Після того, як цибулинні рослини амариліси відцвітуть, їм потрібен час для відновлення сил і закладки квіткових бруньок для наступного цвітіння. Весь цей час цибулини повинні перебувати в землі, а коли процес відновлення і закладки завершиться, цибулини садових амарилісів найчастіше викопують.
Зі статті на нашому сайті ви дізнаєтеся, скільки часу потрібно амарилісу для відновлення сил, коли викопувати його цибулини на зиму і як зберігати їх до наступної посадки. Сподіваємося, що вам також буде цікаво дізнатися, які цибулини можна залишити на зиму в саду і як їх захистити від морозів.
Вирощування Гіацинтів – процес надзвичайно цікавий, адже ці квіти легко виростити на дачі, садовій ділянці і навіть вдома в горщику. Виростивши навіть один Гіацинт, ви будете насолоджуватися не тільки гарною квіткою, але і незвично приємним ароматом.
Водяника (лат. Empetrum), або голубинець – рід низькорослих, сланких вічнозелених чагарників родини Вересові з непоказними квітками та схожим на хвоїнки листям, які дуже поширені в Північній півкулі й іноді зустрічаються в Південній Америці. У природі водяника зростає на сфагнових болотах, у соснових лісах, у тундрі, на відкритих пісках і гранітних відкладеннях у горах альпійського й субальпійського поясу.
Рослина гайлардія (лат. Gaillardia), або гайярдія, належить до роду родини Айстрові, котрий налічує близько двадцяти п'яти видів, які в дикій природі ростуть у Південній та Північній Америках. Гайлардії – посухостійкі трав'янисті однорічники і багаторічники, названі на честь французького мецената і покровителя ботаніки, члена Паризької академії наук Гайяра де Шарантоно, який жив у XVIII ст.
Гальтонія (лат. Galtonia), або капський гіацинт – цибулинний багаторічник родини Лілійні родом із мису Доброї Надії. Назву рослина отримала на честь Френсіса Гальтона, англійського дослідника флори Південної Африки. У Європі гальтонію культивують як пізньоквітучу рослину з сімдесятих років XIX століття. З чотирьох природних видів роду в культурі вирощується переважно один – гальтонія білувата, або біліюча.
Рослина гарбуз звичайний (лат. Cucurbita pepo) – вид трав'янистого однорічника роду Гарбуз родини Гарбузові, який відносять до баштанних культур. Батьківщина рослини – Мексика. У Оахакській долині гарбуз росте як мінімум 8000 років. Ще до нашої ери гарбуз набув поширення в Північній Америці по долинах річок Міссурі і Міссісіпі. У Старий Світ гарбуз завезли іспанські моряки в XVI ст., і відтоді він широко культивується не тільки в Європі, а й у Азії. Рекордсменами з вирощування гарбуза є Китай, Індія і Росія. Овоч гарбуз не лише смачний, а й корисний, причому користь приносять і м'якоть рослини, що містить, крім цілої низки необхідних людині речовин, рідкісний вітамін T, і насіння гарбуза, олія з якого є відновлювальним і протизапальним засобом, що не викликає алергії.
Гарденія (лат. Gardenia) належить до родини Маренові і включає близько 250 видів. Живе рослина в лісах субтропічної частині Китаю і Японії. Рід було названо на честь садівника А. Гардена, який жив в Америці у XVIII столітті.
Давно мріяла про цю красуню – Гарденію жасминоподібну. Але ціни на цю квітку в наших магазинах мене відлякували. Вже велика доросла квітка коштує чимало, але при цьому говорять, що вирощені в оранжереї екземпляри практично не виживають вдома. Позначається перепад температур і рівня вологості. Вважається, що для будинку треба купувати адаптовані рослини. Але їх не продають.
Гарденія – вишукана кімнатна рослина, в якій прекрасне буквально все: і білі квіти, немов вирізані з воску, і глянсове гарне листя, і тонкий аромат жасмину...
Кажуть, Гарденію дуже важко виростити з насіння. Ну, що ж, поживемо – побачимо. Але також є думка, що Гарденія, вирощена з насіння, більш адаптована до домашніх умов. Але навіть покупну квітку можна зберегти і милуватися її цвітінням, якщо дотримуватися правил догляду. Давайте ж розглянемо пункт за пунктом, який потрібен Гарденії догляд в домашніх умовах.
Гаультерія, або гаултерія, або готьєрія, або гольтерія (лат. Gaultheria) – рід родини Вересові, що складається приблизно зі 180 видів, які виростають у Північній і Південній Америці, Азії, Австралії та Новій Зеландії. Названо рід було на честь одного з перших дослідників рослинного світу Канади, французького ботаніка й лікаря Жана-Франсуа Готьє. Кілька видів гаультерії вирощуються в садовій культурі як декоративні рослини.
