Ацидантера (лат. Acidanthera) – рід трав'янистих багаторічників родини Ірисові. Назва роду походить від двох грецьких слів, які перекладаються як «гострий» і «квітка» й описують загострені частки оцвітини ацидантери. У роду близько 40 видів, що виростають у тропіках африканського континенту. У культурі ж вирощується переважно ацидантера двоцвітна, або ацидантера Мюріел, або гладіолус Мюріел, або гладіолус гарноквітковий, або гладіолус запашний – популярна садова рослина, уведена в культуру в 1886 році.
Півникові (Ірисові)
Ця рослинна спільнота об'єднує тільки трав'янисті багаторічники, що ростуть повсюдно, але найбільша їх кількість росте в природі Капської області, поширюючись звідти по всьому Африканському континенту. Ще один осередок півникових – тропіки та підтропіки Америки. Багато півникових і в Європі.
Кореневище ірисових розростається горизонтально. Листя у більшої частини представників півникових має дворядне розташування і мечоподібну, стрічкоподібну чи серпоподібну форму, а біля основи роздвоюється, охоплюючи стебло.
У великих і яскравих квіток три тичинки, а внутрішні частки дрібніші за зовнішні. Зібрані квітки в гроноподібні й волотисті суцвіття, а одиночні квітки бувають у незначної кількості півникових. Запилення відбувається за рахунок комах, але є серед півникових види, що запилюються птахами. Плід – тристулкова багатонасінка.
Популярність півникові заслужили завдяки своїй декоративності, але кореневища деяких видів мають цілющі властивості, а ефірна олія півникових містить цінні алкалоїди. Більше за інші відомі такі півникові рослини: крокосмія, шафран (крокус), фрезія, гладіолус, лібертія, неомаріка, ромулея, сизюринхій, спараксіс, тігрідія, тритонія та власне півники.
Кажуть, що квіти – це залишки райських садів. Вирощують їх зазвичай для того, щоб милуватися ними в саду, прикрашати житла й дарувати жінкам. А що ж дарувати представникам сильної половини людства? Є одна квітка – прекрасна, елегантна, але водночас мужня. Ім’я їй – гладіолус.
Гладіолус – воістину царська рослина, але дизайнери його чомусь цураються. З’ясуймо причини такої настороженості та спробуймо змінити ставлення до гладіолусів.
У наш час, здається, жодне свято, починаючи з липня і закінчуючи серединою вересня, не обходиться без гладіолусів. Тим складніше нам сьогодні повірити, що колись ці розкішні квіти з гордовитою поставою вважалися бур'яном й затяті хлібороби наполегливо виривали їх ніжні паростки з пшеничних полів.
Як же мав рацію той, хто першим розгледів у гнаній квітці потенціал майбутнього фаворита клумб та святкових букетів!
Популярність гладіолусів серед квітникарів зростає з кожним роком, а значить, з'являються не лише нові приголомшливі сорти, але й перевірені рекомендації, що спрощують догляд за цією рослиною.
Ми зібрали для вас 11 простих правил, дотримання яких гарантує вам регулярне і рясне цвітіння гладіолусів до самої осені.
Одним із напрямків сучасної селекції гладіолусів є виведення дрібноквіткових мініатюрних сортів. Особливо цим захоплюються за кордоном. Це і зрозуміло, адже в європейських країнах вільна земля в дефіциті, а на балкончику великоквіткові сорти виглядатимуть справжніми гігантами.
Іксія (лат. Ixia) – рід трав'янистих багаторічників родини Ірисові, котрий за різними даними об'єднує від сорока до понад шістдесят видів, що мешкають у Південній Африці, а точніше – в Капській області. Назва роду утворена від грецького слова, що означає «пташиний клей», і пояснює властивість соку іксії – липкість. У квітникарстві ця рослина з'явилась у XVIII столітті. Сьогодні іксія в саду представлена переважно сортами гібридного походження, відомими під загальною назвою іксія гібридна. Видові іксії в культурі зустрічаються все рідше.
