називають цей сорт на Заході) – щільний компактний кущ, зелений у молодому віці, але поступово набуває ще темнішого й насиченішого забарвлення, ніж у Пурпурової величі. Листя у Пурпурового барона коротше й ширше, ніж у вище описаного сорту;
• пеннісетум Джейд Принцес (Нефритова принцеса) – це рослина заввишки до 1 м із листям зеленувато-лимонного відтінку й ефектними волохатими червоно-бордовими суцвіттями.

Пеннісетум у ландшафтному дизайні

Пеннісетум, як і інші декоративні злаки, активно використовують в озелененні та ландшафтному дизайні, причому не тільки в пейзажному стилі, а й у рядовій посадці. Для створення пейзажної композиції частіше за інші види в якості великого рослинного акценту висаджують пеннісетум лисохвостий. У водних композиціях на його тлі добре виглядають низькорослі культури калюжниця і котула.

У рядовій посадці пеннісетум використовують для створення бордюру. Обрамляючи доріжки, пеннісетум підкреслює декоративність рослин у квітнику або на газоні.

За допомогою пеннісетума можна створювати кам'янисті композиції, які виглядають натурально, але водночас декоративно, і в яких листя пеннісетума створює ефект яскравої плями. У поєднанні з пеннісетумом у таких композиціях можна вирощувати типові для гірського ландшафту культури: лаванду, молодило, кам'яну троянду, чистець візантійський або мітлицю сизу.

Використовують пеннісетум і в міксбордерах, у композиціях безперервного цвітіння, оскільки він дає високий декоративний ефект, що змінюється з часом. Прекрасно виглядає пеннісетум і в монокомпозиції: можна на одній ділянці створити квітник із різних сортів і видів цієї рослини, що відрізняються кольором листя і суцвіть.

• Павловнія: умови вирощування, посадка, догляд
• Первоцвіт: вирощування в саду, види і сорти