Садова квітка астранція (лат. Astrantia) належить до роду трав'янистих рослин родини Зонтичні, представники якого зустрічаються переважно в Південній, Східній, Центральній Європі та на Кавказі. Достеменно походження назви роду невідоме, але існує думка, що основою є слова astron, що означає зірка, чим натякає на форму квітки, і antion – протилежні (мабуть, мається на увазі покривне листя астранції). Відомо близько десятка видів рослини.
Окружкові (Парасолькові, Селерові)
Ця родина складається з чотирьохсот родів і майже трьох із половиною тисяч видів, що ростуть повсюдно, але найбільша їх кількість зосереджена в помірному поясі Євразії та Північної Америки. Є серед окружкових трав'янисті однорічники, дворічники та багаторічники, а також маленькі дерева й чагарники.
Загальною ознакою окружкових є складне зонтикоподібне суцвіття, але деякі окружкові формують прості парасольки чи головки, що складаються зазвичай із правильних дрібних п’ятипелюстих квіток блакитного, жовтого чи білого забарвлення з ледь помітною тичинкою й однією маточкою. Плід – розділена на дві камери сім’янка. Розташоване в черговому порядку листя зонтичних зазвичай перисторозсічене, з великою опуклою піхвою.
Окружкові – дуже цінні в господарському призначенні культури передусім через уміст ефірних олій. Серед них багато затребуваних овочевих, лікарських і декоративних рослин. Найвідоміші окружкові – це: яглиця, кріп, селера, астранція, кмин, цикута, болиголов, коріандр, миколайчик, морква, ферула, фенхель, борщівник, любисток, ласкавець, петрушка та пастернак.
Болиголов (лат. Conium) рід трав'янистих дворічників родини Зонтичні. Наукова назва роду походить від грецького слова, яке перекладається як «дзиґа». Поширені болиголови в Малій Азії, Європі та Північній Африці, де вони ростуть на узліссях, вапнякових схилах, луках, а також як бур'яни біля людського житла. Рід представлений усього чотирма видами. Найбільше в культурі відомий болиголов плямистий.
Дягель лікарський (Archangelica officinalis), або дудник лікарський – трав'яниста рослина, вид роду дягель родини Зонтичні. Родом ця рослина з півночі Євразії. У культурі дягель вирощують як лікарську, ароматичну та декоративну рослину. Інакше цю рослину називають дяглицею або дзенгелем, а в Європі – ангелікою або ангельською травою. У Центральну Європу дягель було завезено зі Скандинавії в XV столітті, звідти він поширився в інші регіони.
Коріандр, або коляндра, або кінза (лат. Coriandrum sativum) – трав'янистий однорічник роду Коріандр родини Зонтичні, який широко використовується як прянощі в кулінарії і як ароматизатор у парфумерії, миловарінні та виробництві косметики. Коріандр посівний є медоносом. Назва рослини прийшла з давньогрецької мови, і за однією версією є похідною від слова, що означає «блощиця»: в незрілому вигляді коріандр пахне, як ця розчавлена комаха. За іншою версією у твірного слова є омонім зі значенням «звіробій», тому однозначно сказати, чому коріандр названий коріандром, важко.
Коріандр овочевий (лат. Coriandrum sativum), або коріандр посівний – трав'янистий однорічник, що належить до роду коріандр родини Зонтичні. Ця рослина культивувалася як лікарська та як прянощі ще в Стародавньому світі – Єгипті, Греції і Римі. Коріандр має приємний аромат, який використовують у косметиці, парфумерії та миловарінні. Походить він, найімовірніше, зі Східного Середземномор'я, а в Західну та Центральну Європу коріандр завезли римляни. У XV-XVII століттях він потрапив до Нової Зеландії, Австралії й Америки. Сьогодні цю рослину вирощують повсюдно.
Кріп (лат. Anethum) монотипний рід трав'янистих однорічних родини Зонтичні, представлений видом кріп пахучий, або кріп городній. У дикій природі вид зустрічається в центральних і південно-західних районах Азії, в Гімалаях і на півночі Африки, а в культурі вирощується по всьому світу. Так само, як і його родичка петрушка, кріп відомий людству з часів Стародавнього Єгипту, але в якості спеції в Європі кріп стали вживати тільки в XVI столітті.
Ласкавець (лат. Bupleurum) – рід багаторічних рослин, однорічників, напівчагарників і чагарників родини Зонтичні, поширених переважно на приморських кручах, схилах і вологих луках Північної Африки та Євразії. У роду понад 200 видів, три з них вирощуються як лікарські рослини.
Любисток (лат. Levisticum) – монотипний рід родини Зонтичні, представлений видом любисток лікарський (лат. Levisticum officinale) – трав'янистий багаторічник родом з Афганістану й Ірану. Сьогодні цю рослину культивують повсюдно. Інакше любисток називають любистрою, любчиком тощо.