Рослина гацанія (лат. Gazania), або газанія, або африканська ромашка, що належить до родини Айстрові, представлена сорока видами, які в природі ростуть у Мозамбіку і Південній Африці, а також в австралійських прибережних дюнах. У XVII столітті квітка гацанія з'явилася в Європі й отримала свою нинішню назву на честь італійського священика Теодора фон Газа, який уславився своїми перекладами праць Теофраста й Аристотеля. У Західній Європі цю рослину називають «полуденне золото» через те, що забарвлені в теплі відтінки квіти гацанії розкриваються опівдні.
Гвоздика турецька, або гвоздика бородата (лат. Dianthus barbatus) – рослина роду Гвоздика родини Гвоздикові. Родове ім'я рослини перекладається з грецької як «квітка Зевса» або «божественна квітка», а бородатою цю гвоздику називають за наявність приквіткових листочків із війчастими краями. Родом гвоздика турецька з Південної Європи. Росте на річкових пісках, у гаях, листяних лісах, на луках і скелях. У культурі рослина з 1573 року, і сьогодні гвоздику турецьку можна зустріти майже в кожному саду. Її використовують для створення альпійських гірок, квітників, бордюрів і навіть у ролі ґрунтопокривної рослини.
Гвоздика Шабо (лат. Dianthus caryophyllus var. schabaud) – трав'янистий багаторічник гібридного походження роду Гвоздика родини Гвоздикові. Отримав цю гібридну форму в XIX столітті аптекар Шабо з Тулона від схрещування двох видів гвоздики: Dianthus caryophyllus і Dianthus suffruticossus. У культурі цей різновид гвоздики садової вирощують для зрізання й оформлення ландшафту – рабаток, міксбордерів, клумб, а також для прикраси балконів, альтанок і терас.
Гейхера стала останнім часом настільки популярною, що селекціонерам додалося роботи: щороку з'являються все нові садові форми рослини зі строкатим листям, в забарвленні яких є і пурпур, і бронза, і срібло, і золото, і різні відтінки рожевого кольору.
Квітка геленіум (лат. Helenium) – рід однорічників і багаторічників родини Складноцвіті, що нараховує 32 види, які зростають у Центральній та Північній Америках, переважно на заході США. Поширена думка, що рослина геленіум одержала ім’я на честь дружини царя Менелая, прекрасної Єлени, через яку спалахнула війна Греції з Троєю, описана Гомером в «Іліаді». Чим примітні квіти геленіум? Передусім саме своєю непримітністю – до пори до часу. Коли наприкінці літа буяння фарб у саду стихає, ви раптом із цікавістю виявляєте десь осторонь скромний кущик геленіума, який ще вчора не помічали. А сьогодні його золотисті кошики, які вміють змінювати свій колір, привертають вашу увагу не надто ошатною, але теплою, спокійною і затишною красою…
Геліопсис (лат. Heliopsis) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Складноцвіті, або Айстрові, які ростуть у Центральній і Північній Америці. Назва роду в перекладі означає «сонцеподібний» і підтверджує подібність форми суцвіть рослини з астрономічним світилом. У роду більше десятка видів. Типовим видом роду є геліопсис шорсткуватий (Heliopsis helianthoides), сорти та гібриди якого переважно й вирощують у культурі.
Рослина геліотроп (лат. Heliotropium) належить до роду родини Шорстколисті, яка налічує близько 300 видів. Її представники – напівчагарники і трав'янисті багаторічники, які ростуть у Середземномор'ї та Америках – у тропіках, субтропіках і в помірному поясі. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «сонце» й «обертання, поворот», і відображає манеру квіток повертати голівку услід сонцю. Квітка геліотроп, що стала популярною рослиною в садах ще у XVIII столітті завдяки своєму ванільному запаху, у народі називається «лишаєвою травою», «лакмусом фарбувальним», французи називають її «травою кохання», англійці – «вишневим пирогом», а німці – «травою бога». Геліотроп затребуваний не тільки в квітникарстві, а й у парфумерній промисловості та в медицині. Однак для того, щоб виростити геліотроп у своєму саду і добитися від нього пишного цвітіння, доведеться озброїтися знаннями і докласти зусиль.
Гемантус уперше був описаний в 1753 році Карлом Ліннеєм, а в 1984 році 21 вид цієї рослини був винесений в окремий рід. Назва квітки походить від двох грецьких слів «haemo» і «anthos», що означають «кров» і «квітка». «Криваві квіти» гемантуса не схожі на жодну з рослин з родини амарилісові. Родом гемантус з тропіків Африки (Намібія, Капська провінція). Рослини цього роду – високодекоративні, багато з них придатні для вирощування в кімнатних умовах.