Ірис у перекладі з грецької означає «веселка». На сьогоднішній день ця веселка налічує більше 700 відтінків та понад 35 тисяч сортів! Але не тільки строкатими та ніжними барвами підкорили нас півники: парфумери усього світу цінують іриси за неповторний яскравий аромат.
Чи знали ви, що бородаті іриси більш стійкі до засухи, ніж їх безбороді побратими? Що популярний серед народних цілителів, кондитерів та парфумерів фіалковий корінь насправді – корінь ірисів?
Про ці та інші секрети півників розповімо в нашій статті.
Чому деякі іриси не пахнуть? Як врятувати півники від слимаків без застосування хімії? Чи потрібно вкривати іриси на зиму? Як правильно та красиво обрізати кущі ірисів після цвітіння? Чому півники не хочуть цвісти навіть на «ідеальному» ґрунті та поливі?
Крокосмія (лат. Crocosmia), або монтбреція (застаріла назва), або тритонія, є цибулинною рослиною, яка належить до родини Ірисові. Назва «крокосмія» складена з двох грецьких слів – kroros (крокус) і osme (запах), це пояснюється тим, що аромат сухих квіток крокосмії нагадує запах шафрану (крокусу). А назву монтбреція рослина отримала на честь французького ботаніка Антуана Франсуа Ернеста Кокбера де Монбрена. Тритонією (в перекладі з грецької це означає «флюгер») монтбрецію називають через розлогу форму суцвіття. У природі крокосмії ростуть на півдні Африки.
Крокус (лат. Crocus), або шафран, утворює рід трав'янистих бульбоцибулинних рослин родини Ірисові. У природі крокус-шафран росте в степах, лісах і на луках Середземномор'я, Центральної, Південної та Північної Європи, Малої та Центральної Азії та Близького Сходу. Вченими описано близько 80 видів і 300 сортів крокусів. Назва «крокус» походить від грецького слова, що означає «нитка, волокно», а слово «шафран» – від арабського слова, що перекладається як «жовтий» – саме такого кольору рильця квітки крокусу.
Крокуси в нашому розумінні – це весняні квіти. Тому більшість сортів цієї рослини потрібно висаджувати в грунт під зиму, тобто восени, у вересні-жовтні. Якщо ви хочете отримати красиво квітучі крокуси до наступної весни, то повинні купити бульбоцибулини крокусів вже влітку.
Спараксис (лат. Sparaxis) – рід трав'янистих бульбоцибулинних багаторічників родини Ірисові, які ростуть у природі на півдні Африки, у Капській області. Один вид – спараксис триколірний – інтродукований у Каліфорнії. Розрізняють 6 різновидів спараксиса, які одними фахівцями розглядаються як варіанти одного виду, а іншими – як кілька різних видів.
Тигридія (лат. Tigridia) – рід трав'янистих цибулинних багаторічних рослин родини Ірисові, що охоплює за різними даними від 20 до 55 видів, ареал яких поширюється від Чилі й Перу на півдні до Мексики на півночі. Назва роду походить від латинського слова tigris (у родовому відмінку – tigridis) і перекладається як «тигр»: причина такої назви, мабуть, у строкатому забарвленні оцвітини. Ацтеки, які жили на території Мексики, вирощували тигридію як лікарську рослину, використовуючи її цілющі властивості.
Фрезія – квітка з історією, гідною пера Дюма. Букетами зі свіжих фрезій прикрашали королівські покої у Версалі, найвідоміші серцеїди Європи дарували жінкам саме цю п'янку і красою, й ароматом квітку. А ті зберігали дорогий подарунок тижнями – не лише від безмежної любові до дарувальника, а ще й тому, що краса зрізаних фрезій така довговічна. У XIX столітті на фрезію почали полювати не тільки придворні садівники та палкі кавалери, а й парфумери: аромат, схожий на суміш конвалій та морського бризу нікого не залишав байдужим...
Пролетіли століття, але і сьогодні мало хто з квітникарів-аматорів може похвалитися тим, що приручив африканську красуню фрезію.
Але ж ми з вами спробуємо, чи не так?