Рослина морква (лат. Daucus) належить до роду рослин родини Зонтичні. Зазвичай це дворічник, який у перший рік росту утворює розетку з листя і коренеплід, а в другий – насіння. Назва «морква» походить із праслов'янської мови. У природі ця рослина дуже поширена в Африці, Новій Зеландії, Австралії, Америці та в Середземномор'ї. У сільському господарстві овоч морква представлений видом морква посівна, чи морква культурна (Daucus sativus), яка поділяється на кормові та столові сорти. Культивують моркву вже близько чотирьох тисяч років, і за цей час було виведено безліч культиварів рослини.
У чому цінність ранніх овочів? У тому, що вони з'являються тоді, коли їх хочеться найбільше. Саме в цьому причина популярності підзимнього посіву моркви – ви зможете отримати її до столу на 2 тижні раніше, ніж дозріють найбільш ранні сорти моркви весняного посіву. Окрім того, підзимній посів полегшить вам весняні роботи, вивільнивши масу часу, якого так бракує на початку сезону вегетації. Якщо ви раніше ніколи не займалися посівом овочів під зиму, то радимо перший підзимній посів почати саме з моркви.
Я ось вирішила проростити насіння моркви перед посівом, використовуючи чудовий і перевірений дідівський спосіб, завдяки якому морква завжди швидко сходить, а сходи виходять не такими загущеними, як при звичайному посіві розсипом.
І це – спосіб пророщування насіння моркви у вологому піску, де воно проходить так званий процес яровизації та прокльовування, а потім разом з піском висівається в ґрунт.
Рослина пастернак посівний, або луговий, або звичайний (лат. Pastinaca sativa) є трав'янистим багаторічником, видом роду Пастернак родини Зонтичні, або Селерові. Назва рослини походить від латинського слова pastus, що означає «їжа, корм, харчування». Інакше пастернак називають білою морквою, білим корінням, польовим борщем. Батьківщина пастернаку – Середземномор'я. Людству пастернак відомий із незапам'ятних часів – згадки про нього є в працях Плінія та Діоскорида, що датуються І ст. до нашої ери, а його насіння виявлено в розкопках неоліту на території Швейцарії. Стародавні греки й римляни називали цей овоч «пастінака», використовували його в їжу і в лікувальних цілях, а також годували ним худобу.
Рослина петрушка (лат. Petroselinum) належить до невеликого роду трав'янистих дворічників родини Зонтичні (Селерові). Батьківщиною петрушки вважається острів Сардинія. Перші згадки про цю культуру виявлені в староєгипетських папірусах: за переказами, петрушка проросла з крові, що витекла з вирваного злісним Сетом ока Гора, сина бога Озіріса. У дикій природі трава петрушка росте по узбережжю Середземного моря, в культурі листову і кореневу петрушку вирощують на півночі США і півдні Канади, а також по всій континентальній Європі за винятком Скандинавії, і більшою популярністю користується коренева петрушка, оскільки крім коренеплоду дає також і зелень.
Рослина селера (лат. Apium) належить до роду трав'янистих рослин родини Зонтичні. Найпоширенішою овочевою культурою роду є селера пахуча (лат. Apium graveolens). Батьківщиною селери вважають Середземномор'я – там і сьогодні в природі можна зустріти дикі форми цієї рослини. Виростає селера також на півострові Індостан, в інших азійських країнах, а також в Африці і в Америках, вибираючи для життя вологі місця. Людство здавна використовувало цю культуру: в Давній Греції селеру вирощували особливим способом, вживаючи в їжу виключно черешки листя. У інших же країнах Стародавнього світу до селери ставилися як до священної рослини: у Єгипті й Римській імперії з селери робили прикраси для могил, а приготованою з неї їжею поминали померлих.
Фенхель звичайний (лат. Foeniculum vulgare) є видом роду фенхель родини Окружкові (Зонтичні). У народі цю трав'янисту рослину називають кропом аптечним, або волоським. У дикому вигляді фенхель звичайний зустрічається в країнах Північної Африки – Єгипті, Лівії, Марокко, Алжирі та Тунісі; у Західній Європі, зокрема в Італії, Франції, Англії, Іспанії та Португалії; у Південно-Східній Європі – у Греції, Болгарії, Албанії та країнах колишньої Югославії. Крім того, він росте в Північній, Центральній і Південній Америці, Новій Зеландії, а також у Західній і Центральній Азії. Фенхель найлегше виявити на кам'янистих схилах, у канавах і на засмічених місцях. Культивують фенхель у багатьох країнах світу.
Яглиця (лат. Aegopodium) – рід трав'янистих багаторічників родини Зонтичні, поширених у Європі й Азії. У роду вісім видів, але найбільшої популярності набула трава яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), яка використовується як медоносна, лікарська, кормова та вітамінна рослина. Водночас яглиця – бур'ян, який дуже важко винищити, однак його пістряволиста форма дуже популярна серед садівників і широко культивується як декоративна рослина, попри агресивну поведінку.